КНДР

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В КНДР - все красиво. Сонцеясний Вождь гарантує.

КНДР (більш відома як Північна Корея, Корейська Народно-Демократична Республіка, англ. Best Korea - Краща Корея) — сумнозвісна комуністична країна-в'язниця за зразком СРСР, що стоїть на одному щаблі розвитку громадянського суспільства, що й відсталі африканські країни третього світу; держава-ганьба, де залякані жебраки скачуть перед однією жирною мордою тирана, який їх ж і перетворив на злиденне бидло, яке жере траву.

Північна Корея цікава для вивчення психіатрами, адже цей зоопарк-концтабір є чимось, що вимагає досконального вивчення.

Цікава географія[ред.]

КНДР омивається 2 морями: Жовтим і Японським Східним (корейці не люблять, коли це море називають Японським). Усі підходи до моря затягнуті колючим дротом під напругою. Навіщо? Щоб громадяни не втекли. Реально, це ніякий не жарт. Охуєнна така країна виходить.

До речі, з моменту закінчення Корейської війни понад 30 тис. мешканців КНДР втекли в Південну Корею. Причому більшість з них здійснили втечу через Китай. Самі ж Кореї розділені ДМЗ, при тому фортифікації Півдня спрямовна на захист від наступу кндрівців, а Півночі - на запобігання втечі своїх ж. Вся країна це по суті гори, тому влади хочуть партизанити з боєголовками в разі чого.

На географічних картах Пн. Кореї немає Південної Кореї, межа між ними стерта, а учням розповідають, що південна частина тимчасово (більше семидесяти років) окупована піндосами.

У Північну Корею неможливо додзвонитися через кордон. Північнокорейські АТС заблоковані на міжнародну лінію.

Населення[ред.]

Ня!

Живуть в Північній Кореї, раптово, північні корейці, тупі (у порівнянні з сусідніми китайцями та південними корейцями) жебраки, які за генотипом нічим не відрізняються від південних корейців, окрім як нижчим ростом через корисні дієти, ідеологією, яка неймовірно сильно впливає на культуру (яка не йде в жодне порівняння з потужністю південо-корейської масової культури) і рівень життя.

Це було б наочним прикладом для аполітичних ватників та іншим безмозким створінням, які вважають, що вся політика і поділ на політичні фракції — це повна фігня, бо їм головне, щоб не було війни і голоду. Але цього не станеться , бо ватніки вірять в комунізм, а не в факти. Політика це не фігня, і дві абсолютно різні Кореї це підтверджують! Деякі вважають, що якщо північному корейцеві показати той же Нью-Йорк, у нього трапиться серцевий напад.

Розваг у населення небагато: працювати від світанку до заходу, слухати та дивитися дозволені теле- та радіо програми і смикати на своїх вождів. У Північній Кореї є навіть телебачення, але по всіх телеканалах крутять найчесніші новини, патріотичні пісні та виступи сонцеясних вождів. На 2020-ті роки деякі послаблення для корейців рідна партія дозволила, але це все мізер у порівнянні з можливостями сусідніх народів. І ніякого іноземного інтернету, тільки перевірені рідною партією сайти.

Наскільки все погано в тій країні?[ред.]

Ще на початку 20-го століття Корея була слабкою та архаїчною державою, з внутрішніми чварами верхівки та бідним, мало освіченим населенням. І було лише питанням часу коли хтось прийде і захопить її. Це виявилися японці, що як раз втопили Російський імперський флот. Сорок років японської влади над Кореєю не пройшли спокійно, адже імперські замашки японців та їх презирство до корейців сильно дратували місцевих. Частина корейських діячів орієнтувалася на совок і мріяла побудувати на своїй батьківщині червоний рай з колгоспами та робітниками і це ще задовго до поразки японців. Корейці час від часу партизанили проти японської адміністрації, але нічого серйозного не могли вдіяти, звісно проти самураїв. Тільки після 1945-го року комуняки в Кореє нарешті змогли отримати підтримку з Москви та Пекіну і почати давно омріяне захоплення півострова.

Корейська війна 1950-53 років закріпила династію Кимів та комуняків у владі з усіма радощами совку для корейців. В перші років 20-ть КНДР непогано себе почувала, адже за результатами війни їй дісталися хоч і розбомблені амеркианцями, але хоч якісь промислові потужності. Китай та Совок теж активно підкидали своїм червоним братчикам не тільки танки з тушонкою, але й інженерів з промисловими ресурсами, щоб ті хоч трішки підняти КНДР з руїн. Південна Корея встигла за перші 20 років пережити купу економічних криз, диктатур, заколотів та внутрішніх комуняцьких повстань і лише на початок 1980-х почала явно випереджати КНДР по економіці та культурі.

В 1990-х, з розвалом СРСР та реформами в Китаї, КНДРівська економіка утрималася тільки дивом. Через дефіцит добрив (які йшли з Радянського Союзу) і радянські методи господарства сільське господарство провалилося в пекло і в багатьох районах люди почали сідати на жорстку трав'яну дієту. Під час голоду загинули до 3 млн осіб, у тому числі 850 тис. дітей. Партія це звісно заперечувала.

В 2000-ні ситуація трішки виправилася. Партія навіть дозволила своїм рабам їздити на заробітки в Кацапстан і Китай, але з відповідними відрахуваннями (до 60%) на користь батьківщини. Любі корейці відповідали партії такою ж любов'ю і потрохи навчилися тягати з Китаю цінну побутову техніку та усілякі ніштяки заради продажу на чорному ринку в спраглій на комфорт батьківщині.

Біженці з КНДР теж звісно існують. Тікають вони в той же Китай, бо кордон з ним найменше охороняється або морем в Південну Корею (але цей метод більш ризикований, так як морські патрулі та складну берегову лінію Кореї ніхто не відміняв).

Взаємостосунки з підлими капіталістичними ворогами[ред.]

У зовнішній політиці КНДР нагадує закомплексовану людину, яка намагається показати себе крутою, сильною і незалежною, а з боку виглядає це смішно і водночас викликає жаль. Таким же жалюгідним лайном був і Совок, який щосили пижився, щоби вдавати з себе грізну і топову державу, поки народ жив в рабстві і злиднях. Складається враження, що КНДР досі існує тільки тому, що усім передовим країнам на неї похій і ніхто не сприймає серйозно погрози Кімів йобнути ракетами по Японії та американцям. Проте час від часу корейці таки пускають чергового тепходона в бік япошок. Китай в свою чергу тримає КНДР за бідного родича, який хоч крикливий та пришелепкуватий, але іноді корисний, здебільшого бо США на своєму кордоні китай бачити не хоче.

До речі, на внутрішню аудиторію пропаганда говорить, що тільки КНДР чудова країна, а решта - погані і взагалі вакрухврахі. Нічого не нагадує, так?

Династія Кімів[ред.]

КНДР це абсолютна монархія, де династія Кімів вже понад 70 років володіє тілами та душами північних корейців. Сім'я ця досить мутна та ховає купу скелетів у шафах, але її влада виглядає непохитною і міцною. Наразі правителем КНДР є пухкенький Кім Чен Ин, герой західних мемів, наслідний принц якому влада дісталася від батька та діда.

Перший[ред.]

Дід

Кім Ір Сен – засновник КНДР, такий собі Корейський Ленін, який є Сонцем нації. Це не просто прізвисько, вони закріплене в Конституції країни. Справжнє ім'я Кім Сон Джу, народився в 1912 в якихось їбенях неподалік від столиці, що характерно, до його 60-річчя хата його батьків "знайшлася", і тепер це одне з місць паломництва пролів та приниження для іноземних туристів. А, і ще, рік народження Сонця Нації став 0 роком Чучхе. Вода в колодязі, з якого пив Кім Ір Сен, вважається святою, і не тільки вода, срані табуретки починають вкривати червоним оксамитом, а тролейбуси мають їздити завжди. Командував повстанською "дивізією" з пари сотень осіб, бігав по горах від японських військ, але кардинально змінив життя 1941-го, коли його осяяло сонце Сталіна і Кім вирішив піти в світле майбутнє. Порівнюючи його фотки з 1945 і 1980-х видно (особливо по товщі обличчя), що якраз для нього майбутнє стало світлим. Після Корейської війни вичистив всю опозицію і пішов шляхом великого мао. Десь року 1972 остаточно їбанувся з самодрочом, який з того часу тільки ріс паралельно з погіршенням життя простолюду. Помер в 1994, та ще й так, що опісля голодуючий нарід ще три роки змушували ридати, після чого оголосили його "вічним президентом".

Другий[ред.]

Батько

Батько теперішнього володаря КНДР, до речі, народився на території Росії, поряд з Хабаровськом в 1942 році, та по народженню отримав російське ім'я Юрій Ірсенович Кім і голопузим малюком бігав в російській дєрєвні. Ходять чутки, що в дитинстві випадково вбив старшого брата. Організовував всі ці масові сеанси дрочу на батька і самодрочу ще за його життя. Страшно дрочив на все західне, особливо спецслужби і бойовики. Саме за бажанням його лівої п'ятки створив їхню відповідь на ґодзілу (див. нижче). Змусив все населення жерти траву і мох і почав відрощувати ядерний пеніс. Після його смерті в 2011 всіх теж змушували ридати три роки.

Навіть біженці звідтам щось підозрюють

Третій[ред.]

Нормально так вгодований. Сферичний крепкій хазяїн (за міфологією вати). Кажуть, що навчався за кордоном в Європі, а точніше в Швейцарії як син північнокорейського водія. Виріс як татко хотів, на західному культурному продукті. Кар'єру правителя почав з розстрілу дядька з міномета чи то за корупцію, чи то того, що недостатньо сильно ревів за татком чи то просто на всяк випадок - бо влада в КНДР то справа сімейна. Потім Кіма бомбануло від Псая і він наказав створити вокально-інструментальні ансамблі типу "моранбон".

Фактично за час правління легалізував сірі капіталістичні схеми та вибудував дві потьомкінські вулиці на узбережжі. Намагається корчити з себе миротворця, проте, зважаючи, що ледь не щороку над сусідами ракети летять будем всіх бомбіть, виходить не дуже. В 2020 пережив коматозний стан через невдалу операцію. Має окрім дружини ще особисту сестру на побігеньках, яка, кажуть, має особистий страпон у вигляді ракети.

Мистецтво[ред.]

Мистецтво КНДР це чисте та рафіноване тоталітарне мистецтво, копіпащені радянські шаблони з місцевими мутаціями та цікавими модифікаціями.

Наприклад:

  • Аріран - корейський масовий хореографічно-спортивний виступ чи шоу. Складається з сотні тисяч відібраних гімнастів на головному пхеньянському стадіоні. Такої злагоджености вдалося досягти завдяки (спойлер: страху, що за помилку їх відпраалять до таборів з родичами аж до 7 коліна).
  • Моранбон - КНДРівська відповідь буржуазним гейпоп-айдолам. Створена за особистим розпорядженням Сонця Нації і офіційно не поширюється за межі країни, але неофіційно вже здобула прихильників закордонами.
  • Значки з портретами вождів - обов'язковий атрибут одягу. Випускаються єдиною пхеньянською фабрикою. Відрізняються залежно від статусу в суспільстві, часто північнокорейці купують на чорному ринку більш статусні для просування. Донедавна не продавалися туристам, нині випускають іншого дизайну як сувеніри.
  • Урапатріотичні лайнопісні - славлять в першу чергу вождів, а не країну.
  • Скульптура та живопис
  • Рахітектура - КНДР то резервація свокового архітектурного стилю з суміші монументалізму, функціоналізму і конструктивізму. Всі міста були перебудовані згідно заповітів сталіна і гітлера - посеред міст були прокладені широкі проспекти, а кількаповерхові будинки були прокладені вздовж проспектів, щоб закривати те, що позаду: бетонні нетрі з ніхуям, які навіть у пхеньяні досі становлять коло половини території. Для посилення ефекту по периметру стоять стіни. Хоча в Пхеньяні останніми роками стали з'являтися і повноцінні квартали без нетрів, і потьомкінські вулиці Міре. Лише в кількох містах є водопровід і каналізація: Пхеньян, Вонсан, Кесон і ще пару на півночі.
  • Студія SEK - північнокорейський аналог союзмультфільму. Відомий аутсорсами для західних студій, зокрема частину діснеївського Короля Лева малювали, про що говорить сузір'я на одному з кадрів, на якому всі бачили SEX, а дісней виправдовувася, що то начебто sfx, аби не вхопити штрафів і санкцій від свого ж уряду, а також бурундуки з автоматами - видатний корейський мультфільм з кров'ю та кишками воюючих між собою звіряток. Саме його потрібно показувати, коли совки пиздять про кровожерність західних мультиків, але вони увімкнуть вотабаутизм і механізм виправдовування, бо це ж рідне їм.

Див. також[ред.]