Інтернет

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Інтернет).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.

« В інтернеті є дуже багато всього. Його можна використовувати, щоб бути освіченим.
Але люди використовують його так, як мешканці Кагарлика використовують
общєственний сральник – там на стінах весь інтернет був написаний ще в 1970-ті роки.
 »

Лесь Подерв'янський

Здавалося б суть інтернету...
...але ні.


Інтернет (також - мережа) — це місце, звідки ти зараз читаєш цю статтю, якщо ти, звісно, не повний дебіл, і не роздрукував її витатуював її собі на чолі.[1]. Інтернет створили ще у 1960 нібито для передавання інформації, але тепер усе зводиться переважно до порнографії, насильства і нарікань на власне життя, школу та батьків з боку хлопчиків і дівчаток підліткового віку. Інтернет є також прекрасним місцем для виникнення драми, срачів між різної масті падлами, з укиданням лайна у вентилятор та інших веселеньких штучок, що робляться виключно заради лулзів. Одне знано: інтернет = нові можливості людству розкрити власний потенціал здатності засрати те, чим ми користуємось.

Звідки це?[ред.]

Якщо ви пролежали у кріоморозильнику 20 років, і ніц не зрозуміти, звідки усе це взялося, Отаман повідомляє: витоки інтернету було створено у США, за доброю традицією для військових цілей, але науковці і народ взагалі, зрозумівши, яка це няўка, вирішили пустити все на самоплив, і уже в у кінці 80-х з'явилися явища, які дозволили надзвичайно популяризувати інтернет у 90-х, і саму концепцію всесвітньої павутини: 1984 - Система доменних імен; 1989 - Протокол HTTP, мова HTML, ідентифікатор URI; 1990 - Перше підключення типу Діал-Ап (тобто з будь-якої точки планети, аби лише була телефонна мережа). У 1990 році у Радянського Союзу з'явився свій домен, що зробило його заручником мережі теж. У 1992 свій окремий домен з'явився і в України. Так і наша країна стала частиною найбільшого на початок 2000-их скупчення школоти, бидла та невдах. Хотілося б зазначити, що український інтернет і не жив до 2007 року, ібо лише тоді кількість користувачів досягла 7 млн. Вдруге такий же великий стрибок у кількості користувачів стався лише у 2010 році.


Увесь дупобіль та понура інтернету.
Інтернет. Там де нема меж.
Спасіння наближається.

Ми теж хочемо![ред.]

Дехто з британських вчених стверджує: не дивлячись, що інтернет прийшов з США, у Радянській Україні теж не всі вирощували буряк. Перша у світі енциклопедія кібернетики (науки з управління системами) була видана за редакцією В. Глушкова саме українською мовою. Вось.
Саме у заснованому ним Інституті кібернетики на проспекті Києва, на разі його імені, була обґрунтована ідея, структура і основні принципи дії системи всесвітньої мережі. Кажуть, що її навіть мало не довели до логічного кінця.
Сама ж Ідея була винесена в окремій концепції саме Академіком і саме в отих 1960-х, незалежно і паралельно від США. Через знаменну прогресивність і знане високе використання потенціалу у СРСР, продуктивні розробки у сфері скінчилися зі смертю пана.

"Міжмережжя"[ред.]

І справді, невимовної значини заслуга Інтернету перед людством, що той об'єднав народи і нації у одному місці. Але що це?:

« Інтернет - це не затишна єдність, а сукупність самотностей  »

— 13

На диво, об'єднавши себе люди побачили, що порівняно з життям УРЖ - це віддзеркалення у мутному дзеркалі. Саме для цього, інтернет з кожним роком роблять все більш соціальним, бо люди стають залежними не від натискання клавіш миші, а від спілкування і стосунків з людьми, з якими вони зустрілись через мережу.

В укрмережі інтернет (з маленької літери, з великої то назва проекту) зветься по-різному:

А колись нам казали: нас має бути 52 мільйони.
  • Павутина
  • Всесвітня павутина
  • Глобальна павутина
  • Всесвітній смітник
  • Глобальна мережа
  • Світова мережа
  • Міжмережжя
  • Велика Мережа
  • Мережа
  • Тенета
  • Глобальна мережа
  • Всесвітня мережа


Еволюція[ред.]

Усе що залишилося від першопочаткової мети.
Інтернет було створено, як мережу для обміну інформацією (Овва! Та невже!), спершу існували протоколи для передачі даних на конкретну адресу, але справжня мережа з'явилася лише з появою сайтів. Перше у світі мережеве місце info.cern.ch з'явилося у 1990-ому році для опублікування нової технології World Wide Web, заснованої на протоколі передачі даних HTTP, системі адресації URI і мові гіпертекстової розмітки HTML.


Веб 1.0[ред.]

Оригінальна творчість на тему Вебу 90-их

Спершу сайти були лише користувацькими, себто лише творець-адміністратор сайту міг ним керувати, додавати та видаляти матеріали, забезпечувати технічний бік. Кожна сторінка носила назву офіційного представництва свого власника, хостинги були мізерними, юрли - багатослівними, різні кодування часом заважали перегляду сайту, у наслідок засилля картинок-фонів читати сайти було не зручно, а самі сайти через особливості інтернет-з'єднання і його вартості доводилось зберігати в архів і читати офлайн. Такий тип використання мережевих технологій пізніше було названо Веб 1.0. Враховуючи, що на момент його тривання, українців у мережі було дуже мало, багато знаємо про цей період лише з Вікіпедії та Луркморья(щоб найкраще ознайомитись із властивостями Вебу 1.0., читайте цю статтю), а пам'яток неформальної культури того часу і зовсім не збереглося. Ті ж особливості інтернет-з'єднання сприяли розвитку піратства УРЖ - продажу всього що не ліньки у поганій якості і невеликій загальній доступності, взагалі концепція Вебу 1.0 каже нам "програмне забезпечення і доступ, як товар". Тож можна сказати точно: Веб 1.0 обмежував можливість людей у спілкуванні, обміні контентом і інформацією, і тому потребував покращення.


Веб 2.0[ред.]

Файл:58658.jpg
Сутність Вебу 2.0

І от, поступово, починаючи з чатиків та гостьових книг, почали з'являтися місця нового типу. В них користувачі могли самостійно додавати контент, обговорювати сенс життя та проблеми, ділитися інформацією, що не стосується інформативності в принципі. Так з'явилась неформальна інтернет-культура, сформувалася мережа якою ми її знаємо тепер: де купа користувачів, що не мають ресурсів, може бути сильніше за сайт міністерства оборони США, де кожен, завдяки необмеженим просторам спілкування, може дослідити психологію людства настільки глибоко, наскільки захоче - соціальні мережі, блоґи, іміджборди, форуми, творчі сайти були народжені завдяки концепції Вебу 2.0: програмне забезпечення як послуга. Іншими словами - створено враження реального соціуму, навіть той же ЖЖ запозичив елементи соціальної мережі. Хоча, якщо подумати, то Веб 2.0 відкриває такі можливості, що і контент тут теж став послугою. І все нахаляву. Діалап рулить!


Веб 3.0[ред.]

Є невеличка перспектива Вебу 3.0, але виглядає вона жахливо. На папері, це повернення до сайтів, створених професійними розробниками, високої якості і недопустимості їх копіювання. Де-факто ж, це об'єднання концепцій усесвітньої павутини і соціальної мережі і перетворення інтернету на суцільну соціальну мережу, без волі створювати свої антиенциклопедії, антифоруми і білих плям для Великого Брата. До речі, у 2012 році скінчаться вільні айпішніки[2] (система iIPv4, що використовується зараз не була розрахована на таку шалену кількість юзерів), і світ перейде до системи IPv6, коли за усіма буде закріплений постійні айпі-адреси. Великий Брат задоволений, Безосібний ховається у підпілля.

Файл:89766765.jpg
Незалежність в інтернеті

Мережеві спільноти[ред.]

Ввесь стиль спілкування в мережі визначає в основному взаємна фізична недосяжність учасників. Таким чином, якщо УРЖ за спілкування майже ґарантована повна ідентифікація учасників, а падлам, УРЖ-тролям і москалям можна негайно розбити голову, то мережеві контакти ґрунтуються виключно на психологічних частинах, - це добре ілюструють почасті зображення зі спілкуванням довільних людей, один чи обоє з яких прикидаються людьми іншого віку чи навіть статті від показно-визначених. Ця ж взаємна недосяжність забезпечує можливість безосібності другого роду (коли зобов'язаний підписуватись, але ніхто не зобов'язує завжди підписуватись однаково), бо осібність в мережі може розкрити лише IP, та і з нею ніхто не зобов'язує завжди дописувати з одного комп'ютера.

У той час, в мережі немає серйозних перешкод для самого спілкування: лише обізнаність у предметі, думка та реєстрація. Щоправда, існують місця з платною, обмеженою, реєстрацією, відсутністю вільної реєстрації, та таких небагато. Але навіть за будь-якого рівня вимог корисної участі, як то наявність умінь працювати з певними програмами, необхідність якихось змістових внесків, усе залежить лише від бажання, бо головний засіб виробництва наповнення інтернету - “контенту” (англ. - зміст, наповнення, задоволення) -, ваш комп'ютер, тепер вже і телефон у ваших руках, а на доступність програм, завляки принципу “Завантажив. Крякнув. Переміг” можна дивитись як на... ну ясно. Втім це не рятує від криворукості, і медскілзи (“шалені вміння”) кожного можуть бути помічені повсюдно.

Психологічна ж основа життя в мережі, разом з відсутністю фізичної робить спричинює надзвичайні речі: так УРЖ неможливим є провадити товстий тролінґ, довго продовжувати латентні срачі чи відразу знаходти потрібну інформацію під час суперечки, та і, взагалі, некультурна поведінка при реальному спілкуванні викликає загальне обурення. У інтернеті ж срачі поширені, надійного засобу проти них нема, бо навіть на статистичні дані, підкріплені теоретичними дослідженнями всім все-одно. В усіх спільнотах розкидані хворі а фаґотрію: анімефаґи, фуріфаґи, геймери, ньюфаги, олдфаги все тролиться, флудиться, флеймиться, і навіть пустомелеться, на що теж всім все-одно.

Та ж воля спілкування, її незалежність від фізичних умов, спричинює одне з найцікавіших явищ інтернету: невимовно сприятливу атмосферу для поширення мемів. Відбувається це по-перше з причини тієї ж загальнодоступності процесу спілкування, по-друге, успішного поширення мему можна досягти лише за безпосереднього безперервного процесу спілкування, що і відбувається у значних спільнотах.

Рид-онлі (з англ. "Read-only" - "Тільки читати") - форма участі у спільноти, лише споживанням інформації (перегляд), без безпосереднього впливу (дописування, редагування).

Сайти[ред.]

Основою для існування сучасного інтеренту доби Веб 2.0, не занурюючись у багатство протоколів, є сайти. Сайт (англ. Site, Website) — купка веб-сторінок, доступних в Інтернеті, які об'єднані за змістом і навігаційно[3]. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на декількох серверах. Саме на основі фізичного втілення різних способів організації спілкування, виникають по-новому складені мережеві спільноти. Наслідком виникнення таких спільнот у свою чергу є незвичайна організація користувачів, новий досвід спілкування і поступове утворення ідей нових способів організувати спільноту.
Файл:0 7abaf eb78f4a0 XXXL.jpg
Хто де сидить

Власне всупереч закону похідної ролі самого “сайту” для обслуговування потреб спілкування якоїсь спільноти, коли хтось зі спільноти реалізує вимоги на довільному рушії, існують групи сайтів, що створюються окремими зацікавленими людьми для мети зібрати спільноту, що буде слугувати особистим цілям - “особисту армію”. Такою особистою армією часто чтають друзявки, але більшість пустих за змістом чи сенсом форумів, чатиків, бложиків понуро провадять своє нікчемне існування, аж до того, як закінчиться оренда хостингу.

Класифікація сайтів[ред.]

Формально, сайти класифікуються на багато типів, але більшість цих класифікацій визначають тип сайту за рушієм і, так чи інакше самозаявленим призначенням, тобто нам не цікаві. Однак так розподіл втрачає багато властивостей і узагальнень, корисних та цікавих. Більш доцільно класифікувати сайти за системою, де рушій розглядається як такий, що “найбільш пасує задуму та меті створення”, а ВВВ власника вторинне.

Самостійні сайти, де кипить драма:

  1. Чати - елементарні місця спілкування, почалися вже з середини 90-х років, доба чатів уже давно минула, та спосіб спілкування, що там розвинувся і чатова культура залишаться навіки як у серцях і мізках колишніх адептів, так і продовженнях іншими типами.
  2. Блоґам, як вимученим роками очікування, передували окремі сторінки, куди автор вручну вставляв код та тексти, закладена особлива доля: почавши розвиток наприкінці 90-х, вони не лише не вийшли з моди, а навіть розвинулись, виокремились колективні блоґи, у відомі блоґо-сервіси було додано елементи соціальних мереж, з'явилися “творчі сайти”, присвячені вийнятково творчості.
  3. Форуми, хоч наразі і переживають кризу, але значна частина досі посміхають чималими лулзами, породжують епічні драми.
  4. Соціальна мережа не лише поєднує можливості багатьох інших типів, таких як хостинґи, блоґи, форуми та пошта, а і є одим з варіантів майбутнього всього інтернету. На жаль, ібо соціальні мережі.
  5. Іміджборди, давши початок новому нарямку інтернет культури, такому собі фольклорові мережі — безосібній культурі, є найцікавішим місцем для дослідження розвитку нових меж людської психології.
  6. Інтернет-енциклопедії з'явилися, як і енциклопедії УРЖ, з'явилися лише з формуванням певного рівня мережевої культури. Єдиний тип, сайти якого не можуть порушувати правило “сенс для сайту, а не сайт для сенсу”, бо писати ні про що — неможливо. У наслідок своїх особливостей спричиняють виникнення власної мережевої культури.

Також існують сайти, на яких не відбувається спілкування як таке, але які є вагомою частиною життєдіяльності користувачів:

  1. Хостинґи сайтів - часто безкоштовний та з власним конструктором, набором тем, блоками спілкування, які можна підключати. Конструктори сайтів це те, за допомогою яких можна створювати щось схоже на сайт.
  2. Хостинґи файлів - службові сайти, що часто використовуються у мережевих стосунках, можуть породжувати власні меми. Однак, втрачають свою роль з появою комплексних форумів та розвитком соціальних мереж.
  3. Ґенератори та прикольні сторінки - є лише засобом створення контенту чи самі є контентом як сторінка.[4]

А також:

  1. Офіційні сайти чогось там УРЖ-вного та представництва, Веб 1.0 “офіційні” сайти довільних осіб. Цікаві тим, що на них здійнюється незчислене число набігів різними спільнотами. Також над серйозними дядьками цікаво стібатися.

"Інтернети"[ред.]

Оригінальна обмова Буша
Медвєдєв на мейнстримі.
Інтернети, саме в множині, одного разу усіми улюблений президент США кинув репліку: "I hear there's rumors on the, uh, Internets" від якої впасти хочеться, переклати це можа як: "Я чув, ходять чутки в цих, як їх, Інтернетах". Саме так слово стало мемом спочатку англомовної мережі, а потім і рунету. Саме по собі явище Інтернетів у мематичному тлумаченні куди веселіше для безосібного, аніж звичайний Інтернет. Різниця у значеннях описується, як різниця між офіційним (аналогічно до Інтернет) і неофіційним (відповідно - Інтернети) життям УРЖ, себто "Інтернет" це сайти новин, урядові і усілякі інформаційні портали, а "Інтернети" це іміджборди, блоґи, форуми і взагалі усе те, де можна спілкуватися.

Також в суто-технічному слензі ІТ-шників може означати перелік ІР-адрес (в сенсі, інтернети з 132.167.0.0 по 132.167.0.17, наприклад).

Основне контентне наповнення[ред.]

Мапи[ред.]

Славна традиція.

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Файл:Internetas.PNG
Латвійський інтернетс.
  1. Дурня, а як на твою думку читати з власного чола? Перед дзеркалом, чи що?
  2. вже. Щоправда й айпі версії шість теж вводять, тож зміни будуть непомітними
  3. Еталонний сайт
  4. Наприклад
  • Якщо у браузері Google Chrome набрати About:Internets, то прямо у вікні браузеру відкриється скрінсейвер Трубопровід (фіча не працює там, де нема такого скрінсейверу).
  • У латвійській мові, як і усі інші іменники, "Internets" завжди в множині, лол, живуть за Бушем.