Московія

ДІВЧИНА, КАЛИНА, УКРАЇНА!!!1!
Стаття написана гіперпатріотом, який безумовно ДУЖЕ СИЛЬНО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ. Позиція автора тексту занадто патріотична та може зашкодити здоровому сприйняттю інформації. Очевидними є відсутність конструктиву, здорового глузду та перевищена кількість синьо-жовтого кольору, а також принагідне ПРОСЛАВЛЯННЯ НЕНЬКИ-БАТЬКІВЩИНИ і НЕНАВИСТЬ ДО ВОРІЖЕНЬОК.

Це смітник, а не стаття!
Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

«	Сьогоднi розпочинається самiт великої вiсiмки, на нiй будуть виступати представники семи розвинених країн та Росiї	»
	— 23

Коротко суть

А в глубінє сібірскіх деревень…

Росія (Приполярна Нігерія, Ерефія, Московія, РФ, Раісся, Кацап(и)стан, Рашкостан, П’ята ~~точка~~ імперія, Північна Мельдонія) — москало-монгольська держава, яка своїми тентаклями в свої найкращі часи охоплювала 1/6 землі, та ще намагалася впливати на всю іншу планету, але не фартонуло. Знаходиться в Азії (і трохи в Європі), межує зі сходом України, за що наша країна і поплатилася. Має територіальні претензії на Крим, які бикувато та зухвало виконала в 2014-му.

Про «референдум» про зміни в Конституцію РФ і його рекламу. Цирк шапіто.

Якщо колись ти почуєш від росіянина що українська політика це цирк, скажи тільки ці чотири слова: «пакетні поправки в Конституцію». Треба зламати мозок щоб вигадати щось більш смішне ніж це. Публічне кидання какулями в парламенті? Ні, це навіть не наближується… Курва, я справді нічого більш кумедного не можу вигадати. Здаюся.

Чукрен — український відповідник російського терміна «Рашка». Походить з однойменного твору Остапа Вишні та сиквела цього твору.

Історія виникнення[ред.]

Основна стаття: Історія Московії

Як це все розвивалося[ред.]

Приблизно так само у Московії здійснюється політичне життя.

Детальніший опис

Коли німкеня Катерина спробувала розібратися в історії предків москалів, дуже швидко зрозуміла, що усе це є сумовите лайно.

«

Упродовж усього періоду татаро-монгольського існування, тобто до XVI століття, московські князі були особисто зацікавлені тримати народ в страшному неуцтві, щоб більше красти під маркою ханських податків. Московський князь і його "камарилья" самовільно встановлювали податки, обкрадали своїх підданих надміру, заодно обкрадали й ханів щодо данини.

Лише історична необхідність сприяє розвитку науки, освіти, культури, проведенню широкомасштабних реформ. Тут бачимо зворотне. Московські правителі, поставивши перед собою ціль збагачення, були зацікавлені в збереженні відсталості народу, щоб не мати опору. У грабежах під виглядом так званого "збирання землі російської" московський князь взагалі не зважав на мораль навіть дикого звіра— не чіпати зайвого. Він забирав собі абсолютно все. Такий історичний парадокс супроводжував Російську імперію до часу її руйнування.

Пригадайте: тільки з XVIII століття, коли Петру І знадобилися освічені люди для організації мореплавання, картографії, артилерійського обчислення, нарешті, для власного виробництва сучасної, на ті часи, зброї, заліза тощо, лише відтоді окремим прошаркам суспільства у примусовому порядку було велено здобути освіту. Саме велено, і в примусовому порядку. Для потреб імперії! Але 500 років житія в глухому закутку Європи, часи відсталості, варварства та дикості не минули марно. На реформи Петра І чекав жорстокий опір — як незатребуваність загальнолюдської культури в Московії. Адже й нині російська людина, як кажуть, мудра по шкоді, вона завжди має виправдання своєї відсталості, вона схильна до містицизму — так званої російської ідеї. І це закономірно. Всяка реформа в Російській імперії розроблялася не для поліпшення життя людини. Ні! Це завжди був вимушений захід заради продовження російської експансії. Трохи відірвімося від цілі розділу і простежмо головні реформи Російської імперії, починаючи від Івана Грозного:

Реформи Івана Грозного були спричинені неможливістю ведення швидких широкомасштабних завойовницьких воєн. Протест московитів довелося душити опричниною й страшним деспотизмом московського князя. Ми знаємо, що всі старання Івана IV просунутися на захід були марні. І принесли численні на ті часи нещастя. Московія заради експансії Івана Грозного поклала на плаху по над три мільйони людських життів. Результат: провал у час Смути та животіння протягом сторіччя. Реформи Петра породили ті ж причини, що й за Івана IV: завоювання чужих земель. Завоювання були істотні й знову призвели до виснаження скарбниці та зубожіння народу. Почався занепад на 40 років.
Реформи Катерини II дали змогу наповнити скарбницю грішми і паралельно вести широкомасштабні завоювання. Саме Катерина II ввела остаточне рабство в своїй країні; при ній підкорені народи — українці, білоруси, молдовани—стали рабами, так званими кріпаками. Цілковите рабство уможливило наповнення скарбниці ресурсами та продовження експансії. Російський істеблішмент і Російська православна церква пробачили Катерині II і вбивство царя — власного чоловіка, і нечувану на ті часи розпусту, і знищення передової російської інтелігенції, і все інше. Саме ця "гуляща дама" повеліла впорядкувати "опис" "великоросійської" історії. Саме за її правління була обілена, прикрашена великими вигадками і розтиражована історія великоросів, яка нічого спільного не має з минулою дійсністю. Як завжди, "великоросів" учила жити Європа. Красиво брехати теж довелося вчитися.
Наступним реформатором в Росії був Олександр II. Це за його правління було скасоване кріпацтво. Багато сучасних великоросів-державників намагаються приписати Олександрові II мало не статус "великого батька нації". Чергова імперська брехня. Причиною скасування кріпацтва стала поразка Росії в Кримській війні. Російська армія була розгромлена на своїй території. Обмежений експедиційний корпус військ Англії, Франції, Туреччини і Сардинії вщент розбив російську армію у Криму. Війна на власній території тривала з вересня 1854 року до вересня 1855 року, і Росія за цей час не зуміла забезпечити вирішальну перевагу сил. Кріпак до війни технічної був непридатний. Він міг стати лише гарматним м'ясом. І цареві Олександру II не було куди подітися. Для наступної експансії цар змушений був звільнити селянина від рабства, щоб він здобув принаймні початкову освіту. Росії не залишалося нічого іншого, як знову кинутися навздогін Європі. Вільний селянин міг принести в скарбницю значно більше доходу, ніж раб-кріпак. Ось де розгадка скасування кріпацтва — потреба наповнити скарбницю для нової експансії.
І знову Росія воює: Ватіканська війна, війна на Далекому Сході з Японією. Нова нищівна поразка від маленької Японії. Знову експедиційний японський військовий корпус перемагає російську армію.
У Росії новий реформатор — цього разу Петро Столипін. Селянина примусово і з безвиході погнали з України та Центральної Росії в Сибір і на Далекий Схід освоювати нові землі. Реформи Столипіна Росія повністю не завершила. Автора реформ застрелили. Але навіть цей короткий перепочинок дав змогу наповнити скарбницю грішми, припинити селянські бунти. І як ви гадаєте, що коїть Росія? Звісно! Знову війна за переділ світу. Перша світова війна. Жорстока поразка, і як результат — при владі російські більшовики.
Знову реформи більшовиків: колективізація, індустріалізація тощо. А в принципі — підготовка до війни. Те пер уже більшовицька експансія.
Якщо царська Росія мала на меті завоювати Константинополь і вийти до Середземного моря та Індійського океану, то в більшовиків була мета більш солідна — світове панування!

Друга світова війна, Корейська війна, В'єтнамська війна, Ангола, Куба, Мозамбік, Афганістан...

У жорстокій "холодній" війні Російська імперія в 1991 році розсипалася, як картковий будиночок. На той час були авіаносці, ракети, сто тисяч танків, але не стало хліба, молока, зубної пасти, мила.
А тепер підсумуємо:
реформи Івана Грозного. — Лівонська війна. Поразка. — Занепад на 100 років;
реформи Петра І. — Експансія на захід, схід, південь. — Занепад на 40 років;
реформи Катерини II. — Війни Катерини II, Олександра І, Миколи І. — Поразка в Кримській війні 1854 — 1855 років;
реформи Олександра II. — Війни Олександра II, Олександра III, Миколи II. — Поразка 1905 року у війні з Японією;
реформи Петра Столипіна. — Перша світова війна. — Поразка у війні 1914—1918 років. Розвал царської Росії;
реформи Леніна—Сталіна. — Фінська війна, Друга світова війна, "холодна" війна. —Поразка. Розвал радянської Російської імперії.

»

— 45

Структура[ред.]

Нинішня Ерефія поділяється на дві основні частини: Москву (старовинно-історична угро-фінська назва сучасного селища Панаєхавск-Нєрєзінового, з того ж угро-фінського означає «гнила вода»; що і визначило усю подальшу долю і політику сабжу) та ЗаМКАДдя.

Основна стаття: Москва

Оскільки Москва має окрему статтю, тут описується Замкаддя, яке виражає самий сенс, дух і всебічні ознаки Раші-Ерефії.

Замкаддя — це те, що знаходиться за МКАДом. МКАД — це дорога навколо Нєрізіновой МААскви, оточена по зовнішньому периметру листами гофрованого алюмінію. За цими листами стоять позаМКАДиші — люди в личаках, з собачими главами, стукають вилами об асфальт і заглядають в щілини. Десь недалеко за МКАДом твердь земна обривається в пітьму зовнішню, а крізь тріщини асфальту можна бачити далеко внизу слонів і черепаху, на якій тримається земний диск. Клімат такий же як і в МАсквє, а ось екологічна ситуація через відсутність виробництва і автомобілів у 95 % замкадських босяків краще, тому самі просунуті москвичі-москалі селяться там, правда, все одно ближче до «Кілець Всевладдя». Замкадівське бидло щиро вірить в план Путіна, ріст ВВП і нацпроекти, вважаючи, що це поліпшить його після перебудівне життя зіпсоване дев’яностими.

У Замкадді розташовані Мухосранськи, тисячі їх! Особливості москальської топології такі, що Петербург, наприклад, до замкаддя відносити не прийнято, оскільки навіть деякі москалі іноді визнають другосортну столичність цього міста. Сумна доля осягнула жителів таких районів, як Солнцево, Ново-Пєрєделкіно, Внуково, Новокосіно, Жулєбіно, Мітіно, Південне і Північне Бутово. Номінально вони відносяться до Москви, але анон знає, що це було, є і завжди буде Замкаддям.

Сакральна лопата. Неодмінний атрибут свят

Живуть еталонні позаМКАДиші в гнилих дерев’яних бараках (побудований ще при царі Сталіні) сім’ями по десять чоловік. Звичайна сім’я позаМКАДишів складається з батька-алкоголіка, матері-жирухи, дочки-курви, сина-гопника і замурзаного Мєлкого (або Піздюка), який увесь час гуляє (живуть в одній кімнаті). І дідуся з бабусею- в іншій. Щоб сім’я була повною, беруть в неї декілька бидленяток, що залишилися від тих, що загнулися з перепою сусідів-замкадців. Путін — Медведєв виплачує за них помалу бабла.

Деякі москалі-мАсквІчі вважають, що Замкаддя — це і є пекло. Знайома москалька їхала на потягу «Хельсінкі — Москва» і потрапила в залізничну пробку, яка сталася у зв’язку з аварією в Новгородській області. Потяг пустили через Псковську область. Їхала добу. У сусідньому купе Тупа пізда років 20, багато одягнена і обвішана, яка, мабуть за межами Москви бувала тільки на літаку, впала в паніку. Вона важко дихала, з жахом дивилася у вікно і постійно дзвонила мамі: «Та яке таксі! Куди таксі?! Я не знаю, де ми, мама! Тут якісь огорожі! Корівники! Мама, ми в пеклі! Ми в пеклі, мама!»

Справедливості ради слід зазначити, що в провінції теж існує свого роду нєрєзінофобія. Білокам’яна представляється як сущий урбаністичний кошмар із злочинністю, маніяками, терактами і поганою екологією. Взагалі кажучи, це не так вже і далеко від істини. Розхожими є вирази про важке місто, божевільну метушню і так далі. І це ще делікатні вирази. Словосполучення «Великий смітник» стало прозивним. Так-что понаїхати мають бажання далеко не усі.

Міста, розташовані на нафтоносних територіях, заселені особливим видом позаМКАДишів, т.з. «нафтовиками» — людьми, причетними до годування території усередині мкада взагалі, і Путіна зокрема. Окрім «нафтовиків» в таких поселеннях повно комерсантів, китайських нелегалів і хачів. Слід зазначити, що в кращих представниках таких міст є гаряча вода, бентлі, блекджек і курви.

Країна-бензоколонка[ред.]

«	Коли закінчуються нафтодолари хиткість Московії підвищується.	»
	— Аксіома

Вельми точне визначення американським сенатором Джоном Маккейном цієї країни, економіка якої повністю залежить від експорту сировини. Очевидно, що коли у цієї вічно відсталої від цивілізованого світу, країни-бензоколонки закінчаться запаси ресурсів, то вона розвалиться нахуй як гівно, адже вона і тримається ледве-ледве на найсильнішій пропаганді і сплаті данини Чечні.

Раша Срака[ред.]

Так зазвичай Росію називають за кордоном. А насправді це ім’я словенської дзюдоїстки. 14 серпня 2019 року на російському сайті «Панорама» з’явилося повідомлення про призначення Раши Сраки послом Словенії у Росії. Незважаючи на те, що це повідомлення було фейком, його поширила ціла низка інтернет-видань.

Русь і «Россія»[ред.]

Про прапор Словаччини та Росії

Москалі чомусь вважають, що саме вони є спадкоємцями Руської країни, хоча живуть за багато кілометрів од Руси одвічної, наддніпрянської, з центром у Києві, що й окреслює етнічний ареал людей руської нації (себто українців, як логічно можна припустити). Ніхто не заперечує, що Залісся було колись завойоване нашими князями разом з угро-фінським людом, що його населяв, який згодом обрусів і утворив московську націю (москалі, москвини, московці, нині толератний варіант — етнічні росіяни). На ґрунті цієї розбіжності в баченні історії нашими народами виникає дуже багато москалосрачів. Також цим прекрасно тролити братів наших менших (смак ще в тому, що це ж правда), особливо іССконніков, сказавши, що «руССкій» — це той смерд, що належить нам, русам.

Як згадувалося, аби змити з себе соромливу сутність Великої Татарії (Монголо-Татарії), що під прикриттям «монгольського іга» до 15-ого сторіччя набігала і грабувала руські землі, московити вирішили перебрати собі історію минулої метрополії. Та на щастя(для нас) з невідомих причин(я шукаю про це), назвали себе не Руською Імперією, а Російською Імперією. «Ρωσία» — так греки звали Русь. Хто не вірить, прослухайте як це звучить у греків.

Одне ясно — що Європі промиті мізки суцільною ліберастією, тому треба нав’язувати історичну правду силою, бо буде як у випадку з присвоєнням звання Героя України Степанові Бандері. Батьківщина покладає надії на тебе, безосібний: досить фапати та бути зайнятим, рятуй нашу історичну свідомість.

Розпад Росії[ред.]

Основна стаття: Розпад Росії

Процеси тихого розпаду що відбуваються в Росії після того як СРСР 26 грудня 1991 року дав коні, призведуть, згідно з прогнозами науковців, аналітиків, політологів, до розпаду Росії вже до середини 21 століття. А може й ні. Поживемо, побачимо.

Галерея[ред.]

Основа Росії
Стрічки та православіє МП
Первомай в Росії
Парад з надувними танками. Увага на написи.
Канонічний автопробіг
У Росії найвища в світі грамотність, бо російську абетку учні вивчають напам'ять ще в садочку.