Метрополітен

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типова станція

Метрополітен — той вид міського транспорту, що може рухатись без пробок та інших пригод. Разом з тим є однією з найбільших клоак міста, про що написано далі.

Метро в Україні[ред.]

В Україні є 2,5 метрополітени: системи у Столиці, іншій столиці та куций обрубок лінії у Дніпрі. Ну й метротрам в Кривому. Кожна з них має свої особливості та цікавинки:

Київський метрополітен[ред.]

Логотип. Схожий на каштан
Схема з іншим рейковим транспортом

Відкрито у 1960 році. Має 3 лінії, мріє про четверту (на Троєщину). Станції часто стають одними з найкрасивіших у Європі, що дає право пишатись столичним метро. Але це не завжди так:

  • У метро дофіга реклами. Причому якщо років 10 назад усі вагони були заклеєні оголошеннями та рекламними плакатами, а стіни переходів поглиналися дешевими лайнооголошеннями, то зараз більшу частину реклами транслюють на екранах, але тепер рекламщики намагаються прикрашати станції рекламою.
  • Стан переходів. Так, їх ремонтують, але на околицях вони ще повні торгашів, кіосків із шаурмою та прохачів. Поліція не завжди діє.

Харківське метро[ред.]

Неканонічна, але непогана схема

Зменшена версія київського метро, відкрита у 1975 році. Також має 3 лінії, але вони не досягають до деяких районів, у зв'язку з чим народ під'їзжає до метро на маршрутках, тролейбусах та іншому транспорті. По пишноті оформлення поступається столичному, бо будувалося воно у 70-ті роки, під час моди на модернізм та здешевлення будівництва. Має такі особливості:

  • Усі вагони дуже старі та не змінювалися з часів відкриття підземки. Треба віддати повагу робітникам депо за те, що вони хоч якось лагодять та підтримують вагони у живому стані.
  • Тут вперше з'явилися станції без колон та двоповерхові станції. Якщо перше викликано твердолобістю совецьких чиновників та дефіцитом бетону, то друге з'явилося на світ як результат розміщення станції на великому та оживленому перехресті.
  • Реклами не просто багато, а піздець як багато. Добра частина станцій заклеєна рекламою паріматчу та магазинів техніки, через що неможливо зрозуміти реальний вигляд станції. У потягах усі стіни та вікна також у рекламі.

Недометро у Дніпрі[ред.]

Це і все

Відкрите у незалежній Україні в 1995 році. З тих пір мало що змінилося: будується 3 станції, але все одно Дніпро може пишатись одним з найкоротших метро в Європі. Цікаве тим, що:

  • 4 станції на лінії відрізняються лиш кольором панелей на стелі. Кінцеві станції мають свій дизайн, але все одно.
  • Оскільки сьогоденне метро зв'язує декілька жилмасивів та про зону з вокзалом, метро майже ніхто не користується. Тому на лінії величезні інтервали: у годину пік поїзд можна почекати 5-6 хвилин, у інший час доби — усі 15.
  • Як результат попереднього пункту, у метро їздять трьохвагонні потяги. Завжди є вільні місця.

Підземний трамвай в Кривому розі[ред.]

На батьківщині шостого президента існує система під назвою метротрам, тобто суміш трамваю та метро. У центрі міста та в інших місцях, де неможливо було побудувати швидкісні естакади, є 4 підземні станції, що мають габарити реального метро. Непідготовлений турист може зловити афіг, коли з тунеля замість поїзда виїзжає трамвай.

Населення[ред.]

Населення метро складається з попрошайок, безпритульних, торгашів та іншої фауни. Усі вони по-своєму бісять тих, хто їде у метро.

Попрошайки[ред.]

Вони всюди. На входах до метро, у переходах на видних місцях, на станціях та у вагонах. Найчастіше це стара нещасна бабця, інвалід або цигани, що дойобуються до перехожих із своїми пропозиціями. Також в останні 3 роки популярність набирає новий спосіб збору грошей: якась баба у жилетці з логотипом та назвою маловідомого благодійного фонду та з ящиком для грошей заходить у вагон, де писклявим голосом починає розповідати, як у дитячій лікарні лежить дитина з останньою стадією раку мозку, і треба терміново їй допомогти.

Бомжі[ред.]

Оскільки у переходах тепло та сухо, у них можуть тусуватися безхатьки. Також вони полюбляють спати тут, розлякуючи перехожих своїм зовнішнім виглядом та жахливим смердінням рівно до того часу, поки їх не прогонить поліція.

Торгаші[ред.]

Стоять у переходах та продають усіляке барахло накшталт одягу, газет, контрабандних цигарок та іншого. У результаті чого перехід (і так із кіосками по краях) перетворюється на базар. Також потрапляють і до поїздів, де продають пластирі, бальзам «Зірочка» та правила дорожнього руху за 2019 рік.

Майстри з гільдії крадіїв[ред.]

На відміну від попрошайок, що теж час від часу можуть юзати вміння злодіїв, справжні карманники мають вигляд непримітних, скромних, тихеньких, сірих громадян, досі існують в метро. Діють в час пік, інколи працюють парами, коли люди затиснуті в вагонах і не дуже звертають увагу на те хто там притиснувся ззаду в вагоні. Майстри своєї справи здатні витягнути гаманець з сумки-кишені, забрати з нього гроші, покласти тихенько гаманець на місце і передати виручку своєму напарнику і все це в тісняві та за лічені секунди.

Розваги[ред.]

  • Витріщатися на красивих дівчат, які чомусь катаються на метро і ще не знайшли собі хлопця з машиною.
  • Слухати сльозні проповіді або прохання зробити благодійні внески.
  • Слухати в навушниках свою музику.
  • Читати паперову книжку або книжку на телефоні.
  • Вдихати аромати перегару або немитого тіла чергового дяді Васі з його клунками.
  • Доїхати нарешті до свого місця призначення.

Інтернет-метро[ред.]