Русскій мір

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Вата)
Перейти до: навігація, пошук
Xatyan.png

Раків подолано! Стабільності досягнено!
Ця стаття в цілому хороша станом на 28.09.2017. Адміни в неї більше не лізуть, і вам не варто. Краще займіться чимось корисним.

Vatnye1.png

Я ни верю!
Вы все врёти !!! Я ни верю !! Ва всем винаваты пиндосы !!11 Капиталисты !!! Бэндэры !!111

Представники виду у природньому середовищі

Русскій мір - (розм. узкій мір) імперська доктрина, сенс якої полягає у об'єднанні усіх москалів (та змоскалених представників інших етносів) в одній державі. Весь "мір" тримається на 3 стовпах, це московське православ'я, московитська культура, самодержавство. Тобто якщо пацієнт ходить у московську церкву або слухає Круга чи Цоя, або любить барський член у дупі, або краще все і зразу, він потенційна ціль для "асвабаждєнія" і невід'ємна частина "русскава міра".

Русскій мір це коли?[ред.]

  • Мали бути московські зарплати, а насправді по хаті йобнуло снарядом.
  • Ти думав, що прийдуть свої "русскіє", а вони прийшли і обзивають тебе лєнівим хахлом.
  • Паспорт твоєї "республіки" визнає лише твоя "республіка". Ну ще й та, сусідня. Така сама "народна".
  • Народ побоюється здавати тобі квартиру у Києві.
  • Росіяни та руськоязичні інших областей моляться аби він не прийшов.
  • Ти шашлик в Одесі.
  • У твоїй "республіці" найшанованіші люди з кримінальними пиками та минулим.
  • Їдеш за пенсією до клятих хахлів.
  • За образу почуттів віруючих можуть дати реальний термін.
  • Ти православний комуніст.
  • Чукча, башкір - "русскій мір".
  • Взяв відпустку і танк із військової частини та поїхав на Донбас добровольцем.
  • Потрапив у полон і виявляється, що ти вже як два роки за власним бажанням звільнився із армії, а може тебе ніколи й не було.
  • За пост в інтернеті твої двері ламає ОМОН.
  • Кляті америкоси придумали Малоросію, щоб посварити народи Новоросії.
  • Сусідні країни будують паркани на кордоні.
  • Попи освячуюють реактивні залпові установки.
Взаємовиключність характерна риса "русского міра"
  • Гіві і Моторола не засідають у Верховній Раді, а залягають на глибині 2-х метрів.
  • Москалів Криму взяли, а Донбасу ні.
  • Світло, вода або газ з перебоями.
  • Збиваєш Боїнги.
  • Ти за царя і за комуністів, які вбили царя.
  • Це коли хахлів не існує, але ти з ними один народ.
  • Бохатий турист не приїхав.
  • Давлять сири і гусей бульдозером, щоб показати серйозність намірів.
  • Бояться НАТО в Україні так, що за 4 роки для популяризації НАТО зробили більше, ніж усі інші разом взяті за 22 роки.
  • Встаєш "с калєн".
  • У сусідніх країнах "русскіє" страждають від фашистсько-нацистсько-бандерівських режимів та чекають "асвобождєнія", навіть коли вони про це не знають.
  • Падає рівень життя, але насправді тільки виграли.
  • Якщо не ми, то це зроблять солдати НАТО.
  • Болівія, Венесуала, Білорусь, Вірменія, Судан, КНДР, Сирія, Куба, Нікарагуа, Зімбабве бро, а Європа та Штати не бро.

Представники[ред.]

Кількість постійних та потенційних представників виду homo paxrusticus у світі порахувати досить важко. Не всіх москалів можна до нього віднести, досить часто частиною "русского міра" стають люди іншої національності. Все ж на основі багаторічного зооспостереження можна говорити про певні тенденції у популяції виду.

Найчастіше відповідні генні мутації проглядаються у людей, які народились та більшість життя провели у країні розвиненого соціалізму. Доведено, що на комбінацію звуків "братські народи, ковбаса по 2.20, хліб по 16" у них починає виділятись шлунковий сік і спостерігається емоційне піднесення. Навпаки, на слова "фашизм, Україна, мова" реакція проявляється у неконтрольованих спалахах агресії.

Також схильні до "русского міра" особини із дефектами щелепи. Дефекти полягають в "узкоязичію". У такому випадку персонаж часто може прожити все життя в україномовному, англомовному чи іншомовному середовищі, але все ще не розмовляти або погано розмовляти на мові цього середовища. Часто не тому, що не хоче вчитись, а тому що не може.

У розповсюдженні представників "русского міра" простежується територіальні ознаки. Підвищена концентрація на один квадратний кілометр відмічена на так званому Донбасі. Вид homo russian world там під загрозою вимирання, тому силами московських природозахисників на українську сторону був вчинений тиск із метою збереження виду для майбутніх поколінь. У зв'язку з цим в українському суспільстві все частіше лунають заклики до обгородження даної території стіною, що дозволить максимально наблизити умови проживання представників "русского міра" до природних.

Як лікується?[ред.]

Координуємось у будинку профспілок говорили вони.

На при превеликий жаль поки що ліків від цієї важкої хвороби не знайдено, тому випадків лікування вже хворих "руссько мірців" майже не відомо. Недуг можна тільки попередити.

Довготривалі експерименти показали, що "руссько мірці" піддаються лише дресируванню, навчання неможливе апріорі. При спробі навчання, зверненні до здорового глузду представник виду падає в особливий стан, той, хто має із ним відмінну точку зору обов'язково буде звинувачений у промитих мізках телевізором. Тому спроби навчання означають, що ви теж долбойоб.

Як показує досвід, спроба залагодити конфлікт із "руссько мірцем" розцінюється ним як прояв слабкості. Зауважуємо, що найкращий спосіб друсирування був застосований в Одесі.

Русскій мір в інших країнах[ред.]

Від нав'язливого московського ведмедя втекти не так просто

Русскій мір не закінчується лише в кордонах України чи тієї самої Росії. Білорусь, країни Балтії, Казахстан та Кавказ теж включають до цього "міру", інколи клятим штатникам можуть пригадати й Аляску. Десь поряд живе термін Пост-радянський простір - загальна умовна назва для територій, що колись були у складі великої та страшної Імперії, але тепер знаходяться у різній ступені незалежності від т.зв."Старшего брата". З невеликою натяжкою пост-радянський простір може бути синонімом пост-імперського простору. Складається з цілої купи строкатих народів, країв, областей та всього іншого.

Особливості ПРП[ред.]

На руїнах будь-яких імперій завжди проростало багато нових держав. Майже завжди у таких новоутворень були пред'яви до один одного. Когось образили, когось недооцінили, когось обділили. ПРП не став виключенням. Відразу на його широких але не дружних просторах просторах, навіть до розвалу Імперії, спалахнула не одна локальна війна. Грузини проти абхазів та осетинів, таджикистанські клани проти один одного, розборки узбеків з киргизами в Ферганській долині, Придністров'я, армяни проти азербайджанців в Нагірному Карабаху і найновіша війна з сепаратистами в Україні.

Отже ПРП це окремий випадок коли на руїнах імперії народилася купа держав які мають претензії один до одного, але старий імперський центр рано чи пізно спробує взяти реванш і знову втягнути свої минулі провінції під свої протекторат. Не факт що йому щось вдасться, але крові може пролитися немало. Що підтверджується подіями останніх років. Тож тримаймося один одного та чистимо автомати.

"Яка хоробра дівчинка"

Пострадянський простір та "Русскій мір"[ред.]

« Багато разів зустрічався з "пацріотами".

Не розумію, що відбувається у Русляндії, і чому актом патріотизму вважається ненависть до США/ЄС. Також подобаються екземпляри які глумляться з України за що тільки можна (хоч у самих Бог зна що твориться), якщо вони чують українську, то у них прокидається дід-борець з "Бандерами", вони вважають, що без допомоги Росії Україна була би плем'ям лайноїдів, а потім питають себе і інших членів цього зверинцю: "Чо ж браття українці нас так не люблять(9((" Господи, пече, Господи, як припікає.

 »

На протязі останніх двадцяти років всі країни-нащадки СРСР намагалися запровадити купу різних міждержавних органів (ГУАМ,СНД, Евразійський Союз). Але їх ефективність досить сумнівна. Росія не була би Росією якби не намагалася відновити свій вплив на своїх минулих підлеглих. Частково їй це вдалося, втягнувши в "Русскій мір" по перше Білорусь, а потім Вірменію, Казахстан, та Таджикистан, кількох невизнаних карликів. Але проблема в тому, що навіть Білорусь, яка ніби то давно вже в "русском мире" так чи інакше намагається викручуватися від обіймів старшого брата, визискуючи свій профіт від санкцій та економічних проблем Росії. Україна переживає зараз найважчий період своєї історії і стримує нахабні потуги Імперії. Сподіваймося що витримає.

Грузія[ред.]

Прінуждєніє к міру (силкування до миру, офіц. замирення) - висловлювання, що з'явилося на світ божий після відомих подій серпня 2008 року. Після вторгнення москальських військ у Грузію по інтернетам прокотилася хвиля епічних срачів. Намагаючись виправдатись перед радбезом ООН Російський посланець називав діяння московитів не війною, а... "прінуждєнієм к міру". Лол!

Історія[ред.]

А почалося все не 2008, й не 2003, а набагато раніше. На початку розпилювання совка багато керівників райкомів та прапорщиків вирішили, що варто приєднатися до загального свята й почали проголошувати "незалежності". У ПО товариш із незрозумілим прізвищем вирішив трохи потролити грузинів й оголосив "незалежність" та призначив себе президентом цього історичного непорозуміння. Спочатку сміялися грузини довго, вважаючи що цей дядько нічого не вартий, та все-ж пішли нагородити цього Пєтросяна ордєном Лєніна. Однак,як виявилося, у Кокойти був контракт із ОРТ, ФСБ та постачальниками зброї та добровольців з Расії-матушки. В результаті відбулися масштабні матчі з пейнтболу як включали у себе також коврові бомбардування, артобстріли та етнічні чистки. Кінець-кінцем все закінчилось нічиєю й команди роз'їхались по домівках. Йшли роки, термін контракту добігав кінця. Ну і вирішили осетини запилити епічне реаліті-шоу для москальського ТБ. Для цього довелося знов тролити грузинів. То обстріляють, тосолдатиків викрадуть. І тут несподівано(через 15 років) терпець у джиґітів урвався й пішли вони товкти пики цим ідіотам, як тут за них вписалися москалі. За тиждень все скінчилося бойовою нічиєю не без допомоги заходу.

Лулзи[ред.]

Як би цинічно се не звучало, але вони були.

"Геноцид" осетиниського народу

Влада ПО постійно заявляла про масове винищення південних осетинів за національною приналежністю. Кількість загиблих по кожному факту геноциду не перевищувала 200 чоловік.

2000 загиблих

Саме стільки жертв серед цивільного населення називала влада ПО через 24 години після приходу грузинів. За результатами війни продажна Human Rights Watch нарахувала всього півсотні загиблих осетин(і цивільних, і військових)

Цхінвал(і)

Як виявилося, російські журналісти погано вивчали географію... Чи, може, просто, треба до логопєда?

Вилочка

Основна стаття Вилочка Було з'ясовано, що москальська армія на 95 відсотків складається з гопоти. Репортажі російського ТБ Феєричні за своєю суттю. Відомі великою кількістю фальсифікацій та істерії.

Україна[ред.]

Основна стаття: Крим
Основна стаття: Луганда і Донбабве

«РуССкая» єдність[ред.]

« Россия, Украина, Беларусь - только вместе мы Святая Русь!  »

— Каноничньій вариант

Благородна велика Россія добродушно прийме до свого лона кровних братів.
Файл:Спрощенийвар.png
Спрощений варіант.
Московити досі уявляють себе у середньовічній Московії.

Що б там вам не казали у статтях про московитський діалект, Русь чи Суздаль - Єдина-Триєдина-Свята Русь полягає у об'єднанні Великої, Малої та Білої Руси. Так звана "Русська" єдність - московитська теорія, зміст якої виказаний у попередньому реченні. Вже понад 150 років пропаґанда офіційної політики Московії глаголить на всі боки в усі галузі про культурну, територіальну, і, особливо, релігійну подібність і аналогічність трьох Русей ("Малої Руси" - України; Білої Руси - Білорусі; Великої Руси - "Росії"). В будь-якій галузі такої пропаґанди остаточним твердженням є необхідність об'єднання Щось типу такого:

  1. Велика Русь
  2. Біла Русь
  3. Мала Русь
  4. Об'єднання Русей
  5. ???????
  6. Свята Русь

Арґументи та причини[ред.]

« Надо сказать, что на словах русские всегда готовы признать, что украинцы – народ, но – внимание! – «братский народ». За этой лукавой формулой кроется твердое убеждение, что мы – русские и украинцы – ОДИН народ, призванный жить в одном государстве со столицей в Москве. Говоря о «братском украинском народе», большинство русских воспринимают украинский язык и само украинство как досадное историческое недоразумение, исторический вывих, возникший благодаря зловредному влиянию Литвы и Польши.  »

— 23

А насправді

Не дивлячись на позірну щирість та відкритість московських пропаґандистів, дивовижним чином справжні причини зовсім не збігаються з офіційними і навіть неофіційними заявами.

Основні заяви(арґументи) для об'єднання:

  1. Історичний - повернення на руську землю сильної Єдиної Руси
  2. Релігійний - заклик покаятися "роскольників" українських церков, які не підкоряються РПЦ
  3. Культурний - у нас ніби єдина руська культура і недобре, що її репрезентують кілька держав
  4. Моральний - простим людям вже набридли постійні конфлікти, вони бажають мирного існування. І тільки якісь божевільні бандерівці прагнуть якоїсь там "національної держави".
  5. Економічний - всім(особливо двом меншим братам) вигідніше бути економічно поєднаними з багатою Великою Руссю.


Справжні причини для московізації України та Білорусі:

  1. Історична - якщо Велика Русь (яка, дійсно, матиме непорівнянно більший вплив у єдності) до кінця асимілює Білу та Малу Русі, - нікому буде відстояти інакшу точку зору, аніж історична наступність Руси Московією.
  2. Релігійна - повний контроль над усім православним людом. Культ православного ядра.
  3. Культурна - якщо зникне більш ціннісно-розвинена українська культура, то не буде з чим порівнювати культуру москальську.
  4. Моральна - великоросам приємно буде знати, що ніхто не може завадити їм робити власну лінію далі.
  5. Економічна - вирішальна економічна роль України у східній Европі давно вже минула, але залишилася стратегічна. І це заважає газовзовнішньо-економічній діяльності Московії в Европі.

Висновком можна сказати, що у Московії є серйозні (хоча звісно еґоїстичні) причини для прагнення приєднання до себе Білоруси (яку вже майже приєднано) і особливо України (яка досі пручається). Безперечно, в найближчі роки Московія знаходитиме чисельні приводи для посилення свого впливу на Україні в усіх галузях. Ось, ми вже бачили що стало з Кримом та Донбасом.

Узкоязьічноє насєлєніє[ред.]

Найвідоміший узкоязічний кровосіся країни.

- макроетнічне утворення в Україні, яке об'єднує етнічних росіян (меншість, проте стрижень), зросійщених українців і зросійщених представників інших національностей. Вирізняються хейтом чужої їм української культури, латентним російським шовінізмом і проблемами національної самоідентифікації. Перші дві риси ясно звідки - це люди російської культури, які живуть у культурному просторі русского міра. Останнє ж потребує детальнішого розгляду.

Насєлєніє vs. Нація

Не важко помітити, як узкоязикі вперто називають себе насєлєнієм. Не дивно - адже здебільшого представники цієї макроетнічної групи не є тубільці. Вони або самі себе населили як російські колоністи, або їх населив совєцький уряд, діючи за планом творення "єдіного совєтского народа".

Натомість українці називають себе латиною нацією чи, нашою те саме - народом (наз. від. народ/нарід). Ми тут народились (як етнічна й історична спільнота) - тож не дивно.

Звідки вони взялися

Як уже зазначено, маються два великих періоди московської асиміляції України. Розглянемо їх, а також інші фактори. Процес агресивного зросійщення, який породив явище "російськомовних українців" (поняття, на думку автора цих рядків неадекватне, адже перебріхує - всі етнічні українці, які мають за першу мову російську - колись власне українці (або діти таких), які зазнали агресивної й всеохопної асиміляційної політики Росії/СРСР; отже, зросійщені).

Московська асиміляція царського періоду

В першу чергу зводилася до зросійщення козацької верхівки, старшини та поступове надання їм загальноімперських дворянських прав. Абсолютна більшість козацької еліти була аж ніяк не проти такого розкладу і без особливих проблем за три-чотири покоління влилася в імперську систему, отримуючи дійсно непогані привілеї і без зайвих рефлексій служачи династії Романових. Після остаточного відвоювання на початку ХІХ сторіччя в османів українського Причорномор'я й українського Приазов'я, туди потік різноплемінних колоністів ринув(русскіє, німці, греки та інші), які московську як мову міжнаціонального спілкування використовували. Але, за великим рахунком, це особливу погоду не робило - в місцях компактного проживання кожний народ своєю рідною мовою спілкувався все одно, а з «чужинцями» він не контактував особливо. Паралельно влада з українською мовою боролася непримиренно, зводячи її до побутового спілкування у сільській глушині. Саме за цього періоду українське місто в своїй основі вже русскоязичноє стало, що дуже допомогло русифікації українців не лише з числа міських жителів вже за наступного, за совєтського періоду Московської імперії.

Московська асиміляція совєтського періоду

Часто зводилася до масового завезення в промислові регіони Україні домінуючої радянської національності - звісно, насамперед русскіх з історичного осердя Московії(з так званого «золотого кольца Россіі»). Українці не могли задовольнити радянську владу як масова робоча сила, бо заводів, шахт та фабрик для обслуговування інтересів вояччини насамперед(треба ж до Другої світової війни готуватися було, бо інакше «всесвітню совєтську республіку», згідно учення Леніна—Сталіна, встановити неможливо було!) будувалося достобіса, а охочих місцевих йти туди при усьому старанні влади (голод на селі, колгоспи) не вистачало. За пізнього періоду існування СРСР(період «застою») асиміляція українців в освітньо-культурній царині найбільш знавіснілих форм набирає - від сумнозвісних указів ЦК КПРС штибу «Об улучшеніі прєподаванія русского язика» і до ліквідації у вишах і середніх спеціальних навчальних закладах навіть груп студентів з формально українською мовою навчання. Особливо відзначився в царині русифікації перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. На щастя, не всі наглядачі від Москви над своїми «національними республіками» були такі затяті манкурти, як український Щербицький(чи його білоруський колега Петро Машеров). Наприклад, на противагу Щербицькому, його тодішній грузинський колега Едуард Шеварднадзе укупі з ЦК компартії Грузії статус грузинської мови як офіційної на території своєї республіки вони відстояли.

Перемішування народів (безрідність)

Перемішування народів та етносів як раз і стало результатом політики радянської влади, тим більше в такому перемішуванні увага приділялася в першу чергу русскоязичному насєлєнію, з якого формувалася звісно верхівка місцевої влади та управлінці, а пересічний українець вже був змушений пристосовуватися до цієї ситуації.

Культурне зросійщення за нашого часу

Завдяки тому, що після проголошення «незалежності» 24 серпня 1991 року колоніальна комуністична номенклатура від влади відсторонена не була, вона й зараз Україною продовжує керувати майже неподільно, і не дивлячись на буцімто українізацію новоствореної держави(яка дуже кволо проводилася і до зовнішньої атрибутики вона звелася переважно), зросійщення проводиться ще нахабніше й енергійніше, аніж навіть за пізнього СРСР. Порівняно з тими часами, за «незалежної» України відсоток московської мови у ЗМІ, в культурному середовищі зріс ще більше. Наприклад, зараз 90% тиражу новоствореної масової періодики(газети, журнали, альманахи) виключно московською мовою друкуються. Багато раніше україномовної періодики у «двомовному» вигляді виходити стали. Те ж саме й в культурному середовищі ми спостерігаємо - якщо на початку — в середині 90-тих років минулого сторіччя молоді українські «зірки» здебільшого українською мовою виступали, то останнім часом вони у своїй переважній більшості на московську перейшли. І що є гірше, культурне середовище України деградувало настільки, що, не дивлячись на відверту військову агресію з боку Московії проти України, нинішні українські митці останню з концертами відвідують регулярно!

Що з ними робити?

Багато хто з анонів у безсиллі бугуртить через засилля російської культури в Україні й часом на Кропивачі з'являються треди, які закликають банально геноцидити узкоязиких. Явище природнє й зрозуміле, однак на думку багатьох не вельми мудре.

Найкраще, що можна зробити з російськомовними - потихеньку асимілювати. Не вірите, що ми можемо? Подивіться на Львів. Після захоплення совками місто, побільшості з жителями-лоляками, РАПТОВО стало російськомовним. Тепер? Відкиньте тимчасовий наслідок хвилі донбаської міграції (їх теж асимілюємо - куди дінуться) - побачите, як треба діяти. Розмовляти всюди українською, підтримувати неофітів та активістів української культури й загалом своє, клепати контент, тиснути на державу, аби гарантувала - і всьо буде чотко.

Історичність

Московське православ’я[ред.]

Файл:Hhh 1.jpg
Ми настоящі християне, ми малим ситі!
Файл:Demotivators org ua-gen-hortus deliciarum - hell jpg.jpg
Ви ще темні, святим хрестом не просвіщенні!
«

Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом би нам
Платить за сонце не повинні!
Та й тілько ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як не те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
Об бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться!.. В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!

 »

— Т.Г. Шевченко

«

Но Христа, Христа-то зачем Вы примешали тут?! Что Вы нашли общего между Ним и какою-нибудь, а тем более православною церковью?
Он первый возвестил людям учение свободы, равенства и братства и мученичество запечатлел, утвердил истину своего учения.
И оно только до тех пор и было спасением людей, пока не организовалось в церковь и не приняло за основание принцип ортодоксии.
Церковь же явилась иерархией, стало быть, поборницей неравенства, льстецом власти, врагом и гонительницею братства между людьми, - чем продолжает быть до сих пор

 »

— В.Г. Бєлінскій


Московське православ'я (або просто москвослав'я) - екстремістська релігійна течія з деякими атрибутами православ'я і методикою фашизму. Центр москвослав'я знаходиться у Москві (звідси й назва), а найвищою цінністю цієї течії є Рузґій чєлавєґ (подібно як у нацистів - Надлюдина арійської раси). Структура, яка займається поширенням москвослав'я, називається РПЦ, її основна діяльність - опіум, свічки, провладна промивка мізків, розпалювання нетерпимості між народами. РПЦ видає себе за християнську організацію, а свою релігію називає православ'ям, але це - брехня, РПЦ має відношення до хриситянства таке ж саме як FEMEN до фемінізму. Москвослав'я поширено на просторах ерефії, а також більшій частині України та Білорусі, де є значний відсоток московських блюдолизів.

Історія[ред.]

Багато кацапських ФГМнутих довбойобів-ісконніків відданих патріотів вважають що церква первинна по відношенню до української, але підручник з історії з цим не згодний. В 15-ому століття московським попам (які прославилися задовго до того чищенням монгольских чобіт) набридло ділитися прибутком з київською митрополією, і вони відкрили власну церкву. Тільки в 1686 році грецький патріарх, підкуплений московитами, визнав українську митрополію частиною московської церкви, за що через рік й був позбавлений сану. в 19-ому столітті видатний ефіопський московський поет написав "сказку о попе и работнике его балде" (цікаво, що ця казка й зараз викликає жопобіль в попів [1], яка відображувала точку зору простого російського народу. У 20-ому столітті настали важкі часи, озлоблене бидло, яке замахалося терпіти владу, здійняло бунт, у тому числі й проти церкви, але після повалення царя попи продемонстрували геніальне вміння лизоблюдства:

«

Передайте Советскому правительству и Президиуму ЦИК СССР глубокую благодарность — как от меня, так и от моей паствы.
Отныне Церковь отмежевалась от контрреволюции и стоит на стороне Советской власти.
Церковь возносит молитвы о стране Российской и о Советской власти.
Церковь признаёт и поддерживает Советскую власть, ибо нет власти не от Бога.
Пора <…> принять всё происшедшее, как выражение воли Божией <…> осуждая всякое сообщество с врагами Советской Власти и явную или тайную агитацию против неё.
Мы <…> всенародно признали новый порядок вещей и Рабоче-Крестьянскую Власть народов, Правительство коей искренне приветствовали.
Мы <…> уже осудили заграничный церковный собор Карловицкий за попытку восстановить в России монархию из дома Романовых.

 »

По суті, прославляння влади - основна діялність корпорації, яка завжди була політичним органом в державі.

РПЦ та наука[ред.]

На відміну від католицької, спалення вчених не влаштовувала, але гоніння на науку також було, найвідоміше - вигнання Івана Федорова з Москви за сатанізм - друкарство. Також знищувала анатомічні факультети в Казані, домагалася заборони книг Дарвіна. Але, мабуть, найгірше, що зробила РПЦ- то створила таке середовище, що наука в Росії просто не розвивалася[1].

РПЦ та 6 заповідь[ред.]

«

Земная история кончается поражением христиан. Об этом в Евангелии честно предупреждается словами Иоанна Богослова в «Апокалипсисе»: «И будет дано Сатане вести войну со святыми и победить их». Нет, сохранится, конечно, сообщество людей, собравшихся вокруг веры, чаши с причастием… Но церковь в социальном смысле проиграет. Не будет христианской школы, христианской политики, христианской культуры. Во многом этого нет и сейчас.В историческом смысле я пессимист, и мне кажется, что большевистский режим сломал хребет русскому народу. Поэтому сейчас русский народ похож на собаку, которая еще может лапками скрести, но ни свою конуру, ни хозяйский дом охранять не может. Взять хоть то обстоятельство, что в России нет православного терроризма, нет русского националистического терроризма.
– Это плохой признак?
– С точки зрения диагностики жизнеспособности общества, это плохой признак. Терроризм сам по себе – это выплеск злой, разрушительной энергии. И если русский националистический терроризм в России начнется, я первый буду против него проповеди произносить. – Но в душе, небось, будете радоваться?
– Ну, со стороны, как врач радуется тому, что в организме есть признаки жизни.

 »

— протидиякон РПЦ Андрей Кураев

Ще Кураєв[ред.]

«

девочка эмо сидит на трубе и горько плачет: «Эх, ну хоть бы хоть что-то случилось! Как я мечтаю о том, чтобы поскорее уйти от этой серой и несчастной жизхни! Да пусть бы хоть эта проклятая труба взорвалась!»

Труба взрывается.

Закадровый рекламный голос: «Газпром. Мечты сбываются!

 »

Русскій мір[ред.]

В 17-ому столітті цар Петро І перетворив церкву в машину проросійської пропаганди, й звичні заклики "подай гроші - в рай попадеш" почали витіснювати "Мазепа-прєдатєль, паши на царя". Війна з українцями стала традицією кацапської церкви, в 46-ому році уніати були змушені приєднатися до РПЦ, перед тим було знищена автокефальна церква, зараз же залісські попи намагаються повернути владу, найвідоміші перли:

В результате удара молнии сегодня, 4 июля, погиб экс-губернатор Ровенской области, председатель областной организации УНП Василий Червоний. Это произошло в окрестностях поселка Клевань около 12 дня. Как сообщили в МЧС Украины, молния поразила Червония во время рыбалки.

Василий Червоний 1958 года рождения был одним из организаторов создания в Ровенской области Народного Руха Украины. Был народным депутатом Украины первого, второго, третьего (от НРУ) и четвертого (от Нашей Украины) созывов.

С января 2005 по май 2006 года Червоний был председателем Ровенской облгосадминистрации. В последние годы – неизменный председатель областной организации Украинской народной партии, председатель фракции УНП в областном совете.

В 2002 и 2004 годах был руководителем избирательного штаба Виктора Ющенко в Ровенской области.

Червоний был активным церковным деятелем края. Ему принадлежит большая роль в организации и создании епархий Украинской Православной Церкви Киевского патриархата. Он также был членом Высшего Церковного совета УПЦ Киевского патриархата, церковным старостой ровенского кафедрального Свято-Покровского собора, кавалером многих отличий этой церкви.

Червоний был главным организатором захвата соборов в Ровно и Луцке. В Луцке захват Троицкого собора сопровождался жестоким избиением священнослужителей и верующих. Протоиерею Леониду Мельничуку филаретовские боевики разбили голову железным прутом. Избит протоиерей Петр Муляр. Одна из прихожанок собора, которой были нанесены тяжкие телесные повреждения, через некоторое время скончалась от полученных травм. Практически одновременно со штурмом собора был захвачен Феодосиевский храм Луцка. Настоятеля протоиерея Валентина Негоду боевики пропускали сквозь строй, жестоко били, вырывали волосы. Попытавшийся поднять вопрос о возвращении храмов Украинской Православной Церкви, митрополит Луцкий и Волынский Нифонт также подвергся нападению филаретовских боевиков. Ему перерезали вены на правой руке и попытались убить. Покровительство экстремистам со стороны высшей власти в Киеве не позволило завести ни одного уголовного дела по фактам покушения на убийство и избиений. 10 февраля 1994 года Хмельницкий областной суд издал распоряжение о признании недействительной передачи Свято-Троицкого собора, зданий церковной канцелярии и семинарии "киевскому патриархату". Суд обязал Луцкую областную администрацию возвратить собор верующим Украинской Православной Церкви. Данное решение было впоследствии подтверждено Верховным Судом Украины. Аналогичные судебные постановления были вынесены в отношении Феодосиевского храма и ряда других. Тем не менее, храмы до сих пор находятся во владении "киевского патриархата".

По воспоминаниям заместителя Председателя Союза православных братств Украины игумена Тихона (Жилякова), Воскресенский собор в Ровно штурмовали не один раз. Сначала филаретовцы ворвались в храм, избили, облили кислотой священнослужителей и верующих, водворили на горнем месте в алтаре портрет Т.Шевченко и флаг Украины, а затем ретировались. Вскоре на икарусах подъехали около двух тысяч унсовцев из Галиции и при поддержке местного ОМОНа принялись избивать верующих. После того как филаретовцы овладели собором, Госкомрелигий издевательски записал в документах, что "по желанию общины" храм переведен в "киевский патриархат". Ключевым организатором был пан Червоний. Требования судов вернуть собор Украинской Православной Церкви, разумеется, до сих пор не приведены в исполнение.

Отлучен от Церкви еще в 1992 году тогдашним ровенским (ныне Днепропетровским) владыкой Иринеем.

На 10 июля он готовил принятие областной радой постановления, запрещающего въезд Патриарха Кирилла на территорию Ровенской области...

Новость о гибели нераскаянного подлеца печальна. Но есть и повод для радости - предсмертный проект Червоного не будет реализован. То, что патриарх Кирилл встретит на Украине на каплю меньше нацистского хамства - это хорошо. Будет чуточку меньше зла. И этому я рад.

Москвофобія[ред.]

Москвофобія' (від "москвин" і грецьк. φόβος — страх) - звичайне відчуття європейця при згадці про москалів. Якщо описати емпірично, то це щось між ненавистю до азійських варварів, страхом перед їх агресивним дикунством і загарбництвом, прагненням хоч якось просвітити бідолашних унтерменшів. Найбільш властиве це почуття європейських народам, що межують з Імперією Зла: українцям, білорусам (чи литвинам - кому як подобається), естонцям, литовцям, латвійцям; а також народам, яких москалі загарбали, але ще не варваризували.

Поширення

Якщо вірити загниваючій педівікії, найбільшими москвофобами є самі ж москалі. А точніше окремі верстви московського населення: ліберали й емігранти. Та все ж інші держави бояться і недолюблюють Ерефію більше за її громадян.

США

Традиційно ненавидять ставляться з легким презирством до Московщини вже понад чверть століття, до того ненавиділи та остерігалися Московію через комунізм та бажання випиляти капіталізм. Американці вже не вважають її своїм головним природним ворогом і суперником за контроль над світом - арабські терористи зараз куди страшніші для США.

Бриташка

Останнім часом страх британців втихомирився. Однак на початку минулого століття ці країни ледь не перебились одна з другою за контроль над Азійськими єбенями.

Німчура

Ці не люблять слов'ян давно. Уже майже 1000 років триває протистояння між германським і слов'янським світом. В часи ДСВ няўка Біснуватий навіть хотів знищити всіх москалів, та на жаль не встиг.

Центральноєвропейські держави

Бояться москалів після 50-річного періоду фактичної окупації. Сьогодні представники цих держав (здебільшого ляхи), в інтернетах час-від-часу здійснюють рейди на москальські імеджборди, з картинками "Ґаржусь Рассієй". Однак через малу кількість ці витівки кінчаються традиційно.

Галерея[ред.]

Див. також[ред.]


  1. Яким чином?