Українські суспільні меми

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські мемосфери
1403714201780.png
УРЖ
Політика · Суспільство · Анімешники
Медіа
Телебачення · Література · Музика
Соціальні мережі
Телебачення Торонто · Телеграм · Ютюб
Іміджборди
Учан · Січ · Кропивач

Українські суспільні меми - сукупність уявлень та стереотипів про те, як українці бачать типажі людей та відносин одне з одним. В українському інформаційному просторі наразі (в 2021-му) існують класифікації типажів різного роду популярності та походження.

Постсовкова[ред.]

Первісно "рагуль" використовувалося гомосовєтікусами для позначення українців, а тепер використовується українцями для позначення селюків.

Виникла не основі фольклору пізніх 80-х і 90-х. Домінуюча нині в силу того, що кращих теорій ще не створено самим українцями (може навіть і не треба нічого нового вигадувати). Походить від загальних течій російського інфопростору і домінує в русскому мірі. Скажімо на тій же москальській лурочці можна знайти питомі оригінальні погляди з цього питання, звідки вони через багато ітерацій і поширилися у масову свідомість, зокрема і у твою. Переваги - універсальна для посткомуністичного простору. Недоліки - накладається на українське суспільство дедалі гірше, бо ми маємо сміливість еволюціонувати. В той же час для російського та білоруського суспільств не припиняє бути актуальною, з чим ми їх і вітаємо.

Поділяє людей на бидло (з повною відсутністю потягу до самопокращення) та небидло (те саме бидло, але з елітистськими виїбонами). В українському підваріанті поділяє бидло на рагулів (селюцький тип примітиву) та гопників/пацанчиків (міський тип примітиву). Знаково, що в цій класифікації немає місця саморозвинутій людині, яка розвивається і досягає достатку - бо таке для сповкойобів не передбачено. Нувориші (нові росіяни, якщо хочете калькований ваіант), єдиний фінансово виокремлюваний клас, це те саме бидло (чи небидло), яке мемне хібащо постійними розбірками за існуючу власність та марнотратством. Останні в свою чергу притаманні й звичайним постсовкам, але з меншим розмахом.

Присутній і гендерний фактор: хоч вищенаведена класифікація справедлива для обох статей, але виділяються також жіночі образи: тупа пизда (жінка-бидло) та гламурна пизда (жінка-небидло з претензіями на догляд за собою). Обидва типи відмінні лише тим, що влаштовують своє життя у суспільстві, їздячи на вульві і не відповідають за сказану хуйню вибитими зубами. Відтак нічому не навчаються і набагато більш зарозумілі.

В цілому класифікація відображає феодальне постцивілізаційне (комунізм це хуйова, але все ж цивілізація) суспільство, яке не створює нічого нового і не має ідеології. Лише живе каргокультами і дерибаном з кишень одне одного. Ну його нахуй.

Ментально-історична[ред.]

Радянсько-польська окупація - безпосередня причина класифікації

Історично сформована класифікація українців самим українцями. Була доосмислена і популяризована в ході 2000-х через політичну призму, однак сама по собі політичною не є. За совка концепція стримувала свій розвиток, бо люди психологічно усвідомлювали себе в іншому територіально-соціальному просторі. Але щойно ми здобули власну державу, відразу стало очевидно, що самі українці відрізняються. І не лише від села до села, діалектами чи конфесіями. Але головне - способом організації світу, себто ментальністю. За такою логікою українці поділяють одне одного умовно на західняків, наддніпрянців та східняків. Існують також менші локальніші групи.

  • Західняки - жителі територій, колись підконтрольних польщі чи австрійській імперії, цебто все, що західніше за хмельницьку область. Відзначаються буцімто більшою концентрацією українства в крові, спільністю з поляками та більшою простотою мислення і дій. Через відсутність колективізації у навколо-33 році не втратили хист до адекватного створення і ведення бізнесу.
    • Підвид "Закарпатець" - особливо нахабна і борза скотина, яка виросла в одній з кімнат 10-поверхового приватного будинку в селі Закарпаття населенням в 20 людей. Батьки промишляли контрабандою і іншою хуйнею і попри підвищені здібності до "ведення справ"(про легальний бізнес не йдеться), має також підвищений рівень зарозумілості і неповаги до будь-якої науки, вченості, суспільного ладу. Такі люди зустрічаються вздовж усього прикордоння з Європою, але найбільша концентрація їх саме в закарпатті, бо цьому сприяє цигансько-русинська окремішна зверхність та невивченість будь-якій культурі. Це не мультикультуралізм, це акультуралізм. Бабло, от єдина їхня цінність, засіб і оточення.
Який збіг!
  • Наддніпрянець - більшість українців, яка проживає від Вінницької і до Харкіської області. Зазнали в свій час колективізації, що зробило їх безхребетними у 3-4 поколінні. Попри формальну освіченість часто наївні і життєво непрактичні. Через втрачену соціальну структуру часто не знають ні як створити власну справу ні як "вести справи" ні як просто щось навчитися робити в житті. Говорять легким суржиком.
    • Підвид "Одесит" - так чи інакше, а це підвид саме попереднього, населяє одесу і Крим. Психологія заснована на порожній одеській/кримській гордоність за свою історію, підживлена москальською пропагандою. Подібний до закарпатця, але зі справ знає хіба що здачу квартири на літо і має більшу повагу до ученості (але виняткового російської). Пишається знанням Пушкіна чи навіть Шевченка (але як пророка возз'єднання з рускім народом).
  • Східняк - територіально локалізуються в донецькі, луганській областях та в росії на кордонах з Україною. На відміну від наддніпрянця це не нащадки загноблених українців, а нащадки суміші тих українців та заселеного шахто-бидла з Московії. Це робить їх водночас достатньо тупими шанувальниками московських культурних норм як своїх власних та хоч в якійсь мірі активними в веденні справ. До вченості нешанування не мають, але її й не прагнуть. Легко формують ієрархії злочинного типу, бо всі предки сиділи, всі навколо сиділи, сам будеш сидіти і діти теж будуть. А як не будеш, то станеш ментом і будеш продаватися тим, хто сидів. Втім, хто б там що не сказав, а на словах визнають себе українцями, поза містами взагалі говорять не московською, а сильним суржом. Їм це і самим вигідно (щоб відокремлюватися від москалів) і вони люди вкрай практичні, всі ці газлайтинги хохлів про нові і ні з чим непов'язані організації їм не дуже зрозумілі. Ти або убиваєш конкурента нахуй, або не вийобуєшся. А всі ці лднр їм самим вкрай не подобаються, бо нахуя їм та розруха.

Дана класифікація активно буститься при кожних виборах, бо завжди лягає на політичну ситуацію. Західняки частіше голосують за патріотичні сили, наддніпрянці і закарпатці за центристські, "одесити" і східняки за проросійські (в більшості маючи на увазі максимально вигідне зближення з рашкою, де живе брат/син, але не приєднання до неї).

Патріотична[ред.]

Усе дуже просто!

Вологі мрії про те, щоб взяти і поділити суспільство за культурною ознакою не полишали окремі кола націоналістів з початку 90х. А ще краще навішати маркери на рукави та урізати в правах не справжніх українців™. Але розцвіла ця класифікація лише в 2010х: в неформальному середовищі до 2014 і в масовому світогляді після. І відразу ж здохла, бо виявилася дуже непрактичною, хоч і схематично вірною. Одним словом, мати поняття про таку теорію потрібно, але застосувати її стає дедалі важче.

Що ж вона нам говорить? А те, що українці поділяються на справжніх™, хохлів (малоросів) та москалів (ватників). Москалів-типаж не плутати з москалями-народом. Справжній українець - це той, який говорить українською (звісно літературною), знаходиться в українському культурному просторі (і уникає московського), стоїть на майданах або воює в АТО або волонтерить або займається пропагуванням все тієї ж мови. Хохол-малорос - це в цілому проукраїнська напівлюдина. Вона може говорити суржем, дивитися серіальчики від хуйло-ентертейнмент і не читати Шевченка. Але і москалем вона себе не вважає, скільки б московського контенту не зжерла. І насамкінець москаль-ватник - це громадянин України лише за паспортом, адепт пукіна, говорить російською і взагалі підарас. Таких треба валіза вокзал росія і і все по тому.

Як-неяк це вже еволюція порівняно з територіальним діленням. Але вже за рік після її апробації як пропагандистського інструменту в часи РУВ виявилося, що це дуже ідеалізований ура-патріотичний марічкосвіт. Що робити з ветеранами, які говорять літературною російською? Що робити з гандонами, які говорять літературною українською? Що робити з українськими ура-патріотами, які чмирять таких же ура-патріотів заради репутаційних вигід чи місця в черзі на грантоїдство для боротьби за український патріотизм?

Остаточний абзац цим концепціям настав у 2019 році, коли знамениті 85% населення України не проголосували за представників патріотичного політикуму, а залишилися вдома, або обрали президентом КВН-щика, який жартував про голодомор і мову. Саме злам цієї класифікації можна вважати тією точкою, коли вже не можна взяти лінійку і провести схематичні межі на мапі чи роті між "хорошими українцями" і "шкідниками", а доводиться включати мозок і думати.

Версії в Укрмережах[ред.]

Це Драматика!.png

Це Драматика!!!!!
Предмет статті нині росте та розвивається. А це означає, що адміни на певний час дають новому зелене світло і смокчуть УЦТ. Втручання можливе лише у випадках війн редагувань чи видалення пруфів.

Ілон Маск - типовий представник сучасних (анти)інтелектуалів - розумний і багатий власною творчістю, але не вийобується серйозністю

Внаслідок краху "автоматичних" патріотично-ментальних класифікацій, на початку 2020х в українських інтернет-спільнтах почалися активні дискусії у пошуках концептів і термінології, які дали би можливість нам краще визначати людей, з якими можна продуктивно взаємодіяти. Хоч не хоч, а людський мозок тягнеться усвідомити способи швидші за особисте знайомство і 10 років довірчих відносин. Таким чином ми ризикуємо ввійти в добу аналогічну до ста китайських шкіл філософії чи грецької класики, коли купа ідей виживе найпрактичніше.

Можемо викокремити кілька версій щодо можливих типажів людей в суспільстві. По-перше, сучасна реінкарнація постсовкової класифікації від Кропивача:

  1. Неінтелетуали. Критерій: відсутність прагнення до знань і якогось об'єктивного розуміння явищ, повне покладання на соціальне оточення і його емоційно-фізичну підтримку в своїй "правоті". Типові представники позиційного мислення відповідно до його опису у вас. Їх може зупинити лише больовий сигнал і надбані через нього рефлекси. Невишколювальні.
  2. Інтелектуали. Критерій: прагнення до знань і розвитку, але лише для соціальної домінації. Поширені меми про "культурність" спілкування (переконання, чи принаймні бажання виставити матюки/помилки/стиль співрозмовника як такий, що робить невалідним самі думки). Попри те, що вони освоїли саморозвиток як метод авторитету серед своєї касти і еабуття певних ресурсів, за великим рахунком діють як ті самі неінтелектуали. Це мабуть те, що ви назвали хуячизм. Можуть зупинити як біль, так і осуд оточуючих, карний кодекс тощо. Вишколювальні.
  3. Антиінтелектуали. Люди, які осягнули важливість знань і саморозвитку і здобувають їх, але які не вважають їх методом набавляння своєї цінності в суспільній ієрархії і тим паче виправдання емоційно-фізичного пригноблення інших. Досягають домінації своєю ефективністю та ідеями. Серед таких людей вважається зашкваром присвоєння чужого і соціальні маніпуляції не тому, що це немодно зараз чи оточення не схвалить, а тому що наявність такого в їхній історії ставить під сумнів їхні здібності перед ними самими. По-суті, ж не орієнтуються на аудиторію, або мінімально орієнтуються, коли взаємодіють з першими двома групами. Їм важливо чого насправді вони варті і що вони змогли зробити цікавого. А якщо навіть проти них всякі мутки і робляться, вони просто забирають звідти свій капітал і кидають його туди, де нема паразитів з перших двох груп. Мають власні принципи і правила моралі, створені в процесі творчості, поза вихованням, та надбудовані над двома вищезгаданими системами.
Позиційне мислення - першооснова неконструктиву

Цікавава нам ця розробка наявністю третьої складової, якої не було в постсовку: антиінтелектуала - людини, яка має достатньо знань і досвіду, аби не вважати їх підставами для виїбонів. Це цікавий поворот і прямий наслідок поєднання моди на неформальні структури, яка прийшла з ІТ та моди на знання і загальноосвіченість. Також Є окремі спроби розібратися в сортах бидла, які підкинули нам типажі позиційника та оманогівнюка.

Кризу переживає типування на основі патріотизму, оскільки самі патріоти-труженики, які змогли, не стали панацеєю від суспільного раку. Натомість вони стали

  • хуячами - людьми, які виправдовують своїми досягненнями в соціально-важливих чи навіть комерційних галузях свої соціально-сумнівні чи кримінальні вчинки.
  • гіперпатріотами(вишиватниками) - людьми, які не бачать нічого, крім ідеалізації України і патріотизму як засобу порятунку суспільства. По-суті, це ті самі упороті адепти патріотичної класифікації.

Наразі усі спроби осягнути нові способи відрізнити лайняного українця від нормального українця єднає одне - розуміння того, що нормальний українець це в першу чергу нормальна людина, яка не підставить і не кидоне заради гречки за забором. І це точно не тупий пафосний патріот, який працює заради абстрактного добра нації.

Віково-статеві[ред.]

  • Чад - Дівич
  • Єрохін - Сичов
  • Пиздойоб - Куколденко
  • Малолітній довбойоб - старий пердун

Вічна історія у різному викладенні.