Польща

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Кхе-кхе, куд-куда

Польща (Пшекія) - країна на захід від неньки. Відома своїми яблуками та матюком "курва", яким поляки зловживають. Останнім часом є місцем масових заробітків для українців. Традиційних ворог, що сьогодні прикинувся другом.

Історія[ред.]

Історія Польщі, так як і історія будь-якої середньостатистичної країни наповнена ненавистю, срачами із сусідами та лулзами. Хто бажає отримати систематичні знання із цього предмету попросимо пройти в бібліотеку, а тут детальніше зупинемось виключно на лулзових сторінках історії Пшекії.

З'явилась ця біло-червона країна у 10 ст. силами Мєшка I, короля, який об'єднав польські племена та хрестанув їх. У 1232 р. Конрад I Мазовецький кинув оком на землі балтських племен пруссів. Оскільки прусси були язичниками та на Ісуса із святими мощами подивлялись скоса, Конрад всік тему та експансію на їх землі подав під соусом війни за християнізацію невірних. Власної силушки не вистачало, тому на допомогу був запрошений католицький Тевтонський орден, який складався переважно із німчури. Орден своє діло зробив, але Конрад не був Остапом Бендером. Брати по вірі тевтони незабаром почали хитати Польщу сильніше, ніж ті, проти кого влаштовувалась заварушка. В той час від Тевтонського ордену діставалось і Великому князівству Литовському (ВКЛ), тому очікувано, що країни шукали зближення та навіть кілька разів пробували об'єднатись в одну державу.

Об'єкт лютої дрочки поляків після 1795 року.

У першій половині 16 ст. ВКЛ із Московією довоювалось до того, що на грані асвабаждєнія" було все князівство. У 1569 р.у Любліні зібрався Сейм (рада), щоб обговорити умови об'єднання із Польщею, В останній момент із Сейму злились магнати Великого князівства, які боялись втрати політичної незалежності. Шляхта князівства навпаки була за об'єднання (унію). Справа у тому, що у Польщі шляхта мала незрівнянно більші права, ніж шляхта ВКЛ, польський шляхтич у проперджених штанях і стоптаних черевиках був рівним у правах із найбагатшим магнатом Польщі. Тому король Болеслав II під радісну еякуляцію руської шляхти приєднує до Польщі південні воєводства ВКЛ (до речі в основному територія сучасної України). Загроза від Московії і добросусідський хід поляків переконав магнатів ВКЛ об'єднуватись. Так з'явилась Річ Посполита (albo Rzecz Pospolita-Жеч Посполіта - буквально руспубліка).

Хоча Річ Посполита утворювалась як рівний союз обох сторін, теперішні польські наці про це стараються не згадувати, сприймаючи її як виключно польську державу. Посполита протягнулась від Балтійського до Чорного моря або od morza do morza (від моря до моря), що є своєрідною мантрою для пацієнтів ляської національності. Враховуючи те, що Пшекія завдяки сусідам час від часу зникала з карти, відродити країну по Дніпро (тобі не здалося саме по Дніпро) було національним видом спорту у 19-20 століттях, в особливо запущених випадках і сьогодні.

Вже у середині 17 ст. Посполита потроху починає скочуватись. На відміну від сусідів, короля у РП вибирала шляхта. Вона мала право повстати, якщо король намагався якось обмежити її права, чим шляхта не нехтувала користуватись. Також всі важливі рішення короля мали затверджуватись шляхтою на Сеймі (тоді як Верховна Рада), де кожен мав право ліберум вето, тобто забанити і цим зірвати розгляд будь-якого закону. Гроші шляхтичі любили також часто більше, ніж вітчизну, його можна було підкупити, що і робили москалі/німчура і потрібні рішення не приймались. Коли країна вже дихала на ладан король не міг провести необхідних реформ, шляхта просто слала його на 3 букви і у своєму маєтку жила звичним життям вважаючи, що король знахабнів і посягає на їх права. Враховуючи те, що у сусідів РП був анальний абсолютизм і слово імператора закон, у таких умовах про ефективну оборону навіть мова не йшла. Від РП відкушували по шматку, аж поки у 1795 р. Ванька, Фріц та бабця Австрія не поділили Посполиту між собою, домовившись ніколи не вживати слово Польща. Не те, щоби вони вважали його матюком, але каламутити воду серед нових підданих не хотілось. Цікаво, що більшість магнатів навіть пальцем не поворухнули, щоб цьому завадити. Їм було обіцяно збереження маєтків, а втрачати наварене бабло за спробу оживити труп, який почав розкладатись не хотілось.

Після Річ Посполита the end поляки вирішили повоювати у складі французької армії Наполеона. Жабоїди саме воювали проти трьох вищезгаданих персонажів. На їх думку Наполеон мав допомогти відновити Польщу. Хитрий корсиканець від гарматного м'яса звичайно не відмовлявся, але нічого не обіцяв, коли це було потрібно підігравав на національних почуттях та потрахував польську шляхцянку Марію Валевську. За це поляки відмітили його у своєму славні словами:"Дав нам приклад Бонапарт як маємо звитяжити".

Потім ляхи ще кілька разів зазнавали фейлу у повстаннях 19 ст.. На їх велике здивування українське та білоруське населення у своїй масі (ще пам'ятаючи "братські" відносини) підтримувати повстанців категорично відмовлялось. Несправедливо буде не відмітити те, що ляхи у боротьбі за відновлення Польщі часто показували воістину героїзм та наполегливість.

У листопаді 1918 р. європейські монархії були викинуті на звалище історії і на їх уламках проголошена Польща і не тільки. Кордони нових держав були досить умовні, на одні і ті ж території претендувало по кілька народів. Тому поляки встигли повоювати із українцями за Західну Україну, Литвою і т. д., чим викликали до себе довготривалу любов. Також Пшекії допомагали жабоїди, які були зацікавлені мати такий собі санітарний кордон від Мордору, Вони посприяли відрізанню нехуйово так територій від колишньої Німецької імперії, пшеки отримали вихід до Балтійського моря. Що їм пригадають через 20 років.

Враховуючи міцні демократичні традиції перший президент Г. Нарутович пробув на посаді всього 5 днів, був звільнений за допомогою пістолета і кулі.

О май лібе Августін, Августін, Августін.

Коли до влади у Німеччині прийшов австрійський худодник, який у 1938 р. домалював Чехословаччину до Німеччини, підступні пшеки поставили чехам ультиматум, останні були змушені поступитись Польщі містом Чеський Тешин. Що не завадило пшекам у Другій світовій війні прикинутись безневинними жертвами.

У 1939 р. Адольф і Коба вирішили Польщу поділити чесно-пополам. Внаслідок "асвабаждєнія" частини сьогоднішньої Західної України та Білорусі у руки комуняк потрапило кілька десятків тисяч полонених солдатів польської армії та інтелігенції. "По старій добрій традиції" у 1940 р. у Катинському лісі Смоленської області більш ніж 21 тисячею удобрили ґрунт. Зрозуміло, що зникнення такої маси народу не могли не помітити. Польський уряд в еміграції слав запити до СРСР із проханням пояснень, хитрі комуняки показали пальцем на німців. Коли німці у 1943 р. дійшли до Смоленської області, могили були знайдені і розкопані. Коли СРСР перепитали знову, відповідь була очевидною: "Ну і похуй, все одно то справа рук німців".

Польська кінна психологічна атака.

Друга світова у історії Польщі відомо ще однією епік подією-Волинська трагедія (польською різня). Характерна масовим випилюванням українського і особливо польського населення у 1943 р. українськими та польськими партизанами. Хоча ура-патріоти Пшекії про українців нічого не знають, крім того, що вони вбивали дітей, жінок та взагалі нацисти. Інше питання хто почав і з чого почалась трагедія?, версії кожного залежать виключно від політичної орієнтації та національності. Кількість польських жертв залежить від адекватності пацієнта, але зазвичай називається цифра біля 30 тис. і кількох тисяч українців.Відомо точно, що поляки володіючи Зх. Україною у міжвоєнний період сприяли переселенню поляків на цю територію, а особливо незговірливих українців відправляли на тюремні курорти, нікуди не ділась і традиційне ставлення до останніх як до бидла. Коротше любити одне одного причин була маса. До 43 р. кілька тисяч українців встигло повоювати у німецькій армії і після того як німчура почала відступати, народ масово дезертирував у ліси і приставав до лав УПА. Очевидно, що війна не вічна і те, що поляки будуть висувати притензії на Зх. Україну після війни теж було зрозуміло. Що у цьому випадку робити дав приклад дядько Адольф на прикладі євреїв. Почалось масове випилювання поляків, за яким потягнулось випилювання і українців різними польськими загонами. Пшеки після війни теж взяли приклад жидів і прикинулись безневинними жертвами.

По закінченню війни німецький окупаційний режим за допомогою "асвабадітєлєй" був замінений на режим комуністичного селянсько-робітничого "раю". Який був хоч і червоно-радянським, але трохи м'якішим за сталінський. Йосип Джугашвілі, який вмів перемішувати народи як карти у колоді, після війни виселив усіх поляків до Польщі.

У 1989 р. Польща стала незалежною, а у 2004 р. вступила у Євросовок.

Населення[ред.]

Середньостатистичний поляк мало чим відрізняється від середньостатистичного українця чи чеха, у нього ті ж буденні проблеми, думки де скосити грошенят та як прогодувати сім'ю. Завдяки вступу к Євросовок та відкриттю кордонів пшеки масово ломанулись шпаклювати будинки Лондона та будувати заводи Німеччини. Через це відношення поляка до роботи у Пшекляндії майже аналогічне відношенню українця до роботи в Україні:"Їбав я тут за копійки пахати, якщо там за бугром за цю ж роботу платять в рази більше та і взагалі перспектив маловато". Саме тому німчура та англійці сприймають поляків в першу чергу як робочу силу, а вже потім як народ. Подейкують, що дехто вважає, що поляк це і є професія.

Майже кожен поляк вважає, що його предки і відповідно він шляхетного походження. Якщо такі в роду дійсно були згадка про це серед знайомих підніме почуття власної значущості до небес. Для довідки шляхти у Речі Посполитій було 10, а в деяких місцинах до 20 % від всього населення (для порівняння в Московській імперії менше 1%). Хоча насправді життя більшості шляхти мало чим відрізнялось від життя звичайних селян та і очевидно, що більшість поляків то потомки кріпаків, але визнати це не дозволяє гонор.

Поняття гонору з'явилось серед шляхти і активно нею форсилось. Гонор шляхтичу не дозволяв брехати, ображати завідомо слабших, не дотримувати слова, коротше система моральних цінностей така. У сучасних поляків гонор це виключно пиха та почуттям власної значущості. Гоноровий поляк/полька просто буде вийобуватись у всіх значеннях цього слова, а інші поляки сприйматимуть довбоєбізм пацієнта як наявність у нього/неї гонору.

Кацап, то тобі за Жеч Посполіту, куррррва!

Як вже зазначалось завдяки сусідам Польща інколи зникала із політичної карти. Особливо це стосується москалів, які майже регулярно трахали та різали пшеків (Катинь), що негативно відбилось на їх психіці. Тому з одного боку в сраці грає гонор та пам'ять (в основному із пропаганди і книжок) про колишню велич - шовінізм. З іншого боку - почуття неповноцінності. Така суміш призводить до високого рівня русофобії, тому три поляки при нагоді обов'язково поб'ють одного москаля. Лайна на вентилятор підкинула авіакатастофа під Смоленськом 2010 року. У якій загинув президент Польщі Лех Качинський, який летів саме на катинське кладовище. Звичайно, що багато хто із пшеків у збіг обставин не вірить.

Аналогічною любов'ю поляки відзначаються і до українців, яким не можуть пробачити Волинську трагедію. На їх думку всі українці бандерівці та відповідальні за ті події. Саме тому інтернет просто кишить неадекватним креативом від письменників, політиків та навіть реперів.

Враховуючи, що ще у 30-х роках XX ст. більшість населення Львова становили поляки, а після війни їх звідти виселили, пшеки не можуть пробачити українцям і Львів. Саме тому поляки полюбляють приїжджати до Львова, щоб подивитись на місто де жили їх предки, а пшеки-імперці бажають повернути місто, для цього існує спеціальна мантра:"Lwów Polski/Львів польський". Сьогодні помсту українцям за всі скоєні ними цікаві речі поляки обмежують знесенням українських пам'ятників, але виключно у самій Польщі.

Серед поляків порівняно із сусідами поширений римо-католицизм головного мозку.

Польська мова/język polski[ред.]

Завдяки шиплячим приголосним (ш, ж,ч,дж), якими просто переповнений йєнзик польські поляки і отримали своє прізвисько - пшеки. На думку деяких не польськомовних громадян польська смішна при звучанні, але таке відчуття зникає при її вивченні та розумінні, коротше мова як мова.

Помічено, що при довготривалому читанні польською починає боліти щелепа. Деякі слова і справді з першого разу вимовить не кожен, наприклад:przeszczęśliwy/пжещеншьліви-дуже щасливий;przestępczość/пжестенпчощь-злочинність;Wyjeżdżając/виєжджайонц-виїжджаючи і таких слів овер дохуя[1]. Насправді йензик польські вивчити для українців не так складно як здається, подібність мови для багатьох буде відкриттям.

Деякі поляки чомусь очикують що турист розмовлятиме з ними не англійською, а польською.

Галерея[ред.]

Див. також[ред.]