Привласнення громадських ресурсів

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає входу табличка.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


Привласнення громадських ресурсів - одна з улюблених справ хохлів і ніщебродів в Україні, які вступають до громадських об'єднань, бо нема більше чого робити і крадуть частину, або все об'єднання, як тільки там стає поменше ідейних людей. До цього належить і розкрадання державних ресурсів чиновниками.

Громадські ресурси - не лише державні ресурси, але й довільні ресурси, які первісно створюватися для соціальних цілей непов'язаних з чиїмось бізнесом чи живленням конкретної групи людей. Попри те, що адепт святого бюджету - це теж рак, громадські ресурси не можна давати розкрадати через негативізм до бюджету, бо це формує нездорове уявлення про власність.

Причини[ред.]

Корені, як вважається, лежать у феодальній свідомості українців. Для феодальних кріпаків король і знать були невіддільні від держави. Тоді це було справедливо: це була банда, яка кришувала територію від інших бандидів і забезпечувала стабільність. Зараз можна жити набагато кращеі мислити інакше, але українців цього не хочуть, бо більшість з них ані емоційно ані інтелектуально до цього не готові.

Основна проблема не стільки в самій крадіжці, яка формально є напівкрадіжкою. Бо сабж працює в цій організації а волонтерських засадах і наче все правильно згідно з феодальним світоглядом: ти маєш посаду - отримай ренту. Але громадські організації працюють не так.

Що не так?[ред.]

Вони існують для певної мети. І якщо сабж туди іде, то ця мета відповідає його переконанням, яка би їбанута вона не була. В цей момент укладається неписьмова угода з суспільством, самою організацією і логікою, що ти туди прийшов не для того, щоб в тиху красти, а тому, що тебе хвилює проблема. Якщо вона перестає тебе хвилювати - ти можеш піти. Не раб врешті-решт.

Присвоювання ресурсів і переманювання людей (а саме так це зветься) в такому разі - це неконструктивно і підло. Справедливим є якраз піти тихо, створити те, що відповідає твоїм переконанням і запросити до участі кого хочеш на особистому рівні. А якщо людина вирішить переключити участь на 100% з організації на твій проект - отже так тому і бути.

Такий суспільно-просвітній тип організацій як просвіта, міцурукі та інші теж потрібен. Коли апелюють до того, що порядні видавництва і контори роблять більше - це смішно. Хай роблять, бізнес це теж класна річ. Але є громадська організація (громадський бізнес, якщо бажаєте), яка переважно має на меті суспільні цілі поширення, ознайомлення, залучення, а є бізнес, у якого чітка ціль - якісний продукт і максимум прибутку.

Я не буду казати, що ГО не можуть вироджуватися в рак. Можуть іще і як, якщо їх не контролювати і публічно не обговорювати (саме ГО, а не особу творця, як це люблять робити українці). Але і бізнесмени цілком можуть вироджуватися в рак, коли справа стосується прибутків чи появи більш якісних товарів на ринку.

В усьому розвиненому світі досить багаті люди можуть присвячувати вільний час роботі в ГО заради чергової великої мети. Це може бути повна хуйня, але якщо ти віриш, можеш долучитися. Якщо перестаєш, може піти. Своїх статей на Драматиці не буває ©.

Наслідки[ред.]

Головним негативним наслідком такого феодального ставлення до громадських проектів стає неможливість побудови громадянського суспільства. Точніше тих, хто має завдатки до його побудови, просто обкрадають і висміюють. Ними користуються, переважно ніщі люди, бо іншого засобу вибитися з ніщості, ніж поїздити на комусь, вони не знають. І вони зйобують на Захід, або ламаються. А потім питання "а звідки стадо?" тощо.

Приклади[ред.]

Монахова та її присвоєння сторінки Уповноваженого в фейсбуці. Оманогівно Один з регіональних осередків свобобула в нульових Розкрадання державних ресурсів

Рішення[ред.]

В тому, як була вирішена проблема з Монахово , може бути відповідь на те, як треба таке вирішувати. Спільноту було знищено через скарги самих підписників. Мабуть винищення викрадених ресурсів це єдиний вихід.

Адже в такому разі терези мотивації зсунуться і всякі вже не щось там будуть, як на Заході, дякувати за досвід, можливості та компанію, втиху собі іти, підтримуючи хороші стосунки і створювати щось дійсно своє і нове. Таким чином ми отримуємо +1 замість ментальної катастрофи.

Див. також[ред.]