Москаль

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Vatnye1.png

Я не вірю!
Ви всі брехливі кровосісі !!! У всьому винні бЕндерівці!!! Капіталісти !!! Соросята !!!

Fray tM.jpg

Це смітник, а не стаття!
Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!


« Москаль - це окупант, загарбник, наволоч і кат. »

Професор Лютий коротко про суть сабжу


Москаль або кацап — основна одиниця населення Московії, що вважає себе патріотом свого царства-імперії, та вважає що всі навколишні народи змовники, невігласи, зрадники та невдячне бидло. Такі люди зустрічаються також по всій поверхні Земної кулі, але найбільше зосереджена популяція на материку Євразія (причому здебільшого в Азії). Москаль не любить західних цінностей, харчується горілкою, їсть сало так аж за вухами лящить (що не заважає йому презирливо казати що це "хохляцкая клята" їжа), постійно грає на "балалайкє" та має тісні духовно-скрєпові контакти із ведмедями.

HGP9QOUOSU8.jpg

Відкіля вони

TukFOASYsiE.jpg
77666.jpg
Французький москаль
Основна стаття: Московія#Суздаль і Русскіє

Може стати ілюзія, що москалі мають свою країну, але то ілюзія - шануючи імперську (в гіршому значенню) традицію, москаль завжди залишається рабом певної верхівки, що має абсолютну владу над маленькими угро-фінськими тваринками та ведмедями.

Москалі мають могутню скрепу в голові, що вони є спадкоємцями Русі, хоча це парадоксально, як наче Мексика би претендувала на історичну спадщину середньовічної Кастилії.

« Ще за доісторичних часів до північно-східного кутка Європи примандрував з Азії маленький угро-фінський народець. Величезний праліс на багнистому ґрунті відгородив той народець від усього світу так, що він відстав від культурного розвитку людства на багато століть. Наприклад, свою літературну мову почав творити аж у XIX столітті, від О. Пушкіна (1799– 1837), отже, на 800 років пізніше за українців. »

Павло Штепа. Московство.

Давній доінтернетний срач, породжений старим недобрим москалосрачем. Здатен спричинити дупобіль гідного масштабу.

Якщо коротко, то звучить це так. Чужинці: українці, татари, німці створили державний лад у тому – Богом і людьми забутому кутику Північно-Східної Європи, де жили нічим не виразні племена фіно-угорців, розбавлені усілякими різними прибульцями. Постало маленьке, бідне але амбітне князівство Суздальське, що за кількасот років змінило столицю, владну династію, та виросло у величезну імперію, яка зайняла одну шосту суходолу планети. Як же це сталося?

Де ж таємниця перемог московського народу?

Загарбавши значно сильніші (фізично і культурно) за себе сусідні народи. Чи москвини були розумніші, відважніші за сусідів? Мабуть, немає в світі народу, що про нього світ знає менше, ніж про народ московський. І цілком певно немає в світі народу, про якого світ має більш помилкову уяву, ніж про народ московський та про його державу. Найдивніше, що навіть сусіди: українці, поляки досить довго не знали московського народу. А вони ж заплатили за те незнання руїною власних держав. Отже, мусили б вивчати свого ворога, бо ж не знаючи його „ахілесової ступні“, ніколи його не переможуть.

А слабкостей має Московщина багато. Та, власне, жоден ворог Московщини ніколи не бив по її найслабших місцях, бо не знав їх. Що гірше, часом вважав слабші місця за сильні.

Наприклад, московські вороги мали військову потужність Московщини за велику силу лише тому, що імперія розляглася на величезному просторі. Засліплені такою географічною розлогістю, історики не добачали того історичного факту, що Московщина ніколи не вигравала жодної війни своєю військовою силою. Таких хибних уявлень про Московщину можна назбирати тисячі. Пригадаймо лише кілька.

Ще перед Полтавою Карл XII намовляв Туреччину завоювати Московщину. Польща дала туркам великого хабара, щоб вони не послухали Карла. Кілька років пізніше Туреччина таки воювала з Московщиною, але було вже запізно спинити зростання імперії, яка розвалила турецьку сто років пізніше. А Польща за свій хабар туркам дістала – сто років пізніше – московське ярмо на свою шию.

Отже, проблемка із "Старшим братом"?

На теренах, що офіційно називаються нині СРСР, а зазвичай, просто "Росією", процеси не так творення, як роблення загальноімперського типу — мали характер радикально відмінний вже хоча б тому, що державний устрій московської, згодом петербурзької, а від сорока літ знову московської імперії — не знав, не знає і знати не хоче жодної особовості: ані особистої, ані суспільної, ані національної, ані навіть регіональної чи класової. Тому процес формування в Росії типу імперської людини — "росіянина" — не був ані процесом історичним, ані процесом взагалі. Це був брутальний, масово-механічний виріб, виконуваний терористично-поліційною машиною тотально-зцентралізованої держави. І, власне тому, що був то механістичний виріб, цебто акція видирання з живого організму підбитих і обезвладнених націй — окремих їх шматків, — імперський тип "росіянина" не постав. В умовах характеристичної мішанини понять "нація — етнос" і "держава — імперія" державна машина в практиці механічно нагинала старі національні організми під етнічний рівень московської маси з метою, розуміється, творити єдинонеділимий нарід — русскій, російський чи совєтський, вірніш, "народ" — в специфічно-російськім розумінні цього слова.

Євген Маланюк есе "Малоросійство" (1959)

Так, москалі не є не лише Старшим братом інших слов'янських народів, а за своїм походженням їх лишень з величезним натягом взагалі можна віднести до слов'ян.

«

У кривавому болоті московського рабства, а не в суворій славі норманської епохи стоїть колиска Росії.
Змінивши імена і дати, побачимо, що політика Івана III і політика сучасної московської імперії є не просто схожими, а й тотожними... Росія породжена й вихована у потворній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною вона стала тільки тому, що в майстерності рабства виявилася неперевершеною. Навіть і тоді, коли Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів.
Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чингісхан заповів підкорити світ... Політика Росії— незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка російської політики — підкорити світ і правити в ньому — є й буде незмінною.

»

Московський панславізм — це лише одна з форм московського загарбництва".
Карл МАРКС

Походження москвина

Ну і де ж слов’яни?

Однією чи не найголовнішою з багатьох московських вигадок є походження московського народу, Адже походження великою мірою впливає на духовність народу. А духовність є вирішальним чинником, бо „Дух животворить“, тобто творить життя, в тому числі й матеріальне. Генетика вчить, що людина успадковує від предків не лише фізичні властивості, а й духовні. Щоб пізнати духовність народу, треба вивчити його походження та природні й господарські умови, за яких він розвивався упродовж кількох десятків поколінь. Прапредки теперішніх москвинів – угро-фіни примандрували на землі теперішньої Московщини та Фінляндії ще за непроглядних часів передісторії.

Москалі в Україні

Кожному москалю у дитинстві на мозок наступив ведмідь, тому кожен "расеянен" вважає, що треба писати "на Україні" замість "в Україні", що "какбэ поясняет что москаль он и на (в) Африке москаль"

«

Україна вища над усе,
Трохи нижче - Буркінафасе!
Далі йдуть Зімбабви і Гвіани -
Негри там живуть і абізяни,

Всякі крокодили та слони.
Нижчі за походженням вони.
Та найнижчі - кляті москалі,
Що їх розвелось по всій землі?

Не дають народам жити в мирі,
Всіх грозяться замочить в сортирі!
Але ми в сортир їх не підемо,
Гордо свою спину розігнемо,

І згадавши, що ми вищі всіх
Влучно зверху плюнемо на них!
»

«

Задля Вітчизни,
Майбутнього для,
Поки не пізно, -
Вбий москаля!

Адже найгірший
Твій ворог - москаль,
От в цьому вірші
Яка є мораль!

»

[1] Москалів у нашій країні багато. Дуже багато. Сила їх зміцнюється ще й активно-пасивною ментальністю хохлів-малоросів. Через це вони почувають себе хазяями на нашій землі, намагаючись поприєднати до Расеї все що погано лежить та не прикручене до підлоги. Але ж прекрасно зрозуміло, що це лише гавкання Жуки на слона, бо якщо українці закинуть свою байдужість і націомазохізм на декілька років, то не те що москалі в Україні стануть українцями, а й виявиться, що пів Ерефії - українські землі. І нанатєхналоґії їм не допоможуть.

«

1933 рік. Українське село. До криниці підійшов чоловік і схилився, щоб випити води. Підбіг дід і застерігає:
— Чоловіче, не пий! Москалі воду отруїли!
— Что ви гаварітє?
— Я гаварю: пєй мєдленна, вада халодная, горла прастудіш.

»

Сутність

Основна стаття: Москальська ментальність

Насправді (попри історичну традицію, де москаль це українська, литвинська та ляська назва жителів Московії чи солдат її армії, на відміну від європейської назви - московитів) наразі значення слова перейшло переважно у психологічну сферу.

У той час як москвин чи московит позначає національність. Особливістю психології москалів не є якісь особливі комплекси чи асоціативні ряди, москальська ментальність - це скупчення найбільш негативних і самозгубних комплексів та установок людства.

Яскравими прикладами є як бажання насолоджуватися від неможливості жертви протидіяти знущанням над нею, так і сантаж масовістю(т. з. ето общєізвестно). За висловом В. Ключевського:

« Рівень політичного розвитку народу визначається політичними формами життя. У нас виробилася нижча форма держави, вотчина. Це власне і не форма, а сурогат держави. Але, скажуть, цією формою цілі століття жив великий народ і її треба визнати самобутнім створенням народу. Звичайно, можна, як «голодний хліб» можна визнати винаходом голодуючого народу; однак це не робить такого хліба справжнім. »

Чи він же:

« Російська мисляча людина мислить, як російський цар править; остання при кожному зіткненні з неприємним законом каже: «Я вище закону», і відкидає старий закон, не налагоджуючи зіткнення. Російська мисляча людина при зустрічі з питанням, що не піддається її звичним поглядам, але збуджуване логікою, здоровим глуздом, каже: «Я вище логіки», і відкидає саме питання, не вирішуючи його. Сваволі влади відповідає свавілля думки »

Як точно сказано у перших рядках статті, ментальність москалів знаходиться на межі тваринної, та... тваринної. Не виходячи за межі власних ницих принципів існування бидло-москаль стало практично тавтологією, а московодіалектний бидло-москаль - багато кратною тавтологією.

« Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине. »

— Тарас Шевченко, "Катерина"

«

В России начали выпускать банкноты с пустыми клетками, чтобы люди сами могли вписывать в квадратики нужное количество нулей. В горницах и гостиных по вечерам собираются челядь и соседи, чтобы послушать рассказы Надежды Павловны о поездках в Турцию и Болгарию, когда еще было можно и было на что. Дети радостно переспрашивают пожилую женщину – правда ли, что турки тоже люди, и часто ли болгары кушают мандарины. Дети постарше – учащиеся церковно-приходской школы имени кавалера ордена Ленина Патриарха Кирилла всегда интересуются, часто ли бабе Наде разрешали кататься на монастырском БТРе и пострелять из автомата. Позже приходит ее муж, дед Петя, подгибает простреленную в боях на калифорнийском фронте ногу и рассказывает о героических подвигах Героя России Моторолы, чей прах был развеян с беспилотника над просторами Русской Гренландии. Дед нервничает, рвет на себе тельняшку из оранжево-черных полосок, кричит по-боевому – "русские не сдаются" и падает на пол, и бьется в падучей, истерично приговаривая – "бандеровцы, правый сектор". Дети уходят в соседнюю комнату, чтобы не пропустить 569-ю серию фильма "Владимир Путин. Молодые годы". Из подвала доносится ритмичный звук агрегата, который штампует патроны для фронта. Нонче Восточный фронт проходит по Уралу, Западный – под Наро-Фоминском. Ровно в 21:00 вся страна замирает – по батареям парового отопления и водопроводным трубам несется перестук, это начинается трансляция программы "Время" в аналоговом исполнении. Электричества на всех не хватает, часто – только для лампочки под зеленым плафоном на третьем этаже Кремля. Президент Шойгу Владимирович Собянин работает допоздна, часто – всю ночь, неустанно придумывая всякие каверзы для Запада.

»

[2]

Галерея

Див. також

Примітки

Посилання

Архівна версія статті