Привласнення громадських ресурсів

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізоляція.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


Привласнення громадських ресурсів - одна з улюблених справ хохлів і ніщебродів в Україні, які вступають до громадських об'єднань, бо нема більше чого робити і крадуть частину, або все об'єднання, як тільки там стає поменше ідейних людей. До цього належить і розкрадання державних ресурсів чиновниками.

Громадські ресурси - не лише державні ресурси, але й довільні ресурси, які первісно створюватися для соціальних цілей непов'язаних з чиїмось бізнесом чи живленням конкретної групи людей. Попри те, що адепт святого бюджету - це теж рак, громадські ресурси не можна давати розкрадати через негативізм до бюджету, бо це формує нездорове уявлення про власність.

Причини[ред.]

Корені, як вважається, лежать у феодальній свідомості українців. Для феодальних кріпаків король і знать були невіддільні від держави. Тоді це було справедливо: це була банда, яка кришувала територію від інших бандидів і забезпечувала стабільність. Зараз можна жити набагато кращеі мислити інакше, але українців цього не хочуть, бо більшість з них ані емоційно ані інтелектуально до цього не готові.

Основна проблема не стільки в самій крадіжці, яка формально є напівкрадіжкою. Бо сабж працює в цій організації а волонтерських засадах і наче все правильно згідно з феодальним світоглядом: ти маєш посаду - отримай ренту. Але громадські організації працюють не так.

Що не так?[ред.]

Вони існують для певної мети. І якщо сабж туди іде, то ця мета відповідає його переконанням, яка би їбанута вона не була. В цей момент укладається неписьмова угода з суспільством, самою організацією і логікою, що ти туди прийшов не для того, щоб в тиху красти, а тому, що тебе хвилює проблема. Якщо вона перестає тебе хвилювати - ти можеш піти. Не раб врешті-решт.

Присвоювання ресурсів і переманювання людей (а саме так це зветься) в такому разі - це неконструктивно і підло. Справедливим є якраз піти тихо, створити те, що відповідає твоїм переконанням і запросити до участі кого хочеш на особистому рівні. А якщо людина вирішить переключити участь на 100% з організації на твій проект - отже так тому і бути.

Такий суспільно-просвітній тип організацій як просвіта, міцурукі та інші теж потрібен. Коли апелюють до того, що порядні видавництва і контори роблять більше - це смішно. Хай роблять, бізнес це теж класна річ. Але є громадська організація (громадський бізнес, якщо бажаєте), яка переважно має на меті суспільні цілі поширення, ознайомлення, залучення, а є бізнес, у якого чітка ціль - якісний продукт і максимум прибутку.

Я не буду казати, що ГО не можуть вироджуватися в рак. Можуть іще і як, якщо їх не контролювати і публічно не обговорювати (саме ГО, а не особу творця, як це люблять робити українці). Але і бізнесмени цілком можуть вироджуватися в рак, коли справа стосується прибутків чи появи більш якісних товарів на ринку.

В усьому розвиненому світі досить багаті люди можуть присвячувати вільний час роботі в ГО заради чергової великої мети. Це може бути повна хуйня, але якщо ти віриш, можеш долучитися. Якщо перестаєш, може піти. Своїх статей на Драматиці не буває ©.

Наслідки[ред.]

Головним негативним наслідком такого феодального ставлення до громадських проектів стає неможливість побудови громадянського суспільства. Точніше тих, хто має завдатки до його побудови, просто обкрадають і висміюють. Ними користуються, переважно ніщі люди, бо іншого засобу вибитися з ніщості, ніж поїздити на комусь, вони не знають. І вони зйобують на Захід, або ламаються. А потім питання "а звідки стадо?" тощо.

Приклади[ред.]

Монахова та її присвоєння сторінки Уповноваженого в фейсбуці. Оманогівно Один з регіональних осередків свобобула в нульових Розкрадання державних ресурсів

Рішення[ред.]

В тому, як була вирішена проблема з Монахово , може бути відповідь на те, як треба таке вирішувати. Спільноту було знищено через скарги самих підписників. Мабуть винищення викрадених ресурсів це єдиний вихід.

Адже в такому разі терези мотивації зсунуться і всякі вже не щось там будуть, як на Заході, дякувати за досвід, можливості та компанію, втиху собі іти, підтримуючи хороші стосунки і створювати щось дійсно своє і нове. Таким чином ми отримуємо +1 замість ментальної катастрофи.

Див. також[ред.]