Знецінення

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізоляція.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


Знецінення - соціальний інструмент рівня бидла, яким воно намагається самоствердитися у спільноті без застосування розвитку. Останній часто сприймається як загроза втрати себе, власної правоти і унікальності.

Причини[ред.]

Бидло в цілому можна визначити через сприйняття будь-яких розвиткових викликів як загрозу, а причини цих загроз зведення до небажаних осіб, які клеймуються як "зануди", "вийобщики", "бісять".

Відтак, знецінення - це примітивний інтелектуальний прийом, що застосовується, коли перед бидлом постає виклик і треба або розвиватися під його дією, переоцінювати свій поточний стан і друзів, або знецінювати виклик і тих, хто його спричинив. Обирається друге.

Також може застосовуватися банально слабкою особистістю, яка не хоче нічого міняти і ні за що боротися. Але таке знецінення теж, як правило не зовнішнє, а внутрішнє.

Рівні знецінненя[ред.]

Від найбанальніших вилянь сракою, до повної шизофренії.

  1. Негативна акцентуалізація. Підкреслення поганих сторін явища, без згадування хороших, які можливо мають ці погані сторони як логічні і неусувні маленькі наслідки.

Приклад: При Порошенку крадуть. При цьому не згадується те, що крадуть при всіх і більше, а деякі справи фальш. І про те, що Порошенко робить також більше.

  1. Доведення до абсурду самої діяльності, подання її як легкої і нічим не цікавої (без згадування того, що без неї наприклад не є можливим інші види діяльності, які є вагомими на думку тієї ж людини)

Приклад: За незалежності України не було побудовано майже ніскільки заводів, зате купа магазинів. При цьому не заважають на економічні пропорції і те, що в 21 столітті потрібна вже не та кількість заводів і сфери послуг як у 20.

  1. спотворення історії (невизнання того, що внесок був).

Приклад: Усю інфраструктуру побудував народ і привласнили буржуї. При цьому більшість залізниць, заводів і БК було побудовано саме буржуями до жовтневого перевороту Приклад: Новостворена спільнота належить тим, хто пішов. При цьому спільнота перейменована, і в неї вкладено зусилля значно більшим колом людей.

В Україні[ред.]

Мазепа[ред.]

Українська революція[ред.]

Ющенко[ред.]

Оманогівно[ред.]

Окремої згадки заслуговує те, як ОГ вчинило зі своїми олдфагами, які вже не були такими активними як раніше і не були присутніми в спільноті. Що і дало, на мою думку, найбільше можливостей капосникам для зради і розвитку бажання перекреслити зроблений ними внесок, записавши його собі.

З того часу ОГ багато хуйні понаписувало, аби лише пояснити те, чому зраджувати інших хуячів - це добре, а їх - не добре. Але все це, як у нас на кропивачі кажуть, виляння сракою. Фундаментальна проблема і прецедент для наслідування полягає у тому, що викинуті ними олди і діячі - це такі самі учасники організації як і вони, які щось зробили для спільноти. Федорко теж перекладав аніме, іще й заходи проводив. Але от біда, він не близький до Фрунзе... треба викидати!

Тож жодне з їхніх перекочувань на яйцях не перекриває головну суть: вони легалізують зраду активних людей з власним значним внеском, якщо ніхто не проти і за це нічого не буде. Це жахливий злочин, який вимагає покарання. А інакше традиції зеленості квітнутимуть.

У їхньому випадку наочні кілька типів учасників: колишні, які втратили активність (за версією ОГ - непотрібні слабаки, можна зраджувати), періодично активні, які не у "внутрішній партії" (за версією ОГ - шкідники і вороги народу, можна зраджувати) і навіть ті, хто приводить їм анонімних меценатів (за версією ОГ - загроза, мабуть правлячим колам і їхньому авторитету, можна зраджувати).

Громадський діяч зі стажем може лише накласти руку на лице. Такий порядок речей породжує втрату мотивації людьми не лише щось активно робити в колах українізації, а і йти туди. Адже який сенс? Втратиш активність і пильність - тебе зрадять, твій внесок закреслять. Ти нікому не потрібен. Це нічим не відрізняється від того ж часу проведеного в ракочатиках.

Див. також[ред.]


Покликання[ред.]

Примітки[ред.]