Мороз

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук

Мороз, він же Дід Мороз, він же Голова Мороз — персонаж з життя української політики 80-х - 2000-х: депутат, голова партії і фракції, борець з кучмізмом, "третя сила", і, нарешті, політичний пенсіонер.

Звідки він узявся?[ред.]

Як і багато наших політиків і олігархів, за часів СРСР Мороз був комуністом високих градусів: у 1980-х працював першим секретарем ЦК Ком. партії УРСР, не хвіст собачий. Коли Комуністичну партію заборонили, він не став перетворюватися на демократа (чи може його не взяли), а замутив власну партію - Соціалістичну - яку очолює і донині.

Єдиний чесний[ред.]

Дуже довго (і з численними на те підставами, слід сказати!) Олександра Мороза численні виборці вважали Єдиним Чесним Політиком. Мороз справді тримався осторонь гучних скандалів, начебто і не мав відомих олігархів у своїй Соцпартії, проповідував з трибун і друкованих видань помірковані соціалістичні ідеї, за пріоритетний напрямок діяльності та цільову аудиторію обрав передусім село. Шарму чесного політика додавала його опозиційність - той же Луценко, що вперше пропіарився на акціях "Україна без Кучми", був соціалістом; сама ж акція почалась з того, що Сан Санич оприлюднив славнозвісні Плівки Мельниченка.

Репутація Мороза була частково підмочена замахом на Вітренко, але справа дуже швидко забулась через другорядність постраждалої на шаховій дошці української політики.

Тобто електорат бачив перед собою опозиціонера[1], який більш-менш вигідно вирізняється від інших, в тому числі - і від таких товаришів по лівому табору, як комуніст Симоненко (комуністи все-таки просрали СРСР) і навіжена Вітренчиха. Навіть прихильники інших політичних сил говорили про Сан Санича з повагою як про Єдиного Чесного. Популярність Мороза та регулярні обрання Соцпартії до Верховної Ради пояснюється саме цим образом.

Отморозки[ред.]

Так називають тих, хто починав політичну кар’єру у Мороза, а потім розпочав самостійну гру: Луценка та Василя Волгу (дехто додає до цієї групи Цушко).

Примітки[ред.]

  1. Слід сказати, що в українців є така риса - більше любити опозицію, ніж владу.