Богдан Хмельницький

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

Якщо ти шукав не про Богдана, то клікай сюди

Типовий Богдан Хмельницький чимось схожий на Богдана Ступку

Богдан Зиновій Михайлович Хмельницький (Чи не той то Хміль, пан Гетьман, "ну цей, з купюри у п'ять гривень", Батько Хмiль, дупобiль народу Польскького), народився 6 січня 1596 року у Суботові - ~~помер 6 серпня 1657 року~~ живе в народнiй пам'ятi - епічний гетьман Війська Запорізького. Величний полководець, талановитий дипломат, тактик, та сама людина, яка зрозуміла, що шість днів панщини на тиждень - це пиздець. Організував всенародне українське повстання 1648-1657 років, яке згодом отримало назву національно-визвольної війни. Своїми діями під час цієї самої війни змусив поляків віддати козакам аж три довбаних воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське (для обдарованих - 200 тисяч квадратних кілометрів). Захисник православ'я та покровитель усієї України на протязі 370 років з початку повстання.

Походження

За день до Різдва, 6 січня 1596 року, у хуторі Суботів, в якому до того була добра пиятика, і в якій одному реєстровцю вибили три зуба, у хаті Михайла Хмельницького та його дружини Агафії на світ народився майбутній визволитель України. Мати походила з козацького роду, батько - можливо шляхтич що довийобувався та внаслідок цього був позбавлений титулу.

Освіту майбутній гетьман здобув у Львівській єзуїтській колегії, за iншими данними в Ярославлі, хто зна як там саме було, бо давно то дiялось.

Життепис

Вступивши до реєстрового козацтва, Хмель під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і той потiм з ним не погано покорешився. Повернувшись до дому, брав участь у польсько-османській війні 1620—1621 років, під час якої в битві під Цецорою Хмельницький що воював в одному полку разом iз своїм батьком, потрапили у османський полон. Два ебучi роки важкого рабства для Хмельницького не пройшли даремно: вивчивши досконало османську і татарську мови, він тiкає з полону, за іншими даними, був викуплений родичами.

Повернувшись згодом до Суботова, був зарахований в реєстрове козацтво, де продовжує воювати як мужик із сталевими яйцями i навiть отримує за це житло в Бродах. Одного разу пiд час оглядин новозбудованого Бродівського замку, на які була запрошена місцева шляхта, Хмельницький необачно висловився: «…все створене людськими руками, ними ж може знищитися», що викликало лютий бiль в дупi коронного гетьмана. За словами одного тогочасного розумника ці слова були приписані трохи іншій події, а саме як оцінка потужності Кодацької фортеці, котра дійсно впала через багато років після цього, під час штурму під проводом Хмельницького. Через цей недолугий жарт, Хмель був змушений шукати схованки на Запоріжжі, лише через деякий час повернувшись до Суботова. Згодом вiн заїбав вже багато кого, ба навiть вiдбулось кiлька спроб знищити його фізично. Зокрема, 1647 року на Хмельницького під час татарського нападу на Чигирин, один польський хуй вдарив його шаблею по шиї, та тодi нашого героя врятувала залізна сітка, прикріплена до шолому.

Коротко про ті часи

Викрутаси долі, котрі пдіймають одних с бруду в князі а інших навпаки, не рідко стають творцяи історії. І ось одного разу життя однієї звичайної людини може змінити те що створювалось сторіччями, та вважалось непорушним. Сталося так і з Хмельницькми.

Одного разу за відсутності Хмельницького вдома, на його хутір Суботів вчиняє напад інший шляхтич Данієль Чаплинський, що було звичним для того часу. Чаплинський розграбовує маєток, калічить, а по іншій версії вбиває його малого сина, викрадає Гелену (громадянську жінку) та одружується на ній, отака то Санта-Барбара. Хмельницький шукав справедливості і діло дійшло аж до короля, але і той нічим особливим не допоміг. Поговорюють король сказав Хмельницькому, що козаки мають шаблі для оборони своїх привілеїв. Ще 1646 р. король Владислав IV хотів розпочати війну із Османською імперією. Оскільки шляхта була проти, він таємно вів переговори із козаками. Для цього він видав грамоту, яка відновлювала деякі козацькі привілеї, але про це стало шляхті відомо і діло накрилось. Таємна грамота прилипла до Івана Барабаша і зберігалась у нього. Хмельницький сприйняв цю фразу дуже буквально і бути лохом зовсім не хотів, тому зібрав манатки та із друзяками однодумцями вирушив на Січ, спиздивши при цьому (або й підробивши) грамоту у Барабаша. З'явившись на Січі Богдан перед носами місцевих козаків махав цією грамотою, у якій йшлося про привілеї і інші ніштяки козакам, наприклад збільшення реєстру. Єдина причина чому не все так охуєнно була шляхта, яка тиснула на короля. Запорожці із ентузіазмом вибрали Хмеля гетьманом, який мав привести козаків до описаного світлого майбутнього. Після того Богдан заїхав до кримського хана Іслама III Гірея, якому розповів про те, що підступні ляхи хочуть на нього напасти. Той пообіцяв підтримку козакам у війні з поляками.

Відправлені проти повсталих реєстрові козаки перейшли на їх сторону, тому у битві під Жовтими Водами та Корсунем армія Речі Посполитої епічно проїбала, а головнокомандувачі потрапили у полон. У вересні відбувся ще один бій під Пилявцями. Він був пройобаний ще епічніше, бо військо, відправлене придушити козацьке повстання продовжувало сприймати козаків як бидло, яке можна розігнати кийками. Тому шляхта під Пилявці з'явилась із шльондрами та возами нагруженими усілякою не військовою хуйнею. Були захоплені Старокостянтинів та Збараж, а в кінці вересня в облогу козаки взяли Львів, яку зняли після заплаченого викупу. Також в облозі продовжували тримати Замостя, у випадку захоплення якого відкривалась дорога на Варшаву. Оскільки діло йшло до зими та і ніштяків, захоплених у поляків вистачало, розпочались переговори за посередництва кримського хана.
По суті Богдан розпочинав все це, щоб помститися за дружину та сина, та вiдмовлятися вiд iдеї державностi на тих землях якi вже вiдламав собi, вiн теж не збирався, до того ж ці ідеї активно підтримувало місцеве бидло та небидло, яке кипіло ненавистю до ляхів. Награвшись в помсту, Богдан наказав селянам розходитись по хатам та повертатись до мирного життя, а сам поїхав у Київ, де його у січні 1649 р. зустрічали як визволителя від клятих ляхів місцеві жителі та митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів.

Важко сказати про що Хмель спілкувався із мирополитом у Києві, але, коли у 1649 р. переговори продовжились, Богдан видав дипломатичній місії Речі Посполитої таке: "я - самодержець руський, воюю за православну віру та звільню усіх русинів від ляської неволі". Від цього зрозуміло посли добряче прихуїли. Того ж року був укладений Зборівський договір, яким влада гетьмана поширювалась на три воєводства. Після епічного програшу битви під Берестечком 18-30 червня 1651 року контрольована територія звузилась до одного Київського воєводства. Весь цей час територія Війська Запорозького або Гетьманщини формально перебувала у складі Речі Посполитої. Оскільки Сейм не наважувався затвердити умови укладених із Хмельницьким договорів рубалово відновлювалось із початком кожної весни. Також під час військових дій повсталі селяни масово випилювали поляків, шляхту та жидів.

Хмельницький vs поляки

Сам Хмель за час війни, яка тривала до кінця його життя та і після проявив себе досить хитросраким дипломатом та політиком. Гетьманщина встигла побувати у союзі із Молдовським князівством, Валахією, Кримським ханством, Трансильванією, а також і повоювати проти них. Більш-менш порядок на контрольованій ним території зберігався завдяки тому, що гетьман рубав голови усіх незадоволених та і взагалі у бойових діях не нехтував кидати повсталих селян на регулярне вороже військо, бережучи при цьому козаків. Тим не менше шляхту, ляхів і жидів було вигнано із території контрольованої козаками, а селяни звільнились від кріпацтва.

Допетравши що затяжна вiйна з ляхами може призвести до рiзних не хороших речей, Хмель починає зиркати в бiк Москви. На Земьскому соборі 1 жовтня 1653 року було вирішено "усі міста та села Війська Запорозького прийняти під цареву руку", Гетьманщина фактично ставала протекторатом Рашки. 8 (18) січня 1654 року у Переяславі, Хмельницький скликав загальну вiйськову раду під час якої вiн та козацька старшина присяглися на вiрнiсть Москвi. В iсторiю це увiйшло як "Переяславська рада". Згодом зрозумiвши що рахуватись iз хохлами, москалi не збираються а його самого розвели як лоха, Богдан уклав союз зі Швецією, що воювала з Москвою і продовжує вiйну. Та доля знов внесла свої корективи в історію, в 1657 роцi Батько Хмель помирає.

Після смерті Богдана, в Гетьманщинi починається період "Руїни", суть якого - повний полiтичний пиздець, боротьба за владу та пройобування всього що тiльки можна, це призводить до розколу Гетьманщини на лiво та право бережну. Лівий берег залишається Московії, правий Польщi.

Ставлення зараз

Хмельницького шанують однаково сильно як в нас так i в Роcсiї, але з рiзних причин.
Для нас вiн недосяжний ідеал україньскього полiтика який лупить ворогiв що аж гай гуде, визволитель з брудних лап ляхiв i просто стратег якого пошукати, для москалiв - дядько що подарував Московії частину України, бо ми ж бачте "браття" та маємо триматись разом пiд мудрою владою кремля.
Ляхи ненавидять його й досi.