Зросійщене цитування

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зросійщене цитування - явище при розмові українською мовою, коли особа включає цитати та крилаті вислови російською. Є одним із проявів постколоніального синдрому. До суржику має мало стосунку. оскільки хворіти можуть і цілком грамотні особи.

Причини[ред.]

Існує 2 причини: вивченість та емоційне наповнення.

З одного боку, цитати та крилаті вислови були засвоєні саме з російського культурного середовища. Воно сприймається мовцем як усталене, а українська мова лише як зовнішня оболонка його вияву в даний момент і місці, без усвідомлення українського інформаційного простору як самостійного середовища. В цьому сенсі говоріння українською сприймається лише як механічна функція і є близьким до шароварництва.

З іншого боку, впродовж життя особа сприймала ці вислови та цитати російською мовою в різних випадках з чітким емоційним навантаженням. Переклад чи навіть підшук аналогів видаються їй "невдалими" чи навіть "кумедними" і "не звучать", себто з суб'єктивного погляду не виражають тих емоцій, які вона хотіла би передати.

Особливі випадки[ред.]

Відтворення цитат - навіть цитати російських письменників спокійно перекладаються на українську і якщо ви не аристократ 19-го століття, який пише цілі абзаци на десятках мовах оригіналів, то нічого викаблучуватися "красою звучання". Особливо кумедно, коли особа цитує російською фрази неросійських письменників, наче натякаючи, що російський переклад цитати Ґьоте чимось оригінальніше за український. Лол.

Совіцькі меми - цитування мемів із совєцького побуту чи медіа (особливо фільмів) практично завжди відбувається російською. Треба ж ще бути генієм, аби щось із того лайна цитувати.

Як це лікується[ред.]

Толерування зросійщеного цитування в собі чи особі, якій ви бажаєте добра, однозначно є хибним. Українська мова, як і інформаційний простір такі самі повновиразні, як і будь-який інший (навіть сучасній латинській присобачили технологічні неологізми).

Для виправлення варто вживати таких заходів:

  1. Чітко визначати для себе мовні норми цитування. Якщо ви включаєте в текст (наживо так не говорять вже років зо 100) цитати мовами оригіналу, то чому ні. Але тоді включайте цитати німців німецькою, китайців китайською і тд. Якщо ж бажання такого не ймете, то просто перекладайте на українську. Вживання цитат російською не зробить вашу мову ілітарною, і вона вже точно не має ніякого магічного "звучання". Навпаки, якщо у вас Ґьоте раптом буде російською, то це покаже, що ви селюк, який ще не виріс із російсько-рагульського інфопростору, а не аристократ.
  2. Добирати відповідники крилатим висловам чи мемам. Усвідомте суб'єктивізм своїх емоцій, пов'язаних із російськими висловами. Вони не означають для інших того самого набору почуттів, що і для вас. Вони показують, який ви рагуль. Якщо відповідників немає, то хоча б перекладіть буквально. Можливо, хтось підкаже, як правильно.
  3. Уникати совкомови, тобто крилатих висловів з радянських ЗМІ чи побуту. Це просто убого і натякає на ваші цінності і те гузно, з якого ви їх витягли. Винятки можна робити хіба що для літератури, яка визнається світовою класикою. Скажімо цитувати 12 стільців у перекаді може бути доречно, річ достатньо інтелектуальна.

Альтернативне використання[ред.]

Інколи зросійщене цитування використовується навмисне для повної передачі московитського нахрюку. Не секрет, що для україномовної людини деяка фонетика та вимова наших тайожних сусідів видається бридкою, а відтак і меметичною. Таким чином якби "зросійщене цитування" перетворюється на інструмент дошкульного перекривлювання і зброю мемного ураження. Наприклад, ніщо краще не передасть суто-московитську фразу "какая разніца" ніж її оригінальна вимова, оскільки український переклад (нехай і літературний) втрачає коннотацію використання фрази [1]. Так само набуває популярности й транслітерація російської мови на ураїнський копил. Наприклад:

Прастітьпжалуста тваріщ єсаул, но моєму Сурґутскаму уху так патєшна! Как-как вьі сваєґо Жєлєзняка назьіваєтє? Залізняк? ГА-ГА-ГА! Я уже проста прафєсіанал в етом нільохком дєлє. Антраполаґ! Разбіраюсь в сортах пріматоф. Мнє стоіт вьідать мноґатомний труд!! Патаму да, в звукоіздафаніях етіх вот мнє довєлось разбіратса.

Причина виникнення такого типу цитування москалів виникла через їх маргіналізацію. Відповідно, російська мова, що все менше і менше звучить в українському середовищі, викликає неприємні відчутя в районі вух через свою неприродність та нетутешність. Також цей метод передачі фонетики дозволяє наочно передати суто-російську вимову з художньою метою, як це, скажімо, неодноразово робить Лесь Подерв'янський у своїх творах. Відповідно, якщо цитування використовється для висміювання, кривляння чи просто заради жарту, то воно навряд може вважатися симптомом "комплексу меншовартости". Пародіювання - не тільки цілком органічний жанр гумору, а й чудовий інструмент для доведення використання рос мови до абсурду, що, певне, йде на користь українізації. Аналогічно, цитування типово-польських фраз у поемі "Гайдамаки" Шевченка не є причиною вважати Тараса за "ополяченого, що не вважає українську за мову гідну цитування". Фрази на кшталт

“Nie pozwalam! nie pozwalam!” 
Шляхта репетує, 
А магнати палять хати, 
Шабельки гартують.

є також свого роду мемом того часу, оскільки вони сповна передають оригінальне мовлення та смисли, які втрачаються при перекладі. Відповідно, втрачається і меметичність та їх кумедність.
Резюмуємо: рос. цитування з особливими акцентами та використання деяких уїдливих виразів - природна реакція на присутність у суспільстві носіїв іншої культури, а фонетики й поготів. Втім існування навіть такого роду цитування тісно пов'язане з тим, що російська мова й досі зустрічається доволі часто, а отже це неодмінно викликає рефлексію з української сторони. Відповідно перекливлювання теж є наслідком конфліку, який й досі існує, а зупинити його допоможе лише повна анігіляція однієї з непримиренних сторін. Тож, чим менше російської у нашому інформаційному просторі та банально навколо нас - тим менше російська викликає ненависть та підбурює до конфлікту. Аналогічний прийом використовують і московити, пародіюючи українську мову своїми "крыголам", "кит, ты маму мав?" чи "свидомые". Національні конфлікти та взаємна ненависть у місцях, де різні народи вимушені перебувати на одній території - це нормально. Питання нашого виживання, аби конфлікт вирішувався в нашу користь. Однак використання в якості жарт кількох цитаток - цілком собі нормально та безневинно. Пользуйтєсь на здаров'є, таваріщі-краснаармєйці! Дєдьі жє за ета ваєвалі? Ішь тьі какой, єптіть-калатіть! Пайду в лукошка насабіраю кулічі.

Див. також[ред.]


  1. Фраза "Яка різниця?" втрачає сенс, оскільки український переклад ніколи не вживається і не має сенсу, бо "какая разніца" використовується саме для обґрунтування російської.