Російське телебачення
|
|
Телебачення на росії — головний інструмент впливу влади Сцаря на вірних рабів та певні прошарки населення країн, яким не пощастило знаходитись поряд з росією. Всю свою історію було засобом пропаганди та контролювалось владою, за винятком періоду 1991-2001 років. За кордоном забанено всюди, де тільки можна, але інфа звідти все ще здатна потрапляти у мозок недолугим жителям західних країн іншими шляхами.
Трохи історії
Як не дивно, але винахідником телебачення є вихідець з території Російської Імперії — єврей Борис Розінг. Щоправда, майже весь свій творчий шлях він пройшов у США, звідти телебачення в принципі розповсюдилось планетою. Про свій вихід Розінг, до речі, потім дуже пожалів. Але повернемось до теми статті.
Телебачення у СРСР вперше з'явилось у 1932 році, а масовим стало приблизно у 60х роках 20 століття. І одразу ж совкове телебачення стало найпотужнішим рупором урядової пропаганди. В умовах відсутності інших джерел інформації, народу не залишилося нічого окрім сліпої віри у слова дикторів програми «Врємя», які завжди пизділи розповідали про тони зібраного зерна, гігатони виробленої сталі і про вічно загниваючий Захід. Так було аж до 1990 року і розпаду великої тюрми народів, після якого основним наступником потужностей радянського телебачення став новий уряд РФ.
Але мало хто знає, що до якогось моменту в РСФСР окремого уряду взагалі не було. Коли уряд з'явився, ним став Єльцин, і разом з ним на телевізорах, в районі другої кнопки з'явилось такзване "Російське телебачення" (в побуті РТР). В це важко повірити але цей канал деякий час діяв як опозиційний до центрального уряду. Врешті решт, Єльцин переміг, совок розпався, а перший канал намагались розстріляти, але замість цього продали нахрін інвесторам, які не змогли того багатства втримати в руках, і перший канал повернувся назад в кремль.
У 90ті роки телебачення стало трохи більш вільним, ніж у совку: гайки відкрутили, і найбільш благодатним часом для росТБ можна вважати період від розпаду СРСР до приходу Хуйла Хуйловича до влади. А після цієї події російське телебачення стало таким, яким існує сьогодні.
Початок нульових запам'ятався рейдерським захопленням на користь держави опозиційних каналів. Кажуть, що в кремлі не сподобалось інтерв'ю з чеченцями на центральному телебаченні. До двух державних каналів почали приєднуватись нові. Спершу це був НТВ, пізніше їх роль зайняли куди меньш успішні ТВ6 (нині це, з усіх речей, СПОРТ) та ТВС (цей взагалі прихлопнули як таргана). В останній ітерації багаточисленні опозиційні журналісти розбіжались хто куди. Євгеній Кісєльов (не плутати з одіозним Дмітрієм Кісєльовим) а також ще декілька меньш відомих журналістів втікли в Україну, тут і осівши. Декілька інших журналістів, як от Кара-Мурза засіли на дно до самої епохи інтернету. Соловьов он взагалі відкрито та гучно змінив команду.
Що характерно, коли на Кацапії відбувався весь цей переділ інфополя, і до нас тікали від утисків журналісти, проти тугої строї, прямо в саму рашку попер аж сам засновник 1+1, режисер та кінопродюсер - Олександр Роднянський. Що характерно, однією з причин такого рішення він назвав, що "Йому набридло бодатись з політиками в Україні". По кацапобаченню робив багато серіалів, в тому числі ті що ви бачили на новому каналі наприклад. Так, наші купували це потім за гроші. Тепер сидить на бобах десь в європі - в Україну їхати боїться, а в Росію його не пускають.
Розстрільний список
Вплив на мозок та протидія
|
|