Варяжка

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Варяжка).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.


Мирослава Бердник (Вáрєжка, двітищисьома Варя́жка) (р.н 1960) — київська журналістка і публіцист, відома ісконніца радянського обряду, дочка відомого українського письменника-фантаста Олеся Бердника. Представляє собою цікавий приклад ісконніка, коли за наявності українського імені і прізвища можна бути таким українофобом. Це безперечно ріднить її з іншим ісконніком — Олесем Бузиною.

УкраїнофобіЄ[ред.]

Веде блоґ у ЖЖ під ніком varjag_2007. 99,9% постів в її блозі присвячено критиці українських політиків, української історії, культури і таке інше. Поборниця відновлення “Єдиної і неподільної”. Разом з тим, на відміну, від інших ісконніків, не критикує українську мову і не цурається її використовувати у розмовах з україномовними [1]. Чому дочка відомого українського письменника, громадського діяча та ще й поміркованого націоналіста стала затятою українофобкою, не зовсім зрозуміло, хоча дещо можна розгледіти у спогадах Мирослави про свого батька. Є фройдистська версія про те, що Бердник ображена на татка. Разом з тим блоґ Варяжки наповнений досить цікавими оригінальними матеріалами, що уподібнює її до журналів таких ісконників, як novoross-73 чи i_grappa. ЖЖ досить популярний серед ісконників різних обрядів чи простих українофобів, які охоче піарять варязькі матеріали в своїх ЖЖ, а саму Бердник дуже поважають. Однак ісконніки нацистського обряду зневажають її, називаючи Варєжку комуністичною юродівою [2]. Ісконніки єдиноруського обряду критикують її за не категоричність, особливо за те, що Бердник визнає існування української мови і народу [3].

Цікаві факти[ред.]

Мирослава є постійним клієнтом Олега Земноухова, який відомий тим, що виготовляє одяг з коноплі. [4]. Можливо, що епістолярні твори пані Бердник спровокували саме конопляні соки? Чи вона курить ЩО у рукав чи у комір своєї фофудьї? За неперевіреною інформацією відомо, що Варєжка є коханкою відомого ісконника Костянтина Шурова (kvshurov), а shorec є їх спільним віртуалом[5]

О нєй і із нейо[ред.]

украинские националисты не случайно названы «пешками». Все, на что они были способны, — только служить тому или иному хозяину. Скажем, современная «икона» Симон Петлюра в начале ХХ века честно писал: «Надо найти... среди влиятельных международных сил такие, которые можно было бы заинтересовать идеей украинской государственности и которые имели бы реальную пользу от этого для себя — то ли политическую, то ли материальную». Еще более откровенно высказывался основоположник интегрального национализма Дмитрий Донцов: «Серед усіх імперіалізмів можемо прислуговуватися такому, котрий може бути нам корисний». Уже после «оранжевой революции» 2004 года, пишет Мирослава Бердник, такой империализм нашел президент Ющенко. [1] При всем успехе "2000" среди товарищей, главным страдальцем за русских вот уже несколько лет остается некая "Мирослава Бердник", режущая "правду-матку" в своем блоге. Однако, понять, чего же на самом деле добивается товарищ Бердник, непросто. Нет, кое-что ясно, например, кагбэ желание товарища образцово-показательно покарать галицких фашистов и по окончании акции возмездия отделиться от них. Оставив в стороне вопрос об осуществимости этого фантазма, поинтересуемся - а что дальше? Товарищ об этом распространяться не любит, но по внимательном ознакомлении с продуцируемом ею в немеряном количестве контентом возникают очень нехорошие подозрения скажем, насчет места риднойи мовы в будущей "советской Украйине". К сожалению, в принципиальных вопросах товарищ Бердник принципиально практикует fogging, и вот поэтому, чтоб не быть обвиненными в гнусных инсинуациях, приходится переходить на личности. Итак, что же нам известно о товарище Мирославе Бердник? А известно, в общем-то, с гулькин хуй - 1960-ого года рождения, по образованию инженер-ботаник. Вот, собственно, и все. Да, есть еще дочка, якобы героически сражающаяся со школьным начальством за "правду про Голодомор" (Гугль с Яндексом почему-то знают об этих баталиях исключительно со слов матери), да муж - журналист "Иван Бессмертный" (который кагбэ и публичный человек, знакомый со всем хохлополитбомондом, - а, с другой стороны, какой-то ghost-автор, пишущий про Органы, а потому всячески прячущийся и шифрующийся). Положа руку на сердце, "Ивана Бессмертного" все-таки считаю псевдонимом, несмотря на регистрацию товарища под этим именем ЦИКом (по документам он на 5 лет моложе жены). Весьма вероятно, что его настоящая фамилия фигурирует в переписке генерала от Органов Е. Марчука с рерихнувшимися поклонниками:

Здрастуйте Євген Кирилович! Ми є послідовниками Олеся Бердника. І хотіли б з'ясувати правду щодо Ваших із ним стосунків у минулому. Особливо в причинах його нібито покаяння в 84 році. В пресі проходила інформація про вашу причетність до цього. Бердник виступив з інтерв'ю спростовуючи таку інформацію. Але ми знаємо що він вже 2 рік не говорить, інсульт, ушкоджена ділянка мозоку. В інтерв'ю від 26 жовтня 99 року Олесь Павлович стверджує що Ви ПРОБУДЖЕНИЙ. Ми хотіли б поточніше зрозуміти який зміст вкладений у ці слова, невже прямій? І як взагалі Бердник дав інтерв'ю? Невже це було політичне замовлення перед виборами? З Повагою голова духовного товариства "Дхарма" і члени товариства. Дмитро Уранов, uran_mcmail.ru, Павлоград, Україна Шановний Дмитро! Олесь Павлович - свята людина, із доброю і світлою душею. Використовувати його у виборчій гонці було б просто блюзнірством. У своєму інтерв'ю він висловив те, що знайшов за потрібне. Ваші підозри безпідставні. Якщо Вас цікавлять обставини, при яких було взято інтерв'ю, повідомте, будь ласка, де воно було надруковано - спробую знайти людей, що його готували. Дозвольте передати найкращі побажання членам Вашого товариства: пошук Істини - найкраще, чому може присвятити себе Людина. З повагою, Євген Марчук Из контекста явствует, что товарищи рерихнутые общались с зятем именно как с "Олэксандром". И мы знаем, какой зять на выборах 1999-ого работал в штабе Марчука (товарищ Мирослава жаловалась, что мужу не заплатили). Признаю, что на тот момент генерал реально не выступал как отмороженный русофоб, да и его Дэнь так не впаривал большевицкую поеботину ридну мову, как сегодня. Тем не менее, условно "левый" Марчук был еще дальше от какой-либо пророссийской риторики и русофильства, нежели от обобщенного Тягнибока, что многое скажет непредвзятому наблюдателю об "идентичности" товарища Бердник. Ситуацию украшает то обстоятельство, что разбитый инсультом Бердник, говоря только "да" и "нет", никакого "интервью" бай дефолт дать не мог, так что байда про "пробужденность" чекистского генерала есть исключительно креатив сотрудника марчуковского штаба "Ивана Бессмертного". Я уверен, что антифошшыстская этика не приемлет плагиат, иначе на антифошшыстскую акцию не пришел бы известный антифошшыст - и друг товарища Бердник - профессор Кудин, прилюдно похулившей на ней жыдов за похищение десятков тысяч христанских младенцев украинских детей на мацу на органы - вот он на снимке с мероприятия, хуй в красном галстуке. [2]