Бійцівський клуб
Бійцівський клуб — книга та знятий по ній фільм американського письменника (якби з українськими коріннями) Чарльза 'Чака' Палагнюка [1]. З часу виходу фільму він сперечається за звання НАЙКРАЩОГО ФІЛЬМУ ЕВА.
Роман
Був написаний у 1996 році і був першим романом письменника. Книга була перекладена майже на все мови світу, в Україні була перекладена і видана видавництвом «Фоліо» більше ніж через десять років після написання, аж у 2007. Кажуть, що переклад є кращим за оригінал, бо позбавлений багатьох фейлів письменника-початківця. Відрізняється від фільму значно більшою кількістю рецептів вибухівок, а також ширше розвернутим сюжетом. Зазвичай, це перша книжка автора, яку читають у нашій країні, і зазвичай після перегляду фільму, але повірте, старий Чак написав і інші, можливо не такі епічні, але класні книжки.
Фільм
(спойлер: ОПОВІДАЧ І ТАЙЛЕР — ОДНА ЛЮДИНА, І ВІН ШИЗОФРЕНИК) Фільм називають феноменом сучасної поп-культури, і це й не дивно, адже як фільм про довбойоба-шизофреника з уявними друзями, який стає популярним через те, ще б'є пику собі й іншим, може викликати таку кількість ненависті і любові? Особливість в усьому у цьому така, що комерційно фільм не виправдався[2], але й сьогодні, більше ніж через 10 років після його виходу, велика кількість чоловіків називає його своїм улюбленим фільмом. Спробуємо вичленити всі причини такої популярності фільму.
Персонажі
Оповідач (The Narrator) — Головний Герой, справжнє ім'я якого не розкривається: усі називають його або одним із вигаданих ним самим імен, або Тайлером Дерденом.
Тайлер Дерден (Tyler Durden) — Бред Піт, няшка і улюблений персонаж говнарів. Проповідує відмову від усього, що робить людей «потреблядями» і перетворює на дикунів.
Марла Сінгер (Marla Singer) — жінка, через яку все навколо так і відбувається. Через неї Оповідач перестав отримувати задоволення від відвідування клубів взаємодопомоги, з'їхав з глузду остаточно і породив Тайлера.
Усі інші персонажі нецікаві і не гідні окремого згадування.
Сюжет
Оповідач проживає своє нікчемне життя в ролі офісного планктону в невизначеній, але «дуже великій» автомобільній компанії. Страждає безсонням і постійно і шукає порятунку від нього, слухаючи сльози у спеціальних клубах взаємної підтримки невиліковно хворих. Час від часу шеф відправляє його у відрядження через якусь аварію з причини заводської несправності автівки, а він має визначити, чи є сенс повертати модель на доопрацювання. Саме під час повернення із одного з таких відряджень він і з'їжджає з глузду остаточно, що визначається початком дружби з уявним другом Тайлером Дерденом. Після цього він РАПТОВО втрачає квартиру, яка була винесена вибухом. За кухлем пива він прохає Тайлера пустити його переночувати, і той погоджується, але висловлює зустрічне прохання — дати Тайлеру по пиці. І так це їм сподобалося, що вони організовують підпільний бійцівський клуб, у якому весь такий офісний планктон має змогу начистити один одному обличчя. Крім того, Тайлер постійно пере мозок Оповідачу в покинутому будинку на Пейпер-стріт (Paper Street). Пізніше Тайлер починає створювати власну армію, яка займається дрібним тероризмом (у книзі однією з жертв цього тероризму є шеф оповідача), доки одного дня Тайлер не зникає. Оповідач починає розшукувати його по всій країні і виявляється, що країні давно прийшов ПОВНИЙ ПИЗДЕЦЬ і кожен перший офіціянт, клерк чи інше бидло вже є членом якогось місцевого клубу і анальним рабом Тайлера. Коли герой нарешті розуміє, що Тайлер — це він сам і є, то цей сивояй намагається стати героєм, але це йому не вдається, проте вдається вбити самого Тайлера. В останніх кадрах показують чпо падаючі будинки.
ах так, трохи не забув, усе через жінку.
Сюжет TL;DR
ГГ — шизофреник Джек із уявним другом Тайлером Дерденом, з яким вони філософствують, б'ються і навчають битися багатьох інших людей у так званому «Бійцівському клубі». Коли вся країна виявляється втягненою у це, Тайлер перетворює найсильніших бійців на свою власну армію, жоден із бійців якої не має імені, і з якою він малює палаючі смайлики, відрізає яйця голові поліції, підриває будинки, одним словом, розважається. Коли Оповідач розуміє, що Тайлер — його вигаданий друг, він стріляє собі в голову, але рятується, бо куля не зачіпає мозок, хоча Тайлер після цього не виживає. Закінчується все це повним хаосом на вулицях Америки.
Цитати
У фільмі надзвичайно велика кількість копіпасту на тему того, що весь наш світ гниє, всі ми є рабами сучасного світу і на тему: «Як створити вибухівку». Ось деякі з них:
Тайлер цілує руку Оповідачу |
Самовдосконалення - це онанізм. Ось самознищення... |
Тайлер: Ти знаєш що таке Дюве? |
Я мрію про день, коли я зможу побігати з коп'єм за тваринами у джунглях, що колись були розвалинами Нью-Йоркського центру торгівлі. |
- Ви знаєте що змішавши бензин з апельсиновим соком можна отримати напалм? |
Це - твоє життя. Гарне до останньої краплі. |
Лише після катастрофи ми можемо воскреснути |
Ти не прекрасний і не унікальний. Ти - та сама органічна субстанція, як і усе інше навкруги |
Ти - це не твоя сумка |
Обирате роботу. Обирате кар'єру. Обирате сім'ю. Обирате кляте телебачення. Обирате пральні машину, автівки, авдіоплеєри, електричні відкривачки. Обирате міцне здоров'я, низький рівень холестерину, вігідне страхування. Обирате іпотеку з постійним відсотком. Обирате собі будинки, обирате друзів. Обирате одяг і інший багаж. Обирате діловий костюм і йдіть на роботу в одну з клятих фабрик. Робіть усе самі, а потім дивуйся одного недільного ранку, ким же в біса ви є. Обирате сидіння на дивані і перегляд передач, що руйнють мозок і дух, обирайте набивання рота усіляким лайном, яке ви назваєте їжею. Обирате гниття, присиджуючи останні роки у своєму жалюгітному будинку, це усе не більше, ніж перешкода для самозакоханих спотворених дітей, яких ви народили для того, щоб замінити вас самих. Обирайте своє майбутнє. Обирайте життя... Але чому я мушу робити так само? Я обрав не обирати життя. Я обрав дещо інше. |
Люди кожного дня вмовляють себе, уявляють, якими б вони хотіли бути. Але їх бракує сміливості просто бути такими. |
Більшість цитат сприймаються лише у самому фільмі. Вони побудавані саме так, щоб впливати на мізки молоді, яка буде його переглядати, і хай хоч хтось скаже, що їм це не вдалося.
25 кадр
Під час перегляду фільму постійно проблискує фото Тайлера у різних місцях, навіть до того, як він з'являється у сюжеті. Під час розмови Оповідача з шефом, у клубі взаємо допомоги, постійно. У останніх сценах таким самим 25 кадром показане жирне ЧПО на весь екран, дивіться уважніше.
Правила Бійцівського Клубу
Правила були вигадані Тайлером, і стали основою для багатьох жартів, як то жарти про Чака Норріса, чи про Правила інтернетів. Їх усього вісім.
Оригінал
- You do not talk about FIGHT CLUB.
- You DO NOT talk about FIGHT CLUB.
- If someone says stop, goes limp, or taps out, the fight is over.
- Only two guys to a fight.
- One fight at a time.
- No shirts, no shoes.
- Fights will go on as long as they have to.
- If this is your first night at FIGHT CLUB, you HAVE to fight.
Переклад
- Не розмовляй про Бійцівський Клуб.
- НІКОЛИ не розмовляй про Бійцівський Клуб.
- Якщо хтось просить зупинитися, якщо він видохся чи втомився, бій скінчився.
- Б'ються лише двоє.
- Лише одна бійка одночасно.
- Без сорочок і взуття.
- Бій йде стільки, скільки потрібно.
- Якщо ти вперше у Бійцівському Клубі, ти МАЄШ битися.
Відмінності закінчення фільму і книги
У фільмі усе закінчується тим, що Оповідач з Марлою дивляться на те, як руйнуються будинки.
У книзі усе скінчилося значно цікавіше.
1) У книзі план з вибухівкою вдалося зупинити
2) Оповідач потрабляє до Бога, який сидить за столом, а за його спиною висять усі його дипломи. Бог питає у людини: «Навіщо?»
3) Оповідач потрапив до психлікарні. Але, як він розповідає, що час від часу він бачить санітарів, у яких часто звернуте набік підборіддя, а прибиральник постійно шепоче йому, «ваш план продовжує працювати. Нам не вистачає вас, містер Дерден»
Чому фільм став культовим на заході але не у нас
Вся річ в часі. Фільм знятий в 90-х роках ХХ сторіччя. Клятий совок розпався і заходу більше не треба витрачати мільярди на стримуваня червоної загрози, їх рівень життя став доволі помітно йти у гору. Не скажу що вони до цього були нещасними, але 90-ті були для них саме золотим часом, адже тоді з'явилося покоління тих почав жити в своє задоволення а не для того щоб вижити. А що буває з тими хто наситився життям і забув про повсякчасні побутово-харчові проблеми? Вірно - їм починає не вистачати екстріму та пригод. Фільм саме про це - чоловік втомився від ситого життя, від речей які можна просто і легко купити, від всього цього, йому закортіло пригод, драйву, чогось дикого. Тут-то і з'явився в його житті Тайлер - його відморожене, розбещене, ультрарозкуте альтер-его. Саме тому фільм не міг не сподобатися на заході. Але на постсовку він не викликав такого лютого захоплення, його там просто не зрозуміли, бо люди не второпали як це можна поїхати з глузду від ситого життя, отримуючи чималу зарплатню, літаючи на літаку, та купуючи різну хрінь від IKEA, у нас люди не були "рабами своїх речей" як стверджував Тайлер.
Галерея
Відео та огляди
Див. також
Примітки
|
|