Олесь Бузина

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Масло.jpg

МАСЛА СТАЛО ЗАНАДТО ДОХУЯ
Ця стаття перевищила за обсягом розумну межу тематичного матеріалу більш ніж удвічі. Якщо хочеш — бери розділ, перенось у нову статтю і розкривай тему докладніше.

Яким його запам'ятають
« А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж понад сто тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше п'ятидесяти тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше десяти тисяч »

— Сабж про себе

Олесь Бузина - відомий в ватних колах вітчизняний українофоб. Письменник, від слова "хуй", що вважав себе великим митцем. Писав у газєту "Сегодня", "Наталі", "Друг Читача", поки не присмоктався до грантів за антиукраїнську пропаганду. Скандально закінчив життя, убитий добрими людьми у дворі власного дому 16 квітня 2015-го, чим виповнив відоме пророцтво "У городі Бузина, а в Києві дядько" - дядько таки поклав Бузину в город.

Походження сабжу

Олесь Бузина виглядає як самі знаєте що

Олесь Олексійович народився у сім'ї офіцерів 5-го ідеологічного управління КГБ УРСР. У школі відрізнявся вмінням писати й читати, мріяв мати два пеніси, а коли зрозумів, що це не можливо то побрив макітру аби вона нагадувала той таки пеніс. Найбільш сильне враження на майбутнього письменника справив німецький гумор. У піонерському таборі, в НДР, де він був разом із німцями, вони в одному з конкурсів бігали наввипередки, затиснувши у сідницях монетку. Коли учасник добігав до відра, він сідав і ця монета падала туди Пруфлінк. З цією монетою (ювілейні п'ять марок) Олесь ходить й досі.

Також в компанії фанів бздить, як німець, на гучність.

Чому і коли навчався, як трудився

У 1992 році Олесь Бузина закінчив філологічний факультет Київського університету (імені отого самого Шевченка) за спеціальністю «підар-русифікатор» «викладач російської мови та літератури», проте нахуя воно йому всралось викладацькою діяльністю не займався, натомість він подався у завучі школи гувернанток, де займався розбещенням малолєтніх блядєй домашньої прислуги.

Від жовтня 1992 року працював літературним редактором газети «Книжник».

Від квітня 1993 року — літературний редактор, від грудня 1993 року — репортер відділу науки; від березня 1994 року — спеціальний кореспондент відділу науки, від жовтня 1996 року — головний по лулзам спеціальний кореспондент блоку розваг газети «Киевские Ведомости».

Сам про себе

Уявляв себе білогвардійцем

Про себе комуніст Бузина казав таке:

« — Я не собирался быть журналистом. Проффессия эта меня никогда не интересовала. Но сразу стать писателем невозможно. Нужно было работать. А кем работать, если любая профессия у меня вызывала омерзение, кроме одной — журналистики? Даже не так: эта профессия у меня вызывала наименьшее омерзение, поскольку в идеале я предпочел бы вообще не работать »

Пан Бузина називав себе і українцем, і росіянином оскільки вважав росіян, білорусів та українців єдиним «суперетносом".

Галичину ж пан Олесь вважав за лайно Україною зовсім не вважав

Як письменник

Олесь Бузина став відомим після виходу в світ книги Вурдалак Тарас Шевченко, в якій він у різний спосіб посиленням акцентів на неприємних моментах біографії та фальсифікацією фактів зміг накидати чимало лайна у вентилятор вибудувати правдивий і чесний не дуже такий образ Тараса Шевченка. При цьому не гидував явною брехнею та підтасуванням фактами,які він буквально притягав за "вуха".

Подробиці: Вурдалак против Кобзаря

Як жертва іншого письменника

Цікавою спробою віртуально вбити Бузину стала книга відомого телеведучого Антіна Мухарського "Смерть малороса". Антін відверто зізнавався, що отримав гузнобіль від сАчіненій Олеся і вирішив відповісти літературним та друкованим матірним словом. В книзі герой, лисий, пихатий письменник-малорос Лесик Білий використовує пивні пляшки для самовдоволення через анус, зв'язується з малолітньою сільською відьмою і через це гине.

Також творчість Бузини викликала справедливий осуд студентською молоддю: ОЛЕСЬ БУЗИНА ЯК ДЗЕРКАЛО "НОВОРОССІЇ" Розглянемо одну з "праць" геніального малороса - "Революція на болоті" [1]. У передмові автор гордо іменує цю збірку своїх фейлетонів "томиком". З перших же сторінок пророчить соціальний катаклізм. Виставляє напоказ еротичні пригоди свого знайомого - військового пенсіонера, використовуючи фразу "баби стали слабі на передок". Називає людську тупість "безграничною". Україна, на глибоке переконання Бузини, болото. Приводить приклади "кар'єрного росту" Розумовського і Безбородька в Російській імперії.

Дозволяв собі в цинічній формі зауважити:

« Украинская мечта уже давно сбылась. Оставленное в покое после сталинских чисток поголовье свиней восстановилось. Самогонный апарат есть у каждого. Красивых баб столько, что излишки приходится вывозить в Европу »

.

Таке відчуття, що Бузина дуже хотів бухати, але лікарі не дозволяли. Заявляє, що до "українства" потрібно відноситись "з іронією". Вважав, що Україна стала незалежною через любов до "ковбаси". "Кабінети міністрів змінюються, як прокладки" - ще один "перл" генія. Критикував колишніх КГБ-шників, які стали СБУшниками, але замовчував те, що його батечко працював у 5 управлінні КГБ. Попутно висловлював жаль за тим, що Гоголь описує літаючі вареники, а не "растегайчикі". Не до кінця омоскалився видно. Далі чеше єресь про "гріх свиновбивства". Можна подумати, лише українці їх їдять!

Хвалив московського патріарха Кирила. Ви здивованІ? Дозволяв собі називати інших сучасних літераторів "інвалідами творчества". "Украинскої інтелігенції ніколи не існувало!" - заявляв авторитет. Фільм Бортко називав "першим православним руским фільмом". Писав про те, що українці - "результат славяно-тюркского смешения". (Тоді що вже про росіян сучасних можна сказати?) Також Бузина перебільшував розміри Кримського ханства, включаючи до нього "ще й половину Харківської області". Повторював мантри "в кожному українцеві насправді сидить росіянини. Щоб його вбити, націоналіст повинен або повіситись, або "змити наносне", "покаятися" та "повернутись до Святої Русі". Вихваляв "напругу суспільства", якою жив СРСР. Без тіні сорому описував свої юнацькі еротичні фантазії. "Упругие, круглые ягодицы тогдашней "любви" - сладострастно виспівував Олесь. У тій же розповіді критикував назви населених пунктів на Житомирщині. Авторитетно заявляв, що галичанки їдуть заробляти в портових борделях Неаполя. Незабутнє враження дитинства - перегони німецьких піонерів із затиснутими пфенінгами в дупах. Літератора Ірванця наш "красень" описував так : "Усатая физиономия с просвечивающими, словно крылья летучей мыши, ушами". А тепер дивимося на Бузину. «Эталон русской красоты», чи не так?

Далі вже лірика в нього пішла : "Ласковое солнце - как жопа Одарки под теплой плахтой". Також він пише, що роман Гюго "Собор Паризької Богоматері" йому гидкий. Ну а мені Бузина гидкий, і що? Особливо після наступного пассажу : "Самки белой расы - крупные породистые женщины с широкими задами". Ай да Бузина! Як кобил у хліву жінок описує! Також проскакують "імперські" замашки : "Лишние деньги должны уходить на кутежы и завоевательные походы, а лишние люди - гибнуть в массовых атаках, а не засорять собой школьные учебники". От "за що боровся, на те і напоровся"! Але тоді він самовпевнено писав : "Українське ростріляне відродження" знамените тому, що його ростріляли". Продовжуючи логіку Бузини, я скажу що сам Бузина відомий тільки тому, що його ліквідували прямо під час промови "великого Путіна"! Та що там казати - "великим естетом" був Олесь!

ЩЕ трохи цитат:

  • Доживи Есенин до старости, он был бы никому не нужен.
  • Глядя на предметы народных промыслов, хочется уничтожить народ.
  • Современное общество давно ждет кнута.

Очевидно, що він багато взяв на себе і так надірвався: "Бузина-кореспондент - это участок, на котором вскоре прорастет Бузина-историк и Бузина-философ". Але історія не любить таких моральних ґвалтівників, як Олесь. Тому в умовах війни та тероризму "русскава мира" гнила та смердюча бузина була зрубана. Туди їй і дорога - на свалку історії!

Бузина і найсправедливіший у світі український суд

Свого часу (10 років тому) національна спілка письменників України звернулася до прокуратури Подільського району Києва з проханням порушити проти Олеся Бузини кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та наклеп на адресу поета Тараса Шевченка. Всім було похуй. Прокуратура визнала, що журналіст розпалював неприязнь до української нації, а також у своїх публікаціях і книзі «Вурдалак Тарас Шевченко» ображав націянального поета і зводив наклепи на нього. Але у зв'язку з тим, що дії Бузини не є соціально небезпечними, а в нього на утриманні є малолітня дитина, журналіст підпав під амністію.

Подвиги націянального героя

Отой самий "Вурдалак..."

З того часу ніхто з митців і прокурорів творчістю Бузини вже не цікавився. Тепер ним цикавляться лише кондитери.

Зокрема, 22 березня 2009 року, у відповідь на книгу Олеся Бузини «Поверніть жінкам гареми» активістка руху FEMEN Олександа Шевченко на презентації нової книги пустила авторові в лице торт за «образу на адресу українських жінок».

У відповідь Олесь Бузина схопив дівчину і згвалтував її прямо на підлозі тримав до приїзду міліції. Двоє з відвідувачів магазину намагалися заступитися за Олександру, однак писака почав бризкати в їм у лице газовим балончиком. За повідомленням офіційного блогу організації, постраждало двоє журналістів, яких було доправлено до лікарні з «серйозними травмами» очей.[2] а нєхуй.

На програмі у Кисельова побилися Поярков і Бузина

В ефірі програми "Велика політика з Євгенієм Кисельовим" на телеканалі "Інтер" сталася колотнеча між художником Сергієм Поярковим та Бузиною. Конфлікт стався при обговоренні теми "Тарас Шевченко у великій політиці".

Поярков похвалився своїм замком і літаком, на що у відповідь Бузина сказав, що замок у того на смітнику, а Пояркова, як художника, ніхто у світі не знає.

Поярков тоді почав говорити про свою книгу, а Бузина заявив, що не читав тієї книги.

У відповідь Поярков показав замітку Бузини в газеті, в якій той... нахвалює Пояркова саме за цю книгу. І прозоро натякнув, що Бузина "дуже недорого, за невеликі гроші" може написати що завгодно, і Поярков це знає, тому що сам платив Бузині за цю замітку.

Олесь вдало продемонстрував свою здатність чвиркати рідким лайном з-під хвоста. При тому, що Поярков лише словесно викликав баттхьорт у сабжа, Олесь Сам кинувся битися, погрожуючи відірвати Сергію яйця.

Унаслідок бійки у Бузини чомусь абсолютно раптово розірвалась сорочка, у той же час, сам Бузина активно обливав Пояркова тим таки рідким лайном і погрожував анальними карами водою. Хоча яйця Сергія - на привеликий жаль присутніх у студії - лишилися незайманими (де Ви, справжні герої?). Також конфліктуючі сторони ображали один одного.

Ведучий програми Кисельов попросив Бузину покинути студію за припущення в тому, що він - Кисельов - запрошує певних гостей за гроші (як сказав сам ведучий програми - не за бійку, а саме за це припущення; оскільки бійка вдало додала драми до програми, присвяченій памяті такого драматичного національного героя, як Тарас Шевченко)

"Не треба, не дозволяйте собі, Кисельов, принижувати, наймати за бабки цього блазня, який працює тут у вас за бабки. Це правда", - героїчно мовив О.Бузина.

Коли письменник покидав студію, колотнеча з Поярковим спалахнула знову. Обидва супротивники ретельно витерли своїми сорочками - подертими, і не дуже,- таку запилену підлогу студії. Їх розняли, а Бузину вивела з приміщення охорона.

Поярков, відхекавшись, повернувся в ринг, і лікарі дозволили йому подальшу участь в чемпіонаті.

Кандидат у політики

У 2012 Олесь дозрів до політики, і, як стиглий грейпфрут у слонячий рот, чвакнув у вибори.

Коменти не забарилися. Пасту подаємо в перекладі з московської:

« У своєму блозі в «Точка.net» експерт Геннадій Балашов пише:

Бідністю повіяло від думок Бузини. Маленький, гострий чоловічок піднімає бурю в склянці, поливаючи брудом священні символи держави. Як би ми не ставилися до Тараса Григоровича Шевченка (комусь подобається його творчість, комусь - ні), але він став символом України, як прапор і гімн. Це головний пам'ятник національно-визвольного руху України. І мені як громадянину своєї країни, прикро, що якийсь Бузина топчеться по Шевченкові, витягуючи нехай і достовірні, але брудні відомості. У кожного з нас можна знайти в минулому як світлі, так і темні моменти. Яскрава індивідуальність і цінна тим, що вона неоднозначна.

Знайомлячись з творчістю Бузини, весь час ловиш себе на думці, - навіщо це копання в брудній білизні минулого? Навіщо це копання моєму синові або дочкам? Навіщо воно людям? Але багатьом громадянам України подобається Бузина і його творчість, і ми розуміємо, що в цьому криється бідність і вузькість поглядів. Коли у нас не сформована картина майбутнього, не влаштовано справжнє, ми з захопленням порпаємося в минулому, перетираючи кістки минулим поколінням. Коли ми не в змозі досягти чогось самі, ми шукаємо виправдання в чужих недоліках. У країні досить багато проблем, і якщо вже брати з минулого в допомогу будь-які символи, то нехай це буде щось конструктивне і хороше, а не мерзенне і брудне. Але хіба Бузина може знайти у творчості Шевченка що-небудь гарне - гарну картину, вдалий вірш? Бузина бачить тільки брудні штани, пияцтво і доводить з якоюсь тваринною люттю, що Шевченко - погана людина. Відповідь, навіщо він це робить, криється в самому вигляді Бузини.

Маленький гладенький чоловічок, озлоблений на весь світ, який особисті проблеми вирішує за допомогою викриття інших. Всі його погляди виключно заради красного слівця, заради трикопійкового тиражу він готовий принизити кого завгодно. А ось про майбутнє такі, як Бузина, не в змозі вимовити ні слова. Майбутнього у них просто немає, тому що вони не можуть створити його навіть у власній уяві. Вони поклоняються все тій самій Російської імперії, тому ж Путіну, вибираючи для себе прийнятну годівницю. Звідси й безглузді міркування бідної людини про податки, які, з погляду Бузини, слід підняти; про великий бізнес, у якому він нічого не розуміє. Так може міркувати тільки обмежена особистість, „ напхана ” відомостями з позаминулого століття, які тільки заважають створювати адекватну літературу 21 століття.

Громадяни України вже давно не хочуть копатися в брудній білизні, але Бузина обов'язково знайде якусь-небудь онучу, і витягне її на загальний огляд, щоб, принизивши велике, підняти свою нікчемність. Ось тому від його думок так тхне убогістю. На таку літературу можуть клювати тільки задурені побутом, надзвичайно бідні, озлоблені люди, охочі повернутися в міфологічний СРСР, припавши до «братської Росії і путінських газових чобіт. Люмпен-громадянин - ось читач Бузини. Дивно безглузда література, як і безглузде саме існування Бузини, як громадського діяча.
»

— 23

Хоча ні, зовсім ні... Український народ полюбляє порпатися у брудному ганчір'ї. Інакше не зашкалювали б запити сайту "Увесь Бузина", і навряд чи Ти читав би цю статтю.

Ипілох

Всі заїбони рано чи пізно набридають і йдуть у забуття. Така доля чекала і на Бузину - після революції гідності про Бузину говорили все менше і менше. Хтось казав, що він списався, хтось ще бачив його на телеекранах. Але якось не до нього стало. Єдиний спосіб, в який Бузина міг ще нагадати про себе - це красиво здохнути. І це йому вдалося. Бузина схопив кілька куль 16 квітня 2015 року біля свого будинку, за іронією долі - в Шевченківському районі Києва. Сталося це наступного дня після аналогічного випадку з ригіоналом Калашніковим і точнісінько під час прямого ефіру з Хуйлом по кацапському телебаченню. Сам Шекспір охуїв би від такого драматургічного рішення, якби зглянувся на нас з небес. Хоч кіно знімай!

Хуйло В.В. таким чином став першим, хто привітав Бузину з "підвищенням". За ним вже був Порох і багато інших любителів хапати профіт з чого завгодно, аби тільки піднявся їх давно впавший хуй політичний рейтинг. Некролог неперевершеної краси своєму заклятому другові написала Фаріон, яким і завершимо цей скромний життєпис:

«

Вбито дегенерата Бузину. Можливо, ця нагла смерть хоч якось нейтралізує багнюку, розлиту тим покидьком. Таких не переконують. Такі приходять у світ, аби ми очищувалися від ментального намулу і творили духовну вертикаль. Такі йдуть у каналізацію історії. Їхні прізвища згодом деантропонімізуються. Хоч у цьому випадку ця деантропонімізація була від початку. Бузина - чортяче поріддя. Морок йому і забуття

»

Але вже через кілька днів в ДНРії виникла ідея в честь убитого перейменувати одну з вулиць Донецька. В Росії вирішили йти далі та вигадали цілу літературну премію імені Бузини. Кому і за що будуть давати її не зрозуміло, але фейспалмами треба запастися.

Цікаві цитати про Олеся

« И очень хорошо подвел итог «видный публицист» Егор Холмогоров, когда Олеся Бузину, выдвигавшегося от партии «Русский блок», отметил, как «верного малоросса». «Хороший нигер», «верный малоросс» топил за московского царя, помер, ну и хер с ним – выпьем и закусим, сколько там еще таких «нигеров» в Д/ЛНР обитает. Другого найдем. »

http://petrimazepa.com/ua/uncharted.html

Галерея

Див. також

Посилання