Пак Чон Хі

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брутальний носій темних окуляр.

Пак Чон Хі , Park Chung Hee, (1917—1979) - яскравий південно корейський військовий, президент, диктатор, розбудовувач Найкращої Кореї, лютий антикомуніст та "хазяйновитий господарник". Був драматично убитий своїм головним розвідником і колишнім другом, за що той прийняв буддизм/синтоїзм під час своєї смертної кари.


Звідки?

Як то кажуть - вмер за свою батьківщину і свої переконання.

Починав кар'єру на службі у японців, коли ті окупували собі Маньчжоу-го та почали велику війну в Китаї. Вдало уникнув тоді смерті і прославився пізніше тим, що взявся піднімати з руїн та пиздецю свою Південну Корею, нещадно давлячи як червоних так і демократів. Досі шанується південними корейцями як правитель, що врятував країну від червоної загрози і має репутацію "батька нації".

Пак народився в простій селянській корейській родині, а так як його країна була на той момент колонією Японії, хлопець добре вчився, закінчив престижний педагогічний вуз, став вчителем, але вже в 20 років записався в японську армію, отримавши навіть на службі японське ім'я. Це була тоді нормальна практика - корейці які хотіли робити кар'єру в японських структурах намагалися асимілювати самих себе як найкраще, заміна імен була для таких звичним явищем та й командування відзначало талановитого хлопця і навіть направила вчитися корейця в Військову академію Імператорської Армії, куди НЕ японців приймали вельми не часто. Пізніше серед корейців навіть була легенда, що Пак, воюючи на боці японців ганявся за партизанами в Маньчжурії і нібито стикався на полі бою з самим Кім Ір Сеном, засновником майбутньої КНДР. Але ці прохолодні байки явно створювалися щоб показати пізнішим поколінням епічність генерала. Чим довше йшла війна тим більше молодому Паку ставало зрозуміліше, що японцям прийде срака. Одразу після капітуляції Японії, Пак шукає нового сенсу в існуванні, заводить собі знайомства та зв'язки в комуністичній партії. Але він проїбався з конспірацією, був заарештований і майже розстріляний, але його талант знову помітили і помилували - досвідчені військові в канавах не повинні були валятися, а повинні були працювати на Корею. В повітрі вже пахло майбутньою Корейською війною, комуняки і демократи готувалися до війни один з одним.

Пиздець але зі світлом у кінці тунелю

Лі Синман - найхитріша срака і корейський перший президент.

Коли на півночі Кореї з 1945-го року стали хазяйнувати комуняки, а на півдні під американською адміністрацією створювати окрему державну систему, усім стало зрозуміло, що скоро буде гаряче, хоча спочатку у великих держав були плани не ділити Корею, а залишити її цілою країною. Але совки хотіли, щоби ціла країна була без виборів і повністю віддана комунякам, через що спільні вибори в 1947 були скасовані. Багато хто з рядових корейців напередодні Корейської війни легко підпадав під червону пропаганду і вірив у світле майбутнє під серпом та молотом. Це призвело до серії повстань в 1946-48, найвідомішим є на острові Чеджу, які призвели до впровадження воєнного стану на Півдні. Скориставшись воєнним станом, владу захопив такий собі старпер з тимчасового уряду в екзилі Лі Синман, який вбивав і труїв опонентів, а собі малював будь-які відсотки(причому буквально будь-які, почитайте про вибори сабжекта, він раз намалював собі 100% голосів!). При тому життя як було паскудним, так і лишилося хуйовим. Після війни, зачаровані дармовим всім люди тікали в пастку Кіма Ір Сена, але це після війни. Задля присвоєння собі титулу "батька нації", Лі перейменував країну знову з "Чосон" на "Ханґук", а королівській сім'ї заборонив повертатися з-закордону. Це ввійшло в історію як Перша Республіка. Ще він вимагав у амерів зброю для себе, щоби піти походом на Північ, але амери зброю в достатній кількості не дали. Ну як йому зброю не давали, то давали другому. І це призвело до того, що дуже швидко йобнуло.

25 червня 1950 року північнокорейські комуністичні війська перейшли умовний кордон і вже 30 червня зайняли Сеул (потім місто ще 3 рази перейде з рук в руки), а до вересня і взагалі 90% Півдня, лишивши лише околиці міста Пусан. Тим часом сталін стріляє собі в ногу бойкотом радбезу через невизнання ним КНР, завдяки чому амери швидко просунули резолюції про ввеження миротворчого контингенту на підтримку військ Півдня. Контингент швидко витіснив комуністичні війська і на жовтень вони вже були на китайському кордоні, поділивши комуняк навпіл. Тут вже напружився Мао пез дун і послав свої війська, які зерґанули контингент, проте лише на південь від Сеулу, після чого почався повільний наступ півдня. Лі хотів війни до переможного кінця, але амери його здали і підписали перемир'я в 1953 році, яка поділила країну по лінії фронту, яка все ж відрізняється від 38 паралелі. Пак, як досвідчений вояка, швидко пішов вгору по військовій ієрархії. Показав себе добре в боях і на кінець війни дослужився до бригадного генерала, командуючи добре вишколеними підрозділами. Мирний договір так і не підписали, а країна лежала в руїнах. Людей заїбала корупція і політичні вбивства, в результаті чого в 1960 опозиційні сили вирішили: якщо не можуть обрати преза, то най оберуть віце-преза. Проте просинманівському кандидату знову намалювали 146%, а люди вийшли на вулиці. Поліцаї почали стріляти і отримали тягла. Синман втік в асашай, а парламент дуже швидко зрікся обличчя, яке вже остопиздило. Настала Друга республіка.

Влада військових

Проте всі решта кандидатів тоді виявилися такими самими як верховний втікач, і настав час сказати своє слово армії. В 1961 вони взяли владу і почали реконструювати країну п'ятирічками. США охуїло від таких заявок і вимагало повернути країну до цивільного життя. Вони і повернули в 1963, назвавши це Третьою республікою, але авторитетний вже генерал Пак Чон Хі, єдиний розробив нормальну економічну програму, через що і виграв вибори. В результаті влада військових затягнулася ще на трійку десятиліть. Він першим зрозумів, що "аграрна наддержава" багатою та військово сильною бути не може, що треба будувати промисловість експортно-орієнтовану, і особисто щемив фірми, які не виходили на зовнішні ринки.

  • Найбільш критичним питанням була необхідність швидкої індустріалізації. Адже більшість промисловості, що колись набудували японці, залишилася під владою комуністів (якщо її не розбомбила американська авіація). Розбудова нових заводів і фабрик почалася з потроєною силою.
  • Пак пішов на зближення з японцями, сторони домовилися закрити очі на усе, що творили один з одним під час Другої Світової. Профіт був як для японського так і для корейського бізнесу. Хоча багато корейців довго палало від факту, що цей президент тепер товаришує з вчорашніми колонізаторами, які корейців донедавна сприймали майже як рабів та кріпаків імперії.
  • Допомагав США в В'єтнамській війні. Якщо ви думаєте що по тим джунглях з кіно лазили лише американці та південні в'єтнамці - то це не так. Південнокорейський експедиційний корпус теж там був і не лише бухав та трахав місцевих.
  • Дав зелене світло зростанню чеболів - таких собі корейських аналогів дзайбацу, де група фірм керується представниками однієї великої родини. Samsung та LG як раз представники таких чеболів.
  • Маючи великий досвід в управлінні та логістиці у війську, Пак розробив першу п'ятирічку (1962-1967) для формування нормальної економіки та промисловості.
  • Так як військове положення в Кореї діяло 30 років - Пак нещадно давив будь які прояви незгодних з його курсом. Все це виправдовувалося важким положенням країни та постійною загрозою з боку комуняків.
  • Запровадив 16-годинний робочий день з одним вихідним в місяць. Бо пиздець та розруху треба було витягувати тут і зараз - на вихідних часу у корейців не повинно було бути.
  • Екологія Кореї від такого була знищена, але важка промисловість, яка дала величезні профіти Кореї, все ж таки була створена, що ми можемо спостерігати і заздрити їм зараз.
  • Вміло балансував на виборах, бо папередніки занадто зухвало малювали собі відсотки а це було особливо болюче місце для рядових корейців. Пак собі такого дозволити не міг, не дивлячись на усю свою репресивну машину.
  • Відтік мізків молоді в той час з Кореї був великою проблемою, яку Пак і його управлінці так і не змогли подолати. Тільки в 1980-х ці коли економіка та промисловість стали достатньо міцними процеси відтоку молоді пішли на нівець.
  • Розбудована металургійна промисловість дозволила корейцям, раптово, стати лідерами в будівництві транспортних кораблів. Третина усіх світових контейнеровозів, які і зараз плавають морями і возять китайські та японські товари по світу - зроблені на корейських суднобудівних заводах, навіть якщо у них прапор Китаю або якогось Парагваю.

Є приклад, що в Кореї масове кольорове телебачення з'явилося лише в 1980-х, хоча кольорові телевізори корейці виробляли ще наприкінці 60-х. Відповідно лише за 15 років корейці створили заново індустрію. При тому він ніяк не міг знайти собі наступника, тому в 1970 інсценував референдум на 3 термін, а в 1973 скасував взагалі терміни (Четверта республіка). Хоча вибори були відносно чесними, бо відсоток підтримки був в районі 52%. Радянська влада, китайці та північні корейці, звісно, ненавиділи Пака і малювали його як американського прихвостня, брехуна (згадуючи йому, що по молодості він був в гуртку комуністів і усіх своїх братушек здав, коли була нагода) та ката. Все ж Пак був нестандартним диктатором і навіть не намагався собі будувати палаци та купувати яхти та золоті батони. Все ж його світобачення було направлене трохи в іншу сторону - вимуштруваний в японській військовій школі та на японській доктрині, Пак сприймав питання патріотизму та відданості країні дуже серйозно. Тому його підлеглі отримували на горіхи регулярно, коли на публіці їх дружини або вони самі показувалися в дорогому шмотті, приходили на офіційні прийоми з діамантами в сережках або каталися в дорогих авто, як кожний поважний диктатор - Пак мав в сейфі досьє на кожного свого більш-менш корисного або значного підлеглого. Багато років Пак вмів тримати хватку і контролювати більшість процесів в своїй країні. Але ніхто і ніщо не вічно.

Кулявлоб

Прижиттєві марки

В останні роки Пак Чон Хі почав розуміти, що наступні вибори він не виграє і тому пішов на ризик - відмінив взагалі прямі вибори. Ситуація в країні потрохи вирівнялася, промисловість та економіка нарешті почали давати профіт, а прості корейці вже не погоджувалися працювати за ідею по 16 годин в день. Студенти починали все активніше бухтіти, а дисиденти, яких частково випустили з тюрем, не зупинялися у своїй критиці вождя. Таємна ядерна програма корейців в цей час зафейлилася, провалилися спроби закупити устаткування для ядерних реакторів у французів. Бажання отримати свою власну ядерну бомбу вельми муляло генералу - в цей момент КНР була визнана в ООН і в Кореї піднімався градус параної, що їх ось-ось можуть злити червоним китайцям разом з Тайванем. На додачу до хуйових подій в черговому замаху на президента вбили його дружину. Всі ці події погано вплинули на особистість генерала. Він почав закручувати гайки занадто сильно. Завдяки своїй любій доці генерал скочувався у залежність від якихось сектантів, більше аніж раніше боявся виступати на публіці (не без підстав - адже на нього за роки було скоєно не один замах). Та й загалом темні окуляри він носив на публіці більше через те, що це дозволяло йому менше боятися публічних виступів.

Фінал Пака був вельми несподіваним. І за однією з версій це не було хитро спланованим замахом. Просто в один невдалий вечір 1979 року Пак Чон ХІ в своєму кабінеті люто сварив свого старого друга і голову місцевого ЦРУ Kim Jae-gyu за те, що той провалив операцію проти чергових незадоволених президентом і не задавив заворушення. Все це відбувалося в присутності радника президента якого голова ЦРУ люто ненавидів. Ображений Kim Jae-gyu вислухав свого президента, пішов у свої апартаменти, що були на поверх вище, взяв там свій пістолет і повернувся зі своїми охоронцями. Президент та його радник отримали багаторазові кулявлоби. Голова ЦРУ спокійно покинув будинок і сам повідомив, що президент убитий. Kim Jae-gyu отримав смертний вирок разом зі своїми охоронцями що приймали участь в замаху. Вся ця напівкіношна історія приправлялася тим, що Kim Jae-gyu і мертвий президент служили разом в часи Корейської війни і він був його найближчим соратником в часи захоплення влади в 1960-му. Президента хоронили мовчки, хоча з повагою - генерал все ж в свої останні роки вже перегинав палку і народ від нього просто втомився.

Результати правління

Після вбивства Пак Чон Хі у країні стався черговий переворот, і до влади прийшов ще один генерал Чон Ду Хван. Його політика не особливо відрізнялась від політики попередника, хіба що у 1980-х роках Корея вже дійсно досягла показників Першого Світу по багатьох рейтингах. У 1987 році відбулися перші за багато років вільні президентські вибори, на яких здобув перемогу генерал та близький соратник Чон Ду Хвана, а у 1993 році владу у Південній Кореї остаточно передали цивільному президенту Кім Йон Саму, десь у той же час припинили розробляти п'ятирічні плани. Донька президента Пак Кин Хе у 2012 році врешті-решт сама стала президентом, заплямувавши себе у купі скандалів, зв'язками із сектантами та шаманами і розголошенням секретної інформації своїй подрузі, через що з ганьбою пішла у відставку і сіла до в'язниці.

Головний висновок політики Пак Чон Хі — однозначно Диво на річці Хан, завдяки якому країна з ВВП Нігерії або Гани стала одним з перших у світі виробників електроніки, танкерів, зброї та культурного продукту популярного у всьому світі. Інший висновок — серед корейців фігура сабжа досі є популярною і займає провідні місця у рейтингах великих корейців. Пак Чон Хі разом з сингапурським Лі Куан Ю та іспанським каудильйо Франко став кумиром економістів та неолібералів, що в черговий раз довів — якщо твоя країна в сраці, народ голодує а до того ж тобі погрожує набагато сильніший ворог, то про демократію говорити зарано.

Опа Ютуб стайл

Більш старий, загальний огляд.
Про Корейську війну від Владлена Мараєва.
Спроба вбити президента в 1974 році. Але вбили його дружину.
Ретроспектива про вбивство Пака.
Реконструкція вбивства президента Пака в дусі корейських серіалів.


Див. також

Посилання