Запорізька Січ
Запорізька Січ - осередок і де-факто - столиця Війська Запорозького Низового. Місце для справжніх чоловіків на дніпровських берегах та островах, що завжди могли знайти собі пригод та проблем. Хіба ви не знали?
В далекі часи
З дитинства ми дивимось мультфільми та фільми, читаємо книжки та знаємо, що колись існували козаки на степових просторах України і що в них була Січ. Про те як окремі ватаги втікачів та вільних бродяг збилися в купу та збудували собі першу Січ можна почитати там. Взагалі Січ виникла не від гарного життя, а Дике Поле наче Дикий Захід потребувало не аби яких умінь та життєвого досвіду. Простий селянин тут би не вижив - адже замало було уміти землю пахати, сіяти та збирати врожаї. Дике Поле вимагало бойових здібностей, та й ватага однодумців обвішаних зброєю теж дуже допомагала - в степу вешталися не лише татари, турки, польські каральні загони, а й просто бандити. Гуртом як відомо і батька легше бити. Не дивно що рано чи пізно, а десь в 2-й половині 16-го століття власне централізована Січ-Фортеця і з'явилася. Історики і досі сперечаються коли точно це сталося.
Найстаріша підтверджена археологами Січ - Токмацька, і знаходилась вона на правому берегу Дніпра. Точніше, на берегу Бугая - в районі Великого Лугу Дніпро декілька разів розділяється на три великих русла. Східна протока Дніпра - традиційно Конка, впадає аж в чорне море. Власне через цю своєрідну структуру ця місцина і була обрана для заснування січі - багаточисленні русла Дніпра дуже сильно ускладнювали навігацію для немісцевих. Та і оборонятись в таких умовах було куди простіше.
Січ часто міняла своє місцеположеня через облоги, війни, просто коли ставало замало місця. [1]. Запорозька піхота в свої кращі часи була досить універсальною як в обороні так і в наступі. Дуже непогано ця сама піхота вела себе в морських битвах, при абордажі або швидких нальотах на вороже узбережжя.
Козаки та шкідливі звички.
Відношення до бухла та тютюну в козацькому середовищі було особливе. Повальне п'янство серед них це звичайно міф - чи багато ти навоюєш якщо не просихаєш? Зрозуміло, що в поході смертельно небезпечно напиватися - порушуєш дисципліну та стаєш легкою ціллю для ворога. В морському поході якщо козака заставали під мухою - викидали за борт без вагань. [1]
У козацтва було щось подібне до горілки, проте слабше. Було теж пиво і була медовуха. На самій січі не пили майже взагалі (свята типу Великодня і Покрови не рахуємо) тому що це була ж військова фортеця, населення котрої мало бути готове до бою. Проте в польських хроніках збереглось, що наприклад договори скріплювались горілкою, так от під час підписання угод що би її затвердити то польську амбасаду садовили разом з козацькою старшиною довкола великого казану де трохи нагрівали горілку. Хроністи пишуть що кожен по колу мав випити з великого черпака залпом. Козацтво коли було не на січі, а в зимівниках то спокійно пило, пиво часто було як і квас наприклад просто напоєм і не вважалось чимось поганим чи щось таке, а згодом городове козацтво і бухало і взагалі морально значно впало. Варто лишень Гоголя почитати. Щодо весілля і горілки, в українському селі зазвичай була лишень одна чарка котру пускали по колу, і кожен випивав тільки по чарці, і тільки свашки зазвичай три. В більш заможних родинах пускали чарку тричі, але це був максимум.
Трохи суворої реальності
Що ж таке січ? Степова Тортуга чи святий бастіон українського народу, повний кращими синами землі Української? Ні те ні інше. Минуле всі хочуть ідеалізувати, бо на те воно і минуле - чим красивіше та героїчніше, тим більше задоволення нам, нащадкам. На Січ приймали не всіх, але не дуже й перебирали новачками.
Український степ був тією частиною Польщі, яка слабо відчувала владу Кракова. Сказувалось як і віддаленість від метрополій, так і географічні особливості. Ті ж пороги, значно ускладнювали логістику. Врешті, після багаточисленних гайдамацьких повстань, переслідувані польскою владою українці стікались саме сюди. Не будемо ідеалізувати це місце, адже серед справжніх козаків було завжди багато люду з темним минулим, бандюг, що втікали з окрісних країн, просто тих кому нікуди більше подітися.Ідеальної демократії там теж не було - були і бідні козаки у яких лише шабля та шапка за душою, а були і багатії командири, у яких і хата, і до хати, і зброї і грошей повнісінько.
Але ці люди обирали ці землі не просто так. Для багатьох селян панський чобіт вже був неймовірною кісткою в горлі, та і польске нав'язування католицтва для знаті теж не всім було по душі. Але січ же не складалась з селян і знаті, правда?
Насправді, Січ була не більш ніж осередком Вольностей Війська Запорізького Низового. Вольностями ці землі були названі, бо на їх території у козацтва були особливі привілеї, ще з часів польского короля Сігізмунда. На території цих вольностей були і міста, які також часто були містами-фортецями. Це такі міста як Самар (До недавнього часу Новомосковськ, нині ж знову Самар), Новий та Старий Кодак (Нині в межаї міста Дніпро), Бахмут та Новомиргород.
Поселеннями поменше були слобідки - великі, на той час, села. А також зимівники - зовсім невеликі хутори на декілька сімей, які утримували великі фермерські господарства. Козаків, які жили в таких зимівниках принизливо називали Сиднями, бо вони в мирний час не приймали участь ні в політичному житті, ні в військовому житті Січі, на відміну від Січових Козаків, хоча і Січові переїзджали в зимівники, власне, назиму. Але якщо січ вступала в чергову війну, тих сидніі з зимівників могли призвати на війну.
А політичного життя на Січі вистачало - хоч Військо Запорізьке Низове було військовою організацією, то в позавоєнні часи організація політики починала нагадувати повноцінну країну. На чолі Війська стояв Кошовий Отаман, який як відомо, обирався демократично. А він вже призначав інших посадових осіб. Кошовий Отаман формував Кіш Січі, призначаючи таких собі "міністрів січі", наприклад: Кошовий Кантаржій відповідав за торгівлю, Кошовий Товмач - за взаємодію з іностранцями, і так далі.
Самі Вольності поділялись на Паланки. Власне Паланка - це невеличкі укріплення в межах слобідки, яке повинно було слугувати як козацький форпост, але там також розміщались і посадові особи. В паланці мешкав Полковник зі свитою, і він міг надати населенню послуги, які до того можна було отримати тільки безпосередньо в Коші - функціонував він як представник місцевої влади по повній програми: суд, фінанси, поставити печатки, підписати документи - все до нього.
Формально увесь час Січ була під чимось протекторатом. Складаючись під протекцією спершу польського, російського уряду, тимчасово під заступництвом кримського хана, запорізькі козаки увесь час свого існування насправді керувалися власним урядом, в який пролізти зі сторони було практично не можливо. Взагалі козаки дуже прискіпливо ставилися до начальників, що намагалися їм нахлобучити свою волю зі сторони. Навіть виступали часто проти гетьманів, що правили в Гетьманщині, якщо січовим козакам щось серйозно не подобалося. В 18-мі столітті отамани Січі неодноразово ігнорували накази імперського уряду, якщо не було їм не вигідно. [2]
Запорожці керувалися не писаними законами, а «старожитнім військовим звичаєм», словесним правом і здоровим глуздом. У той час, як козаки Гетьманщини, навіть з часу Богдана Хмельницького, відокремивши від Польщі, робили суд і розправу, через брак власного законодавчого статуту, по польських законах, тобто по литовському статуті і по німецькому магдебурзькому праву, запорожці не визнали цих законів і замінили писані закони «здоровим міркуванням і введеними звичаями». Кожен повноправний козак, яким би бідним він не був, звався "товариш війська Запорозького".
Хто все-таки винен в кінці Запоріжжя?
Катерина Друга безумовно винна у віданні наказу зруйнувати останню Запорізьку Січ, за що отримала сотні проклять від українських істориків майбутнього. Але не забуваємо, що на той час (1774) Запоріжжя вже перестало бути прикордонним форпостом (узбережжя Чорного моря поступово відгризалося від Османської Імперії, а Кримське ханство повністю керувалося з Петербургу і жити йому вже було недовго, до 1783 року), але залишилося юридично автономним від імперської адміністрації, що дратувало Петербург - ці ласі землі планувалось заселити корисними для Імперії селянами та колоністами з Сербії, Німеччини, та й просто роздати жадібним до землі високим чинам. А Запоріжжя дуже заважало цьому масштабному економічному плану Петербурга.
Срачі нащадків козаків.
- Хто більший козак - кубанці як прямі нащадки запорожців або не вони?
- Срачі щодо козацьких бойових мистецтв. Невичерпна тема, що може призвести як до фантастичних історій, так і до історичної правди.
Галерея
Читати далі
- Козак - розлога стаття про минуле і сучасність козаків.
- Лист запорізьких козаків турецькому султанові
- Козацький цитатник - стародавній паблік ВК.
- Богдан Хмельницький
- Характерник - легендарний типаж козаків.
- Січ іміджборда
- Іван Мазепа
Додаткові посилання
- Джерела про зруйнування Запорізької Січі
- Запорозька Січ у західноєвропейських історико-літературних пам’ятках
- Зібрання цікавинок про Січ та козаків
- Про різні категорії запорозьких козаків
- Яворницький Д. Історія запорізьких козаків - основа основ по темі
- Олена Апанович, Розповіді про запорозьких козаків
- Про козака Мамая
Примітки
|
|
|