Русскій мір

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Пост-радянський простір)
Перейти до: навігація, пошук
Xatyan.png

Раків подолано! Стабільності досягнено!
Ця стаття в цілому задовільна станом на 28.09.2017. Адміни в неї більше не лізуть, і вам не варто. Краще займіться чимось корисним.

Vatnye1.png

Я ни верю!
Вы все врёти !!! Я ни верю !! Ва всем винаваты пиндосы !!11 Капиталисты !!! Бэндэры !!111

Представники виду у природньому середовищі

Русскій мір (розм. узкій мір) - імперська доктрина, сенс якої полягає у об'єднанні усіх москалів (та змоскалених представників інших етносів) в одній державі. Весь "мір" тримається на 3 стовпах. Це - московське православ'я, московитська культура і самодержавство. Тобто якщо пацієнт ходить у московську церкву або слухає Круга чи Цоя, або любить барський член у дупі, або краще все і зразу, він потенційна ціль для "асвабаждєнія" і невід'ємна частина "русскава міра".

Русскій мір це коли...[ред.]

  • Мали бути московські зарплати, а насправді по хаті йобнуло снарядом.
  • Ти думав, що прийдуть свої "русскіє", а вони прийшли і обзивають тебе лєнівим хахлом.
  • Паспорт твоєї "республіки" визнає лише твоя "республіка". Ну ще й та, сусідня. Така сама, "народна".
  • Народ побоюється здавати тобі квартиру у Києві.
  • Росіяни та руськоязичні інших областей моляться аби він не прийшов.
  • З тебе роблять шашлик в Одесі другого травня.
  • У твоїй "республіці" найшанованіші люди мають кримінальні пики та минуле.
  • Їдеш за пенсією до клятих хахлов.
  • За образу почуттів віруючих можуть дати реальний термін.
  • Ти православний комуніст.
  • Казах, башкір - "русскій мір".
  • Взяв відпустку і танк із військової частини та поїхав на Донбас добровольцем.
  • Потрапив у полон і виявляється, що ти вже як два роки за власним бажанням звільнився із армії, а може тебе ніколи й не було.
  • За пост в інтернеті твої двері ламає ОМОН.
  • Кляті америкоси придумали Малоросію, щоб посварити народи Новоросії.
  • Сусідні країни будують паркани на кордоні.
  • Попи освячуюють реактивні залпові установки.
Взаємовиключність характерна риса "русского міра"
  • Гіві і Моторола не засідають у Верховній Раді, а залягають на глибині десь двох метрів.
  • Москалів Криму взяли, а Донбасу ні.
  • Світло, вода або газ з перебоями, або взагалі немає.
  • Збиваєш Боїнги.
  • Ти за царя і за комуністів, які вбили царя. А також за білих.
  • Це коли хахлов не існує, але ти з ними один народ.
  • Бохатий турист не приїхав.
  • Давлять сири і гусей бульдозером, щоб показати серйозність намірів.
  • Бояться НАТО в Україні так, що за 4 роки для популяризації НАТО зробили більше, ніж усі інші разом взяті за 22 роки.
  • Ненавидиш за те, що хтось спробував витягти барський хуй із сраки та позитивно ставишся до тих, кому він до вподоби.
  • "Встайош с калєн".
  • У сусідніх країнах "русскіє" страждають від фашистсько-нацистсько-бандерівських режимів та чекають "асвобождєнія", навіть коли вони про це не знають.
  • Падає рівень життя, але "всє врут, а ми крєпчаєм".
  • Якщо не ми, то нас.
  • Болівія, Венесуела, Білорусь, Вірменія, Судан, КНДР, Сирія, Куба, Нікарагуа, Зімбабве - бро, а Європа та Штати - не бро.

Представники[ред.]

Кількість постійних та потенційних представників виду homo paxrusticus (або ватоголовців) у світі порахувати досить важко. Не всіх москалів можна до нього віднести, досить часто частиною "русскава міра" стають люди іншої національності. Все ж на основі багаторічного зооспостереження можна говорити про певні тенденції у популяції виду.

Найчастіше відповідні генні мутації проглядаються у людей, які народились та більшість життя провели у країні розвиненого соціалізму. Доведено, що на комбінацію звуків "братські народи, ковбаса по 2.20, хліб по 16" у них починає виділятись шлунковий сік і спостерігається емоційне піднесення. Навпаки, на слова "фашизм, Україна, мова" реакція проявляється у неконтрольованих спалахах агресії.

Також схильні до "русского міра" особини із дефектами щелепи. Дефекти полягають в "узкоязичії". У такому випадку персонаж часто може прожити все життя в україномовному, англомовному чи іншомовному середовищі, але все ще не розмовляти або погано розмовляти на мові цього середовища. Часто не тому, що не хоче вчитись, а тому що не може.

У розповсюдженні представників "русского міра" простежується територіальні ознаки. Підвищена концентрація на один квадратний кілометр відмічена на так званому Донбасі. Вид homo paxrusticus там під загрозою вимирання, тому силами московських природозахисників на українську сторону був вчинений тиск із метою збереження виду для майбутніх поколінь. У зв'язку з цим в українському суспільстві все частіше лунають заклики до огородження даної території стіною, що дозволить максимально наблизити умови проживання представників "русского міра" до природних.

Як лікується?[ред.]

"Координуємось у будинку профспілок," - говорили вони.

На превеликий жаль поки що ліків від цієї важкої хвороби не знайдено, тому випадків лікування вже хворих "руссько мірців" майже не зафіксовано. Хворобу можна тільки попередити. Довготривалі експерименти показали, що "русськомірці" піддаються лише дресируванню, навчання неможливе апріорі. При спробі навчання, звернений до здорового глузду представник виду падає в особливий стан, той, хто має із ним відмінну точку зору обов'язково буде звинувачений у промиванні мізків телевізором. Тому спроби навчання означають, що ви теж довбойоб. Як показує досвід, спроба залагодити конфлікт із "русськомірцем" розцінюється ним як прояв слабкості. Зауважуємо, що найкращий спосіб дресирування був застосований в Одесі.

Русскій мір в інших країнах[ред.]

Від нав'язливого московського ведмедя втекти не так просто

Русскій мір не закінчується лише в кордонах України чи тієї самої Росії. Білорусь, країни Балтії, Казахстан та Кавказ теж включають до цього "міру", інколи клятим піндосам можуть пригадати й Аляску. Десь поряд живе термін "ПРП" (Пострадянський простір) - загальна умовна назва для територій, що колись були у складі великої та страшної Імперії, але тепер знаходяться у різній ступені незалежності від т.зв."Старшого брата". З невеликою натяжкою пострадянський простір може бути синонімом постімперського простору. Складається з цілої купи строкатих народів, країв, областей та всього іншого.

Особливості ПРП[ред.]

На руїнах будь-яких імперій завжди проростало багато нових держав. Майже завжди у таких новоутворень були пред'яви до один одного. Когось образили, когось недооцінили, когось обділили. ПРП не став виключенням. Відразу на його широких, але не дружних просторах, навіть до розвалу Імперії, спалахнула не одна локальна війна. Грузини проти абхазів та осетинів, таджикські клани один против одного, розборки узбеків з киргизами в Ферганській долині, Придністров'я, вірмени проти азербайджанців в Нагірному Карабаху і найновіша війна з сепаратистами в Україні.

Отже ПРП - це окремий випадок, коли на руїнах імперії народилася купа держав, які мають претензії один до одного, але старий імперський центр рано чи пізно спробує взяти реванш і знову втягнути свої минулі провінції під свої протекторат. Не факт що йому щось вдасться, але крові може пролитися немало. Що підтверджується подіями останніх років. Тож тримаймося один одного та чистимо автомати.

Пострадянський простір та "Русскій мір"[ред.]

"Яка хоробра дівчинка"
« Багато разів зустрічався з "пацріотами". Не розумію, що відбувається у Русляндії, і чому актом патріотизму вважається ненависть до США/ЄС.

Також подобаються екземпляри, які глумляться з України за що тільки можна (хоч у самих Бог зна що твориться), якщо вони чують українську, то у них прокидається дід-борець з "бандерами", вони вважають, що без допомоги Росії Україна була би плем'ям лайноїдів, а потім питають себе і інших членів цього зверинцю: "Что ж братья украінци нас так не любят?(9((" Господи, пече, Господи, як припікає.

 »

На протязі останніх двадцяти років всі країни-нащадки СРСР намагалися запровадити купу різних міждержавних органів (ГУАМ, СНД, Евразійський Союз). Але їх ефективність досить сумнівна. Росія не була би Росією якби не намагалася відновити свій вплив на своїх минулих підлеглих. Частково їй це вдалося, втягнувши в "Русскій мір" по перше Білорусь, а потім Вірменію, Казахстан, та Таджикистан, кількох невизнаних карликів. Але проблема в тому, що навіть Білорусь, яка ніби то давно вже в "русскам міре" так чи інакше намагається викручуватися від обіймів Старшого брата, визискуючи свій профіт від санкцій та економічних проблем Росії. Україна переживає зараз найважчий період своєї історії і стримує нахабні потуги Імперії. Сподіваймося, що витримає.

Грузія[ред.]

Окремий випадок з маленькою, але дуже гордою дівчиною Сакартвело. "Прінуждєніє к міру" ("силкування до миру", офіц. "замирення") - висловлювання, що з'явилося на світ Божий після відомих подій серпня 2008 року. Після вторгнення москальських військ у Грузію по інтернетам прокотилася хвиля епічних срачів. Намагаючись виправдатись перед радбезом ООН російський посланець називав діяння московитів не війною, а... "прінуждєнієм к міру". Лол!

Історія[ред.]

А почалося все не 2008, й не 2003, а набагато раніше. На початку розпилювання совка багато керівників райкомів та прапорщиків вирішили, що варто приєднатися до загального свята й почали проголошувати "незалежності". У ПО товариш із незрозумілим прізвищем вирішив трохи потролити грузинів й оголосив "незалежність" та призначив себе президентом цього історичного непорозуміння. Спочатку сміялися грузини довго, вважаючи що цей дядько нічого не вартий, та все-ж пішли нагородити цього Пєтросяна ордєном Лєніна. Однак,як виявилося, у Кокойти був контракт із ОРТ, ФСБ та постачальниками зброї та добровольців з Расії-матушки. В результаті відбулися масштабні матчі з пейнтболу як включали у себе також коврові бомбардування, артобстріли та етнічні чистки. Кінець-кінцем все закінчилось нічиєю й команди роз'їхались по домівках. Йшли роки, термін контракту добігав кінця. Ну і вирішили осетини запилити епічне реаліті-шоу для москальського ТБ. Для цього довелося знов тролити грузинів. То обстріляють, тосолдатиків викрадуть. І тут несподівано(через 15 років) терпець у джиґітів урвався й пішли вони товкти пики цим ідіотам, як тут за них вписалися москалі. За тиждень все скінчилося бойовою нічиєю не без допомоги заходу.

Лулзи[ред.]

Як би цинічно це не звучало, але вони були. "Геноцид" осетиниського народу Влада ПО постійно заявляла про масове винищення південних осетинів за національною приналежністю. Кількість загиблих по кожному факту геноциду не перевищувала 200 чоловік. 2000 загиблих Саме стільки жертв серед цивільного населення називала влада ПО через 24 години після приходу грузинів. За результатами війни продажна Human Rights Watch нарахувала всього півсотні загиблих осетин(і цивільних, і військових)

Цхінвал(і)

Як виявилося, російські журналісти погано вивчали географію... Чи, може, просто, треба до логопєда?

Вилочка

Основна стаття Вилочка Було з'ясовано, що москальська армія на 95 відсотків складається з гопоти. Репортажі російського ТБ Феєричні за своєю суттю. Відомі великою кількістю фальсифікацій та істерії.

Україна[ред.]

Основна стаття: Крим
Основна стаття: Луганда і Донбабве

«РуССкая» єдність[ред.]

« Россия, Украина, Беларусь - только вместе мы Святая Русь!  »

— Каноничньій вариант

Благородна велика Россія добродушно прийме до свого лона кровних братів.
Московити досі уявляють себе у середньовічній Московії.

Так звана "Русська" єдність - московитська теорія, зміст якої виказаний у попередньому реченні. Вже понад 150 років пропаґанда офіційної політики Московії глаголить на всі боки в усі галузі про культурну, територіальну, і, особливо, релігійну подібність і аналогічність трьох Русей ("Малої Руси" - України; Білої Руси - Білорусі; Великої Руси - "Росії"). В будь-якій галузі такої пропаґанди остаточним твердженням є необхідність об'єднання Щось типу такого:

  1. Велика Русь
  2. Біла Русь
  3. Мала Русь
  4. Об'єднання Русей
  5. ???????
  6. Свята Русь

Арґументи та причини[ред.]

« Надо сказать, что на словах русские всегда готовы признать, что украинцы – народ, но – внимание! – «братский народ». За этой лукавой формулой кроется твердое убеждение, что мы – русские и украинцы – ОДИН народ, призванный жить в одном государстве со столицей в Москве. Говоря о «братском украинском народе», большинство русских воспринимают украинский язык и само украинство как досадное историческое недоразумение, исторический вывих, возникший благодаря зловредному влиянию Литвы и Польши.  »

— 23

А насправді

Не дивлячись на позірну щирість та відкритість московських пропаґандистів, дивовижним чином справжні причини зовсім не збігаються з офіційними і навіть неофіційними заявами.

Основні заяви(арґументи) для об'єднання:

  1. Історичний - повернення на руську землю сильної Єдиної Руси
  2. Релігійний - заклик покаятися "роскольників" українських церков, які не підкоряються РПЦ
  3. Культурний - у нас ніби єдина руська культура і недобре, що її репрезентують кілька держав
  4. Моральний - простим людям вже набридли постійні конфлікти, вони бажають мирного існування. І тільки якісь божевільні бандерівці прагнуть якоїсь там "національної держави".
  5. Економічний - всім(особливо двом меншим братам) вигідніше бути економічно поєднаними з багатою Великою Руссю.


Справжні причини для московізації України та Білорусі:

  1. Історична - якщо Велика Русь (яка, дійсно, матиме непорівнянно більший вплив у єдності) до кінця асимілює Білу та Малу Русі, - нікому буде відстояти інакшу точку зору, аніж історична наступність Руси Московією.
  2. Релігійна - повний контроль над усім православним людом. Культ православного ядра.
  3. Культурна - якщо зникне більш ціннісно-розвинена українська культура, то не буде з чим порівнювати культуру москальську.
  4. Моральна - великоросам приємно буде знати, що ніхто не може завадити їм робити власну лінію далі.
  5. Економічна - вирішальна економічна роль України у східній Европі давно вже минула, але залишилася стратегічна. І це заважає газовзовнішньо-економічній діяльності Московії в Европі.

Висновком можна сказати, що у Московії є серйозні (хоча звісно еґоїстичні) причини для прагнення приєднання до себе Білоруси (яку вже майже приєднано) і особливо України (яка досі пручається). Безперечно, в найближчі роки Московія знаходитиме чисельні приводи для посилення свого впливу на Україні в усіх галузях. Ось, ми вже бачили що стало з Кримом та Донбасом.

Як порвати русскомірца[ред.]

Вони стверджують що Україна та все українське це вигадки. Що ж, можна приветси їм цитату їх улюбленого товариша Сталіна "О белорусской и украинской национальностях":

... Ясно, что украинская национальность существует, и развитие её культуры составляет обязанность коммунистов. Нельзя идти против истории. Ясно, что если в городах Украины до сих пор ещё преобладают русские элементы, то с течением времени эти города будут неизбежно украинизированы.[1]

Хоча вони навіть після такого свою думку не змінять.

Узкоязьічноє насєлєніє[ред.]

Найвідоміший узкоязічний кровосіся країни.

- макроетнічне утворення в Україні, яке об'єднує етнічних росіян (меншість, проте стрижень), зросійщених українців і зросійщених представників інших національностей. Вирізняються хейтом чужої їм української культури, латентним російським шовінізмом і проблемами національної самоідентифікації. Перші дві риси ясно звідки - це люди російської культури, які живуть у культурному просторі русского міра. Останнє ж потребує детальнішого розгляду.

Насєлєніє vs. Нація

Не важко помітити, як узкоязикі вперто називають себе насєлєнієм. Не дивно - адже здебільшого представники цієї макроетнічної групи не є тубільці. Вони або самі себе населили як російські колоністи, або їх населив совєцький уряд, діючи за планом творення "єдіного совєтского народа".

Натомість українці називають себе латиною нацією чи, нашою те саме - народом (наз. від. народ/нарід). Ми тут народились (як етнічна й історична спільнота) - тож не дивно.

Звідки вони взялися

Як уже зазначено, маються два великих періоди московської асиміляції України. Розглянемо їх, а також інші фактори. Процес агресивного зросійщення, який породив явище "російськомовних українців" (поняття, на думку автора цих рядків неадекватне, адже перебріхує - всі етнічні українці, які мають за першу мову російську - колись власне українці (або діти таких), які зазнали агресивної й всеохопної асиміляційної політики Росії/СРСР; отже, зросійщені).

Московська асиміляція царського періоду

В першу чергу зводилася до зросійщення козацької верхівки, старшини та поступове надання їм загальноімперських дворянських прав. Абсолютна більшість козацької еліти була аж ніяк не проти такого розкладу і без особливих проблем за три-чотири покоління влилася в імперську систему, отримуючи дійсно непогані привілеї і без зайвих рефлексій служачи династії Романових. Після остаточного відвоювання на початку ХІХ сторіччя в османів українського Причорномор'я й українського Приазов'я, туди потік різноплемінних колоністів ринув(русскіє, німці, греки та інші), які московську як мову міжнаціонального спілкування використовували. Але, за великим рахунком, це особливу погоду не робило - в місцях компактного проживання кожний народ своєю рідною мовою спілкувався все одно, а з «чужинцями» він не контактував особливо. Паралельно влада з українською мовою боролася непримиренно, зводячи її до побутового спілкування у сільській глушині. Саме за цього періоду українське місто в своїй основі вже русскоязичноє стало, що дуже допомогло русифікації українців не лише з числа міських жителів вже за наступного, за совєтського періоду Московської імперії.

Московська асиміляція совєтського періоду

Часто зводилася до масового завезення в промислові регіони Україні домінуючої радянської національності - звісно, насамперед русскіх з історичного осердя Московії(з так званого «золотого кольца Россіі»). Українці не могли задовольнити радянську владу як масова робоча сила, бо заводів, шахт та фабрик для обслуговування інтересів вояччини насамперед(треба ж до Другої світової війни готуватися було, бо інакше «всесвітню совєтську республіку», згідно учення Леніна—Сталіна, встановити неможливо було!) будувалося достобіса, а охочих місцевих йти туди при усьому старанні влади (голод на селі, колгоспи) не вистачало. За пізнього періоду існування СРСР(період «застою») асиміляція українців в освітньо-культурній царині найбільш знавіснілих форм набирає - від сумнозвісних указів ЦК КПРС штибу «Об улучшеніі прєподаванія русского язика» і до ліквідації у вишах і середніх спеціальних навчальних закладах навіть груп студентів з формально українською мовою навчання. Особливо відзначився в царині русифікації перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. На щастя, не всі наглядачі від Москви над своїми «національними республіками» були такі затяті манкурти, як український Щербицький(чи його білоруський колега Петро Машеров). Наприклад, на противагу Щербицькому, його тодішній грузинський колега Едуард Шеварднадзе укупі з ЦК компартії Грузії статус грузинської мови як офіційної на території своєї республіки вони відстояли.

Перемішування народів (безрідність)

Перемішування народів та етносів як раз і стало результатом політики радянської влади, тим більше в такому перемішуванні увага приділялася в першу чергу русскоязичному насєлєнію, з якого формувалася звісно верхівка місцевої влади та управлінці, а пересічний українець вже був змушений пристосовуватися до цієї ситуації.

Культурне зросійщення за нашого часу

Завдяки тому, що після проголошення «незалежності» 24 серпня 1991 року колоніальна комуністична номенклатура від влади відсторонена не була, вона й зараз Україною продовжує керувати майже неподільно, і не дивлячись на буцімто українізацію новоствореної держави(яка дуже кволо проводилася і до зовнішньої атрибутики вона звелася переважно), зросійщення проводиться ще нахабніше й енергійніше, аніж навіть за пізнього СРСР. Порівняно з тими часами, за «незалежної» України відсоток московської мови у ЗМІ, в культурному середовищі зріс ще більше. Наприклад, зараз 90% тиражу новоствореної масової періодики(газети, журнали, альманахи) виключно московською мовою друкуються. Багато раніше україномовної періодики у «двомовному» вигляді виходити стали. Те ж саме й в культурному середовищі ми спостерігаємо - якщо на початку — в середині 90-тих років минулого сторіччя молоді українські «зірки» здебільшого українською мовою виступали, то останнім часом вони у своїй переважній більшості на московську перейшли. І що є гірше, культурне середовище України деградувало настільки, що, не дивлячись на відверту військову агресію з боку Московії проти України, нинішні українські митці останню з концертами відвідують регулярно!

Що з ними робити?

Багато хто з анонів у безсиллі бугуртить через засилля російської культури в Україні й часом на Кропивачі з'являються треди, які закликають банально геноцидити узкоязиких. Явище природнє й зрозуміле, однак на думку багатьох не вельми мудре.

Найкраще, що можна зробити з російськомовними - потихеньку асимілювати. Не вірите, що ми можемо? Подивіться на Львів. Після захоплення совками місто, побільшості з жителями-лоляками, РАПТОВО стало російськомовним. Тепер? Відкиньте тимчасовий наслідок хвилі донбаської міграції (їх теж асимілюємо - куди дінуться) - побачите, як треба діяти. Розмовляти всюди українською, підтримувати неофітів та активістів української культури й загалом своє, клепати контент, тиснути на державу, аби гарантувала - і всьо буде чотко.

Історичність

Москвофобія[ред.]

Москвофобія' (від "москвин" і грецьк. φόβος — страх) - звичайне відчуття європейця при згадці про москалів. Якщо описати емпірично, то це щось між ненавистю до азійських варварів, страхом перед їх агресивним дикунством і загарбництвом, прагненням хоч якось просвітити бідолашних унтерменшів. Найбільш властиве це почуття європейських народам, що межують з Імперією Зла: українцям, білорусам (чи литвинам - кому як подобається), естонцям, литовцям, латвійцям; а також народам, яких москалі загарбали, але ще не варваризували.

Поширення

Якщо вірити загниваючій педівікії, найбільшими москвофобами є самі ж москалі. А точніше окремі верстви московського населення: ліберали й емігранти. Та все ж інші держави бояться і недолюблюють Ерефію більше за її громадян.

США

Традиційно ненавидять ставляться з легким презирством до Московщини вже понад чверть століття, до того ненавиділи та остерігалися Московію через комунізм та бажання випиляти капіталізм. Американці вже не вважають її своїм головним природним ворогом і суперником за контроль над світом - арабські терористи зараз куди страшніші для США.

Бриташка

Останнім часом страх британців втихомирився. Однак на початку минулого століття ці країни ледь не перебились одна з другою за контроль над Азійськими єбенями.

Німчура

Ці не люблять слов'ян давно. Уже майже 1000 років триває протистояння між германським і слов'янським світом. В часи ДСВ няўка Біснуватий навіть хотів знищити всіх москалів, та на жаль не встиг.

Центральноєвропейські держави

Бояться москалів після 50-річного періоду фактичної окупації. Сьогодні представники цих держав (здебільшого ляхи), в інтернетах час-від-часу здійснюють рейди на москальські імеджборди, з картинками "Ґаржусь Рассієй". Однак через малу кількість ці витівки кінчаються традиційно.

Галерея[ред.]

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]


  1. Десятый съезд РКП(б). Март 1921 г. Протоколы. С. 216—217.