Крим

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
« У двох словах: я кацап. Нічогенькі відчуття, еге ж? Став я кацапом нещодавно, до того жив у Севастополі та вважав себе українцем. Аж тепер виявилося, що моя душа прагнула возз'єднання з Росією. Таке відчуття, наче мене анально зґвалтували, і продовжують ґвалтувати щодень.  »

— Було на Січі (іміджборда)

16293 original.jpg

Крим (Автономна[1] республіка Крим, АРК) — півострів на півдні України. Історично регіон більш російськомовний, ніж східні, що має свої наслідки. Наслідки : "руSSкій мір" прийшов у наш дім.

Насправді, у минулому важлива територія з точки зору тактики, зараз ж — інструмент політичної маніпуляції.

Історія[ред.]

« На керченской переправе пассажиры захватили паром. Да здравствует ПНР - Паромная Народная Республика!!!  »

— Жарти з глибин Інтеренету

Багато раз приєднували...

Початок історій[ред.]

У доісторичні часи був населений в основному усілякими кочівниками, напівдикими - таврами, відвідувався греками під час дослідження ближніх морів, а потім ними активно заселявся, та візантійцями - забодяжили Херсонес, що попід Севастополем, на Суґдею близ Судака. Отак і жили. Торгували рабами, бухлом у вигляді виноградного шмурдяку, вирощували годні зернові, що йшли на харчі в Рим та Грецію, періодично поливали з кріпосних стін гарячою смолою усе, що шевелилося внизу, лол.

Десь там повз проповз Ясон за Золотим Руном, проїздом з Елінії в Колхідію.

У XIII сторіччі перейшов під владу Золотої Орди разом з місцевими прототатарами, але потім, коли всіх взґрала Османська імперія — утворила Кримське ханство [2]. І московські охєрєнні вєлікіє князі їздили тепер цьомати патинка із закрученим носом до кримського хана Ґірея, де їх часом з певною періодичністю навертали в іслам, тричі ЛОЛ!

Січові козаки. Чайки дерив'яні. Нобігають. Можна грабувать фортеці.[ред.]

У році 1783 був завойований під час експансії Російскої імперії, "бо має бути вихід до двох морів", за підтримки залишків тієї ж Січі. Яку перед тим цариця Катерина ІІ розігнала нах, [3] та депортувала на вільну Кубу Кубань служити Святой Імпєріі.

Далі[ред.]

Потьомкінскі села, Кримська руСССько-турецька війна, і тому подібне.
Тут ліричний відступ. У ґорадє-Ґєроє Сєвастопалє стаіт памятнік ґероічєскаму матросу Пєтру Кошкє - ґєраічєскаму заШЧитніку ґорада Слави РуСССкіх маряков.

Так от, місто слави російських моряків захищали московські офіцери, але кровушку там проливали переважно солдати і матроси - українці за походженням. Сім'я героїчного матроса Петра Самійловича Кішки так і лишилася в кріпацтві, не зважаючи на героїзм голови родини, а ж до його відміни у 1861 році - [[1]].

Комуністи[ред.]

І ось — довгоочікувана революція, ура, таваріщі. Афіцерікафф пастрєлялі із сістєми Мосіна адна тища васємсот девяноста васьмова года, папрівязивалі ім камушкі к ноженькам, і патапілі нах в Камишовай Бухтє...

Та з Кримом знову все не Слава Богу: він переходить з рук червоних до білих, потім-таки до УНР, Скоропадського і знову до білих наче кулька для пінґ-понґу; втім, перші перемогли за рахунок кількості.

Після чого була створена Автономна Кримська Радянська Соціалістична Республіка в складі РРФСР (звідки й походить сучасна назва).

Ленін, Сталін, Друга світова війна, облога Севастополя, звільнення Севастополя, ґудбай кримські татари, і так далі.

А теперь зупинимося на хвильку.

Рік 1948 - указом Президії ВР РРФСР місто Севастополь виділений в окремий адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування). Якби ж вони знали, які це наслідки за собою поведе… Втім, це ще лише квіточки, ягідки далі.

Смерть Сталіна, хрущовська відлига…[ред.]

Ось! 19 лютого 1954, за наказом Хрущова( а ось хуй вам, кацапські бляді, які написали цю хуйню - правда тут . Правда у тому, що то був не їбучій хрущ, а прєзідіум вєрховноо совєта СССР ) Кримська область [4] передана зі складу РРФСР до складу УРСР. Передача була приурочена до святкування 300-річчя Переяславської Ради.

І ось тут наша зупинка. Справа у тому, що юридично "прєзідіум вєрховноо совєта СССР" у час передачі криму УССР мав на це такі ж права, як директор концелярії, але зі словами "це не баг, це фіча така", совєти пофіксили це пізніше. Ось така хуйня, малята. Так шо хуй його знає чи правильно це.

Місто Севастополь, як місто республіканського підпорядкування, передане не було. Тоді, у єдиній країні, на це не звернули уваги — ну то й що, Крим передали, скоро комунізм переможе і ми будемо літати на Марс милуватися квітучими яблунями! Ага, ще й як.

Невідомо, як би обернулася історія, якщо би Крим залишився Росії, та можна здогадуватися:

  • по-перше, хрін би там захоплювали землю так легко (у часи керівництва Путіна),
  • по-друге, ПБК на-повну конкурував би з Сочі,
  • по-третє, було би більше порядку та неодмінне затягування гайок.

А ще б не було конфлікту щодо коси Тузли. У цілому, воно того не варте.

Та ви ж самі казали!1!![ред.]

Хоч закон оберненої дії не має, а коли союз ділили Росія не була проти того, що Крим = Україна. Також москалі підпісали Будапешскій меморандм, у якому дали гарантію на захист при порушенні територіальної цілостності. Як бачимо з собою вони не воюють.

Будапешскій меморандум[ред.]

Признали, але. Блять, скажу як кримчанин : у криму дохуя таких "але" все тут через дупу, як ж це заїбало. Так ось : признали, але не ратифікували, знов ж є "але" у будапешті було написано, що працює він після підпису, що натякає на необов'язковість йоо ратифікування.

Що там є такого[ред.]

Дух Бандери не дає спокійно будувати русcкій мір

Головне для іноземця, що є Криму — це, звісно ж, курорти: Ялта, Євпаторія, Керч, Феодосія та південний берег Криму у цілком; мансардські вина; для молоді — Казантипський фестиваль (який після анексії припинив своє існування); також колись відомий радянський лагер "Артек".
З погляду українців, нічого особливо цікавого, окрім морей та давньогрецьких розвалин (якщо про них взагалі пам'ятають), там немає.

Вище можна прочитати що каже про це українець у якого Крим віджали. Я ж, як кримчанин, скажу от що: Крим - Це круто, майже як Чечня. Справа у дуже сприятливому кліматі, унікальних пам'ятниках природи та великій кількості цікавих музеїв — для джентельменів, а для молоді — відносно дешевий, красивий курорт. Інший кримчанин може сказати що як курорт через природу він може й ОК, але музеї там жахливі совкові, а населення здебільшого бидло, звідси якість «сервісу» всюди за більші гроші ніж нормальний у Туреччині. І жити там увесь час все одно що жити на краї світу — нічого не відбувається, тільки туристи влітку приїжджають. А хто не біля море живе, той і туристів в своєму смт не бачить, а тільки остогидлі морди улюблених сусідів. Аксіома правильна і для всіх відносно малих міст.

Для росіян ж то було прям збс : вони, взяв 30-50к почували себе олігархами, та кайфували у найдорожчих отелях.

Якщо у двох словах — було всім збс, але у ВВП була своя думка на це.

Щодо погляду з боку економіки, Крим і при совдепії і при незалежній і зараз в запарєбрикстане, залишався та залишаєтся повнітью дотаційним, тобто збитковим регіоном.

Недогледіли, бляді Київські[ред.]

В 1990-ті вдалося якось криво-косо домовитися що Крим залишається Україні, а Севастополь — знов-таки Україні, але флот підпорядкований Росії, і планувалося що так буде аж до 2042 року, бо власного військового флоту у нас було два іржавих танкера в Одесі, та й ті без солярки. Ще плюс міфічний епічний мілітарний нєпотопляємий підводний крєйсєр на дизєльному ходу с турєцкімі, чи то італійськими акумуляторами - у степах України, який після 2014-го невідомо де. А казав же колись Тягнибок що Крим треба перетворити на область, хоча то було давно і не правда не цікаво.

Як невідомі вежлівіє солдати Крим рятували.[ред.]

Не знали?
Kriym 0974.jpg
« Когда жители ‪#‎Крымнаш‬ побежали на референдум, то по своей дурости они проголосовали за слом Ялтинской системы. Тем самым, они легитимизировали новый передел мира, что задевает интересы сотен миллионов людей, которых они по своей тупости обрекли на различного рода проблемы и страдания.  »

[2]

Це кінцева зупинка
Якось так
M Hfw0b0Mis.jpg

Невгамовні вітри історії та вітри в головах велікіх імператоров можуть все змінити дуже швидко. І сон стає моторошною реальністю, коли неконтрольовані ватніки зустрічають зелених чоловічків-Асвабадітелей, та легко продаються лише за обіцянку великих грошей та захисту від примарних бандерівців. Ще гірше стає коли майже вся міліція, частина війська та флоту переходить на бік ворога через погрози та підкупи, що саме і сталося навесні 2014-го.

Десь з 2003 року в Україні існує та веде по сьогоднiшнiй день свою діяльність в багатьох регіонах, політична сила з дивною назвою "Партія Політики Путіна". В парламентських виборах 2006 року вона навіть намагалась пройти в Раду але наскребла лишень сміхотворні 0,12% голосів. Після перемоги Пасічника в 2004 році, вона влаштувала кілька незначних мітингів в Криму i згодом забилась під плінтус та замовкла, та це все була лишень репетицiя, справжнiй концерт почався набагато пiзнiше.

Допоки ми всі наївно думали що сепаратизм, це лише головний біль для великих, багатонаціональних країн, в Криму друкувались проросійські газетки, створвались проросійські організації, підтримувались російськомовні школи. Народ тихенько перелаштовували в бік старшого східного брата, робилось це непомітно та без фанатизму, їх хитрющі кремлядські куратори готували підгрунтя на той момент коли прийде слушна нагода. І ось грянув грім.

Під час Євромайдану з боку Криму вже доносились пронизливі голоси проросійських політиків та громадянських активістів, які звісно засуджували Євромайдан і погрожували не визнати його результатів. Однак ані політики ані пересічні громадяни не звертали уваги на ці зойки, оскільки більшість репетуючих мали доволі низьку політичну вагу в масштабі всіїє України. Втім, за їх плечима стояли куди більші фігури, російські перші особи, які вже підготувались до захоплення півострову та завчасно навипускали медалі "За повернення Криму", вказавши на цих медалях дати операції (20 лютого - 18 березня 2014р.) 22 лютого Янукович накивав п'ятами, і російська п'ята колона миттєво скористалась цим, розпочавши масштабні мітинги. Кульмінацією подій став мітинг під стінами кримського парламенту, який відбувся 26 лютого. Підбадьорена невтручанням міліції вата голосно кричала "Крим - Расія" і махала триколорами, а поруч із нею зібрався проукраїнський мітинг кримських татар, які розмахували своїми народними та українськими прапорами і вигукували проукраїнські гасла. Знахабнілі від невтручання міліції проросійські мітингуючі почали сутички, внаслідок чого татари розігнали всю цю пиздоту за лічені хвилини. Зрозумівши, що вата нездатна ні на що, крім пронизливих зойків, Росія змушена була розпочинати війну.

Вночі 27 лютого спецпризначенці ГРУ Генштабу ЗС РФ захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АРК у Симферополі. Доволі швидко ці солдати без розпізнавальних знаків, яких згодом охрестили зеленими чоловічками, познаходили та позганяли у захоплені будівлі всіх посадових осіб, яких тільки змогли спіймати (або завчасно купити), та провели "голосування", в ході якого призначили майбутню окупаційну адміністрацію. Разом із цим зелені чоловічки почали блокування всіх українських військових частин на території Криму, не забуваючи позувати для телекамер. Поруч із ними зазвичай тримались схожі на людей створіння, котрі називали себе самообороною Криму. Втім, дуже швидко до них причепилось інше прізвисько - алкооборона. Українські солдати не відкривали вогонь, пояснюючи це відсутністю відповідного наказу. Втім, перехідна київська влада запевняла, що дала їм такий наказ. Майбутня окупаційна адміністрація на той час призначила дату так званого референдуму про незалежність, необхідність проведення якого пояснивши фактом вигнання Януковича. Той факт, що на медалі за окупацію Криму вказано дату початку операції ще до вигнання Януковича, російська сторона так і не змогла пояснити. Дату "референдуму" колаборанти згодом змінювали кілька разів, і провели його. Частина українських військових зрадила Батьківщині та перейшла на бік окупанта; решта вийшли з території Криму, залишивши москалям майже весь флот і військову техніку. Суха ганебна поразка для України, однак...

Якщо вірити раша-пропаганді : кожен русскій ладен вмерти, але не віддати анексований півострів бандерівцям-правосекам.

"Визволення" чи щось таке...[ред.]

Продуктова блокада в 2015-му
Енергетична блокада
CXytpwGVAAAGJJu.jpg
Русофобскіє новості
« Підслухано в Сімферополі. Якісь молодики (російською, ледь чутно): "Дєд, гдє здєсь можно поссать?" Невідомий дідусь (українською, презирливо): Та де заманеться! Крим же ж тепер ваш!  »

Окупація Криму порушила міжнародне право та викрила недієздатність системи безпеки, побудованої після другої світової. Однак найбільші політичні акули цього світу не могли дозволити якомусь бантустану срати на недоторканість кордонів у Європі та користуватись правом сильного. Відповіддю на російську агресію стали міжнародні санкції. Позаяк західні держави значною мірою залежали від Росії та не могли собі дозволити різкого загострення стосунків, спочатку вони обмежувались звичайними заборонами деяким російським першим особам літати в держави ЄС і Сполучені Штати. В той же час у державах ЄС будували нові газові термінали, які дозволили б зменшити газову залежність ЄС від Росії та розроблялись заходи, які дозволили би полегшити зворотню дію від накладених на Росію санкцій. Рівень санкцій зростав, збитки від них у Росії зростали також, і нарешті наприкінці 2015 року Україна почала розправляти крила.

Трюїзм військових дій - якщо вороги застосували проти вас якусь тактику, ви можете застосувати її проти них. Під час окупації Криму Росія відхрещувалась від участі в цьому, а коли відхрещуватись було вже неможливо - пояснювала, що її війська просто захищають місцеву алкооборону. Але в таку гру, як і в будь-яку іншу, можна грати удвох... 20 вересня 2015 року кримські татари розпочали продуктову блокаду півострову. Сотні фур контрабандою провозили в Крим їжу, яку продавали в Криму, а також через керченську протоку переправляли на Кубань. Не варто й казати, що податки за виручені гроші ніхто не сплачував. Татари швидко побудували наметове містечко, такий собі кримський майдан, і разом із міліцією, яка просто захищала мирних мітингувальників, у стислі терміни припинили контрабанду. Коли у кремлі зрозуміли, що утримання валізи без ручки щойно дуже ускладнилось, з боку Москви донеслись перші пронизливі зойки.

22 листопада Крим залишився без світла. Невідомі підірвали чотири лінії електропередач, внаслідок чого постачання енергії окупованому півострову зменшилось. Активісти миттєво взяли під свою охорону зруйновані опори, не дозволяючи їх відновлювати. Щоправда навіть після ремонту цих ЛЕП електроенергія в Крим не пішла - татари не дозволили. Ще з продуктової блокади зрозумівши, що на пронизливий голос з боку Москви уваги ніхто не звертає, Кремль тихенько поскиглив, а окупаційна влада півострову запровадила графіки подачі електроенергії, жоден з яких не відповідав дійсності - світло вмикали й вимикали абсолютно рандомно. Після декількох днів інформаційної тиші у москальських ЗМІ з'явилась нова методичка, згідно з якою Росія побудувала енергоміст, який заллє світлом нещасний півострів. Вмикати першу гілку цього "моста" приїхав особисто російський президент. Як і очікувалось, енергоміст працював тільки в той час, коли він був у Криму, і миттєво зник після його відльоту. Трохи згодом Криму частково відновили енергопостачання з України - ввімкнули тільки одну ЛЕП. Москальські ЗМІ розповіли про будівництво нової лінії енергомоста, але 31 грудня ЛЕП знову підірвали.

Про силове повернення Криму поки що мовчать. Ставку роблять на інші, не менш цікаві речі. Наприклад якщо обкласти Крим санкціями, то він перетвориться на справжній грошопожирач для руссо-економіки, і його доведется тупо годувати за рахунок інших регіонів, як зараз годують Чечню. Вся суть в тому що люди досить швидко звикають до халяви і коли у Россії гряне чергова смута, годвати півострів стане ще дорожче, звісно якщо цього не робити то замість "навєкі с Рассіяй", на майданах Криму закричать: "Хочемо власної незалежності", і тоді можуть початись дикі танці з пострілама, вибухами, та різаниною.

Фольклор[ред.]

80014.jpg

Решили генералы Аннексию затеять
Тогда их было десять Теперь осталось девять

"Спасем донбесс от хунты Своих мы там не бросим" -
Кричали генералы. Теперь их стало восемь.

Dойны фитиль зажгли мы назло пиндосам всем...
- Стрелков, давай на выход! ...и вот их стало семь.

Пиздели: "Нас там нету!", На жопе рвали шерсть ...
Но Бог призвал к ответу - Теперь их ровно шесть

Шестерка из бурятов приехала стрелять
Хотели заработать ...Но вдруг их стало пять

Пять говно-новороссов Разборку учинили
Взорвали Мозгового Осталось их четыре

[3]

Природа[ред.]

Можливо, хтось гадає, що як він приїхав до Криму — то відразу ж тут і море, і дівки, і «шаурма ґарячая!!1» - В жодному разі. По-перше, це степ.
По-друге, це знову степ.
По-третє, це ЙОБАНИЙ СТЕП ПОВСЮДИ окрім міст та річки-смердючки Салґір. Кто не вiрить хай гляне на мапу Криму, регiон чималих розмірів має досить малу кiлькiсть населенних пунктiв.
По-четверте, це свої, Кримські Карпати та зовсім інший климат поза ними.
А ще у Криму є водоспад Учан-Су, та де-не-де власні, малі та миршаві кусючі скорпіони.

Цікаве[ред.]

  • За твердженнями великого murmau десь там недалечко знаходиться Одеса.
  • Ще за совкових часів письменник Василь Аксьонов видав дивну книгу "Острів Крим". Жанр - щось середне між альтернативною історією, не менш альтернативною географією, та антиутопією. За сюжетом, Крим це острів в Чорному морі що під час визвольних змагань так і не увійшов до складу совка через те що червоні не встигли допливсти до острова а білогвардійці дочекалися допомоги англійського флоту. Його мешканці збудували процвітаюче суспільство із власним блек-джеком і шльондрами, демократією та розвинутою економікою. Такий собі радянський Тайвань. Але в СРСР вирішили відджати острівець собі, для цього створюють партію політики Путіна рух "Спільної Долі" і потихеньку розставляють своїх людей на ключові пости. Під час фінальної стадії "мирного приєднання" з рашки вводять війська та захоплюють острів силоміць. Головний герой що спершу був за "Спільну Долю", розуміє що його наїбали та вже занадто пізно. Книга примітна тим що майже передрікає долю Криму а ще ім'я автора збігається з ім'ям гобліна що проголосив себе головою Криму під час його окупаціїї в 2014 році - Аксьонов.

Луркай сюди[ред.]

Посилання[ред.]

  • Кримологія — найбільш повна вікі про Крим. Російськомовна, але її адміністрація не визнає нову владу. Після 2014 року політота — табу, а потім і взагалі вікі стала закритой для редагування, щоб стримати оборону від вати (однак можливо отримати доступ для редагування після контакту з адміном) — позиція Кримології. Як і на все гарне, але неподатливе в Криму (як і з пресою), було створено проросійську копію з убогим дізайном та майже без контенту. Єдине виправдання існування цього — що Крим їх.
  • Партiя Полiтики Путiна

Примітки[ред.]

  1. Лише формально.
  2. Знову ж, формально незалежне
  3. Націоналістична сволота Все вірно зробила, як на той час: кому під боком потрібне сильне військо, яке чхало на усі авторитети, бо було зраджено десятки разів?
  4. І вони ще щось там кажуть про автономію.