Томос

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Vatnye1.png

Я не вірю!
Ви всі брехливі кровосісі!!! У всьому винні Піндоси!!! Бендерівці!!! Капіталісти!!! А кляті малороси мають покаятись та повернутись під крило Мами-Рашки!!!

Це Драматика!.png

Це Драматика!!!!!
Предмет статті нині росте та розвивається. А це означає, що адміни на певний час дають новому зелене світло і смокчуть УЦТ. Втручання можливе лише у випадках війн редагувань чи видалення пруфів.

Цей молодесенький (для свого сану) гарнюня — перший митрополит Православної Церкви України

Томос (грец. τόμος) — постанова яку видає глава помісної православної церкви. Останнiм часом це слово асоцiюється iз томосом про надання нашiй церквi автономiї та створенням Української Помiсної Церкви. Потужна срачогенеруюча подія 2018-19 років, де переплітається політика, історія, релігія.

Передумови[ред.]

Релiгiя як відомо - це те за що вiдповiдає один з центрiв людського мозку, i повнiстью зтерти її з життя не можливо як не старайся, навіть ті що називають себе закорінілими атеїстами, іноді тишком-нишком молятся Богу, та не соромлятся хрестити своїх дітей та відспівувати покійних родичів в церквах. Не дивина що служники релiгiйних культiв завжди були моральним авторитетом для простого люду. У сиву давнину релігія сама була владою при чому дуже жорстокою та авторитарною, та ось останні кілька сторічь ситуація докорінно змінилась та всемогутня релігія сама стала підстилкою влади. Що з цього вийшло читайте нижче.

Коротше, як не вчи народ що треба не воду зі святого джерела пити, а антибіотики, все одно несуть гроші до церкви. І тут постає питання: до чиєї саме церкви?

Шлях для томосу[ред.]

Томос в уявленні аніме.

Колись дуже давно київська митрополія була єдиною та головною на Русі. В 15-ому столітті московським попам (які прославилися задовго до того підлизуванням до татаромонголських ханів) набридло ділитися прибутком з київською митрополією, і вони відкрили власну церкву. У 1686 році грецький патріарх, підкуплений московитами (хабар у вигляді сорока сороків дорогоцінного хутра) визнав українську митрополію частиною московської церкви, за що через рік був позбавлений сану. Потім був цар укро-ненависник Петро I, котрий остаточно прогнув церкву під себе і своїх нащадків, створивши підконтрольний уряду Священий Синод що керував духовним життям в імперії, а звичні заклики "подай гроші - в рай попадеш" доповнились закликами "Мазепа-прєдатєль, паши на царя". До речі, головним в Синоді був не патріарх та не єпископ, головним в цьому маріонетковому балагані був обер-прокурор якого назначав цар. LOL!
Хоча на відміну від церкви католицької, РПЦ спалення вчених не влаштовувала, гоніння на науку також було, найвідоміше - вигнання Івана Федорова з Москви за сатанізм - друкарство, знищення анатомічних факультетів в Казані, та заборона книг Дарвіна.
Першi спроби створити свою, незалежну церкву в Українi починалися ще в УНР та тоді ми свою країну епічно проїбали. Для церкви настали важкі часи, озлоблене бидло, яке замахалося терпіти владу, підтримало комуняк які попів за людей не вважали, але після повалення царя попи продемонстрували геніальне вміння лизати новій владі:

«

Передайте Советскому правительству и Президиуму ЦИК СССР глубокую благодарность — как от меня, так и от моей паствы.
Отныне Церковь отмежевалась от контрреволюции и стоит на стороне Советской власти.
Церковь возносит молитвы о стране Российской и о Советской власти.
Церковь признаёт и поддерживает Советскую власть, ибо нет власти не от Бога.
Пора <…> принять всё происшедшее, как выражение воли Божией <…> осуждая всякое сообщество с врагами Советской Власти и явную или тайную агитацию против неё.
Мы <…> всенародно признали новый порядок вещей и Рабоче-Крестьянскую Власть народов, Правительство коей искренне приветствовали.
Мы <…> уже осудили заграничный церковный собор Карловицкий за попытку восстановить в России монархию из дома Романовых.

»

При радянській владі була у повній дупі українська греко-католицька церква яка підтримувала ідею незалежності України, а щоб отримати прихід піп мав отримати згоду КГБ, без такої згоди не можно було навіть назначити предстотеля храму. Та ось на зорi розпаду СРСР, а саме 15 лютого 1989 року у Києві почав діяти ініціативний комітет із відновлення Української Автокефальної Православної церкви. 5-6 червня 1990 року в ще радянському Києві відбувся Всеукраїнський православний собор за участю близько 700 учасників, що затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Так в нас з'явилась майже своя і майже незалежна церква.

Запекла боротьба за владу над мізками прихожан тривала, кацапи йшли на прорив. Архиєрейський собор рашко-церкви (вона ж РПЦ) 27 жовтня 1990 року скасовує український екзархат (автономiю) і заснувує Українську православну церкву, з обмеженою самостійністю у вигляді філіалу РПЦ. Так на світ з'явилась УПЦ Московського патріархату. Наша Автокефальна Церква не захотіла так просто здаватись та продовжила своє існування попри заборони рашко-попів.

Після проголошення Незалежності України, Помісний Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. звернувся до Патріарха Московського з питання надання їм повної автокефалії, однак, на це звернення був забитий великий та товстий. Коли цю тему стали педалювати активнiше, глави РПЦ їм прямо заявили що вони хрін клали на нас і нашу автокефалію. Таким чином вийшло що наша Автокефальна церква і УПЦ Московського Патріархату працювали паралельно, не визнавали одна одну і кожна вважала себе true.

Далі ще цікавіше, 27 травня 1992 року, за наказом Синоду рашко-церкви у Харкові за відсутності глави УПЦ митрополита Філарета, був зібраний Архієрейський Собор, який обрав нового прорашкінського предстоятеля — Володимира (Сабодана). Філарет ясне дiло прихуїв від такого повороту, не визнав цього рішення і утворив Українську Православну Церкву — Київського патріархату. За це у 1997 році Архієрейський Собор рашко-церкви видав акт про відлучення від свого лона монаха (за їх словами) Філарета, та йому було на це пох[1]. До речi ця анафема була знята з Філарета лише у 2018 році, рiшенням Константинополю. Так в нас з'явилося вже три церкви і почалось взаємне, люб'язне кидання лайном один в одного.

Незважаючи на срачі та розбіжності у багатьох питаннях, УПЦ Київського патріархату і Українська Автокефальна Православна Церква, постійно вели перемовини з Константинополем щодо об'єднання і офіційного визнання. Найближче до цього вони були у 2008 році, коли за сприяння Пасічника вони ледь-ледь його не отримали, найдалі - за влади Проффесора коли цей процес був майже призупинений, i отримання власної церкви до якої ми йшли сторiччями знов повис на волосинi.

Звiсно цей складний та суперечливий процес мiг би ще довго висiти в повiтрi, аж поки не почалась Війна на сході України. Коли Рашка отримала копняка пiд зад, та зрозумiла що до Львова їй не дiйти, вона почала, "тиху" вiйну. Крики про те що вiд України не залишиться каменю на камені змiнились балачками про "мир", та "духовний зв'язок". Активно дiяла на цьому поприщi УПЦ Московсько Патрiархату що пiдконтрольна Кремлю. Нашим бабусям та дiдусям що ходять до церкви, почали втирати думки накшталт: "не пускайте дiтей на фронт", "Россiя - наш духовний брат", "Москва за мир, Київ за війну". Ясний пень що з цим треба було щось робити.

Власне томос[ред.]

Підписання томосу. Страшний день для «Рускава міра».

Підсумком всього цього стало отримання, за сприяння Пороха, довгоочікуваного томосу про автокефалію 6 січня 2019 року, що ознаменувало створення Української Помiсної Церкви. Наша Автокефальна Церква и УПЦ Київського Патріархату зробили ще один мужній крок - не стали тягнути ковдру на себе та з радістю увійшли до складу Помісної. Церковний розкол скінчився, московські попи смоктонули хуйця. Рашко-церква що до останнього сподівалася на те що томосу не буде, билася в дикій істериці але вже нічого не могла вдіяти, тому вдалась (як завжди) до методів «бєспрєдєла» — сказала що Константинополь їм не наказ, томосу вони не визнають а з головним над усіма православними Вселенським патріархом не хочуть більше спілкуватись. Це щось назразок того що лейтенант образиться на генерала та пішле його на хій.

Підсумок[ред.]

Подумай сам що ліпше: мати головного попа що сидить у Києві та якщо почне грішити годинниками за 100500 долярів матиме шанс майдану під вікнами, чи мати головного попа у Москві? Думаю відповідь очевидна й для атеїста. До того ж, нова церква має шанс реформуватися як організація, і ПЦУ провозгласила прозорість своєю метою. Чи буде то так, залежатиме від тебе, православний безосе.

Влада України має бути в Україні, а церква це також гілка влади. Хоч і не така тверда як століття тому.

РПЦ біснується, ми тішимося[ред.]

  • Кураєв про Україну. Там є і про нашу віру і про ще багато чого, відео само по собі надзвичайно брехливе, адже згідно з ним український народ вільно спілкувався на грецькій, а Іпатіївський літопис, в якому вперше згадується слово "україна"- написаний пшеками.
  • Бог супротів жидобиндєровцев. Ага)))

Примітки[ред.]

  1. Саме через те, що йому було пох, і почалися кидання какульок, ага