Навколопатріотична контркультура 2010-х років
|
Навколопатріотична контркультура 2010-х років - сукупність різних бульбашок і середовищ прогресивної молоді переважно в містах, які у період 2009-2022 років насмілилися відійти від постсовкових шаблонів світогляду і почати відкривати для себе Україну з найнесподіваніших точок зору.
Контексти
Це не якийсь один рух чи організація. Натомість радше сукупність жанрів діяльності, життєвих шляхів, персонажів та відповідно мемесів - в первинному розуміння як патернів поведінки, а не сміщьних картинок. Люди, поняття та набутки перетікали між цими контекстами, продукуючи майже казкове середовище, а інколи й драми.
Анон нараховує такі бульбашки-середовища:
1. Соціально-патріотичні рухи - різного роду патріотичні та активістські організації: від зовсім паперових, де учасники хіба читання проводили чи Фаріон слухали, і до діяльних безпосередньо на вулицях як тільки виникали незручні питання до влади. Саме в 2010х в них починають приходити цікаві і мабуть “живі” персонажі як ось наприклад Непийпиво. Прикладом жанру є відповідно Братство Корчинського - мабуть найцікавіша та наймемніша. Інші, на нашу скромну думку, є менш інтелектуально наповненими та/або більш строгими до формату любові до України.
2. Іміджборди та міністерства - виникають в 2009 році починаючи Учаном. У той час як в інших країнах є синонімом фріківства і антитези до національної культури, в Україні стали якраз її оплотом та чи не першими спільнотами в інтернеті, де українці категорично усвідомили свою окремість від москальського світогляду. Продуктом появи зародків україноментальності стало зокрема створення нашої любої Драматики. Починаючи з 2012 року починають формуватися навколобордні конфи в соцмережах, які називали міністерствами за назвою найвідомішої - Міністерства.
3. Аніме-клуби та команди адаптації - виникають масово починаючи десь із 2010х років. Аніме-організації були в Україні аж із 1997 року, але вони не були ані україномовними ані контенто творчими. Як стереотипні приклади можна навести фандаберську команду ФанВокс та аніме-клуб(и) Міцурукі - який взагалі можна вважати цілою сукупністю соціальних феноменів.
4. Ігрова тусовка та стріми - в 2009-2010 роках виникають такі ресурси як PlayUA чи канали Падона. Частково ці речі теж пов’язані з задаптацією ігор українською, але вони більше працюють як самодостатні новинно-обговорювальні спільноти.
5. Меметизаційні спільноти в інтернеті - це не про всі спільноти з мемчиками, а про ті, які були проривом, адже розробляли якийсь новаторський (для свого часу) напрям, оживляючи забуті українські сенси з історії, або і винаходячи нові. Мабуть першими з подібних лабораторій були борди Учан і Січ, які замемили такі речі як Двоїна чи відносини між регіонами України. Але вже далі смолоскип точно понесли пабліки в соціалочках - наприклад “Козацький цитатник” та “Меми про українську літературу”.
6. Автостопний рух - він так і не став якимось “рухом” навіть сам по собі. Немає ніякого клубу МийтеНоги перед тим, як сідати в автівку і навіть про одну протяжну тусовку автор цих слів не знає. Натомість що точно відомо, що багато з представників соціально-патріотичного активізму займався автостопом і виживальництвом у великих масштабах. Наприклад, Олексій Середюк їздив в Єгипет та Китай. Пізніше вже в другій половині 10х, точно відомо, що Курка теж їздив в подібному стилі, але на коротші відстані. Тусовка цікава, бо доповнювала духовні відкриття інших контекстів матеріальним географічним додатком - таке собі заземлення для мамчиних ідеалістів-українобудівників.
7. Військовий - з’явився із початком війни в 2014 році. Тоді багато людей з соціаьно-патріотичної тусовки пішли добровольцями захищати Маріуполь та інші міста сходу України від іхтамнєтів.
2009 чи -10? Баба не чує…
Ці роки не просто так стали початком українського неформального ревайвалу. Як би сказав розумний і авторитетний ЧатGPT “Це місце на перетині сенсів у часі і просторі…”. Втім, причини можна викласти дуже прозаїчно:
1. Президентство Ющенка - так, воно було в 2004-2010. І саме цей період можна вважати духовною відлигою під постсовковщини, коли ніхто не боявся виражати нові думки (бо політики сралися між собою, а не будували вертикаль режиму) і завдяки Помаранчевій революції так чи інакше з’явилася мода на українську культуру - нехай це і було дуже поверхнево і формально. Саме в цих умовах виросли школярики, які уже не мали старої прошивки, але ще не знали як жити своє життя.
2. Львівський туристичний ренесанс - в кінці нульових найхитріші з галичан починають мутити у Львові бізнес на тому, що лишилося від української культури. Відкриваються атмосферні кафешки, місцеві націоналісти ходять маршами за УПА і так далі. Це теж ще дуже поверхневі речі. Але навіть важко описати, як це вражало тоді жителя сірого постсовкового зазбруччя. Багато українців саме тоді і там вперше відчули, яким має бути нормальне людське існування - хай і на 10%.
3. Розповсюдження інтернету Якщо ви аналізуватимете графік зростання користувачів інтернету в Україні, то побачите пік на 2009 році. Ніщо так не зміцнило українські спільноти як банальна присутність в них українців. Завдяки цьому, звісно, і критична маса українських патріотів могла нарешті створювати власні спільноти, які не ставали мертвими через пару днів.
4. Умовно слабкі, але серйозні політичні стимули - в 2010х роках спершу повертається Янукович і починає явно вести Україну назад в совок. Молодь не збирається повертатися до старого корита і мотивується діяти. Далі Майдан - тут без коментарів. Ну а потім війна на Сході. Слабкими ці стимули є не тому, що вони не серйозні, а тому що фактично на більшості України продовжувалося нормальне життя, яке дозволяло з невеликим рівнем ризику перейти на вищі рівні пізнання для непідготовлених молодиків.
5. Можливо криза 2008 - зарплати впали, але і ціни теж. Можливо, це вклалося як в здатність мамчиних українців озвучувати аніме на колінці за 2 копійки, так і було певним стимулом шукати альтернативних шляхів до реалізації від офісного опланктонення.
Кінець епохи
Закінченню рухів українізаційної контркультури був даний початок навесні 2019 року. Після кампанії Слуги Народу та перемоги Зеленського стало зрозуміло - більшість нашої країни невиправні довбойоби. Це не лише зменшило мотивацію достойних людей діяти в такому середовищі, а й привело зеленоподібних шахраїв та маргіналів до думки, що з українським народом можна робити шо завгодно і йому буде ПОХУЙ. Комунікація брендів в соцмережах є хорошим лакмусовим папірцем пониження якості дискурсу.
Серед більш зрозумілих та фізичних перешкод - ковід 2020 року. Який добив офлайнові середовища та їхні традиції. А оскільки він же поступово перейшов у повномасштабне вторгнення, то вони так і не повстали назад. Ну і ще може гілку українського суспільства (не лише контркультури) почав підточувати безвіз клятого Порошенка в 2017 році. Бачте, до того часу, якщо ти був розумним, але без грошви в сім’ї, то міг стати айтішником долучитися як донатер до вище описаних середовищ. Або міг напряму реалізуватися в них з під коробки. Тепер же кожна бодай трохи розумна молода людина 16 років - може прямим автобусом поїхати в Німеччину, вступити в Уні безкоштовно і бай бай життя за 2 копійки.
І останнє, як би там не було, а повномасштабна війна перевела українізацію в мейнстрім. Це призвело до того, що контркультурні середовища все менше очолювали наративи пов’язані з реальністю. Врешті-решт велика їх кількість замкнулися на собі.
| ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
