Анатолій Шарій

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Толя і Оля дивляться на тебе як на...
Телебачення Торонто пояснює що ж цією чудовою людиною не так.

Анатолій Анатолійович Шарій (відомий в народі також як Шарік, Півнекуля (рус.: Петушарик), Толя, нар. 1978 року в Києві — в даний момент проживає в Литві) — український відеоблогер (більше 2 мільйонів[1] підписників на YouTube), самопроголошений медіаексперт, журналізд, борець з пропагандою (хоча — це піар), відомий своїми провокаційними відео на ютубі, де він відкрито висміює нову українську владу і тих людей, які цю владу вибрали, а також обсирає все проукраїнське (тавруючи при цьому "порохоботським"), навальнят, захід та іншу ліберальну наволоч. При цьому ще за Чивокуні отримав політичний притулок в ЄС. Єдиний[Пруф чи GTFO] український журналіст, який домігся такого статусу.

Неймовірне житіє Анатолія[ред.]

В минулому аферист, ігроман, та згідно слів його сестри — ще й лоліконщик. Зараз успішний бізнесмен, власник машин преміум класу, яхти та виноградників у Швейцарії.

В Україні[ред.]

Широкому загалу стає відомим з 2011 року коли він зі зброєю нападає на відвідувача київського Макдональдсу, вистріливши в нього з пістолета. Проти нього порушують кримінальну справу за ст.296 Кримінального кодексу України щодо замаху на життя людини. Толя звичайно ж одразу почав брехати, що він не винен, і що все відбувалось не так як зображали камери відеоспостереження. Вкотре порушивши закони України, Толя тікає в країни ненависного йому Заходу.

В країнах Заходу[ред.]

Вже 2015 року сестра Шарія подає в суд на Анатолія, обвинувачуючи його в педофілії. Справа розглядалась судами України та Нідерландів. 5 років Анатолій доказував, що він не педофіл, але зрештою суд в Україні він програє. Оскільки засирання людських мізок - це улюблена справа Толі, він створює пропагандистський сайт і ютуб канал, де в наступні роки публікує свої висери. На даний час перебуває десь в Європі. Продовжує відпрацьовувати російські гроші. На ці гроші вже накупив собі машин преміум класу, яхт та виноградників у Швейцарії. Окрім замовних відео часто викладає і звичайні влоги, де гуляє по Парижу (найчастіше), Сицилії, Відню, Вільнюсу. У своїх публічних виступах, різноманітних інтерв'ю, часто повторює погляди русні щодо засилля мігрантів з Африки та Близького Сходу в Європі.[2][3]

Кар'єра українофоба-пропагандона[ред.]

З 2015 року почав нерівно дихати до Пороха, та робить все, щоб він його врешті-решт помітив. У квітні 2018 відзначився тим, що опублікував пост в якому написав, що він подарував власний Porsche активісту Автомайдану Сергію Кобі.[4]

Державна зрада[ред.]

16 лютого 2021 року СБУ раптово оголошує підозру Шарію в державній зраді. Окрім того, його підозрюють у порушенні рівноправності громадян за різними ознаками.

Секта червоних кульок[ред.]

У 2019 році заснував Європейський Блок Анатолія Шарія (ЄБАШ), який приймав участь у позачергових виборах до Верховної Ради. На дебютних для себе виборах Партія Шарія набрала трохи більше 2 відсотків голосів. Представники партії в Україні регулярно потрапляють в скандали, а також організовують провокації та вуличні бійки, для чого і була створена партія.

Видатні думки висери Шарія[ред.]

Ставлення до мешканців Західної України[ред.]

28 квітня 2014 року на своєму Youtube-каналі, звертаючись до мешканців Західної України, Шарій заявив:

« Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт... ну я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки. Третекровки, четверокровки. Вы наполовину, блядь, поляки, наполовину вы венгры, наполовину вы хз что на самом деле. Не рассказывайте киевлянам как им себя вести, как им надо любить страну, любить свой флаг. Потому что это не ваш флаг. У вас флага нет. Вы не украинцы. »

— Анатолій Шарій, 28 квітня 2014

Згодом під час інтерв'ю з представником Нацкорпусу почав відговорюватись що мовляв: відео нема, нічого не знаю. Але інтернет не забуває.

Народна творчість[ред.]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]