Кравчук

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Viewpoint 1.png

Стаття "Кравчук" написана упереджено!
Стаття розповідає про дискусійне питання і відображає лише одну з наявних точок зору, що може спровокувати війну редагувань і дупобіль у читача. Якщо ви взагалі не згодні з тим, що автор-мудило тут написав, то ласкаво просимо до обговорень або створення окремого розділу наприкінці з альтернативною точкою зору. Ми обов'язково розглянемо ваші скарги та відкорегуємо текст відповідно до ваших поглядів.


Кравчук Леонід Макарович (10 січня 1934 р, село Великий Житин Рівненського району Рівненської області, у ті часи це було Волинське воєводство, Польща — долучився до Єльцина та Шушкевича в небесній Біловезькій пущі 10 травня 2022 р.) — останній голова Верховної Ради УССР та перший президент України після відновлення незалежности, погодився на початок ядерного роззброєння України. Міг би бути "батьком-засновником", але Конституцію, по суті основи функціонування нової держави так і не написав.

Біографія

Перші кандидати. Сабж другий зліва

Починав як зразковий комуняка, член партії (комуністичної, звісно, бо всі інші були нелегальними) з 1958 року. Деякий час був викладачем, а потім попер у політику. Тут примітно, що будучи в політиці ще тоді радянської "України", він не виявляв особливого патріотизму, чого вартує хоча б такий випадок: у червні 1982-го, коли Макарич завідував відділом пропаганди й агітації, він звернувся до ЦК КПУ з доповідною запискою, в якій виклав заходи з придушення греко-католицької віри в західних областях України, пропонував створити групи для виявлення проповідницької діяльності священників, обстежувати територію церков і кладовищ на предмет виявлення «уніатсько-націоналістичних символів», виявляти та перевиховувати «проуніатські настроєних осіб», і так далі в цьому ж дусі.

А потім неочікувано настав розпад СРСР. У серпні 1991, відчуваючи крах совка, Льоня залишив дружні лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Тут треба зазначити, що після здобуття незалежості відразу ж заборонили компартію, але вона все ж пішла на вибори, і що б ви думали? Кравчука відкрито підтримали, як активісти компартії[1], так і частина націонал-демократів, які охрестили Леоніда «батьком незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60% голосів. Коротше кажучи, пацан до успіху... ну, можна сказати, що прийшов.

Ставши президентом у 1991 році, він із горем пополам виконував свій непростий обов'язок аж до 1994 року.

Гетьманування

Символ епохи

Україна при Кравчуку переживала надскладні часи: гіперінфляція, безробіття, закриття совкових підприємств і втрата людьми робочих місць, рекет, дикий ріст злочинності — все це, і ще багато чого іншого, словом, "лихі 90-ті".

Загалом, це було очікувано. Важко зробити щось путнє з вчорашньої "КНДР" без громадянського суспільства, традицій підприємницької діяльності, відсталим на десятиліття від західних країн промисловим виробництвом, легалізованою смертною карою і масовим вірусом совка в голові. Ще й коли ти вчорашній член компартії і геть не хочеш проводити люстрацію собі подбіних. Також й звідкілясь залишилась ядерна зброя, якої було дохіба, і яку треба було за якісь кошти оперувати і оновлювати, щоб випадково не зробити Чорнобиль 2.0. Проблему було вирішено в 1994 році, але вже за Кучми. Тоді ми від ЯЗ відмовилися за Будапештським меморандумом. Ну, через 20 років змогли переконатися в надійності гарантій цього договору, та й умови здачі ядрьонних пукалок були дуже сумнівними. Кажуть, Україна не змогла б утримувати весь цей арсенал, бо ядерна валізка знаходилася в Мордорі, та ми могли залишити собі тактичну ядерну зброю, про котру в меморандумі не згадано. Все ж, зовнішній тиск Московії і США, а скоріше їхнє небажання бачити нові пики в ядерному клубі, виявився сильнішим за національні інтереси, яких у Кравчука толком і не було.

Схожа прутня була із Чорноморським флотом, який кацапи надумали культурно віджати, нібито списавши зі свого боку борги за газ і нафту. Як командування, так й особовий склад, самі топили за вазвращєніє в радную говень, тому провернути махінацію було нескладно. Проте Кравчук міг у теорії утримати флот і піти їх на уступки (скажімо, назначити командувача ЧФ якоюсь шишкою у ВМС України), тоді Росії було би набагато складніше окупувати в перспективі Крим і ввести туди зелених чоловічків.

З економікою теж була повна срака. Поки в Польщі, Чехії та країнах Балтії проходили болісні, але ефективні й конче потрібні реформи, в Україні вони навіть не починались. А тоді ті ж ляхи жили чи не гірше за нас, як би це смішно зараз не звучало. Та поки Бальцерович і ко проводили «шокову терапію», яку досі незлим тихим словом пригадують польські совки бумери, тут розквітали пишним цвітом гіперінфляція [2], рекет, бандитизм і славнозвісна прихватизація підприємств за безцінь, яка й заклала підвалини олігархату.

Дійшло все до того, що в 1994 році назрів такий собі майдан [3] почались масові страйки та народні невдоволення. Льоня ж не став чіплятися за владу зубами та влаштовувати стрілянину в центрі столиці, а просто призначив позачергові вибори. На нових виборах активно втюхував електорату про вступ до НАТО, Євросовка, демократію і таке інше, але молодий, амбітний і проросійськи налаштований кандидат з прізвищем Кучма його тоді обскакав.

Оцінка діяльності

Kravchychka 2022.jpg
  • epic fail це непроведення люстрації КГБістів, видатних членів компартії та інших гнид, які потім почали саботувати прийняття Конституції, національних символів (прапору й герба), проведення економічних реформ, і загалом активно працювали на ФСБ й Москву. Найбільш відомим з таких персонажів є Медведчук, що був "адвокатом" українського дисидента Василя Стуса. Причини, чому Кравчук цього не зробив загалом зрозумілі - він й сам був членом компартії 1958-1991 роках.
  • Конституція. За часів Кравчука так і небуло написано Конституцію, і Україна продовжувила жити по законам УССР (частково й дотепер), наприклад застосовувати смертну кару як один з видів кримінальної відповідальності. Проблему вирішили аж через 5 років після незалежности - у 1996, за Кучми.
  • Один з найбільш ненависних в народі фейлів дядька Кравчука — це не важкі часи, в які поринула тоді Україна, це — здача ядерної зброї, хоча за його ж словами, він зробив це, бо на нього тоді тиснув Захід, а особливо США, погрожуючи економічною блокадою. Приклади з реальної історії вже є: Іран і КНДР, що перебувають ледь не в повній економічній блокаді. Також загальновідомий факт, що коди запуску зброї були в Москві. Але загалом детальніше читай ТУТ
  • З іншого боку, Леонід Макарович був тим, хто натис на курок і зробив контрольний, постріл у вже помираючий совок, тим самим відкривши Україні шлях до незалежності. За це вдячний народ увіковічив його ім’я у назві базарних візків кравчучками. А ще наступник Кравчука Кучма дав йому зірку героя України.
  • Міністром культури у 1992-1994 був Іван Дзюба, що непогано враховуючи його базовану біографію, але особливо видатних здобутків за період його керування не сталось.

Див. також

Примітки

  1. Їхній висуванець, Олександр Ткаченко, навіть зняв свою кандидатуру на користь Кравчука.
  2. Колись твої батьки були мільйонерами, угу
  3. хоч і не такий епічний як попередня Революція на Граніті, чи майбутня Помаранчева