Макрос

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
За образом і подобою, кажете?

Макрос - кумедна картинка, що додається до повідомлення в мережі (чи навіть УРЖ), і призначена для наочного передавання емоційного навантаження чи власного ставлення. У широкому значенні будь-який контент, який виконує подібну функцію.

До нас слово дійшло з других чи навіть третіх рук. Термін "image macro" з'явився на Something Awful (а ще там кажуть "thread bomb"), звідки плинно поширився Форчаном, згодом мережею. Дістався до москвинських борд без першої частини. У свою чергу до нього наприкінці іноді додається літера "с". В укрмережі термін "макрос" вживається у абсолютній більшості, порівняно з невживаним "макро".

Як і будь-який вид мистецтва, макрос, пішовши в маси, став раковим та понурим і втратив первинну свіжість думки, набувши загальної поширеності.

Контент, що натякає[ред.]

Такі справи

Макрос використовується не тільки для ілюстрації, а і для надання зрозумілості, важливості, значимості власній думці, її конкретизації, умілого "биття опонентів по рукам". Так само можна постити картинки з написами для тролінґу, вайпати ними дошки, чи просто обмінюватись там же, поширюючи як "корисний контент для спілкування".

Іноді навіть самого висловлювання не потрібно – постять макрос і всі бачать ненависть/радість/вдячність/дупобіль і т. д.. Щось підказує, що макроси виникли не просто так, а як компенсація відсутності можливостей для емоційного вираження при віддаленому спілкуванні, як наприклад міміка обличчя чи жестикуляція. Мережеве спілкування є звісно ж формою такого спілкування.

У наші часи макросом усе ще в переважній більшості є картинка, саме тому мова буде вестись переважно про них. Втім, останнім писком моди стало подання в ролі доданого файлу звуку (наприклад сміх чи крики) чи відео. Та, очевидно, що хоч звук і певним чином здатний заміняти зображення, це не дуже приживеться, не тільки через те, що, коли сидиш на роботі, то такі макроси не дуже послухаєш, а і через невелику виразність, порівняно з зображеннями. Найімовірніше, піком розвитку макросів так і лишаться gif-и з різними кумедними сценками, є шанс набути популярність у відео-макросів, де є вже і картинка і звук – лиш вибирай, що до душі.

Як не дивно, але макросом може бути також... текст, паста. Зі зростанням кількості паст і їх популярності, стає можливо не просто виражати сенс, підставляючи слова у епічну копіпасту, а й використати саму копіпасту вже як виразник емоцій. Таким чином, коли ми починаємо читати "Ти не розумієш суті...", уже стає зрозуміло в якому напрямі це буде рухатись. Головний парадокс ділення на “макроси” та “копіпасти” у тому, що самі макроси є у своєму роді “копіпастою”, а копіпаста все більше стає схожою на макрос, куди люди підставляють власний контекст словами чи фразами. Зі зростанням їх архівів, ми розівчимося говорити власними словами.

Форма текстового макросозамінника в розмові "їїї.jpg" є доказом того, що важлива сама концепція макросу як виразника емоцій і частини репліки, а не належність до певного виду контенту. Тобто це просто мем. При співчутті до світогляду опонента не обов'язково постити формана з нахиленою головою, можна написати "форман.jpg".

Популярність макросів визначається не чим іншим, як застосовністю (меметичністю макросу): якщо картинка достатньо емоційна, ненав'язлива, зрозуміла, то найбільш імовірно, що її забажають використати в дискусії чи вираженні емоцій.

Увага до деталей[ред.]

Просто і легко

Для виготовлення не потрібно особливих здібностей: необхідна картинка, яка б виявляла потрібні почуття, ну й іноді пеїнт для нанесення елементарного тексту. Хоча, якщо бажаєте, щоб текст теж хтось побачив, краще беріть Фотошоп, Ґімп чи насамкінець Ексель, і налаштовуйте товщину контуру.

Щодо тексту, макроси вельми одноманітні: він усюди пишеться літерами. Хіба що десь це буде літспік, або мунспік персонально для вас. Уся цікавинка – в зображеннях, за останніми у свою чергу макроси поділяються на:

  • Незвичайні емоції та специфічний вираз обличчя зображеної великим планом особи. Або ж просто суть макросу обертається навколо емоцій зображеного об'єкта (примітивними макросами такого виду є смайли).17897867.png8970898798.jpg
  • Неординарні обставини - дивну за формою і загадкову за змістом подію, момент з якої ми й можемо бачити. Або звичайну подію, яка набуває дивацтв в уяві автора (наприклад, демотиватори).
  • Центровані на сюжеті, тобто кількох послідовних змінах обставин, іншими словами комікси. Це ускладнює їх використання у бесідах і звужує можливість застування, але ними за нагоди можна досить ефективно продемонструвати конструктивне саркастичне ставлення до ситуації заалом.

Значна кількість макросів зображає чи пародіює знайому ситуацію/героїв з якоїсь стрічки чи іншого об'єкту культури мас, історичну картину. Вона бути така, що б була усім відома, або пародія на фрагмент з витвору щось означала.

Замакрошено

Взаємна ілюстрація спілкування скоріше за все почалася саме з картинок без тексту. Більш того, навіть сьогодні ньюфаґи і просто ледащі, замість створення макросу з текстом, постять чисте зображення, розміщуючи пов'язаний текст у самому пості. Всупереч нашим очікуванням, нетекстові макроси цілком можуть бути з тексту, від текстових їх відрізняє відсутність супровідного напису у самому макросі. Нетекстові макроси, одначе, мають свої переваши: вже давно є доведеним той факт, що контент, який робить зусилля на емоції, особливо міміка людського обличчя, сприймається в залежності від того поряд з якими подіями ці емоції показані. Тому нетекстові макроси є бульш універсальні та легше адаптуються до конкретних умов застосування, аніж їх тектові побратими.

Більш розвиненою альтернативою, як можна здогадатися є текстові макроси - картинки з написом. Являють набагато більший інтерес, оскільки почасти напис може бути цікавіший за саму картинку, але без останньої — це просто сукупність слів. Здебільшого макроси саме цього типу набувають всесвітньої слави. Головна відмінність від текстових — виражається не лише емоція, а і її спрямування, обмеження, конкретизація, з'являється доцільність/недоцільність уживання у певному контексті.

Зробити з нетекстового макросу текстовий достатньо елементарно — просто додайте тексту. Але, окрім звичайних відповідностей виробилися певні традиції поєднання тексту та картинки у декількох особливих типах.

Формою ж зображення самих макросів-картинок, як виявляється може виступати не лише супровідний візуальний файл, а й текст-арт.

Особливий інтерес викликають міні-комікси, поширені в мережі завдяки простоті розуміння та орієнтації на широкі маси. Сюжети не складні, а випадки, навколо яких вони центровані – взагалі переважно фізіологічні, тобто навіть школоті (переважній більшості читачів) зрозумілі. Часто, на відміну від професійних коміксів їх відрізняє відсутність намагання над'якісного виконання: головне, щоб суть читачі вловили. Інтернет-комікси, як макроси зародилися тоді, коли другого актора почало не вистачати самим макросам. На разі, є купа мемів: тих самих смайлів, контекстних фраз та нововведень, що беруть початок саме з якогось “одного з коміксів чергової борди”.

В переважній більшості, акторів на головні ролі обирають з чітко-позиційованих персонажів: троль з трольською мордою, янукович у яєчному жовтку, а дупобіль настільки страшний, що і уявити важко. Народне мистецтво – жодного авангардизму і зайвої глибини. Комікси, втім як і все інше, є об'єктом почастого раку і дедалі більше центруються навколо власних джерел: поландбольні комікси окремо, фрустрації окремо, проблемофісери – окремо.

Смайли[ред.]

Еталон емотикону з палати мір і ваг
Укрсмайли

Також (emoticon, emotion icon)З точки зору людей, які вважають себе розумнішими за інших — невимовно ненависні супровідники тексту переважно на форумах, чатах чи соціальних мережах. Власне, відчуття особистої заплутаності у тієї ж категорії людства з'являється тоді, коли їм кажуть, що смайли — первинно не далі ніж знаки пунктуації, як “?” чи “!”. Стає на місця все лише тоді, коли враховувати, що і “...” - теж знак пунктуації так само ненависний як і смайли.

Що там, якщо у 80-их їх навіть намагалися впровадити у типографію. Та чи то після уявлення газет майбутнього, які були б схожі на сучайний середньостатистичний блоґ дівчини-підлітка, чи то після їх популяризації, як засобіу спілкування типових дівчат-підлітків, експансія смайлів припинилась. На щастя. А між іншим, в історії відомо кілька випадків ще раніше, коли використовували чи пропонували використовувати знаки пунктуації, що б відображали емоції. Тим часом, Юнікод вже реалізував таку можливість символами “☺”(U+263A) та “☻”(U+263B) — біла та чорна посміхнені пики відповідно.

Існує 2 види текстових смайлів — стилю американського, які необхідно читати повертаючи голову на 90° та японського — для їх читання знущатися над шиєю не потрібно. Точно не відомом, чому все саме так, але не інакше, та за загальною думкою — початком для американських смайлів стала рот-дужка(“)”), а для кавайних японських — око-степень(“^”), а далі за вигадками. За іншими уявленнями азійські смайлики виникли у зв'язку зі схожим зображуванням обличь у аніме та манзі.

Використовуються у випадках, коли про щось дійсно зрозуміле мова не йде, а передати емоцію якось треба. Іншими словами, якщо повідомлення написане з гумористичною метою, а смішного в ньому нічого нема, то воно виглядає десь так: “ну ти ж мене знаєш)))))))))))))) ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))”, а то і довше.

Своєрідним шоком для мовців та дизайнерів стала з'ява смайлів-картинок, а потім і смайлів-анімацій. Останні викликали непосильний фейспалм у значної частини інтернет-авдиторії, у зв'язку з чим звіснож і стали популярними. Тут вже нема стилів, а є прості жовті усмішки-обличчя - найбільш схожі на нормальний колір шкіри, втім це не зупиняє від використання червоного для люті та ненависті, та зеленого для хто зна ще чого. Українці, як завжди забажали виділитися з загальної маси і замутили собі “~” - оселедець чи “}” - вуса для козаків та “*” - квітку для панянок, збазувавши це все на американському стилі. Тобто, було: “:-)”, стало: “~:-)” та “*:-)”. Однак, щодо оригінальності останньої ідеї, пруфів не буде.

Прогресуючим захворюванням мозку у смайлофаґів є використання у мережі країн СНД смайлів типу “)))))))))))” та “((((((((((” для демонстрації багатократного підсилення емоції, зображення на смайла-картинках та смайлах-анімаціях не просто емоцій, а різних рухів, взаємодій, як то танці, секс, чи гамселення молотком та віддзеркалення смайлами картинок взагалі ((__!__) - дупа, (. Y .) - цицьки). Втім останнє було ознакою новизни ще років 10-15 тому і поступово трансформувалося у складні смайли та злилося з ASCII-артом.

Тож, щодо основних елементів самих смайлів. Американський стиль: “)” - усміхнений рот, “|” - беземоційний рот, “(” - сумний рот, “D” - дуже усміхнений рот, “P” - рот, показуючи язика, “O” - здивований рот, “-” - ніс (використовується рідко), “:”, “8” чи “=” - очі, “;” - підморгування. Аналізуючи японські смайли, може й не дивно, що для заходу характерна зміна роту для вираження емоцій, а для сходу — очей: “^” - око, “-” та “=” - примружене, чи стомлене око, “O” та “o” - здивовані очі, “~” - моргаюче око, “'” чи “”” - задоволене око, “(” та “)” - контури обличчя, “_” - рот, “.” - , “o” - рот, який сміється, “” - ,. Втім, цими елементами побудова смайлів не обмежується.


Де-інде використовується дивний стиль з руками, що позначаються як “<” та “>”: <( ^.^ )>, <( -'.'- )>, (.ㅅ.). Для особливих почуттів, що набули світового значення і не передаються серез стандартні емоції, використовують особливі комбінації знаків.

Втім, маємо кілька прикладів національних стилів, що не дісталися світового визнання. Такими є смайли з корейських ієрогліфів, на приклад, ㅇㅅㅇ чи ㅇㅂㅇ. А подивившись на арабські літери, можна збагнути, що ніяких смайлів насправді і не потрібно:

Ось і все. <@>___<@>

Відомі смайли: Смайли, що так чи іншакше славні своїм особливим виразом обличчя, мають тисячі варіацій і фігурують у десятках тисяч коміксів, макросів та зображень взагалі.

Текст-арт[ред.]

Каліграма
Текстрарт

За патетичними здогадами ньюфаґів, картинки з тексту утворилися в мережі якщо і не після смайлів, то паралельно і внаслідок їх розвитку. Хоча у дечому ASCII/ANSI-арти і були першими, та схожим чином картинки, які щось зображали чи виражали, створювали ще з часів появи самого тексту. Особливим задоволенням це було для тих, хто вмів у ті неоднозначні часи писати, а пізніше мав друкарську машинку, або взагалі мав час не горбитися на роботі на мануфактурі/заводі, помирати у війнах, а творити високе мистецтво.

Одним з таких у ранні роки, але на жаль не все життя був Гійом Аполінер, “каліграми” якого відомі і до нині і є ані ні на йоту не інакше, ніж текстартом (текстовою графікою). Також ще до інтернету робилися спроби створити текст-анімацію, але ані у картинках, ані у урухомлених творах сенсу окрім гарної картинки і пихи автора не було. Однак, у інтернеті, як і все інше, використовується значною мірою для того, щоб пояснити співрозмовнику його справжню суть.

За свою історію у комп'ютерному варіанті, мистецтво еволюціонувало вже численне число разів: з'явившись на платформах Amiga та Commodore 64, де контекстні шрифти дозволяли чітко вимальовувати лініями контури зобрадення, швидко перескочило на інші технології, де кривість чи не така значима рівність шрифтів призвела до занепаду контурного малювання і початку заливного, де ставка робиться не на суцільні слеш-дефісні лінії, а на різну видимість символів за дрібного масштабу, і як наслідок результативного враження від їх розміщення поряд, подібного до якогось майндфаку.

Укупі з кольором ANSI-кодування, малювання текством заполонило усі місця тісні для картинок, або такі, де картинка, що зображає картинку це вже ознака поганого тону. В подальшому, за допомогою тексту було зроблено багато анімацій, навіть деякі ігри мають текстові версії. Побачити приклад текстової анімації простіше простого. Заходьте в меню “Пуск” свого комп'ютера, відкрийте вікно “Виконати” і введіть “telnet towel.blinkenlights.nl”. Якщо у вас є інтернет (а у вас він є, бо звідкіля вам взяти цю статтю), то влаштовуйтесь зручніше і дивіться четвертий епізод Зоряних Війн.

Текстарт, комбінований зі смайлами активно використовують на текстбордах (BBS), де не можна використати макросів, а оскільки емоції виразити треба, то зручно це зробити текст-макросами, чи складними емотиконами, які до них наближені:


У таких місцях, смайли складаються з багатьох складних символів різних народів і націй, що переводить їх у клас текст-арту. Новаторством виділяться Ніченел, де, власне, все це і зародилося. Хоча, ASCII-арт може бути і текстовим макросом, та текст, намальований текстом це щось страшне і дивне.

Фотожаби[ред.]

Основна стаття: Фотожаба

Узагалі, фотожабами прийнято вважати будь-яке зображення, яке не є первинним, а створене з допомогою комп'ютерних технологій: суміщене несумісне, на одному зображені герої з різних кутків усесвіту — усе заради лулзів. Однак, спочатку, слово позначало лише витвори легендарного Фотошопа, від назви якого і почалося.

Втім, мистецтво, яке ймовірно зродилося на блоґах серед творців якісного контенту, вподобали суб'єкти вебдванульного спілкування у інтернеті. Непогано виражає властивий, хоч і не існуючий стан речей.

Процедура створення фотожаб теоретично проста, але не технічно. Справа у тому, що для самого процесу створення необхідно мати всього-навсього графічний редактор, складності у залежності від потреб, але користуватися цим редактором для того, щоб створити щось достойне треба ще вміти. Цілком можливо саме у зв'язку з криворукістю більшості, виник стиль масового пеінтного виробництва, коли картинки поєднуються навіть без додаткової обробки.

Демотиватор[ред.]

Основна стаття: Демотиватор
Демотиватор
Пояснення

Демотиваційний постер, як один з видів поєднання картинки та тексту, у свій час зародився на /b/ Форчану. За традицією складається з картинки у рамці, напису-гасла, що коментує її та додаткового напису, якщо останній необхіден. Порушення канонічної форми висміює навіть рак, бо в тому і сенс демотиватора, що це картинка в чорній рамці з написом.

Самі демотиватори є пародією на мотиваційні постери, що частенько використовувалися у США, та і в інших девіаціях у інших країнах для навіювання контекстній авдиторії настроїв та відповідно, мотивів. Сам факт, що їх почали пародіювати, свідчить про їх невимовний еклектичний фейл.

Ньюфаґам, які вдосталь ржуть над демотиваторами, треба знати, що частинка “de” первісно позначала не висміювання мотиваторів, а змістове протиставлення їм: мотиватор – спонукає, демотиватор – розспонукає, викликає понуру та небажання щось діяти. Вельми оригінально в умовах інтернету, де всім ітак байдуже.

Тому масовість швидко знайшла їм нову мету – висміювання всього, що можна, демотиватором також можна відповісти опоненту, показавши всю його понурість, фейловість та безвідрадність. На-приклад, людині, яка несамовито і раково захищає свою думку від неправоти в інтернеті, можна запостити відомий демотиватор з зображенням пустої кімнати та словами “Твоя думка хвилює всих цих людей”.

Однак, як все масове і цікаве, демотиватори доволі швидко після набуття популярності стали об'єктом ракування широких мас, а інтернет-генератори з різними опціями та можливостями дали можливість кожному зробити гімно у достойній формі. Школота в Уконтакті має цілісінькі альбоми демотиваторів, навіть українська переважно російською. На іміджбордах та форумах демотиватори використовують, як власне засіб спілкування.

З часом, відкрилися навіть спеціальні сайти для створення та взаємного оцінювання демотиваторів. На цих сайтах зроджений новий метод срачу, коли кожна репліка це чергове гасло для демотиватора взятого в рамку. Демотиватори породили нескінченну кількість мемів, які донині використовуються і поза ними.

Порадні макроси[ред.]

Основна стаття: Порадний макрос
Собака-порадник

Картинки у феєричних кольорах з верхнім і нижнім написом шрифтом "Імпакт". Або і без кольорів – просто картинка, з двома написами зверху і знизу. І навіть не важливо що зображено. Наразі це купа персонажів: Філосораптор, Сміливий вовк, Хики-пінгвін...

Однак, оригінальний - "Advice dog" - перший з незчисленного війська малюночків. З'явився на Форчані влітку 2008 року, ставши настільки поширеним у вживанні, що породив ще більше аналогів, які в свою чергу і по сьогодні надихають безосібного на створення ще більшої кількості аналогів. Собаку звали Boba Fett(читайте, як хочете) і фото було зроблене у далекому 2006 році Зображення милої собачки з виразом обличчя, що його ще звуть котячим, не тільки через Шрек 2, а і типову прохацьку улесливість, на фоні променевого джерела шести кольорів і дві фразі знизу і зверху малюнка, які мотивують безосібного до якихось дій. Краще за все коли ці дві заклиці породжують у об'єкта проглядання суперечності, можливо навіть бажання спалити себе, через виконання різних корисних порад типу видалення теки System32 для продуктивнішої роботи комп'ютера (дійсно зайва тека, у мене вже давно видалена) чи завантаження з інтернету нової програми-зломниці для УКонтакті, за відключеної НОД32(бо будь-який крек буде заборонено)(у цьому мем трохи нагадує підвид буряку).

Записування таких порад поза зображенням відбувається за допомогою символа @ (собака, лол). Спочатку записують фразу верхнього положення, потім знак @, потім порада нижнього положення, причому усі літери мають бути набрані ЗАГОЛОВНО:

ПРОДАЙ НИРКУ @ КУПИ ХЛІБА

ПОСТИ ТРАПІВ @ СТАВАЙ ПІВТОРАШКОЮ

ДІЛИ НА НУЛЬ @ СВІДЧИ БУРЯК

Повноцінним мемом Собака-порадник став тоді, коли за його зразком тут і там почали з'являтися наступники. Склад майже однаковий: феєричні кольори(іноді все те анімоване, рухливе...) на задньому фоні, якась істота на передньому і два написа: згори і знизу). Щоправда сутність написів змінювалася у залежності від того, який образ був зображений на передньому плані: це могли бути поради, питання, заклики, будь що. Інколи гіпнотуючі кольори не використовуються. Подробиці можете дізнатися з прикладів.

Використовуються ці картинки зазвичай у вайпах та набігах (коли щось дійсно суттєве вже запощено і фільтр постійно пише "Дане зображення вже знаходиться тут"). Також неодноразово було помічене використання таких картинок для відкриття тредів чи відповідь у самому треді. Коротше кажучі, такі поради є майже рівноцінні тектовим повідомленням і допомагають безосібному коротко виразити власну позицію.

Міні-комікси[ред.]

Типовий веб-комікс

Поширені в мережі, завдяки простоті розуміння та орієнтації на широкі маси. Сюжети не складні, а випадки, навколо яких вони центровані – взагалі переважно фізіологічні, тобто навіть школоті (переважній більшосьі читачів) зрозумілі. Часто, на відміну від професійних коміксів їх відрізняє відсутність намагання над'якісного виконання: головне, щоб суть читачі вловили. Інтернет-комікси, як макроси зародилися тоді, коли другого актора почало не вистачати самим макросам. На разі, є купа мемів: тих самих смайлів, контекстних фраз та нововведень, що беруть початок саме з якогось “одного з коміксів чергової борди”. В переважній більшості, акторів на головні ролі обирають з чітко-позиційованих персонажів: троль з трольською мордою, янукович у яєчному жовтку, а дупобіль настільки страшний, що і уявити важко. Народне мистецтво – жодного авангардизму і зайвої глибини. Комікси, втім як і все інше, є об'єктом почастого раку і дедалі більше центруються навколо власних джерел: поландбольні комікси окремо, фрустрації окремо, проблемофісери – окремо. Особливий і цікавий стиль коміксів виник на Краутчані і пов'язаний з масовою присутністю поляків на міжнародній дошці, і звісно ж з бажанням німецьткої нації тролити і викликати у них дупобіль. Спочатку традиція зводилась до зображення країн у формі кульок з кольорами їх прапорів (лише у Польщі прапор був догори дриґом), та макросороблство ніколи не стояло на місці і вже невдовзі виокремились держави, для яких загальновизнаним став окремий стиль малювання:

  • Казахстан – прямокутник(чи цеглина?)
  • Велика Британія – у формі класичного англійця з циліндром.
  • Ізраїль зображається у вигляді гіперкуба

Поландбол став причиною виникнення такого мему, як “Poland cannot into space”, завдяки коміксу, де Польща не змогла врятуватися від метеора, який летів на землю. На разі виникло кілкьа окремих стилів малювання коміксів-країн:

  1. Polandball – класичний стиль, де Польща фейлить.
    1. Planetball – Польща фейлить, як планета-непланета Плутон
    2. Poland cannot into space – Польща фейлить у космосі, а точніше через щось пов'язане з космосом.
  2. Countryball – розширення Поланду, де фейлити може будь-яка країна.
  3. Скандинавський стиль із зачісками та іншими прибамбасами, в Пеїнті не намалюєш.


Умілі рученята[ред.]

Взяття комбо на Учані
Доооооовгокіт

Oh, exploitable[ред.]

Експлоїта, а простіше кажучи шаблон-трафарет суттєво допомагає. Річ у тім, що серед Безосібного, більшість якого по суті понурі ледачі задроти, вже навіть самому зробити принагідну картинку — щось важке і немислиме. У будь-якому разі, легше взяти шаблончик без вставлень та кольорів, відкрити пеінт та замутити свою особисту мед-скілз галерею (так кажуть про шалені та криві ручки). Сама форма “Oh, exploitable” походить від словопросіювача “noes” (з “Oh noes”) - “exploitable”. Як тільки анон бачить таку халяву на іміджборді, він відповідно одразу повідомляє усім іншим, що це готово до кулінарної обробки.

Медскілз[ред.]

Тут і без тексту зрозуміло - галичани не люди. Так називають витвори, автори яких не є власниками прямих рук. Асоціюється переважно з програмою пеінт. Але не треба впадати у полон стереотипів, навіть з пеінтом можна створити диво, якщо вміти його використовувати. Медскілзи по-своєму прекрасні (якщо вдається розібрати, що на них намальовано), саме за себе скаже факт, що один з айвідоміших жанрів, Рейдж, передбачає зумисний медскілз. Власне, його засновини і були створені у вигляді медскілзу.

Фотожаби[ред.]

Основна стаття: Фотожаба

Узагалі, фотожабами прийнято вважати будь-яке зображення, яке не є первинним, а створене з допомогою комп'ютерних технологій: суміщене несумісне, на одному зображені герої з різних кутків усесвіту — усе заради лулзів. Однак, спочатку, слово позначало лише витвори легендарного Фотошопа, від назви якого і почалося.

Втім, мистецтво, яке ймовірно зродилося на блоґах серед творців якісного контенту, вподобали суб'єкти вебдванульного спілкування у інтернеті. Непогано виражає властивий, хоч і не існуючий стан речей.

Процедура створення фотожаб теоретично проста, але не технічно. Річ у тому, що для самого процесу створення необхідно мати всього-навсього графічний редактор, складності у залежності від потреб, але користуватися цим редактором для того, щоб створити щось достойне треба ще вміти. Цілком можливо саме у зв'язку з криворукістю більшості, виник стиль масового пеінтного виробництва, коли картинки поєднуються навіть без додаткової обробки.

Комбо[ред.]

Особливий вид постингу макросів на іміджбордах та деяких видів сайтів, де фізично можна залишати повідомлення поряд, як то блоги чи соціальні мережі. Являє собою можливість запостити макрос частинами таким чином, щоб повідомлення поряд створювали єдиний малюнок і невимовно вражали всіх оточуючих своєю запланованістю та унікальністю.

Тягне свій початок зі сленгу гравців деяких ігор, де фраза “Combo Breaker” означає раповий хід, що наносить невиправну шкоду противнику. До речі, зараз такі ігри теж існують, але їх дедалі частіше побивають камінням за примітивізм та відстійність. Сама фраза "C-C-C-COMBO BREAKER!" використовується якраз для перешкоджання складанню цілісної картинки (обігрується назва удару). На переривання комбо, рак у свою чергу знайшов свою відповдь - тунелі у нікуди напочатку і вкінці картинки. Таким чином, чи би і скільки разів не перервали комбо, той же довгокіт ніби крізь просторовий портал проходить крізь усі завади.

Наразі, популярні в соціальних, де цим заповнюють сторінки настільки, що їх неможливо нормально завантажити навіть з допомогою щвидкісного інтернету. Порівняно нещодавно навіть ВК з'явилися програми для навмисного постингу одного зображення розділеними фотографіями. В результаті чого забава для еліти остаточно стала бидломасовою, оскільки тепер комбо в альбомі, на стіні чи прев'ю може зробити кожен бажаючий.

Див. також[ред.]