Олександр Усік

Якщо тобі треба Усіка, що махає кулаками не на ринзі а в інтернеті, тобі сюди

Олександр Усик (або Усік, себе називає Алєксандром) — наш боксер, наша гордість, чемпіон, та, коротше кажучи, наше фсьо, головний по ринговим мордобоям після того, як Віталій Кличко до політики подався, а Володя пішов на заслужену пенсію. Колись ледь не всі українські поціновувачі боксу були в захваті від Усика (хоч за інерцією деякі унікуми досі вважають його «своїм чуваком»), та й сам боксер яскраво підкреслював свою вельми проукраїнську позицію, звідси ж і його відомий образ козака з оселедцем. Але, не все було не так однозначно...

Сьогодні ж він — абсолютний чемпіон світу в найпрестижнішій вазі, людина, яка змусила скиглити від болю британського двометрового троля, і просто унікальний персонаж, чия біографія нагадує спортивну драму у стилі "кіно". Від танців у рингу до цитування дивних віршів — він зібрав усі можливі ачівки та зашквари в цьому житті.

Шлях до успіху, або Як козак бив писки

Ще в далекому 2012 році Саня розривав Олімпіаду в Лондоні. Тоді він брутально розкидав опонентів і фіналочкою станцював бойовий гопак прямо на рингу. Це було настільки епічно, що навіть найсуворіші фанати пустили скупу чоловічу сльозу гордості. Сучасні зумери тоді ще під стіл пішки ходили, але цей момент золотими літерами вписаний у ютуб-архіви, тож десь ви його відкопаєте. Далі була напівпрофесійна ліга, де Усик та його кенти робили з суперників відбивні під гучні оплески публіки.

Після цього Саня закономірно пішов у профі. Там він методично, як неспинний комбайн, почав косити супротивників у крузервейті - це такий дивізіон, де боксери ще не виглядають як вантажівки, але вже б'ють як кувалди. Зібрав усі пояси, став абсолютним чемпіоном і зрозумів, що йому стало нудно. Тому Саня вирішив набрати масу і перейти в хевівейт — елітну вагову категорію. Злі язики тоді казали, що Саня занадто дрібний і взагалі безударний. Але він тільки посміхався своєю фірмовою щербатою посмішкою.

Православіє і любов до Росії

Секретні матеріали Усика

Довгий час поводив себе як типовий малорос. На це вказує, наприклад, вертіння сракою у відповідь на запитання «чий Крим?», кажучи, що він «Божий», або ж «Крим — ета Крим». А ще зі своїм колегою по цеху Василем Ломаченком зненацька впав у православ'я (самі розумієте якого патріархату), разом навіть знялися в якомусь кацапському фільмі про дружбу з Расєєй.

«	Ми з хлопцями, які живуть у Москві, тренувалися, їли кашу з однієї миски, пили чай з однієї чашки, а зараз бачите, хтось ділить портфелі, а я маю ділити дружбу з цією людиною? Та я буду продовжувати з ним дружити. Мені все одно, що мене хейтять	»
	— Саня про адіннарот

У той темний період його публічна риторика часто нагадувала згенерований нейромережею текст, який видає типову підлогу країни, намагаючись злитися з українським контекстом, але жорстко спалюючись на дивних мовних зворотах. Він записував відосики за кермом, читав власні специфічні вірші та викликав критиків на "дуелі". Тоді багато хто з проукраїнської тусовки думав, що Усик остаточно втрачений. Він роздавав інтерв'ю різним мутним персонажам і загалом генерував тонни непробивного кринжу. Здавалося, що в його голові оселився якийсь московський піп, який керує ним за допомогою джойстика.

Усик і вторгнення кацапів 2022

Кацапи прийшли та насрали в будинок Усика [1]

Сувора реальність 2022 року привела під Київ кацапську орду, яка роз'їбала та розграбувала передмістя столиці. Дісталося і будинку Усика у Ворзелі, що вельми вплинуло на його ставлення до расіян та Расії. Окупанти там не просто пожили, а буквально запаскудили все навколо, зламали паркан і влаштували свій фірмовий "русскій мір" з крадіжками бойлерів. Сподіваємося, що в майбутньому він знову не повернеться любити расіюшку.

Після такого холодного душу Саня різко забув про спільні миски з кашею. Він повернувся в Україну, записався в ТрО і взяв до рук справжній автомат. Замість молитов за "мир у всьому світі", він почав жорстко та адресно критикувати російську агресію. Коли Київщину зачистили, стало зрозуміло, що на міжнародній арені від чемпіона користі значно більше. Усик поїхав готуватися до захисту титулів. Перед боєм-реваншем з Ентоні Джошуа він виглядав настільки суворо і брутально, що жодна віртуальна зеленоволося нявка не змогла б візуально пом'якшити цей заряд концентрованої люті в його очах. Саня вийшов на ринг і вдруге впевнено розкатав британського бодібілдера, присвятивши перемогу ЗСУ.

Епічна битва з Пузанем

Проте справжній цирк на дроті почався, коли на горизонті замайорів мега-файт за звання абсолютного чемпіона у важкій вазі проти Тайсона Ф'юрі. Цей британець — хитрий троль, який обожнює психологічні ігри та має пузо, як у баті після травневих шашликів. Ф'юрі довго уникав контракту, розповідав пресі, що Саня — це "середньоваговик-кролик", і вимагав неадекватні гонорари.

Саня ж реагував на ці випади максимально по-дзенівськи. На один із прес-заходів перед боєм Усик прийшов у розкішному стилізованому костюмі українського шляхтича. Виглядав він так пафосно і меланхолійно, ніби щойно відзняв свій особистий опенінг на Куяльнику, де задумливо дивився в лиман, готуючись до вирішальної битви добра зі злом.

Сам бій у травні 2024 року перетворився на валідольну гойдалку. Спочатку Ф'юрі відверто кривлявся і пробивав аперкоти, але ближче до чемпіонських раундів Саня почав насипати йому таких жорстких лящів, що у британця ледь батарейки не сіли. У дев'ятому раунді Усик так закрутив циганського короля по рингу, що той решетом висів на канатах. Судді закономірно віддали перемогу нашому бійцю. Саня плакав просто в камеру, згадував покійного батька і кричав "Слава Україні".

Бізнес-імперія та нове життя

Як зазначають знаючі люди з вітчизняної бізнес-тусовки, сьогодні Усик — це вже не просто талановитий спортсмен, а цілий корпоративний монстр. Він запускає власні лінії одягу, вписується в різноманітні стартапи і навіть грає в голлівудському кіно разом зі Скелею Джонсоном. Його стиль спілкування кардинально змінився: стало менше мутної сектантської філософії і більше чітких, проукраїнських та пацанських заяв.

Жартують. що в Усика під час постійних роз'їздів по закордонних трейнінг-кемпах міг би вже виробитися стійкий рефлекс перевірки номера автівки. Адже куди б він не приїхав — в Іспанію, Британію чи Штати — всюди наші люди миттєво впізнають його профіль і біжать брати автограф, тож постійно доводиться сканувати оточення.

Зараз Саня активно донатить на армію через свій фонд, купує пікапи для військових і відбудовує зруйновані росіянами будинки. Його сторінки в соціальних мережах тепер виглядають максимально патріотично та правильно. Бракує хіба що петиції від фанатів, щоб він публічно вимагав від розробників Інстаграму встановити хмаринки та пшечку як обов'язкову та безальтернативну тему оформлення свого профілю. Коротше кажучи, шлях від зашквареного любителя російської каші до світового героя Саня пройшов успішно. Історія любить переможців.