Партія Регіонів

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук

Партія регіонів, скор. ПР (Партія Районів, ПеРдуни, Риги, РигіАнали, Брехіони) – расова «-москальсько-еврейсmко-совкова» політична партія, що якось функціонує на теренах нашої рідної Вкраїни.

Цей політичний недобиток був створений 27 жовтня 1997 року. Вже наступного року приймала участь в українських парламентських виборах під назвою «Партія регіАнального відродження Украйни». Почотний лідєр партії від травня 2013 був Микола Азаров, сумнозвісний «кровосісь» та Прем’єр-міністр України. Ідеологія партії викликає жорсткий батхерт майже у всіх україномовних громадян нашої країни, але після президентських виборів у 2010 ПР стала провладною, тому всім «свідомитам», «патріотам» та «борцям за справедливість» довелось трішки приглушитись, аби не бути засланими на Соловки, Сибір , чи того гірше у Качанівську колонію. Після втечі Баті партія потроху загнулася, втратила своїх членів, що повтікали до більш баблоносних та цікавіших хазяїв.

Ідеологія[ред.]

Люстраційні контейнери давно чекають

З самого початку існування сабж позиціонує себе як «защітнік отєчєства» та «прав русских граждан». Певний час партію намагались показати, як партію шахтарів та «трудящіхся» . Депутитики розкидали передвиборчими обіцянками на право і ліво – збільшення зарплат, соціальна допомога, покращення медицини тощо (але ми то знаєм, що ОБІЦЯНКА-ЦЯЦЯНКА – ДУРНОМУ РАДІСТЬ) , тому РАПТОВО, коли регіонівці прийшли до влади нічого не відбулось… Себто взагалі НІХУЯ не відбулось. Коли народ зрозумів, що став жертвою анально-ментального згвалтування БУЛО ВЖЕ ПІЗНО, тому страждає наша ненька і досі у руках супостата, дожидаючи наступних президентських виборів. sad but true... Сама по собі історія партії нудна і тупа, як мінімум тому, що наполовину складається з рвотних, калових мас,поножовщини, розчленування, фальсифікацій та урино терапії, але просунутий користувач цих інтернетів може прочитати про це у Педівікії, тому зекономимо слова і виділимо найцікавіше.

Електорат партії[ред.]

Навіть бомжі відчули пакращення завдяки партії

Електорат партії ну дууууже різноманітний і складається на 100500% з жителів східних та південно-східних регіонів України віком від 45 років, що пам’ятають «бурхливі та романтичні» 90-ті роки. Виборці періодично виходять на антифашистські мітинги, махають партійними прапорами і отримують за це свої заслужені 100-200 грн, або пиздюлі від Свободівців (з 2014-го ще й іноді від Правого Сектору), через викрики «Бандєра– фашист». Електорат ПР досить органічно населяють бритоголові хлопчики в костюмчиках від abibas. В цьому випадку доброю традицією таких демонстрацій стає відхуярювання журналістів, фотографів, операторів, репортерів та всяких інших розпиздяїв і витріщак. Як правило за ідею на такі демонстрації приходять лише бабки і дєдки, що сумують за совком. Часто такі екземпляри хворіють православієм головного мозку русского патріархату, агресивні, схильні до насильства та мимовільної дефекації, тому анон бережись!

Папєрєдніки і Пакращення[ред.]

Основна стаття: Пакращення

Пакращення є партійною релігією. Депутатів всіляко заохочували до проповідувань, основним пророком же був Проффесор, а за сумісництвом тодішній Президент України. На той час влада вже настільки задовбала країну «пакращенням», що з «релігії» воно перетворилось на локальний мем. До 2013 року існувала думка, що Пакращення повинно було настати у грудні 2012 в день Кінця Світу, але Кінець Світу відклався на невизначений термін, а з ним пропали надії на самі знаєте що. Термін «папєрєднікі» є альтернативою різноманітним матам, тому, коли когось називають папєрєдніком це означає, що ця істота є некошерною з погляду ідеології Партії Регіонів. Основними винуватцями усіх лаж, проблем, криз,інфляції та іншої поїбені з точки зору членів партії були саме ПАПЄРЄДНІКИ, і всім було похуй, що вони вже давно повимирали як мамонти, а головна попєрєдніца коротає довгі зимові вечори на зоні.

Мовна реформа[ред.]

Основна стаття: Закон про мови 2012

З самих початків свого існування ПР мала одну незміну обіцянку, що полягала у другій державні мові – русском языке. Але цей задум було дуже тяжко втілити в життя, і саме через неї у 2004 році Яник програв вибори. Нажаль, влітку 2012 коли вся країна переживала важке похмілля, прибиралась та вмивалась після Євро-2012, РАПТОВО на розгляд до Верховної Ради України подали і по тихому розглянули й прийняли законопроект про регіональні мови. Безумовно, його мета полягала у тому, щоб пропхати російську, як другу державну, але творці закону через свою бурну і збочену фантазію випхали ну зовсім неадекват. Маразм прийнятого закону полягав у тому, що регіональною мовою могла стати навіть фєня, діалект, чи розмовний запас рогульні, бо на них говорять таки велика частина громадян україни. Акції протесту, мітинги, голодування і навіть бастування продуктів з росії нічого не дали, а згодом народ заєбавшись розійшовся по хатах. Через це ,до речі, сабж нажив собі ворогів не лише в україномовних областях, але й у Криму. Кримські- татари відчувши, що пахне палєвом вирішили і собі узаконити татарську мову, як регіональну, але не тут то було. Їм одразу дали «розворот-поворот», власне з чого і почалося бурління лайна. І коню ясно, чому депутати навіть не захотіли прийняти заяву від кримських татар, адже за цим недолугим законом народні обранці повинні знати всі регіональні мови.

Антимайдан[ред.]

Виживає сильніший

Регіонали, побачивши тони євром'яса на майдані, почали підтягувати до Києва "робочий клас" - людей позвозили в Маріїнський парк, де вони епічно підтримували президента, веселились, бухали і взагалі гарно проводили час. Та гуляння тривало недовго - обіцяні 200 грн/день заплатили не всім і тепер колишні прихильники проффесорів самі стали протестувати - цирк поїхав (швидко), клоуни залишились.

Деякі з членів (ті хто відзначився)[ред.]

  • Колесніков Боря – один з ініціаторів мовного законопроекту.
  • Колесніченко Вадік – один з ініціаторів мовного законопроекту. Украінофоб. Гівно по духу і по крові, гівно в своїй основі.
  • Ківалов Сєрьога (нар. «Підрахуй» «Кідалов») - один з ініціаторів мовного законопроекту. Голова ЦВК під час фальсифікацій виборів у 2004.
  • Азаров Коля (« Азіров») – минулий прем'єр міністр України. Голова ПР. Став відомим через свій «спіцефічіскій акцінт»
  • Шуфрич Нестор – просто хєрло. Вороги кличуть його Нюся Одноглаза після бійки в Одесі перед виборами до Ради 2014-го.
  • Табачник Діма – минулий міністр освіти та науки України. Українофоб в квадраті. Кажуть один з небагатьох назначений згори, тому його довго не знімали з посади.

Додаткові посилання[ред.]

Посилання[ред.]