Людство

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Людство).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.


« Ми у Всесвіті не одні, є і серйозніші аномалії...  » — Михайло Мамич Людство - за здогадкою Отамана, всі проживаючі на планеті Земля люди. В свою чергу, люди - на даний момент, найрозумніші істоти з усіх існуючих. Незважаючи на це, людство стрімко деградує і скоро знову стане стадом мавп з патиками комп'ютерами.

Сім смертних гріхів[ред.]

Сім вічних болячок на тілі суспільства. Власне, сам термін і класифікація - релігійні[1], та навіть атеїсту зрозуміло, що жити як тварина не варто. Суть сабжу просто і доступно пояснюється у вокалоідній серії пісень. А для тих, кому просто і доступно не треба, просимо відвідати Вікіпедію. Гординя - почуття власної вищості, завищена самооцінка, пиха. Загальний недуг усіх відвідувачів інтернетів - скромні тут не виживають, бо їх посилають нахуй. Жадібність - непомірне жадання наживи, користолюбство, любов до грошей. На жадібність зазвичай страждають діти. Чи кому незнайома ситуація, коли якесь маля реве перед вітриною магазину? Оце і є типовий прояв жадібності. Хтивість - безмежне бажання задоволення і непомірний статевий потяг, блуд. Враховуючи людську сутність, хіть є неминучою. Але коли бажання поїбатися переважає усі інші, то уже варто почати хвилюватись. РАПТОВО, хіть може бути не тільки до людей.[2] Заздрість - Бажання мати те, що має хтось інший, ревність. Саме через заздрість з'являється: дача, квартира в центрі міста, третя машина, нове плаття, молода коханка тощо. Загалом, без чого можна спокійно обійтися, але жаба давить. Ненажерливість - непомірність і жадність в їжі, ненаситність. Більшість людей заїдають свої проблеми, тож напрошується висновок: всі ненажери - глибоко нещасні. Але насправді це не так. Просто декому нічим зайнятися, крім ЖЕРТИ. Гнів - бурхливий вияв злості. Цим грішив кожен. Але якщо дехто просто покричав і заспокоївся, то бувають фрукти, які можуть і праскою кинути, і ножичком штрикнути. Лінощі - відсутність мотивацій для вчинків, небажання щось робити. І саме через лінощі на Драматиці не вистачає статтей. Тож, не лінуймось, браття-безоси! « Лінь — двигун прогресу  » — типова відмовка « Лінуватися - це велике мистецтво. Кожен з нас - великий майстер нічого не робити, але лише вибрані можуть байдикувати із смаком.  » — Олдос Хакслі

Суспільні[ред.]

Історично так склалося, що люди з рівнем прогресу знань утворили т. з. "модель суспільства". Будь яка книжка з всесвітньої історії від самих малих підручників до найбільших енциклопедій, вивчає виникнення людини ще як тваринний(біологічний розвиток), розглядаючи види людей, їх загальний побут(який лише зароджувався); пізніше ж для нас починають бути важливі імена, характери індивідуальності чи суспільних втілень. В тваринному світі такого не спостерігаємо і сього дня. Не важливі нам імена собак, чи кроликів з покоління у покоління, а їхня біологічна структура - важлива. Незнайомі, а як наслідок нічим не цінні люди, переважно не є об'єктом турботи, а почасти і є засобом насолоди власної жорстокості. В той же час для знайомих, в порядку зростання цінності(від найдальніших до найближчих) завжди знайдеться і лицемір'я, і підлизування, і міміка. Спілкування зі знайомим оточенням супроводжується постійним взаємотертям, сприятливим, у залежності від людини, для дослідження, чи постійного дріб'язку. Лицемірство - Важко знайти людину, що хоча б один раз у житті не відчувала дію одного з тваринних властивостей. Але навдивовижу серед людей усі вони вважаються безчесними і ницими. Саме тому, постійно відчуваючи їх дію, люди вдають, що не мають ні одного. Певним мірилом можна визнати те, наскільки у людини розвинена здатність приховувати свої справжні емоції, або імітувати неіснуючі. Особливим і єдиним корисним застосуванням здатності керуванням своїми зовнішніми проявами є акторське мистецтво.

Міміка - Особливе місце в людському спілкуванні займає міміка, беручи також участь у процесі лицемірства. Якщо підходити до справи з цинізмом, то все, що ми відчуваємо нікого не хвилює, і лише для суспільної взаємодії нам потрібно показувати це іншим - себто з природи своєї міміка - суцільна показуха. В особливо затягнутих випадках комплексу власної нікчемності люди, щоб їх помітили, ще й описують про себе власні дії. Ну це тим паче нікому не цікаво споглядати, а досліджувати просто банально.

Почування власної недоречності - виникає у людини тоді, коли вона настільки незначуща, невідома, чи недоладна, що забувають спитати її думки. Багато з тих же людей думає, що думки будуть питати, калі будеш брати участь у різних спілках від діяльності профспілок, до... товариства безіменних алкоголіків. Та, єдине що насправді може допомогти уникненню дупоболю - створити те, чим будуть користуватися інші, і не зможуть привласнити.

Гумор - Гумор, як насміхання над чимось, здебільшого (але не зовсім) вельми примітивний. Казати про хоч якісь намагання взаємопокращення в найгірших випадках тут не має сенсу - гординя не дозволяє людям розуміти тих, хто не сміється з їхніх жартів. За ступенем насиченості людський гумор можна розділити на три напрямки - первинний, вторинний і n-инний, та абстрактний. Сутність первинного полягає у повторенні до місця якогось смішного жарту (або навіть фрази). Часто такою фразою стає фонетично перекручене слово (на зразок сурйозний - це схожа норма для білорусів, але у інших слов'янських народів воно звучить як комічне викручування) чи заїжджена і перекручена під двозначність з хтивим підтекстом (причому щось в'язничне) фраза з чергової радянської стрычки, у братів москалів наприклад радянського - "суєта суйот" - і на обличчі навколишніх москалів з'являється посмішка. Хоча люди можуть просто цитувати анекдот і він буде смішний. Вторинний же, як і інші n-инні - це коментування стану справ по черзі. Типовий жанр подібного гумору - демотиватори, де можна коментувати коментарі одне одного до зони видимости першого. Абстрактний - власне складання з невідомих досі мотивів. Створення сьогодні того, що буде актуальним лише завтра.

Підтекст - Характерною особливістю людей є підтекст і двозначність висловів. Деякі вважають, що це засіб зробити життя цікавішим, але більшість все ж бажає, щоб їх розуміли з пів слова. Однією з визначальних властивостей людських типів є свій підтекст. Люди з іншим типом мислення, що зустрічаються з компанією властивого взаєморозуміння, неначе шестреня з іншим розміром зубців, що потрапляє у злагоджений і точний годинник: більшості легше продовжити власну лінію, аніж намагатися знайти спільні позиції з інакшотактовою одиницею - нічого не буває без причини.

Класифікація[ред.]

Можна класифікувати людей за територіями, націями та належністю до суспільної групи, та це більше до розрізнення за мисленням. Інша справа - класифікація за рівнем усвідомлення, за ним однаково класифікуються усі нації, народи та територіальні групи. Критерієм даного розрізнення є світоусвідомлення - його відсутність, або інакше - функціональна неграмотність, призводить до того, що людина, яка здатна відчувати, сприймати текст, окремі слова і речення, не здатна розуміти сенс та систематизувати думку. Саме таких людей в народі і називають "бидлом" - вони не вибудовують причинно-наслідкові зв'язки, не можуть користуватися методом аналогій, не мають визначеної цілі та не здатні будувати плани, а тому завжди є лише знаряддям у руках тих, хто уміє це робити. Люди з функціональною неграмотністю є невимовно корисними, особливо для розвитку особистої справи, як робітники-виконавці без творчої частини, вони - золота жила.

Спілкування і їх стадії[ред.]

Поспілкувався я з цими людьми, у них усі інші як не лохи, то дебіли чи підараси. Залежно з ким спілкуватися.

Елементарне спілкування[ред.]

Коли люди тільки знайомляться і дізнаються нове однин про одного, спостерігають за поведінкою одне одного, спілкування завжди цікаве, бо дослідження це завжди цікаво. Спілкування ж давно знайомих людей в переважній більшості зводиться до обміну емоціями з елементами акторської гри та підтексту, взаємного підлабузництва, блазнювання, ВРЖ-аналогії до того, що ми називаємо ракуванням, пліткарства з голосонаслідуванням, та неправильну вимову слів з комічною метою. Левову частка спілкування людей займає розмова про інших людей: люди дуже, дуже багато говорять, осуджують, слідкують, дивляться, помічають, порівнюють з/на/за іншими людьми. Фактично, обговорення думок, мотивів, вчинків та цілей діяльності інших людей і складає основу для утворення єдиного людського суспільства.


Дружба[ред.]

Особливим видом спілкування поміж людей вважається дружба. Порівняно з друзями, дуполизтво знайомим - це ніщо. Для того, щоб описати дружнє спілкування в середньостатичній компанії, варто щонайменше згадати мережевий його аналог - соціальні мережі. Ці властиві "коменти", "стрічка друзів" неспроста виникають з появою Веба 2. Все це мало свою передтечу впродовж століть, а то і тисячоліть. Для чого це все людям? - все просто, як і з соціальними мережами - увага і виживання. В умовах постійної недостачі і духовного злиднювання, необхідна впевненість у самокорисності,хваління особистих, хай і, як правило, не здійсненних, ініціатив і все таке... Звичайно ж формально і відкрито заявити психологічну нерівність людей в умовах сучасного гуманізму є просто непристойним. Хоча на рівні неформальної культури це теж відомо віками, і віками перемагають особи з більш ефективним мисленням. Середньостатистичний представник людства ж дотримується формальної точки зору, де всі рівні, вільні, братні. Та фактичної переваги це не дає. І дружба, яка як відомо завжди відбувається за принципом "з ким поведешся від того й наберешся" чи простіше "побут формує свідомість", з подібними собі, не приносить нічого окрім товканини на тих самих психологічних категоріях і пожиттєвого озлоблення.

Кохання[ред.]

Коли дружба між двома людьми, вже не обов'язково різних статей, стає тіснішою, у людства існує звичай переходу до так званих "зустрічань". Якщо ви бачите людей, які сидять поряд, поїдаючи мертвих тварин чи кулінарно-оброблені овочі, за типовою традицією, запиваючи це все чимось, що містить алкоголь, і при цьому розмовляють, посміхаються, і таке інше,- ви звидовочили "побачення". Останнє є однією з ознак початку періоду кохання - фізіологічного почуття, що довершується сексом. Типовим є піднесення значення кохання до неймовірних висот, в особливо запущених випадках, яких, власне, більшість,- твердиться про індивідуальність почуттів, себто "Лише ми кохаємо один одного", "Для мене лише ти існуєш на світі", при цьому забувається про те, що людства купа - більше 6-ти мільярдів, і всі це вміють, і всі цим займаються.

Фізіологія[ред.]

З приводу фізіології, нічого особливого, все як у тварин. Однак дехто стверджує, що людьми нас зробили більший мозок, прямоходячість та розвинуті пальці (особливо великі). З цієї позиції, можна зробити висновок, що єдиним наслідком сукупності відмінностей від тварин є можливість використовувати знаряддя для здійснення необхідних нам операцій (хоча немало тварин також користуються знаряддями, тому це твердження доволі сумнівне). Це весь секрет успіху. Про інтелект, що дозволяє винаходити нове відомо мало такого ж узгодженого, але варто наголосити, що найчастіше у цьому звинувачують аналогічний метод. Ось тут ми мало чим відрізняємось од тварин. Зрештою, еволюція навіть багато в нас відібрала. Але визначити хороше це чи погано досить складно. Як, наприклад, відсутність у людей хвоста і шерстяного покриву - це добре[3], то добрий нюх, гострий зір і хороший слух нам би не завадили[4].

Історія[ред.]

"Як показує історія людства, історія людства нічому не вчить людство" - це парадокс історії. І справді, лише одиниці людей мають щире бажання заглибитись в минулі дії наших предків, а ще менше - навчитися з них і перенести досвід на сучасність. Як показує практика(століття практики), нічого не буває без причини і без наслідків, тому історію варто розглядати як безальтернативну[5] сукупність подій, а як наслідок - неминучу. У найзапущеніших випадках від людей часто можна почути "От якби я/знаменна історична особа/якась природна осбставина/ вчинила інакше, все булоб по-іншому". Але на нещастя, Адам не міг не скуштувати яблука, тому той, хто йде вперед з поглядом у минуле, ризикує, перечепившись, впасти на спину і зламати собі хребта. Окрім митців, звісно, вони - еквілібристи.


А сенс?[ред.]

В принципі, можна казати, що сенсу нема, світ безпричинний, сонце колись згасне, і ми всі помремо, але сенс все ж є. Так, він безглуздий з погляду логіки, бо ж замикається в коло, але почергова зміна ланок кола є передумовою невтрати сенсу. Тож, пані та панове, для чого людям їсти, пити, спати, спілкуватися, доглядати за собою, для чого нам відчуття сорому, апетиту, необхідності, образи і заздрості? - Правильно! - продовження роду (Овва), саме заради того, аби знайти щонайкращого партнера для народження якнайрозумніших, якнайгарніших, найталановитіших, здатних вижити і вирости дітей, ми щоденно трудимось не пускаючи рук. Так, ми не дикі тварини, і у нас відсутній інстинкт абсолютної крові, і як наслідок для статусу дитини достатньо бути продовжувачем справи (учнем майстра, помічником священника, що дав обітницю безшлюбності, усиновленим безплідними батьками...), тому навіть у вказаних категорій бездітних по крові людей теж є причина трудитися (т. з. сублімація статевого інстинкту[6]). Саме через бажання мати найкращих дітей, посередництвом найкращого сексуального партнера, мільйони жінок щодня бриють ноги, фарбують губи та роблять пластичні операції, а мільйони чоловіків качають м'язи, бриються, разом з жінками лицемірять, брешуть, крадуть і убивають (спосіб піднестися на любителя кожному свій). Ой, вже не мільйони, а мільярди. Без бажання лишити найкращих дітей розвалиться все, і не через демографічну кризу, а тому що у шести мільярдів тіл одночасно зі зникненням того бажання, зникне сенс навіть отримувати освіту - їсти, спати, пити мабуть не полишать, але для таких цілей і сільського господарства достатньо.