Українська музика

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
338d91864aISHTUES 33743 b0275f7d53.jpg
Українська музикаотаман Вочевидячки доповідає, що це музика, яку роблять, створюють, чи виконують гурти і виконавці з України нашою мовою.

Класика[ред.]

Українська класична музика своїм корінням заходить у глибоку давнину, коли сонце було богом, а укри-козаки населяли всю планету, себто в народну творчість. Протягом віків вироблялися її специфічні особливості і риси, що згодом визначили її Nаціональний характер. Українська музична культура зростала звичайно ж у боротьбі проти жорстокого соціального і національного гніту з боку московитського самодержавства. Уже в XVIII ст. широкою, народною увагою користується лялькова вистава «Вертеп», музика до другої частини якої складається з народних пісень і танців: українських, російських, польських, угорських тощо. Велику популярність в народі мали світські ліричні пісні, слова й музику яких складав геніальний український філософ Григорій Сковорода (1722—1794 pp.). У кріпацьких оркестрах і капелах з'являються численні талановиті актори і музиканти-кріпаки. Репертуар цих капел і оркестрів становили народні пісні і твори на основі народних мелодій, написані українськими композиторами, які часто були вихідцями з кріпацького середовища. В колах дворянсько-кріпосницької інтелігенції набрало популярності народне кобзарське мистецтво, виникає зацікавлення народною піснею, виходять з друку перші збірки обробок російських та українських народних пісень В. Трутовського, І. Прача та інших авторів. Значним стає і вплив передової європейської музики. Дилецький, Бортнянський, Березовський, Дегтяревський - все це українські композитори, які отримали освіту в Європі, і принесли світло європейської музики не тільки на благодатну українську землю, але й москалів навчили. Москалі їх охрестили своїми, особливо Бортнянського, а Дегтяревського навіть перейменували в Дегтярьова і тепер страшенно сруть цеглою, коли чують, як ми співаємо їх твори київським ізводом (це такий собі суржик, на якому говорили в церквах).

У першій половині XIX ст. з'являються українські народні п'єси з співами і танцями — «Наталка Полтавка» Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка та ін. Гулак-Артемовський написав оперу "Запорожець за Дунаєм" про те як козацький хлоп Карась нагодував турецького султана салом і той, охуївши від такої смакоти, відпустив усе козацьке військо на Україну пиздити москалів. В кінці XIX ст. - на початку XX ст. топовим композером України став Микола Лисенко. Він навчився в буржуйській Європі грати на піаніні і складати пісень, і повернувшись в Україну став писати опери і романси, дуже багато з них на слова Тараса Шевченка. Він же написав духовний гімн "Боже великий єдиний" і ще багацько креативу для піаніни. Другим рульним композером XX ст. був Леонтович. Це він написав пісню "Щедрик", яку потім спиздили омерикоси і назвали її колядкою дзвонів. Ще був Кошиць. Він написав пісню "Ой ходить сон", але потім втік в омерику, і там Гершвін спиздив у нього цю пісню для своєї колискової з опери "Поргі і Бес". Так що вся пиздата омериканська музика - то насправді спизжена українська. Коли Україну захопили комуняки, композери з горя почали бухати, та з бодуна писати пісні про совок і іншу хуєту. Дехто з них щиро вірив у комуністичні ідеї але їм це не допомогло коли прийшов час усіляких репресій. Поцреоти совка можуть пофапати під пісню про партію у виконанні хору Верьовки. Після війни для композерів навіть спорудили дачі у Ворзелі, де вони бухали і плодили оди Лєніну. Наприклад Майборода, якого доябували за те, що він в час війни побував у полоні, щоб якось з'їхати з теми, написав оперу про те, які хуйові були петлюрівці і які охуєнні були терористи революціонери заводу "Арсенал". Був ще Лятошинський, який до війни писав круті симфонії, які ніхто не розумів, але потім висрав оперу "Щорс" про відомого терориста героя громадянської війни. В 1960-х роках прийшло молодше покоління композерів - вони стали писати авангард, який був в моді у буржуїв. Але бухолики їх не зрозуміли і декого навіть виключили зі спілки композерів. Нове покоління почало досить голосно плакали, Захід почув їх позіхання і зацінив. Тепер на Заході знають Сильвестрова, Грабовського, ну і мабуть Скорика. В 1990-х, коли більшовикам дали під сраку, композери якось раптом перестали улещувати совок, однак затягнули пісні про голодомор, церковну музику, ну і все інше, що раніше заборонялося. Скорик і Станкович зробили аранжування гімну України для народного хору, того самого, у виконанні якого ти тільки що прослухав пісню про партію, і за свою роботу були нагороджені званням Героя України і обрані співголовами Спілки композиторів. Коли прийшов Янек, дачі в Ворзелі проффесійно так розікрали, спиздили звідти все, що можна загнати, навіть склотару. Якщо хто не був у Чорнобилі, можете поїхати у Ворзель, там зара така сама картинка. Отака хуйня, малята.

Некласичні напрямки[ред.]

В ті часи, коли радянські космічні кораблі бороздили простори всєлєнной, прості українці хлопці, в їх затінку, писали файні українські пісні. Послухай цю музику, дорогий аноніме, і ти зрозумієш, що навіть в совку були острівці цивілізації.

«Артісти і шлюхі служат всєм. Іх нікто нє трогаєт» - Наталія Могила aka Могилевська

Те, що записується і виконується в Україні зараз, можна умовно поділити на три сфери - креативний музон, шароварщина і расєйська попса. Останньою займалися в основному шльондри і пєдікі, які оргазмували від Янека і інших підрахуїв, і косили при тому немаленьке бабло. До речі, деякі шльондри починають як креативні українські виконавці, але потім, щойно попит на їх розкішницю росте, на догоду більш баблоносній клієнтурі русєють і з сабжем вже не мають нічого спільного. Типажі - Повалій, Могилевська. Шароварщина - це такий собі пострадянський висер, який будується на уявлені про хохлів як салоїдів, які неодмінно одягають шаровари і весь вільний від поглинання сала і горілки час тільки те й роблять, що гоцають під гопца-дрица. На цьому теж косять нехіле бабло. Типажі - Поплавський, Вєрка Сердючка. І нарешті українська музика, яку варто слухати. Вона багатоманітна, переважно сконцентрована на вісі від важкого року ("Мертвий півень", "Кому вниз") до автентичного етно ("Божичі", "Даха браха"), з безліччю градацій між цими напрямами ("ВВ", "Тартак"), але може бути ближчою до естради (Руслана, Бурмака), до джазу ("Пікардійська терція", "Менсаунд"), або просто дуже оригінальним музлом ("ОЕ"...). Ця музика звучить у скрутні часи на Майданах, і викликає перманентний москалесрач на ютубах.


Список гуртів[ред.]

Не всіх, а тільки вартих уваги. Сучасних і мезозойських (що пам'ятають лише двійко олдфагів).

Хардкор[ред.]

Більшість україномовних гуртів грають не ЮНІТІ РАДЕХІВкласичний хардкор-панк (на зразок Дед Кенедіз чи Зе Експлойтед), а якусь примітивну мазафаку (не то металкор, не то емокор) — корінь будь-якого школярського рок-фестивалю.

(link)The Symbioz — хороший хардкор

(link)Мій Батько П'є — поганий хардкор, хоча буває набагато гірше

Таке, що можна слухати[ред.]

Невідомий, але рульний жанр[ред.]

Босий Миколайчук. Класика.

Андрій Миколайчук (зазвичай викликає у старих кобзарів-анонів печаль і тугу за минулим). Відомий своїми виступами в 1990-ті з босими ногами, та піснею Піду втоплюся у річці глибокій.

Всякий рок[ред.]

Панк[ред.]

  • Борщ,
  • Тостер,
  • Фліт

Рок’н’рол, фанк і регі, легкий рок[ред.]

  • Брати Гадюкіни,
  • Nameless (UA, Ternopil),
  • Los Colorados,
  • Dazzle Dreams - вихідці з гурту Кузьми Скрябіна [1] [2]
  • Сестирчка Віка (Віка Врадій),
  • Лесик Бенд,
  • Гуцули,
  • The Вйо,
  • Перкалаба,
  • ФлайzZza

Хард-рок, хеві-метал[ред.]

  • Біла вежа

Народні мотиви[ред.]

  • The Ukrainians
  • Гайдамаки
  • Вій

Всяка безслівна[ред.]

  • DOK,
  • Biocord,
  • Los Kabanos
  • Ігор Закус

Патріотичний рок і метал[ред.]

  • Нахтігаль,
  • Сокира Перуна,
  • Сейтар,
  • Тінь Сонця
  • Riffmaster

Метал[ред.]

Мелодійний метал[ред.]

  • Вогні Цитаделі

Фольк-метал[ред.]

Готик-, дез- і дум-метал[ред.]

  • Crimson Sky і Тиранія,
  • Apostate (англомовний крик зі Львова, серйозні чуваки),
  • Полинове поле.

Готика, індастріал, темна хвиля[ред.]

  • Audi Sile

Рокабілі[ред.]

  • От Вінта

Електроніка[ред.]

  • Ті хто відают - Мовленнєк
  • Маяк - група з Харкова, що косила під радянську ретро електроніку. Виходить досить оригінально. На разі вже не існують, але Анон пам'ятає

Авангардна, співана поезія, легка альтернатива, лірика[ред.]

  • Рутенія і Кость Єрофєєв,
  • Ворождень і Володимир Кучинський,
  • Вогні Великого Міста,
  • Nekraina,
  • Zapaska,
  • Вапняки під голим небом. Раптово канадійці з 1990-х.
  • Loony Pelen (схоже на раннього Скрябіна),
  • Оркестр Че (російською).

Грайндкор[ред.]

  • ВІА "Дзвіночок"

Гопо-село стайл[ред.]

Специфічний жанр де виконавці косять під гопоту або селюків.

Дивіться також[ред.]