Мем

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європа у мемофейсах

Мем (мім, англ. meme) — інфекція мозку, неосягненна нашими вузькими мозками наукова сентенція. Але робочим визначенням, із якого можна зробити практичні висновки, може бути уявлення мему, як певного способу використання частин навколишнього світу, задля задовлення якихось потреб. Згадайте байку "Мавпа та окуляри" - так от, мавпа не мала мему окулярів. О, ньюфаґи!

На практиці це найчастіше виявляється веселою картинкою, яку всім кортить кинути друзям в аську, фразою, відео. Таке щось може швидко розповсюдитися в мережі (чи навіть вилізти УРЖ) і набути широкої популярності. Щоправда, після здобуття великої слави мем часто потрапляє до категорії баянів та попси і надалі вживається/споживається лише відповідною аудиторією. В основному, чим популярніший мем, тим більше в ньому лулзів.

Слово "мем" проходить від грецького слова "μίμημα", що означає "подібність". Звучить там і мало б звучати у нас як "мім", але ми змавпували його у москалів, у яких "мєм".

Автором теорії мемів (і самого слова «meme») є британський біолог Річард Докінз, якому спало на думку, що меми розповсюджуються у мізках людей аналогічно розповсюдженню генів в природі — на основі природного відбору. З часів виходу його книги "Егоїстичний ген" у 1976 році, вийшло ще багато книжок про медіавіруси, меми, та десятки тисяч публікацій з проведення паралелей між дослідженнями учених та інтернет-культурою. Як би там не було, та попри те, що все це виглядає як випадкові епідемії і незрозумілі комбінації, усі меми включно з веселими картинками і відео, є обумовлені адаптацією людської природи до умов спілкування.

Без мемів - не життя

Еволюція мемів
Коли меми виходять УРЖ.

Виходячи зі значення слова "мем", саме ефект першого враження та варіативність є основними ознаками мемів: кожен відчуває себе здатним до творчості, копіюючи чи адаптуючи сприйняту одиницю інформації для передавання її іншим. З цього випливають дві види мемів: емотивні та адаптивні. Емотивні меми володіють здатністю при першому ознайомленні з ними настільки вразити жертву, що легко вклинюються в усі допустимі асоціативні ряди, а щастя від їх присутності настільки сильне, що спонукає людину пишатися собою, розповсюджуючи мем, чи висловивши на нього реакцію, навіть гнівну - ними є примітні зображення, відеокліпи, музика, цитати чи книги... Адаптивними мемами можна визначити ті, які викликають у жертви щастя, створюючи ілюзію особистої творчості, себто дозволяючи жертвам себе міняти, а суспільному процесу вибирати найвдаліше, тобто є більш агресивними в плані поширення - це паста, макроси, словесні конструкції. Як на мене, природа ще не вигадала геніальнішого вірусу, хіба що сифіліс.

За своєю властивістю, меми не просто паразитують на наших мізках - вони є засобом нашого мислення, а їх передавання та поширення - способом. У певному сенсі, саме слово "мем" є мемом. Кожен мем являє собою частинку, що складається зі змісту та форми - саме тому, вони є не що інше, як власне мистецтво, а мистецтво відповідно є спосіб нашого мислення. По-друге, як форма так і зміст мають свої властивості. За формою меми мають бути якомога більш схожі на все поточне, щоб зменшити супротив інфікування мислення, створити враження, що нічого нового немає, все стабільно. Зміст навпаки, за винятком особливих, просто яскравих категорій, має бути якомога новішим, але пов'язаним з поточним: тут справа в тім, що людині для її особистого розвитку потрібно чимось "обмислювати" світ, і коли на багато нових усвідомлень старого вже не вистачає, методи дослідження заходять у психологічний крах. Як і гарний письменник - той, у якого нові слова звучать по-старому, а старі - по-новому, гарний мемотворець - той, чиї меми за формою максимально просто в'їдаються в уже сталі способи мислення об'єктів,а за змістом дозволяють людям осмислювати ними нове і невідоме. Як і мистецтво, чим неординарніший спосіб осмислення будуть викликати меми, тим цікавіше вони здаватимуться об'єктам мемотворчості. Тому потрібні нові категорії для осмислення, утворення асоціативних рядів.

« Я, зазвичай, не ходжу по дешевим вуличним кафешкам, особливо біля великих торговельних вузлів, оскільки там почасті п'яниці та люди так би мовити "з низів", і я не хочу з ними зустрічатися, вони мені огидні. Але якось лишався вільний час, і я вирішив спробувати зазирнути в одну, оскільки тамтешні рекламні оголошення виявилися не гірше за рекламу МакДональдса. Дана забігайлівка виявилася саме такою. Я замовив картоплю з сосисками, гадав це буде гарно і смачно, але видно рекламу з її спокусливими картинками робили інші люди, від тих, що мені страву подали. Першою моєю думкою було те, що єдине про що я молю, щоб ці сосиски були не давніші за учора, а картопля хоча б натуральна. Але раптом мене жахнула сама думка про те, що зараз я думаю репліками з тих стрічок Голлівуду, де люди з подібних мені середніх класів заходять до подібних місць і голос озвучує цими репліками їхні думки. Я думаю тими стрічками, бо живу у світі подібнім до них. Я живу ними. »

— Порівняно нещодавні спогади, які описують інфікацію мемом, як моделлю мислення.

Саме так в наше життя вдираються меми, як уже було згадано, навіть слова, якими я зараз пишу є ними. Але цього ніхто не помічає, бо вони - боян. Саме тому меми є основою існування людства, меми є тотожні мистецтву людства, і навпаки, будь-яке мистецтво є мемом. З тієї ж причини зворотній принцип діє і аналогічно фразі "святе місце порожньо не буває", яка теж мем, - як тільки виникають нові категорії матеріального світу, виникає і можливість для впровадження мемів.

Відповідно теорії, у часи до виникнення шурупів, людина, якій потрібно було щось повісити на стіну, не могла подумати про те, що їй не вистачає шурупів, а той, хто вигадав шурупи - відповідно був мемотворцем. З цієї точки зору, саму нашу реальність можна розглядати, як постійне мистецтво, оцінюючи все з критеріїв художньої доцільності та естетизму.

Цікавим є факт старіння мемів, бо їх цікавість для носіїв визначає саме неординарність їх способу. Меми потребують заміни чи вдосконалення, оскільки довге мислення тими самими категоріями гнітить мозок. З цієї сторони зрозуміло, що той, хто не цікавиться історією минулого, не може знати про мислення попередників і не відчуває потреби у заміні і вдосконаленні способу власного мислення. Тому саме погляд на минуле дає можливість людині йти в майбутнє, полишаючи в минулому все застаріле і вже зайве.

Бічний фактор

Вживання певних мемів у певних колах є ознакою крутості, чи просто нормальності. Школото-москальський мем-названня "дєвка", який вказує на образу фізичної та моральної сили співрозмовника побудований на тому ж ґрунті, що і мем дорослого світу "бомж". Визначення ними інших, при виділенні себе, як неналежних до них, підвищує у суб'єктів ВВВ. У свою чергу аналогічними мемами є правила відповідності суспільним чи школотським нормам, щоб не потрапляти у вказані негативні категорії, боячись осуду.

Меми і мережа

Основна стаття: Медіавірус

Намагання дати відповіді на деякі питання

Обережно! МЕМИ!

Як можна виміряти мем, як одиницю культурної інформації?

Часткою, яку він займає в асоціативних рядах суб'єкта. Іншими словами тим наскільки часто довільне мислення суб'єкта приводить його до асоціювання стану справ зі змістом мему. Саме з цієї причини, менш освічені люди, з вужчою площею асоціативних рядів - більш сприятливий ґрунт для інфікації мемом.
У той же час, це визначає коло людей, які є сприятливими до мему, тобто можуть існувати люди, які не мають спільних точок дотику своїх асоціативних рядів зі змістом мему, лише вони і ті, хто не має асоціативних рядів (здорових людей такого типу не існує) є неуразливими до довільного мему.
Те саме і з уживанням мему: менше дотиків - менше здатності висловити свої думки ним, менша площа мислення - частіше натрапляння на намагання мозку виразити свої думки через мем.
З таких спостережень можна виразити припущення, щодо прогнозування долі мемів. По-перше, принциповими факторами є об'єм асоціативних рядів людини та частота повторення образу, що асоціюється з мемом, так можна визначити у якому колі буде поширюватись мем. Наступні фактори мають вказувати на рівень адаптивності мему, себто сприйняття форми мозком для культурного нерозділення, та змісту для вдалого асоціювання. Високим потенцвалом вололіють ті адаптивні меми, які утворюють нові асоціативні образи, вносячи нові простори для осмислення світу.

Наскільки відрізняються білологічна і культурна еволюція?

Принципово не надто. Загальні принципи ті самі: база на якій розвиваються одиниці еволюції передумовлює їх зачин і прогрес, діє принцип одиничних ніш, що формуються відповідно до бази, також та сама закономірність виживання суб'єктів, що краще для загальної цілісності виконують свої функції у даній ніші. Хоча самою базою, а відповідно і особливості конкретного структурного розвитку різняться. Меми передаються через соціальне спілкування, і мозок уже сформований для сприйняття і копіювання інформації такого типу.

Див. також

Примітки

Посилання