Знецінення

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає входу табличка.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


Знецінення - соціальний інструмент рівня бидла, яким воно намагається самоствердитися у спільноті без застосування розвитку. Останній часто сприймається як загроза втрати себе, власної правоти і унікальності.

Причини[ред.]

Бидло в цілому можна визначити через сприйняття будь-яких розвиткових викликів як загрозу, а причини цих загроз зведення до небажаних осіб, які клеймуються як "зануди", "вийобщики", "бісять".

Відтак, знецінення - це примітивний інтелектуальний прийом, що застосовується, коли перед бидлом постає виклик і треба або розвиватися під його дією, переоцінювати свій поточний стан і друзів, або знецінювати виклик і тих, хто його спричинив. Обирається друге.

Також може застосовуватися банально слабкою особистістю, яка не хоче нічого міняти і ні за що боротися. Але таке знецінення теж, як правило не зовнішнє, а внутрішнє.

Рівні знецінненя[ред.]

Від найбанальніших вилянь сракою, до повної шизофренії.

  1. Негативна акцентуалізація. Підкреслення поганих сторін явища, без згадування хороших, які можливо мають ці погані сторони як логічні і неусувні маленькі наслідки.

Приклад: При Порошенку крадуть. При цьому не згадується те, що крадуть при всіх і більше, а деякі справи фальш. І про те, що Порошенко робить також більше.

  1. Доведення до абсурду самої діяльності, подання її як легкої і нічим не цікавої (без згадування того, що без неї наприклад не є можливим інші види діяльності, які є вагомими на думку тієї ж людини)

Приклад: За незалежності України не було побудовано майже ніскільки заводів, зате купа магазинів. При цьому не заважають на економічні пропорції і те, що в 21 столітті потрібна вже не та кількість заводів і сфери послуг як у 20.

  1. спотворення історії (невизнання того, що внесок був).

Приклад: Усю інфраструктуру побудував народ і привласнили буржуї. При цьому більшість залізниць, заводів і БК було побудовано саме буржуями до жовтневого перевороту Приклад: Новостворена спільнота належить тим, хто пішов. При цьому спільнота перейменована, і в неї вкладено зусилля значно більшим колом людей.

В Україні[ред.]

Мазепа[ред.]

Українська революція[ред.]

Ющенко[ред.]

Оманогівно[ред.]

Окремої згадки заслуговує те, як ОГ вчинило зі своїми олдфагами, які вже не були такими активними як раніше і не були присутніми в спільноті. Що і дало, на мою думку, найбільше можливостей капосникам для зради і розвитку бажання перекреслити зроблений ними внесок, записавши його собі.

З того часу ОГ багато хуйні понаписувало, аби лише пояснити те, чому зраджувати інших хуячів - це добре, а їх - не добре. Але все це, як у нас на кропивачі кажуть, виляння сракою. Фундаментальна проблема і прецедент для наслідування полягає у тому, що викинуті ними олди і діячі - це такі самі учасники організації як і вони, які щось зробили для спільноти. Федорко теж перекладав аніме, іще й заходи проводив. Але от біда, він не близький до Фрунзе... треба викидати!

Тож жодне з їхніх перекочувань на яйцях не перекриває головну суть: вони легалізують зраду активних людей з власним значним внеском, якщо ніхто не проти і за це нічого не буде. Це жахливий злочин, який вимагає покарання. А інакше традиції зеленості квітнутимуть.

У їхньому випадку наочні кілька типів учасників: колишні, які втратили активність (за версією ОГ - непотрібні слабаки, можна зраджувати), періодично активні, які не у "внутрішній партії" (за версією ОГ - шкідники і вороги народу, можна зраджувати) і навіть ті, хто приводить їм анонімних меценатів (за версією ОГ - загроза, мабуть правлячим колам і їхньому авторитету, можна зраджувати).

Громадський діяч зі стажем може лише накласти руку на лице. Такий порядок речей породжує втрату мотивації людьми не лише щось активно робити в колах українізації, а і йти туди. Адже який сенс? Втратиш активність і пильність - тебе зрадять, твій внесок закреслять. Ти нікому не потрібен. Це нічим не відрізняється від того ж часу проведеного в ракочатиках.

Див. також[ред.]

Покликання[ред.]

Примітки[ред.]