Меми української політики

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українські мемосфери
1403714201780.png
УРЖ
Політика · Суспільство · Анімешники
Медіа
Телебачення · Література · Музика
Соціальні мережі
Телебачення Торонто · Телеграм · Ютюб
Іміджборди
Учан · Січ · Кропивач

Меми української політики — головне джерело мемофонду країни ще до того, як українська культура в Україні стала мейнстримом.

Бунтівний український дух одним з перших пробився саме в політичні меми, особливо на тлі незвичної наявності цієї самої політики в Україні, на відміну від сусідніх країн екс-совка. До них належать насамперед меми про революційність українського народу та різні політичні реклами, цитатки й обмовки.

Постсовок[ред.]

А от при Кучмі...

Вельми бідний період через відсутність інтернету й успішно виконану лоботомію у більшості населення. Тим не менш, ми маємо те, що маємо (головний мем раз) і все знаємо, що все буде чьотко (головний мем два). Також була кравчучка, яка хоч і не є політичним мемом, але пов'язана, та ще кілька цитат Кучми, як-то "це ж було вже", "Україна — не Росія" (назва його книги). Коротше, одні цитатки верховних плідерів.

Першим справді ситуаційним мемасом, хоч і дуже сумним, стали смерті опозиціонерів, особливо Чорновола (ідейного націоналіста) та Гонгадзе (ідейного вільного журналіста), з особливою увагою на довго шукану голову останнього. Іншим мемом з натяжкою можна вважати переможне відстоювання Кучмою територіальної цілісності України методом заселення та захисту територій "островів", а насправді скель, тільки нікому про це ні слова, Зміїного та Тузли — кожен рагуль міг відчути себе підданим імперії з далекими залежними територіями в світовому океані. Які часи, такі й меми, пацанчику.

Схід і Захід — разом[ред.]

Усім привіт

У період з 2004 до 2014 мемів значно побагатшало через активну політичну боротьбу всередині країни між територіальними кланами олігархів. Спершу Помаранчева революція і її головні герої — наколоті апельсинки, веселі яйця та американський держдеп. Також прославилися деякі соратники Януковича, як Ківалов-Підрахуй. Пізніше, на хвилі розчарування Ющенком, підключилися "Любі друзі", Пасіка та "Я за Ющенка". Про президенство Яника ж і говорити не варто — що не день, то новий мем. Починаючи з самих ляпів Проффесора (вже можна було писати цілу мемопедію), вінків, закритих дверей і закінчуючи о боже приколом всіх трьох років недопрезидентства — Азарівкою Міколи Янавічя. Не обійдемо увагою і політичну рекламу Януковича, яка завжди була дуже креативною. Тут тобі і ТОМУ ЩО... і Почую кожного (яке для москалів звучить як Почувствую кожанного), і Україна для людей, і Покращення вже сьогодні. Інші політичні реклами, як "Країну врятує"... теж запам'яталися. Але приколи тривали недовго і колись треба було повертатися до реальності. Останні меми Яника відтак це "я легітимний", "астанавітєсь" та "я нікуди не тікав". Не задкував і народ з мемизацією "тітушок", барикад та інших елементів майдану.

Шоколад із зеленкою[ред.]

Стадіон так стадіон!

Із втечею Легітимного в Україні настала нова політична доба. Не лише через саму Революцію Гідності, а й через агресію Москви та окупацію певних територій. В України забрали мільйонів зо три дауністичного лохторату, що фактично перекроїло карту глядацьких симпатій і ландшафт боротьби, і змістило акценти всієї політики. Врешті, почалася блядь війна. Тому меми полилися рікою: тут тобі і Кривавий Пастор (тимчасовий викоб президента Турчинов), і Візитівка Яроша, і "куля в лоб, так куля в лоб" (від Яценюка) і Насіння Семенченко (ім'я Семен перекручене через підлогокраїнівщину) з його "втрат немає"[ Що? ] і цілком серйозний, хоч і злегка пропагандистський, мем про Кіборгів в Донецькому аеропорту. Самого Порошенка, який стає наступним президентом, називають Шоколадний Фюрер, але кажуть, що "Порох зливає". Його рекламне "Жити по-новому" теж стає мемом, особливо в світлі чорного піару. Голосуй за Порошенка, бо Путін нападе!

Тим не менш, розслаблений відносною стабільністю на Сході народ обирає наступним припиздентом Зеленського і тут починається. Зеля, який був до цього рагуле-малоросійським коміком, починає генерувати і нові меми, і реінкарнації старих. Фактично цілі гівноконцерти з гівножартами на тему України, її влади та історії спливають до масового глядача (який тепер дивиться на них іншими очима). Тож поїхали. Перший мем кампанії Зеленського — це сама частка Зе у прізвищі, яку асоціюють із англійським артиклем the, що робить її приставкою до практично всіх відомих слів на позначення новизни. Лулзи під час виборчої кампанії дають окремий пакунок мемів: здача аналізів, стадіон так стадіон, напис "похуй". Президентство Зелі дає нам купу ситуаційних мемів, коли Зе приїжджає в якусь країну і там стаються масові пошесті та пожежі, а в Україні його просто оточують різні недолугі підори (як-от Андрій чи Богдан).

Мèта[ред.]

Головний політичний мем країни

За весь час сформувалися і цілком періодонезалежні метамеми, як-от Верховна Зрада і бійки в ній, Київський окружний адміністративний суд (з його рішеннями рівня скасування законів фізики), гречка (не як їжа, а як політичний ресурс). Постійно змінюється термінологія, але актуальним залишаються меми про політичні типажі: то ющефіли, янучари і юлеботи, то порохоботи, шарійоби та зебобіки — будуть іще назви, але все це ті самі люди. Ще є всякі тушки, кнопкодави та інша політична фауна.

  • Кнопкодави, вони ж піаністи — депутати, які голосують не тільки за себе, але й за інших депутатів, що прямо суперечить Конституції України, нормам етики та світовим стандартам. Явище виникло тоді, коли в Раду стали потрапляти олігархи й партійні бонзи, яким особисто ходити на засідання Ради було западло. Картки таких депутатів передавалися однопартійцям і ті бігали по рядах, встигаючи за пару секунд проголосувати за декількох (бувало до семи) депутатів. Спочатку суспільство не надавало цьому особливого значення, потім терпіло, але після того, як регіонали перестали соромитися цього ганебного явища, ухвалили таким способом найважливіші документи (податковий та кримінально-процесуальний кодекси, Харківські угоди по оренді Чорноморського флоту РФ, мовний закон і т.п.), а голова регламентного (sic!) комітету синяк сказав пресі, що це нормально, майже 90% населення не погодилися з ним. Почався рух по викоріненню кнопкодавства, якому запекло пручається ПР, позаяк вона, що має формальну більшість голосів у парламенті, IRL через низьку явку своїх депутатів не здатна провести жодне рішення. Кнопкодавство стало головним приводом блокування Ради опозицією, яка повільно, зі скрипом, а втім дочавлює це питання.
  • Тушки — депутати-перебіжчики, банальні зрадники своїх виборців і партії. Пройшли в Раду від опозиції, але були перекуплені синяками й почали голосувати в Раді разом із провладною ПР. У Раді минулого скликання "тушкування" було звичайним явищем. Тепер ці часи скінчилися. У перший же день роботи нової Ради двох тушок — бізнесовців батька й сина Табалових, що вони перейшли на бік ПР одразу після проходження до парламенту,— "Свобода" виштовхала з сесійної зали, в прямому сенсі слова взявши за шкірку й погнавши до дверей копняками, під веселе улюлюкання опозиційних депутатів.

Інше[ред.]

Регіональщина[ред.]

Поряд зі загальнонаціональним цирком, маємо і маленькі регіональні вистави. У Харкові це Допа і Гепа (відомі за відео "Ніхто тобі грошей не дасть"). У Сумах це Підписздесь, у Закарпатті суддя Зварич, який наколядував мільйони гривень, коли долар був по 8. У Львові є Садовий, а в Києві Кличко та Черновецький — кожен зі своїми власними і неповторними молодою командою, важливими справами, двома заступниками, чотири з яких десь лежать, та іншою хуєтою.

Фріки[ред.]

Українська політика знаменита також фріками.

Див. також[ред.]