Вторгнення Московії до України

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Вторгнення 2022)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Downl964.png

Увага! Матюки!
Якась бля*ська с*ка, втулила до статтi дох*я матюкiв, що пи*дець як не добре для психiки деяких особливо вразливих читачiв.

Визвольна війна українського народу
FSu9ID8WAAA4q0-.jpg
Дата 24 лютого 2022 — дотепер
Місце Україна
Привід шизофренічні фантазії фюрера всея Московії,
бажання кацапів збагатитись та побєдобіситись
Сторона нападу Московська орда, Бєлоруссія,
ЛДНР, «Друга армія у світі»
Сторона захисту Наша Батьківщина, ЗСУ,
ТерОборона та увесь цивілізований світ
Втрати сторін Кацапи:over 35 000 трупів, дофіга техніки,
флагман Чорноморського флоту, моральний дух
Україна:десь 3000 полеглих
Результат українці перемагають
та гоняють москалів по всьому світу

Російсько-українська війна (Вітчизняна війна українського народу, Третя Визвольна війна, кац. Спєциальная ваєнная апєрация) — та сама Велика війна, про яку усі казали, і вона все ж таки сталася. За декілька місяців повністю змінила Україну та українців, водночас об'єднавши Захід навколо спільної загрози та перетворивши Московщину на потенційну країну третього світу.

Як усе починалося[ред. | ред. код]

War z.jpg

На дворі стояв 2021 рік. Люди вже звикли до року пандемії ковіду, думали, чи варто вакцинуватись, а преса та інтернет займались своєю улюбленою справою — цькуванням Зєлі та його команди. І от, 29 березня 2021 року тодішній голова Генштабу Руслан Хомчак повідомив, що Московія нарощує сили на східних рубежах України, та може готуватись до війни.

До цієї заяви подібні сповіщення про підготовку Рашкою нового вторгнення стабільно з'являлись раз на рік-півтора, і тоді мало хто у це вірив. Але тут у інетах було дохуя відео, де по залізниці перекидують техніку до українських кордонів, а Шойгу (міністр оборони Россії) оголосив «правєрку войск». Люд реально почав готуватись до можливої війни: прості люди записувались до ТерОборони, суворі сурвівалісти закуповувались тушенкою та готували дачу до автономного існування, а іншим було пофіг. Усім було зрозуміло, що нова війна майже невідворотня, але 22 квітня того ж року оленевод Шойгу оголосив про відвод військ, причому частину техніки на кордоні залишили. Люди видихнули та продовжили жити як раніше.

Розпочалося літо, а разом з ним впала захворюваність на ковід і розпочався сезон канікул та відпусток. Тоді русня трохи замовкла, а Зеленський пафосно провів 30-річчя Незалежності. Але восени, наприкінці жовтня стягування сил знову почалось, але тепер воно було таємним та не розголошувалося. Знову пішли заяви про нову, велику війну, і на початку у це навіть хтось повірив. Плюс, згідно з новим законом Сили ТРО — територіальної оборони стали частиною ЗСУ, що збільшило їх бойові можливості.

17 грудня 2021 року, у роковину смерті Кім Чен Іра та Кернеса, московити знову продемонстрували свою тупість та запропонували НАТО розділити сфери впливу (Україна була у сфері інтересів раші) та більше не розширюватись. Звісно, іх послали, але напруженості ця заява кацапів додала. Після Нового року суспільство остаточно розділилося на тих, хто не вірив, що війна станеться, та тих, хто закуповувався зброєю, патронами, заправляв повні баки бензину та будував шляхи евакуації.

21 лютого Рашка офіційно визнала незалежність ДНР та ЛНР. Вже через 2 дні, 23 лютого Верховна Рада запроваджує надзвичайний стан в Україні. Відтепер рахунки йшли на години до початку нашої історії.

Хронологія битв та боїв[ред. | ред. код]

Рускій корабель іде нахуй
9se5ku5ancn81.png
FOYzP7 XoA0x0Qk.jpg

О п'ятій ранку 24 лютого 2022 року уся країна від Києва і Івано-Франківська до Харкова і Дніпра прокинулася від вибухів та авіаударів по різних об'єктах. За декілька годин до того по росТБ показали звернення Хуйла, що розповів вірним зомбі казку про неймовірно злих нацистів в Україні, які хочуть створити ядерну бомбу та напасти з нею на матушку-расєюшку. Коротше кажучи, путін оголосив про початок «специальной военной операции», завершити яку планувалося за 3 дні (!). Після оголошення війни Україні через кордон прорвалися групи росіян, частина з яких (ті, що йшли з Білорусі та північних кордонів України) рушила на Київ, а інша частина (з Криму) – на південь України. Люди з Києва, Харкова та інших міст, що заздалегідь готувалися до війни, почали масово їхати на захід Неньки, тобто до Львова та Закарпаття, щоб вивезти себе та/або свою родину. Інші люди тоді знатно перелякались та пішли скупати у супермаркетах воду, хліб та інші харчі у промислових масштабах, після чого деякі продукти зникли з полиць, а ціни значно зросли. Того ж ранку Зеленський звернувся до народу, оголосив про напад росії та доручив народу боронити країну, а ще видав наказ наносити ворогу максимальні втрати. У той же день Верховна Рада підтримала введення військового стану в Україні, а усі свідомі чоловіки пішли до військоматів, щоб записатись до ЗСУ або ТерОборони, вступ до якої максимально спросили.

У цей же день сталася визначна подія на острові Зміїний у Чорному морі, що задала тон усій війні. До острова, де знаходиться погранзастава, підпливло 2 кораблі Чорноморського флоту рфії та запропонували здатись, на що прикордонник Роман Грибов відповів коротко, ясно і зрозуміло: «Русский военный корабль, иди нахуй!». Ця фраза стала девізом нової оборонної війни українського народу.

Основна стаття: Російський корабель

26 лютого стало зрозуміло, що захопити Україну за 3 дні, як того хотіли російський фюрер та його піддані, не вдається. Тим паче, українці, які за ідеєю мали зустрічати окупантів з квітами, чогось взяли зброю, яку тоді вже роздавали зі складів, та пішли тих самих «асвабадітєлєй» утилізувати в землю. Тому кацапи перейшли до іншої тактики — тупого знищення міст, житлових будинків та місцевого населення заради залякування народу. Зеленський за ці три дні дуже приємно здивував, бо не втік та не здав країну рашці — а навпаки, організував оборону країни та почав виступати із промовами, яких навіть Порошенко не виказував у 2014-15 роках. «Надо просто перестать стрелять» та «Ні капітуляції!» пішли у минуле – віднині Зелю підтримувало аж 93% українців, що навіть у 2019 році Зе-команді не снилося.

Майже увесь березень ЗСУ стримували кацапів на київському, миколаївському та харківському напрямках. На Київщині орки зайняли Бучу, Ірпінь та Гостомель, тобто найближчі передмістя Києва, у Харкові вони вплотну підійшли до об'їзної дороги міста, а Херсон потрапив під окупацію, як і майже увесь південь України. Але, у кінці березня русня поклала під Києвом та Черніговом майже усі свої елітні підрозділи, а тому оголосила про вивід військ з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Тут Україна отримала перемогу, але виявилося, що кацапня влаштувала під Києвом другу Сребеницю чи навіть маленький Холокост: у Бучі на вулицях та в підвалах знайшли десятки трупів з вогнепальними пораненнями. Декого навіть зґвалтували. Ці події швидко назвали Бучанською Різаниною.

У квітні сталося дві визначні події: по-перше, почалися потужні бої на Донбасі, які можуть визначити увесь результат війни. Туди росіяни перекидають підрозділи з-під Києва та Чернігова, а оскільки вони вже навоювалися, вояки з цих підрозділів масово пишуть рапорти на звільнення. А по-друге, 13 квітня українці не просто підбили, а й потопили флагман чорноморського флоту росії — той самий, що був посланий на острові Зміїний та який називався крейсером «Москва». Потопили його двома українськими ракетами «Нептун», після чого крейсер загорівся, боєприпаси на кораблі здетонували, після чого він пішов нахуй на дно Чорного моря, поховавши із собою близько 500 чоловік екіпажу. Плюс втрати орків на той момент перевалили за 20 000, що більше ніж за 10 років в Афганістані та набагато більше, ніж за дві чеченські війни.

А далі нас чекає Перемога. Ніхто не знає, коли вона буде, але вона настане. А далі нас чекає відновлення України, ріст впливу України у світі та довгоочікуване Світле Майбутнє. Амінь.

Юніти[ред. | ред. код]

Лаптєстан[ред. | ред. код]

Pop.jpg

Воно згоріло! Згоріло!
Як вістять з полів, річ, поняття чи сентенцію, про яку йдеться у статті, ви вже навряд чи зможете побачити на власні очі. Насолоджуйтесь тим, що є на Драматиці.

« Хороший русский это мертвый русский. »

— Лавров каже правду

Регулярна армія[ред. | ред. код]

Та сама, яка була другою у світі. Складається зі строковиків, контрактників, таваріщєй афіцерав, бурятів, росгвардійців та ще хрін знає кого. Почнемо зі строковиків. Здебільшого це 18-20-річні пацани з російської глибинки, де вони росли серед розрухи, безробіття та злиднів, але будучи призваними до війська, отримали шанс на хоч-якесь життя за межами рідного гетто. Спочатку їх звозили до кордонів з Україною нібито на навчання (що й було їх головною відповіддю на питання, як вони потрапив в Україну при потраплянні у полон), де їх тримали у нелюдських умовах та готували баландою. Як результат, до України строковики заходили вже сто разів деморалізованими, а тому кидали техніку, здавались у полон або блукали по лісах після розйобування їхньої колони. Після потрапляння в полон до ЗСУ дивувалися, що до них вперше в житті нормально відносяться, а під час дзвінків додому розповідали батькам, що в українських селах усі будинки з цегли, на дорогах асфальт, а ще є освітлення.

Строковики та офіцери здебільшого розуміли, навіщо їдуть до України, а тому байка про навчання в них не проходила. У той же час часто більше промиті пропагандою, інколи хизуються звірствами по відношенню до цивільних, але помирають вони під вогнем Джавелінів та Байрактарів так само, як і строковики, яких вони піздять та принижують.

Гості з далекої республіки Бурятія є як найбільш відмороженими, так і найбільш недалекими. За свідченнями очевидців, значну частину вбивств та тортур у передмістях Києва вчиняли саме буряти. У той же час не знають жодного елементу цивілізації, а тому часто дивувалися туалетам у будинках, а ще намагалися привезти додому інтернет.

« Один бурят запитав «А що це на стовпах висить?». Йому відповів, що це Інтернет. Поліз він на стовп, щоб зняти кабель, я знов питаю «Нащо ти туди лізеш?». А він мені каже «Додому привезу інтернет». »

— Спогади жителів про бурятів

Окремо стоїть росгвардія. Офіційно вона не входить до складу зсрф, а є внутрішніми військами. А по факту — це каральна структура, яка розгонює мітинги на росії, та збиралася розгонювати їх в Україні. Вантажівки росгвардії, навантажені шоломами, щитами, дубінками та іншою зброєю проти мирних демонстрантів, їхали за російськими танками, щоб потім денаціфіковувати насиллям українців. Але, на щастя, до складу росгвардії також входить багато призовників, а тому і вони полягли на українській землі від рук ЗСУ та ТерОборони.

Тік-ток війська[ред. | ред. код]

«Ми протів вайни, но ми нічєго нє решаєм»[ред. | ред. код]

Не довіряйся москалям!

Окремий підвид кацапів, що маскується під ліберальних прихильників миру та дружби. Але русня і у таких випадках показала свою рабську сутність, бо замість того, щоб виходити на мітинги та бити поліцаїв, «противники війни» на росії просто виходять на людне місце з плакатиком із написом «Нет войне!», після чого, як істинні раби, покірно ідуть до автозаків. Вони навіть прапор собі придумали, просто перефарбувавши червону смугу на білоруському прапорі і назвавши це «Бело-сине-белым флагом». Але пам'ятайте: рузге завжди буде рабом з імперськими комплексами, щоб він не казав та яких би поглядів не дотримувався.

Основна стаття: Хороший росіянин

Україна[ред. | ред. код]

ЗСУ[ред. | ред. код]

ТерОборона[ред. | ред. код]

Полк «Азов»[ред. | ред. код]

Персони[ред. | ред. код]

без рамки
  • Зеленський - президент
  • Валерій Залужний
  • Арестович - неоднозначний майстер заспокоєння народних мас, речник Офісу Президента, психолог, актор і словесний еквілібрист.
  • Віталій Кім та інші відомі люди варті окремої розповіді.

Меми[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Музика, література та фільми (останні 2 пункти на майбутнє)

Галерея[ред. | ред. код]