Українофобія

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Перша ознака хвороби - алергія на українську мову.

Українофобія - історичне захворювання, що вражає головний мозок людини. Захворювання в основному поширене на теренах Руського міру, де пандемія цього захворювання сталася відразу після зародження цього самого Руського міру.

Історичні витоки хвороби[ред.]

« Та, до речі, росіянам треба віддати належне: вони ненавидять усіх, з ким стикаються, але українців особливо. Тому що звикли сприймати українців як природного донора, а коли їм перерізали трубку, по якій наша кров перетікала туди, то вічно хвора російська нація сприйняла це не тільки як виклик, але як навіть смертельну образу.  »

— Корч

« РуSSкая єдність України Бєларусі та Росії - це аксіома яка не потребує арґументів чи пояснень причин. Але якщо вже ви спитали то справа в тому що не існує окремо української чи білоруської мови як окремої незалежної лінгвоодиниці, є лише російська мова. Так само не існує українців чи бєлорусів як окремого етносу - є виключно великороси, а біло- чи малороси це всього-на-всього великороси що живуть на сході Рассії й розмовляють російською з акцентом (сиріч "гекають"). Наголошу ще раз для глухих: так зване "українське питання" ніколи не стояло, не стоїть, і не буде стояти, бо не існує окремої української мови та українського народу й відповідно не існує окремої країни України, а є виключно російська мова та росіяни.  »

— анонімний кацап[1]

« Всім давно відомо, що ніякого українського народу, як самобутньої слов'янської особини, не існує, а існує єдиний російський народ, представлений трьома етнографічними різновидами: велико-російським, білоруським та малоросійським. Відомо також, що представники усіх трьох російських народностей на усьому протязі великої території, яку вони займають як у Європейській Росії, так і в Азії та Австро-Угорщині, називають себе росіянами, а мову свою лише російською (зі статті у газеті Кієвлянін, 1907 рік)  »

— Тімафєй Фларінскій (проффесор Київського університету св. Володимира)[2][3][4]

"Прітісненіє русскаго язіка"
De04cd17-6863-4b82-8704-c619176d6fb8.jpg

Для українця може здатися дивною така хвороба, адже в основному українці нікого з сусідів не завойовували, та не українізовували, насаджуючи їм, бідним, українську мову та ідеологію. Навпаки, були часто занадто мягкими до знахабнілих сусідів. Українофобія легко призводила до того що хворий швидко починав ставити під сумнів право України та її народу на існування. Взагалі. Власне ця фобія може виглядати як просте насміхання над нацією та щире бажання їй зла. Стандартна формула українофоба зводиться до простих тверджень:

  • всі українці якісь не такі як треба,
  • жеруть лише сало,
  • жадібні,
  • запроданці,
  • хитрі,
  • їх мова незрозуміла та якась штучна,
  • лише й знають що стрибати на Майданах та знущатися над Кримом та Донбасом,
  • українців треба переконувати що вони малороси-хохли,

Головні питання - ЯКОГО ХУЯ і ЗВІДКИ ЦЯ ЗАРАЗА ВЗЯЛАСЯ? Є декілька версій появи цієї фобії. Перша - всім відомо скільки разів і хто завойовував Україну. Але жалітися нам на це останнє діло. Важливіше те, що кожен завойовник або його нащадок, буде звісно не любити тих кого він колись підкорив та намагався асимілювати, а зараз підкорений "нахаба" ще й сам подає голос та права качає. Будь який правовірний імперець на таке образиться. Друга - Якщо хворий погано знає історію, або дуже любить усілякі агітки, то буде ображатися на українців бо вони нібито невдячні негідники. Їм, голопузим дикунам, буцім-то імперія, або Польша понабудувала церков, шкіл, міст, а вони дикуни все хочуть самі все вирішувати і не хочуть невтомно дякувати старшим братіям з Волги чи Вісли .

Деякі визначні хворі[ред.]

Українофобія звичайна, коміксова
  • Табачник Дмитро - скандально-відомий міністр освіти і науки (2010-2014 з перервами на обід та відпустки), який спричиняв масові дупоболі у українців. Причиною цьому була орієнтація у своїй діяльності передусім на "язичних украінцев". Ще до свого призначення міністром, Тютюнник був відомий своїми висловлюваннями на тему української історії та культури, але це мало кого хвилювало, доки влада у країні не перейшла до дАнецької проффесури і його не призначили на пост міністра освіти. Ось тут він вже розгулявся на славу. На 2016 рік комфортно себе почуває десь у Ізраїльщіні.
  • Олесь Бузина Славнозвісній скандальний журналіст, письменник книжок, мертвий герой та жирний троль. Вбитий невідомо ким у 2015-му.
  • Жириновський - професійний українофоб з прокачаним скіллом публічного хейтерства українців та України.

Рецепти лікування[ред.]

Британські вчені поки що не знайшли таких.

Читай також[ред.]

Посилання[ред.]

  1. “Українське питання” в Російській імперії (кінець ХХ – початок ХХ ст.): У 3-х книгах. Відповідальний редактор: В. Г. Сарбей. Київ: Інститут історії України НАН України, 1999. Кн. 1. – 205 стор.; Кн. 2. 487 стор.; Кн. 3. 276 стор.
  2. Р. В. Гула. "Українське питання" у редакційній політиці газети "Киевлянин" у 1905-1912 роках // Військово-науковий вісник. 2014. Вип. 22. С. 9.
  3. Половинчак, Юлія. Роль газети «Киевлянин» у дискусіях про місце і статус української мови наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. // Українознавство. #4(17) за 2005 рік. 435 стор.: С. 187-204
  4. Р. Загорулько. Боротьба газети "Києвлянин" з українським національним відродженням (1905 - 1914 рр.) // Часопис української історії. 2013. Вип. 26. С. 23-28.