Українська політика

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Кучма)
Перейти до: навігація, пошук

Українська політика - особливості політичного життя в Україні, а воно у нас ой яке веселе. Колись було прислів'я: військовий лікар - він якось і не військовий, і не лікар". Отак і українська політика - і не українська, і не політика. Але по перше лулзів від цього не меншає, по друге - що не кажи, а останнім часом українського такі більшає

Місця формування[ред.]

Основні події відбуваються в органах державної влади, а це:

  • Верховна Рада; Донецький клан Мішанина зі старих регіоналів, комбатів, активістів революції та просто баблорубів
  • АдміністраціяСекретаріаттаки знову Адміністрація Президента; Рінат Ахметов х.з.
  • Конституційний Суд; Братки по нарах
  • Місцеві органи влади; Кровосісі, яких ніхто не люструє(

Дійові особи[ред.]

Президенти[ред.]

Купа старих президентів та задоволений Кличко. 2015 рік.

Кравчук (10 січня 1934р, село Великий Житин Рівненського району Рівненської області) - перший президент незалежної України. Був обраний на цю посаду у 1991 році і з честю виконував свій обов'язок аж до 1994 року. Справедливо нагороджений званням Герой України. Леонід Макарович був тим, хто натис на курок і зробив контрольний постріл у вже помираючий совок, тим самим відкривши Україні шлях до незалежності. Також він врятував Україну від дефолту і фактично з нуля збудував економіку нашої держави. За це вдячний народ увіковічив його ім’я у назві базарних візків кравчучками.

Кучма - другий президент, який до того ж проправив два строки (з 1994 по 2005-й). Прославився Леонід Данілович вбивством Гонгадзе яке так ніхто й не дорозслідував, пусканням ракет по літакам і Броварам, конфліктом на Тузлі і загальною, доволі-таки проукраїнською політикою, на кшалт вигнання Тютюнника з посту голови адміністрації президента за промоскальську позицію, призначення на військові пости західняків замість хохлів-малоросів чи публікації своєї книги "Україна - не Росія" (і ще трьох інших манускриптів). Окрім цього вперше в історії країни дав своєму онуку і його собаці потрапити у телевізор на новорічному звертанні до нації. Має власний герб з левами і тризубами. У постпомаранчеві часи (2005-2010) втомлений народ нерідко ностальгує за кучмівськими часами, пишучи на парканах "Кучма прости нас" і подібне, втім зараз можна побачити вибачення і перед пасічником, що натякає на пАкращення з кожним роком. З 2014-го Кучма постійний переговорник на бескінечних багатомісячних Мінських переговорах. Тобто дідусь робить зараз те що уміє найркаще.

Ющенко - третій президент (2005 - 2010). Гарант, чиї руки нічого не крали, а також очі які не бачили як крали інші. Подробиці у відповідній статті.

Основна стаття: Ющенко

Янукович - вічно легітимний та завжди живий пахан всія України у 2010 - 2014. Тепер комфортно рятує дупу в ерефії плюючи на всіх хто його ненавидить.

Основна стаття: Проффесор

Порошенко - п'ятий президент України. Цукерковий Фюрер за версією раша ТВ. Генератор ЗРАДО-ПЕРЕМОГИ і звичайно олігарх.

Основна стаття: Порошенко

Значимі особи[ред.]

Політики 2014-го з точки зору школоти
  • Яценюк - прем'єр "куля в лоб" 2014-16 років, "почесний камікадзе".
  • Турчинов - отримав в інеті нік "Кривавий пастор" адже це він, саме він, винен у всіх бідах Апалченцев і мирних протестувальників Донбасу.
  • Ярош - страх та жах всея Росії, свіжий політик і більше боєць та командир Правого Сектору.
  • Олег Ляшко - бронзовий призер президентських перегонів 2014-го. Популіст та балабол рівня Жиріновського.
  • Кличко - чемпіон світу по боксу та лідер аж цілого альянсу власного створення, мер столиці. Автор косноязчних афоризмів.
  • Тимошенко - колишня прем’єрка, колишня ув'язнена, колишня лідерка опозиції,
  • Тягнибок - лідер ВО Свобода та дуже химерна надія всєя націоналістично налаштованих.
  • Азаров - минулий прем’єр і галівній кровосісь. Лєгко відделався, гад.
  • Ківалов - ПРдун, автор мовного закону. Зараз майже не помітний.
  • Колесніченко - інший ПРдун та другий автор вищеназваного закону
  • Дарт Вейдер - титан української треш-політики. Кандидат в президенти 2014-го та парламентські 2015-го.

Політичні сили[ред.]

Кривавий пастор Турчинов в Раша-говноньюс

Партія регіонів (ригіанали, ПРдуни, синяки, брехіони) - раніше провладна та найчисельніша партія України. Проводила знамените пакращення країні, обісралася, але не сумує і продовжує тихенько чекати можливості для нового реваншу.

Свобода - піздюки аля націоналісти.

КПУ - піздюки, запроданці та на дві третини колаборанти, любителі сепаратистів. На папері заборонені, але ховаються під назвами інший якихось мікроскопічних партій, продовжуючи вірно і недешево служити руськомірським як-би комуністичним ідеям.

Правий Сектор - більше бойова організація аніж партія. Лідер партії Ярош частіше бігає по полям війни с автоматом аніж сидить на пресконференціях. В кінці 2015-го запиляв собі окремий Правий Сектор. Тепер їх у нас цілих два. Чи три? Ніхто наразі точно не скаже.


« Ви зателефонували в державну службу підтримки сепаратизму.

Єслі ви нє понялі ні слова, нажмітє цифру адін.
Якщо ви і надалі хочете спілкуватися українською, не кладіть трубку за вами вже виїхали.
1- Вас прівєтствуєт чєтвьортая рєспубліка!
Жалоби на украінізацию, цифра адін.
Список вакансій в госслужбє, цифра два.
Бізнес-прєдложенія, цифра трі.
Юрідічєская паддєржка в судах, цифра чєтирє.
Скідкі, бонуси, амністія - цифра пять.
Звонок опєратору, цифра шесть.
6- (В слухавці довго лунає приємна мелодія)
Аставайся с намі мальчік, будєшь нашим каральооом...
- Ви пазванілі в сєкрєтаріат Адміністраціі Презідєнта Украіни, апєратор Іванов,чєм магу памочь?
- Блядь...

 »

РОБОТ АБО Ж БУДНІ ГАЛИЦЬКОГО СЕПАРАТИСТА

Терміни[ред.]

Українська політика має немало специфічних рис, які не зустрічаються в інших

Кнопкодави. Вони ж піаністи - депутати, які голосують не тільки за себе, але й за інших депутатів, що прямо суперечить Конституції України, нормам етики та світовим стандартам. Явище виникло тоді, коли в Раду стали потрапляти олігархи й партійні бонзи, яким особисто ходити на засідання Ради було западло. Картки таких депутатів передавалися однопартійцям і ті бігали по рядах, встигаючи за пару секунд проголосувати за декількох (бувало до 7-ми) депутатів. Спочатку суспільство не надавало цьому особливого значення, потім терпіло, але після того, як регіонали перестали соромитися цього ганебного явища, ухвалили таким способом найважливіші документи (податковий та кримінально-процесуальний кодекси, Харківські угоди по оренді Чорноморського флоту РФ, мовний закон і т.п.), а голова регламентного (sic!) комітету синяк сказав пресі, що це нормально, майже 90% населення не погодилися з ним. Почався рух по викоріненню кнопкодавства, якому запекло пручається ПР, позаяк вона, що має формальну більшість голосів у парламенті, IRL через низьку явку своїх депутатів не здатна провести жодне рішення. Кнопкодавство стало головним приводом блокування Ради опозицією, яка повільно, зі скрипом, а втім дочавлює це питання.

Тушки - депутати-перебіжчики, банальні зрадники своїх виборців і партії. Пройшли в Раду від опозиції, але були перекуплені синяками й почали голосувати в Раді разом із провладною ПР. У Раді минулого скликання "тушкування" було звичайним явищем. Тепер ці часи скінчилися. У перший же день роботи нової Ради двох тушок — бізнесовців батька й сина Табалових, що вони перейшли на бік ПР одразу після проходження до парламенту,— "Свобода" виштовхала з сесійної зали, в прямому сенсі слова взявши за шкірку й погнавши до дверей копняками, під веселе улюлюкання опозиційних депутатів.


Як впливає[ред.]

А ніяк не впливає! Наш народ існує із ними у паралельних вимірах. Єдине що дозволяє нам дізнатись про її існування, так се ЗМІ, що дає нам основне джерело лулзів для пересічних громадян.

Див. також[ред.]