Хуяч українізації

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Можливо він виглядає так

Хуяч українізації — особливий вид діяча українізації (звідси і перекручена назва), який переважно мімікрує інтерес до суспільно-патріотичних українських проблем, аби знайти коло спілкування, можливі профіти, чи вагіну, котра нарешті дасть.

Межа між діячем і хуячем дуже тонка. Багато хто починає діяти через відсутність особистого життя. Не конче така людина має ознаки хуяча, але в будь-який момент вона може легко все покинути через чергову москвороту вагіну чи просто тому, що знайшла прийнятну тусовку.

Причини

Мабуть, найголовнішою причиною є те, що носії української мови після совка є значною мірою змаргіналізованими, і бути справжнім адекватним українцем не дуже-то й соціально вигідно. Переконаними українцями перші 23 роки незалежності (до війни) часто ставали різні недойобки від суспільства, які не могли соціально адаптуватися до русского міра в своєму Києві-Маріуполі-Одесі. Коли ти наживо бачив цього українця, то в тебе різко зникало бажання українізуватися. Типовий приклад — Ігор Вінський.

Після початку війни ситуація трохи покращилася. З'явився масовий запит на українськомовне, українськомовний бізнес, українцем тепер (поки ще) бути модно, і справи потроху покращуються. Але недойобки нікуди не ділися, особливо на південному сході.

Підкреслимо: для них бути українцем — це не самозрозуміла річ, а понт, можливість відчути себе особливим і побути не таким, як усі, знайти свою нішу хоч якимось, хай нікому й не потрібним, чином. Багато хто з таких людей так і лишається на стадії пасивно-агресивного печерного укра. Але деякі ідуть далі і починають робити контент українською. Складно сказати, виходить із того більше користі чи шкоди. Мабуть, поки вони сидітимуть у своїй печерці, все буде добре.

Особливості

Комплекс месіанства — куди ж без нього. Хуяч почав робити все це лише аби відзначитися, і йому має бути вдячна вся українська культура, яку він рятує. При цьому в своїй типовій іпостасі хуяч не бере до уваги, скількох людей відвертає від українізації своїми вчинками задля неї.

Якість — нерідко хуяч думає, що робить якісний внесок в українську культуру, і постійно говорить про те, як погано і неякісно в інших. Проблема лише одна: в 99% випадків у нього самого виходить понура вирвоока хуєта.

Хуйовий характер — часто причина, через яку особина взагалі стала українізуватися. Хуйовість характеру можна висловити концептом «легше зробити самому, ніж звернутися до нього по безкоштовну послугу».

Синдром Данінга-Крюгера — разюча самовпевненість за відсутності жодних умінь. Основна причина, чому особина просто не може знайти роботу за напрямом, в якому хуячить, а «творить контент на благо українізації».

Історія поняття

Мем виник в анімешному середовищі завдяки таким героям, як Робота Голосом та Аманоґава, і спершу звучав як «аніме-хуяч». Після того, як він дістався Драматики, його було помічено в різних українських спільнотах, зокрема на Кропивачі. Багато де в серцях сучасної української молоді він знайшов відгук і трансформувався в більш загального хуяча українізації, а аніме-хуяльність у просто хуяльність українізації. Схоже, час гіперпатріотичних аутистів потроху минає.

Приклади

Переклад

  • Соломон Кейн — організатор збору коштів на виконання українського перекладу GTA V. Відзначився своєю агресивністю, неодноразовим порушенням правил, зокрема, спамом і закликами до видалення релізів. По суті, пасивно-агресивно кинув людей на гроші (робота ведеться вкрай повільно і рухається тільки тоді, коли Соломона тицяють носом). Кожен його новий акаунт баниться, бо задовбав. Більше про нього тут.

Література

Явище також поширене в сучукрліті. Автори нарікають на низькі продажі книжок через русифікацію, але насправді причина їхньої непопулярності — понурі тексти. Бажання вдавати морального авторитета прямо пропорційне до кількості матюків у свіжому романі.

Лінгвістика

Різного роду латинкойоби, зокрема:

  • Юрко Зелений — довго не відсвічував і був загалом адекватним, але недавно почав закликати до галицького сепаратизму.
  • Юродливий (латинкус, PT, dot) — вебкодерок із химерними уявленнями про лінгвістику. Постійно модифікує свій варіант латинки, через що об його повідомлення можна зламати мозок. Вигадує дурнуваті українські відповідники іноземним словам типу «рухорис» (мультфільм, аніме) і «нинітрив» (онгоїнг). Вигнаний багато звідки (навіть із бесіди телеграм-каналу «Мовний трибунал», який толерантний до альтернативних правописів!) за свою неадекватну поведінку. Стає в позицію жертви, коли йому не дозволяють писати латинкою. Іноді пише максимовичівкою чи іншими кириличними правописами з закосом під давнину, не опанувавши їх як слід. З цього можна зробити висновок, що насамперед Юродливого цікавить увага, а не мова. Більше про нього — в основній статті.
  • Борис Лисак — автор проєкту універсального для всіх мов латиничного правопису Lysaktotal. Періодично набридає ним у патріотичних спільнотах Фейсбуку. На його персональній сторінці є панграма лисаківкою, в якій літера U позначає И, а потім, через два слова, — вже У. Частина «Про себе» містить напис англійською «Ze ooser ev Lysaktotal raiti’n ’sistem», з якого видно, що Лисак ототожнив звуки [s] і [θ]. Фейл.

Медіа

Журналісти, блогери та інші профпатріоти. Постійно паляться на вигороджуванні вчинків олігарха/політика, який їм за це платить. При цьому охочі розповідати про розбудову України та боротьбу з корупцією.

Музика

Тут складніше. Успіх соліста чи гурту сильно залежать від розкрутки та фінансування, через що багато артистів до війни (навіть українськомовних) давали концерти в Росії, бо об'єктивно тільки там можна було нормально заробити. З початком російсько-української війни для багатьох це стало неможливим чи морально неприйнятним, отже, кишені музикантів сильно спорожніли, зробивши їм боляче. До стандартів західного ринку ми не дотягуємо, та й туди мало хто вписується, крім своїх, а у себе вдома концертна інфраструктура, логістика та музменеджмент недостатньо добре розвинені.

Втім, не тільки це є причиною невдач українських музикантів. Наш реп, наприклад, загалом нудний і відсталий у музичному плані. Дається взнаки засилля етноколективів, хуйових кальок із західних хіпстагуртів, хуйових кальок із російських гуртів, а також невміння писати прості, але хітові мелодії. Через це виїбнутись інтелектом, слухаючи їхню музику, можна, а от пострибати на вписці — ніяк, і доводиться вмикати русню.

  • Freel — репер, колишній учасник дуету «На Відміну Від». Полюбляє поговорити про українізацію, патріотизм та музичний бізнес. Водночас сидить на зарплаті у російського онлайн-журналу The Flow і відробляє замовлення лівацьких фондів. У 2018 році випустив альбом, звучання якого на рівні 2010–2012 років.

Кінематограф

  • Любомир Левицький — режисер «Штольні», «Тіней незабутих предків» та «Селфіпаті», який косить під Голлівуд та розповідає про їхні стандарти. Самі фільми вийшли поганенькі, а останній — узагалі римейк американського.

Див. також