Богдан Хмельницький

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
454525.png

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.


Якщо ти шукав не про Богдана, то клікай сюди

Богдан Хмельницький не хоче дивитися на тебе зовсім

Богдан Зиновій Михайлович Хмельницький (Чи не той то Хміль, пан Гетьман, "ну цей, з купюри у п'ять гривень", Батько Хмiль, дупобiль народу Польскького), народився 6 січня 1596 року у Суботові - помер 6 серпня 1657 року живе в народнiй пам'ятi - епічний гетьман Війська Запорізького. Величний полководець, талановитий дипломат, тактик, та сама людина, яка зрозуміла, що шість днів панщини на тиждень - це пиздець. Організував всенародне українське повстання 1648-1657 років, яке згодом отримало назву національно-визвольної війни. Своїми діями під час цієї самої війни змусив поляків віддати козакам аж три довбаних воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське (для обдарованих - 200 тисяч квадратних кілометрів). Захисник православ'я та покровитель усієї України на протязі 370 років з початку повстання.

Походження

За день до Різдва, 6 січня 1596 року, у хуторі Суботів, в якому до того була добра пиятика, і в якій одному реєстровцю вибили три зуба, у хаті Михайла Хмельницького та його дружини Агафії на світ народився майбутній визволитель України. Мати походила з козацького роду, батько - можливо шляхтич що довийобувався та внаслідок цього був позбавлений титулу.

Освіту майбутній гетьман здобув у Львівській єзуїтській колегії, за iншими данними в Ярославлі, хто зна як там саме було, бо давно то дiялось.

Життепис

Оскільки Богдан був з небідної сімейки, то за доброю традицією тих часів найкращим та в одночас найпростішим способом швидко збудувати кар'єру можна було лише через армію, чим він звісно і скористався. Вступивши до реєстрового козацтва, Хмель показав себе як непоганий воїн та навіть під час одного з боїв під Москвою врятував польського королевича Владислава, і той потiм з ним не погано покорешився. Повернувшись до дому, брав участь у польсько-османській війні 1620—1621 років, під час якої в битві під Цецорою Хмельницький втратив в бою рідного батька, і потрапив у османський полон. Два ебучi роки неволі для Хмельницького не пройшли даремно: вивчивши досконало османську і татарську мови, він тiкає з полону, за іншими даними, був викуплений родичами. Доречі, перебуваючи в полоні Богдан почав переймати звичаї турків, зокрема пити міцну каву (яка тоді в Європі була рідкісним делікатесом) та курити турецьку люльку, і за деякими твердженнями можливо там він прийняв ісламську віру, хоча це вже схоже на брехню.

Коротко про ті часи

Хмель багато часу проводив на Запоріжськiй Сiчi, де здобув повагу та авторитет, що потiм дозволило йому очолити та повести за собою козацтво. Проте аж до вельми поважного вiку Хмельницькимй не вiдчував ненавистi до Польшi, ба навiть вiн воював за неї, та напевне не думав що одного разу все дуже сильно змiниться.

Викрутаси долі, котрі пдіймають одних с бруду в князі а інших навпаки, не рідко стають творцяи історії. І ось одного разу життя однієї звичайної людини може змінити те що створювалось сторіччями, та вважалось непорушним. Сталося так і з Богданом. Одного разу за відсутності Хмельницького вдома, на його хутір Суботів вчиняє напад інший шляхтич Данієль Чаплинський, що було звичним для того часу. Чаплинський розграбовує маєток, калічить, а по іншій версії вбиває його малого сина, викрадає Гелену (його жінку) та одружується на ній, отака то Санта-Барбара. Хмельницький шукав справедливості і діло дійшло аж до короля, але і той нічим не допоміг. Поговорюють король відповів, що козаки мають шаблі для оборони своїх привілеїв. У 1646 р. король Владислав IV хотів розпочати війну із Османською імперією, а оскільки шляхта була проти, він таємно вів переговори із козаками, для цього він видав грамоту, яка відновлювала деякі козацькі привілеї, але про це стало шляхті відомо і діло накрилось. Таємна грамота прилипла до Івана Барабаша і зберігалась у нього. Хмельницький бути лохом зовсім не хотів, тому зібрав манатки та із друзяками однодумцями вирушив на Січ, спиздивши при цьому (або й підробивши) грамоту у Барабаша. З'явившись на Січі Богдан перед носами місцевих козаків махав цією грамотою, у якій йшлося про привілеї і інші ніштяки козакам, наприклад збільшення реєстру. Запорожці із ентузіазмом вибрали Хмеля гетьманом, який мав привести козаків до описаного світлого майбутнього. Після того Богдан заїхав до кримського хана Іслама III Гірея, якому розповів про те, що підступні ляхи хочуть на нього напасти. Той пообіцяв підтримку козакам у війні з поляками.
Почався не хилий такий замiс, народ загудiв, козаки взялися за зброю, жиди та пани перехрестилися вiд страху.

Відправлені проти повсталих реєстрові козаки перейшли на їх сторону, тому у битві під Жовтими Водами та Корсунем армія Речі Посполитої епічно проїбала, а головнокомандувачі потрапили у полон. У вересні відбувся ще один бій під Пилявцями. Він був пройобаний ще епічніше, бо військо, відправлене придушити козацьке повстання продовжувало сприймати козаків як бидло, яке можна розігнати кийками. Тому шляхта під Пилявці з'явилась із шльондрами та возами нагруженими усілякою не військовою хуйнею. Козаками були захоплені Старокостянтинів та Збараж, а в кінці вересня в облогу козаки взяли Львів, яку зняли після заплаченого викупу. Також в облозі продовжували тримати Замостя, у випадку захоплення якого відкривалась дорога на Варшаву. Оскільки діло йшло до зими та і ніштяків, захоплених у поляків вистачало, розпочались переговори за посередництва кримського хана.
По суті Богдан розпочинав все це, щоб помститися за дружину та сина, та вiдмовлятися вiд iдеї державностi на тих землях якi вже вiдламав собi, вiн теж не збирався, до того ж ці ідеї активно підтримувало місцеве бидло та небидло, яке кипіло ненавистю до ляхів. Награвшись в помсту, Богдан наказав селянам розходитись по хатам та повертатись до мирного життя, а сам поїхав у Київ, де його у січні 1649 р. зустрічали як визволителя місцеві жителі та митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів. Тут треба додати що Київ та майже вся наша земля тодi була пiд владою ляхiв якi захопили цi терени ще пiд час смутних часiв.

Важко сказати про що Хмель спілкувався із мирополитом у Києві, але, коли переговори продовжились, Богдан видав дипломатичній місії Речі Посполитої таке: "я - самодержець руський, воюю за православну віру та звільню усіх русинів від ляської неволі". Від цього зрозуміло посли добряче прихуїли. Того ж року був укладений Зборівський договір, яким влада гетьмана поширювалась на три польськi воєводства. Після епічного програшу битви під Берестечком 18-30 червня 1651 року контрольована територія звузилась до одного Київського воєводства. Весь цей час територія Війська Запорозького або Гетьманщини формально перебувала у складі Речі Посполитої проте по факту була самостiйною козацькою державою. Оскільки Сейм не наважувався затвердити умови укладених із Хмельницьким договорів рубалово відновлювалось із початком кожної весни. Також під час військових дій повсталі селяни масово випилювали поляків, шляхту та жидів.

Хмельницький vs поляки

Сам Хмель за час війни, яка тривала до кінця його життя та і після проявив себе досить далекоглядним дипломатом та політиком. Гетьманщина встигла побувати у союзі із Молдовським князівством, Валахією, Кримським ханством, Трансильванією, а також і повоювати проти них. Більш-менш порядок на контрольованій ним території зберігався завдяки тому, що гетьман рубав голови усіх незадоволених та і взагалі у бойових діях не нехтував кидати повсталих селян на регулярне вороже військо, бережучи при цьому козаків. Тим не менш шляхту, ляхів і жидів було вигнано із території контрольованої козаками, а селяни звільнились від кріпацтва.

Допетравши що затяжна вiйна з ляхами може призвести до рiзних не хороших речей, Хмель починає зиркати в бiк Москви. На Земьскому соборі 1 жовтня 1653 року було вирішено "усі міста та села Війська Запорозького прийняти під цареву руку", Гетьманщина фактично ставала протекторатом Рашки. В січні 1654 року у Переяславі, Хмельницький скликав загальну вiйськову раду під час якої вiн та козацька старшина присяглися на вiрнiсть Москвi. В iсторiю це увiйшло як "Переяславська рада". Згодом зрозумiвши що рахуватись iз нами, москалi не збираються а його самого розвели як лоха, Богдан уклав союз зі Швецією, що воювала з Москвою і продовжує вiйну. Та доля знов внесла свої корективи в історію, в 1657 роцi Батько Хмель помирає. Існує декілька версій, що сталося з тілом гетьмана після смерті. Українські історики дотримуються трактування, що Хмельницького було перепоховано другом. Це було зроблено, щоб уберегти тіло від наруги, якої бажали вороги гетьмана, а за іншою версією він всеж похований в рідному хуторі Суботів.

Після смерті Богдана, в Гетьманщинi починається період "Руїни", суть якого - повний полiтичний пиздець, боротьба за владу та пройобування всього що тiльки можна, це призводить до розколу Гетьманщини на лiво та право бережну. Лівий берег залишається Московії, правий Польщi.

Ставлення зараз

Хмельницького шанують однаково сильно як в нас так i в Роcсiї, але з рiзних причин.
Для нас вiн недосяжний ідеал україньскього полiтика який лупить ворогiв що аж гай гуде, визволитель з брудних лап ляхiв i просто стратег якого пошукати, для москалiв - дядько що подарував Московії частину України, бо ми ж бачте "браття" та маємо триматись разом пiд мудрою владою кремля.
Ляхи ненавидять його понині. Євреї теж досі проклинають ім'я Богдана і кажуть: "ימח שמו ", "хай буде його ім'я навіки стерто".

В кіно

Саша Домогаров в ролі Івана Богуна офігіває з того що поляки зобразили запорожців всратою бидлотою

Найбільше запам'ятався польскький епічний фільм з 90-х "Вогнем і мечем" режисера Єжи Гоффмана, на основі однойменного романа Генрика Сенкевича. Хмельницький там зображений як мудрий та вельми хитросракий дядько хоч і не є ключовою фігурою. На це кіно тоді фапали всі підряд: 1) дівчата, адже в ньому знявся аж сам Олександр Домогаров, що був тоді секс-символом (у майбутньому, Домогаров - типовий любитель Путіна і його z-анексій), 2) любителі пишних форм, адже там знялась Руслана Цицанка Писанка у ролі відьми, 3) любителі пригод, адже фільм сповнений ними, а спецефекти до нього створила фірма "Machine Shop" яка до того працювала над такими картинами, як "Термінатор-2" та "Хоробре серце", 4) фапали навіть історики, проте не від радості а від обурення, чого лишень вартий той момент де запорожські козаки показані закінченими пияками (пиятцтво під час походу як відомо каралось смертью), також вони чомусь виглядають як голодранці, хоча ударну частину козаків тоді становили колишні найманці з Тридцятилітньої війни в західній Європі і це були добре екіпіровані й озброєні воїни, що вміли тримати стрій, знали диверсійну і саперну справу і як бомжі явно не виглядали. А ще акторам що зіграли козаків на початку фільму, замість копій середньовічних мушкетів дали гвинтівки Мосіна що використовували під час Другої Світої, мабудь вважаючи що глядач це не допетрає.

Свiтлини

Див. також