|
|
|
У-тю-тю, моя маленька.
Стаття ще не виросла і має бути дописана. Або передана під опіку старшого родича Україна, де їстиме кашу, поки виросте, поїде вчитися в універ, знайде пару, заведе своїх діточок, а потім здохне і згниє нахуй в землі. Отака ось хуйня.
|
|
|
|
|
Стаття потребує доповнення!
Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось притомне.
|
|
Український побут має багаті традиції бла-бла-бла глечики, вишиванки бла-бла пісні бла-бла. Утім, зараз усього цього в природі лишилося дуже мало, а більшість українців досі живе в умовах, де панує пострадянський побут, убогий і страшний (див. ілюстрації) в декораціях хрущовок та брежнєвок 5-ти та 9-ти поверхів. Та сама більшість українців, щоправда, до нього вже звикла, а миритися з його умовами справжні українські чоловіки вважають ознакою мужності.
Реальність[ред.]
До характерних рис українського побуту належать:
- періодична відсутність гарячої води[1];
- (історичне, тепер менш актуальне) техніка, яка не працює до її «обробки напильником»;
- автомобілі швидкого приготування Daewoo;
- погані дороги (їх лагодять тоді, коли має приїхати Президент);
- сніг, який прибирають лише там, «де треба», в інших місцях громадяни самі все зроблять;
- ритуалізоване хабарництво.
- сусіди різного типу ідіотизму, упоротості, надійності; що здатні принести багато лузлів або проблем.
Не забудемо і про періодичні відключення світла, тепла, води кисню що можуть рандомно застати вас у будь-який момент, навіть у місті-мільйоннику.
Примітки[ред.]
- ↑ Вимикати воду — комунальний ритуал, що бере початок у 1990 роки.
Див. також[ред.]
