Закарпаття

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
« Я щойно зрозумів, що для закарпатців усі інші українці це теж закарпатці. »

— З Кропивача

Закарпаття - область за Карпатами від решти України. Населена багатьма народами, відома лісами, горами та вином.

Мультикультурність[ред.]

Містокулька натякає

В Закарпатті намішано всього. Багато зрусинених угорців, є шваби і всі підряд з навколишніх земель. Закарпаття є зосередженням найбільш рагульських представників населення України від найбільшої кількості націй.

  • Українці - найбільш підмоскалені у всьому західному регіоні. Суттєво виразніше голосують за східних довбойобів (десь як Кропивниччина) навіть без адміністративного тиску і "прораб сказав", а просто тому, що мозок відсутній.
  • Москалі - їх насправді небагато з географічних причин, але на тлі ЗУ є доволі багато росіян, які залишились тут ще з часів совку. Та в очі це не кидається, бо сепарів і так вистачає. Ще хотілось би відмітити, що в Унґвар останнім часом понаїхало дуже багато заперевального, кацапомовного бидла з даунбасу.
  • Угорці - зосереджені біля Угорщини навколо Берегового. Теж не видаються інтелектом, бо хочуть сепарнутися в Угорщину, де нині править Орбан, який займається розкраданнями побільше, ніж в Україні. Тим не менш, Угорщина живе набагато краще за Україну, тому бажання мадяр відділитись цілком природне. Але кому з них нафіг потрібна та Угорщина, якщо маючи її громадянство можна поїхати в Європу?
  • Цигани - навіть на тлі місцевого підарасату відрізняються особливо. Фактично, довільне місто закарпаття може в будь-яку мить перетворитися на бомжатник з кишеньковими злодіями. Колись одна циганка назвала дитину Янукович, але вона не унікальна така: нещодавно єнша циганка назвала дитя Зеленський.
  • Румуни - їх тут зовсім небагато навідміну від Буковини. Представлені переважно в Солотвиному та околицях. Про будь-який сепаратизм від них почути наврядчи можна, бо з іншого боку кордону на території Румунії цілим поясом живуть українці.

Господарство[ред.]

На рахунок економіки. Думаю, що в основному туризм, с/г, видобуток корисних копалин. Заводів іноземних багато будується зараз. Бо близько до кордону, дешева робоча сила. Палаци це пиздець просто. Це пам'ятник людському несмаку. Загугліть Нижня Апша і подивіться яку хуйню там набудували цигани. І сука найсмішніше, що в більшості тих будинків ніхто не живе. Їх будують тільки аби було гарніше ніж в сусіда. Це ж як насрано в їхніх головах? Самий їбанутий фетіш закарпутців - це паркани. Кожен заробітчанин мріє покласти собі самий пиздатий паркан на селі. Але з другого боку, на що ще витрачати гроші, коли ти живеш в селі на Закарпутті? Більшість з них шкодує гроші навіть на відпустку в іншій країні. Це вважається марнотратством. Тупо синдром накопичування якийсь В 20 році активізувався туризм досить непогано. Кордони закриті, тому багато українців поїхало відпочивати в гори чи на термальні води в Берегові. З приємного - починаю помічати все більше адекватних підприємців, які розвивають власне виробництво і місцевий туризм, особливо гастротуризм. Стараються покращувати сервіс, еко-садиби всякі роблять, заходять на airbnb. Словом, прогрес є.

Мова[ред.]

« Закарпатьска область - область на крайном югозападѣ Украины, в верхном току рѣкы Тиса з центром в Ужгородѣ. Область уникатна своев пологов: мать границѣ з четырма сосѣдныма державами: Польща, Словакия, Мадярщина, Румыния. »

— Абзац вище писаний по-русинськи. Автор не знає, чи це насправді підкарпатські говірки

Можеш почитати на вікі, але скажу коротко, вона дійсно досить сильно відрізняється від української. Про частку ся думаю ви вже знаєте, окрім цього можу сказати, що там де в українській мові вживають "і", на Закарпатті кажуть або у (хустщина, тячівщина), або звук, який представляє з себе щось середнє між у, і ю, і на письмі русуни позначають його, як у з двума крапками зверху. Точно поширене Іршавщині, і Свалявщині, а про інші райони казати не можу. В Закарпатській мові є українське м'яке и, а є навіть твердіше за кацапське ы, яке тут вживають значно частіше, ніж перше. Також чисте в вживають досить рідко, дуже поширене щось середня, між у і в. Дуже, і дуже багато слів украдені з словацької(наприклад, слово "айно"), є полонізми(наприклад, "вшитко") мадяризми(наприклад, "иппин", "керт", "мачка"), і навіть германізми(наприклад, "біґлязь")

Ужгорд шпрехає суржиком, Мукачево намішане, Берегово і Виноградово майже повністю мадяромовні, гуцульщина україномовна, а в інших районах майже всі розмовляють місцевими діалектами. Ще чув, що на Міжгірщині пиздять майже чистою українською, але точно казати нн можу

Історія[ред.]

В дуже давні часи тут були кельти, трішки згодом - Римська імперія. Після неї в краю жили слов'яни, а саме хорвати, які згодом стали зватися білими. На межі ІХ та Х століть через гори переходили мадяри, військо слов'ян зупинити їх не змогло[1].

Після підкорення білих хорватів край було приєднано до Русі, проте вже на початку ХІ століття передано Угорщині як вено. В Угорщині вони були напівнезалежними (угорці тоді ще навіть не селилися там), проте це свято життя тривало лиш до монгольського розорення. Потім через малозаселеність в край прийшли німаки, а в 1270-х край відійшов до галицько-волинського князя Лева. Після смерті його нащадків край відійшов назад, потім угорський король надав його подільському князю Федорові Коріятовичу (який і розбудував мукачівський Паланок). Після його смерті край остаточно відійшов угорцям.

Далі на ціле століття настала епоха відносної стабільності, під час якої мадяри, бажаючи закріпитися тут назавжди (вперше), почали переселити сюди німців, яких згодом мадяризували і яка характеризувалась частими війнами за титул короля.

Проте ніщо хороше не триває довго, а тому вже в 16 столітті, коли османи почали набігати на мадярів, король загинув у битві. І все би нічого, але він відписав корону Габсбургу, з чим не погодилася східна частина країни з половиною Закарпаття. Після закінчення майже п'ятидесятирічної війни за Габсбургами лишився лише північний захід країни з західним Закарпаттям, південь дістався османам, а на сході разом зі східною частиною Закарпаття утворено залежне від них Князівство Трансильванія або Семиграддя, яке формально визнавали себе підданими Угорщини. Ще одне: не зважаючи на те, що більшістю в Трансильванії були румуни, вся політична верхівка, а отже і саме князівство було етнічно угорським. Отака хуйня, малята.

Цей статус-кво тривав те саме століття - до 1681 року, але про це трохи згодом. Край за те століття встиг пережити Тридцятирічну війну і примусове покатоличення, скасування православ'я, вибух Національно-визвольної війни та безліч турецьких набігів. Але повернімося до 1681. В цей рік Імре Текеї підняв серед угорців повстання, яке підтримувалося Туреччиною, внаслідок чого до них перейшло і західне Закарпаття. Втім, ненадовго, бо Габсбурги з Собєським нав'язали туркам війну, внаслідок якої вони просрали все, включно з Закарпаттям, яке повністю переходило під Габсбургів. Незадоволені угорські шляхтичі підняли повстання, але підтримки не було, тому до 1710-х вони все програли.

Після цього до влади приходить Марія Терезія, яка проводить реформи, дає селянам освіту і свободу, приєднує Галичину. Проте це не триває довго, і вже після смерті її сина все це скасовується. Настають часи реакції Меттерніха і холерних бунтів, після чого Весна Народів, утворення Австро-Угорщини та зростання самосвідомости мешканців Закарпаття на фоні оцього всього. Тому мадяри створюють концепт русинів на противагу українському національному руху, який до того часу вже поширився сходом Закарпаття, але все ще був непоширений на заході.

Настали часи Великої Війни. Мешканців за москвофільство відправляли в Терезин, але москалі сюди не дійшли, на щастя і на жаль водночас. Після кінця війни думки розділилися: гуцули хотіли до України, лемки і еміграція (лїл) - до ЧСР. Оскільки Франція Україну ненавиділа (півні, що з них взяти), то і відійшла Срібна земля до ЧСР. За часів Чехословаччини їхня влада хоч і не визнавала мешканців за українців, але діяльности українських організацій не перешкоджала, та і взагалі, в найбіднішій з українських земель жилося чи не найліпше зі всіх земель. Проте обіцяну автономію надали лише в час загрози війни з Німеччиною - листопаді 1938 року. Німеччина ж підтримала Угорщину та анексувала Чехословаччину, а тому 15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність, яку знищили за 29 годин. Після захоплення Закарпаття мадяри установили режим терору аж до 1944 року. Тоді чехословаки в обмін на звільнення країни віддали Закарпаття совку, в складі якого воно лишилося аж до 1991 року, коли ввійшло до складу відновленої Української держави.


Визначні місця[ред.]

Незважаючи на те що сракорпатці не вважають себе частиною України, та й решта України майже не контактує з ним, край багатий на цікаві місцини:

  • Синевир - високогірне озеро, що не замерзає. Натхнення для десятків митців.
  • Бребенескул - теж озеро
  • Ужгород, Мукачеве, Берегове, Виноградів - долинні напівмадярські міста. Мають досить багату архітектурну спадщину та дохїя циганви.
  • Хуст - перша і єдина столиця Карпацької України
  • Пилипець - гірськолижний курорт, у літній сезон ведуть екскурсії по масиву гір. Багато суниць.
  • Міжгір'я, Воловець, Іршава - теж якісь курорти
  • Свалява - відома своїми мінеральними полянами квасовими і лужанськими
  • Солотвино - те саме, але з солоними озерами
  • Тячів, Мужієво - золотодобувні столиці країни
  • Ясіня, Рахів - гуцульські центри краю. Мають велике значення, хоч менше важливі, ніж Жабіє
  • Великий Березний - лемківське село

Почати треба, напевно, з Ужгорода як найбільшого міста краю. В Ужгороді все добре з українською ідентичністю і усвідомленням себе в системі координат України. Тут частіше можна зустріти чисту українську або з невеликими домішками діалектизмів і русизмів аніж русинську говірку. Це скоріш за все пояснюється наявністю університету і освіченістю людей. А місцевий колорит сприймається не як причина для відокремлення себе від інших українців, а як додаткова культурна особливість. Друге по значенню місто в області - Мукачево. Звідки, власне, автор є родом. Тут не все так гарно як Ужгороді. Імовірність почути тут діалет набагато вища. Молодь вживає дуже багато русизмів. Взагалі місто бидлувате. Постійні бійки, розбої, стрілянина. Гадаю тут слід згадати перестрілку між ПС та місцевими в 2015. Місто повністю належить клану Балог. До недавнього часу в нас навіть не було жодної мережі супермаркетів окрім балогівського Сілверленду. Про менші містечка знаю небагато. От від Берегова може скластись враження, що це взагалі не Україна. Більшість місцевого населення - угорськомовне, погано знає українську та й взагалі не асоціює себе з країною в якій знаходиться. От Рахів мене здивував. Найбільш віддалене і високогірне місто України, але українську там можна зустріти досить часто. Всякі Іршави, Хусти, Виноградово і Тячів - це просто великі села, де всі розмовляють на діалекті і цей діалект ще й відрізняється між собою. Окремо треба сказати за найпопулярніший народний промисел - контрабанду. Для людей це вже настільки у порядку речей, що коли Прикордонна служба України вирішила огородити берег річки Тиса парканом, то на них почали бикувати місцеві жителі волаючи, що вони не мають на це права. Більша частина чоловіків працюють на заробітках в Чехії, Угорщині і Словаччині. Типова рольова модель закарпатської сім'ї. Батько на чехах, мати виховує дітей у приватному будинку. Всі ресурси максимально вкладаються у розбудову будинку і прибудинкової території (іноді це доходить до абсурду), привозиться підтримане авто з Європи. Коли дозріває наступне покоління - цикл повторються. При цьому сім'я просто ненавидить українську владу і будь-які її спроби подолати тіньову економіку - чи то мито за авто, чи то податки для заробітчан. В один прекрасний момент чергового спалаху ненависті до України, в голові аборигена зароджується думка - а яке відношення я маю до України, якщо я не працюю в Україні, не розмовляю українською, не споживаю українське? Після цього він вдається до рішучих дій - озброюється власною ненавистю до всього "заперевального" і повною відстутністю граматичних і лексичних навичок і реалізує свій підступний план по підриву національної єдності в коментарях сайту Мукачево.нет

Меми[ред.]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Слов'янам це за кілька століть ойкнеться надовго