Кравчук

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кравчук Леонід Макарович — (10 січня 1934р, село Великий Житин Рівненського району Рівненської області, у ті часи це було Волинське воєводство, Польща) — наш перший президент, ядерний роззброювач, демократизатор, а ще батько-засновник сучасної України.

Біографія

Перші кандидати. Сабж другий зліва

Починав, як зразковий комуніст, член партії (комуністичної) з 1958 року. Деякий час був викладачем, а потім попер в політику. Тут примітно, що будучи в політиці ще тоді радянської України, він не виявляв особливого укро-патріотизму, чого вартує хоча б такий випадок: у червні 1982-го, коли Леонід завідував відділом пропаганди і агітації, він звернувся до ЦК КПУ з доповідною запискою, в якій виклав заходи по придушенню католицької віри в західних областях України, пропонував створити групи для виявлення проповідницької діяльності священників, обстежувати територію церков та кладовищ на предмет виявлення «уніатсько-націоналістичних символів», виявляти та перевиховувати «проуніатські настроєних осіб», і так далі в цьому ж дусі.

А потім груняв розпад СРСР. У серпні 1991 відчуваючи крах совка, залишив дружні лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Тут треба додати один факт: ставши незалежною, українці відразу ж заборонили компартію, але вона все ж пішла на вибори, і що б ви думали? Кравчука відкрито підтримали, як активісти компартії[1], так і частина націонал-демократів, які охрестили Леоніда «батьком незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60 % голосів. Коротше кажучи, пацан до успіху... ну, можна сказати, що прийшов.

Ставши президентом у 1991 році він з горем пополам виконував свій не простий обов'язок аж до 1994 року.

Україна при Кравчуку переживала не просто складні, а вельми складні часи: гіперінфляція, безробіття, закриття робочих місць, рекет, дикий ріст злочинності, все це і ще багато чого іншого, відбувалось на фоні демократичних змін та будівництва засад справді самостійної держави, коротше кажучи "лихі 90-ті". В 1994 році назрів справжній майдан, почались масові страйки та народні невдоволення, Льоня ж не став чіплятися за владу зубами та влаштовувати стрілянину в центрі столиці, а просто призначив позачергові вибори. На нових виборах активно втюхував електорату про вступ до НАТО, Євросовка, демократію і таке інше, але молодий і амбітний, проросійськи налаштований кандидат, з прізвищем Кучма, його тоді обскакав.

Оцінка діяльності

Фатальний епік фейл дядька Кравчука — це не важкі часи, в які поринула тоді Україна, це — здача ядерної зброї, хоча за його ж словами, він зробив це, бо на нього тоді тиснув Захід, а особливо США, погрожуючи економічною блокадою, та хто зна, як там було насправді.

З іншого боку, Леонід Макарович був тим, хто натис на курок і зробив контрольний, постріл у вже помираючий совок, тим самим відкривши Україні шлях до незалежності. Також він врятував Україну від дефолту і запровадив ринкову економіку в нашу державу. За це вдячний народ увіковічив його ім’я у назві базарних візків кравчучками. А ще він носій зірки героя України.

Див. також

Примітки

  1. Їхній висуванець, Олександр Ткаченко, навіть зняв свою кандидатуру на користь Кравчука.