Timothy Dexter

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Американці і зараз пам'ятають "лорда"

Декстер також має інші значення

Тімоті Декстер (Timothy Dexter) легендарний американський підприємець 18-го століття, що відзначився неймовірною вдачею та неймовірною тупістю одночасно. Самопроголошений лорд США та самозакоханий філософ з двома класами освіти і жахливим смаком в мистецтві. Людина, що прокачала свою вдачу на усі 100 відсотків.

Народження легенди[ред.]

"Лорд" Декстер в очах сучасників.

Тімоті народився 1748-го року неподалік від Бостона в скромній сім'ї найманого робітника. Грошей у його батька не водилося, а парубок змалку найбільше бажав розбагатіти. Шукаючи спосіб заробити, юнак кинув школу і пішов вчитися на шкіряного майстра - в той час це був непоганий спосіб заробити грошенят, бо шкіряні лахи користувалася попитом у бостонських модників. Декстер виготовляв рукавички та лосини. Здавалося, що нічого не пророкувало хлопцю стати відомим диваком та щасливчиком - просто черговий молодик, що бажає слідувати своїй американській мрії і стати багатим та поважним членом суспільства.

Першою його вдачею стала багата вдова одного з його колег, на якій від вдало оженився, отримавши непоганий капітал. І тут у Декстера почався перший приступ рагулізму, бо отримавши перші серйозні гроші та гарний будинок в районі, де жили вишукані та освічені люди, (губернатори, судді, сенатори) герой статті не став своїм в компанії високоповажного бостонського суспільства. Найбільшим його бажанням (окрім заробляння великих грошей, звісно) на протязі усіх наступних років стало завоювання поваги і уваги суспільної верхівки.

Тімоті не вигадав нічого кращого як знайти собі поважну чиновницьку посаду, але в силу його неграмотності, нічого йому ніхто не хотів пропонувати, навіть не зважаючи на його гроші (а просто так купити якусь чиновницьку посаду в Америці було фактично неможливо). Врешті решт він настільки затрахав мізки адміністрації міста Malden постійними проханнями про посаду[1], що для Тімоті її створили - “Informer of Deer”, щось схоже на наглядача або інспектора за популяцією оленів в окрузі. Не зважаючи на те що в окрузі міста олені закінчилися ще за 15-19 років до того.

Геній бізнесу[ред.]

The Dumbest Rags-to-Riches Story

Як заробити на інфляції?[ред.]

Першим значним "подвигом" Декстера на ниві бізнесу стала справа з Континентальними доларами. 1775 рік. Почалася війна за незалежність колоній від Великої Британії. Континентальний Конгрес почав вводити свою нову валюту, яка на фоні постійних поразок американської армії, не користувалася попитом серед населення. До того ж - це були паперові гроші, а не металеві. Адже в той час, мало хто довіряв ідеї, що "гроші", це не тільки монети, а ще й друковані папірці. Континентальні долари швидко звалилися у інфляцію, їх ніхто не бажав приймати як оплату - паперові долари знецінилися у порівнянні з металевими як 40 до 1. Гугліть “Not worth a Continental”.

Щоб хоч якось підтримати довіру народу до молодої валюти, вищі кола показово скупали невеликі партії континентальних доларів (хоча самі сумнівалися в цінності такої валюти). Декстер, намагаючись копіювати свої поважних сусідів, не знав що таке гальма і скупив континентальних доларів на всі свої статки і статки своєї дружини. Це було надзвичайно тупо в той момент - адже ніхто не вірив, що ці папірці будуть чогось варті. Але вдача була на стороні Декстера - по закінченню війни і ратифікації Конституції уряд США раптово вирішив що всі ті Континентальні долари треба дозволити обміняти на вже нормальну і стабільну валюту. Герой статті виявився одним з найбільших в країні тримачів старих купюр (а це були дійсно десятки і сотні ящиків у його підвалі) і казково збагатився, обмінявши все це в банку. Високоповажне суспільство Бостона було шоковане - чому цьому довбню без манер і мізків так пощастило?

Як продати грілки на тропічних островах?[ред.]

Завдяки обміну грошей Декстер зміг нарешті дозволити собі serious business. Сусіди його продовжували ненавидіти і користалися його дитячою довірливістю, даючи йому бізнес-поради якомога тупішого плану, бо усі сподівалися що цей дурень нарешті розориться і звільнить від своєї присутності поважне суспільство. Придбавши флот торгових кораблів і наслухавшись шкідливих порад, бізнесмен навантажив в трюми близько 40 000 грілок і відправився до Карибських островів. Звісно, грілки - це дуже корисна штука в вологому тропічному кліматі і будь-кого з таким бізнес-планом очікувало розорення, але не Декстера. Тодішні грілки були чимось схожі на мідні сковорідки з дірявими кришками і жителі Карибів не бачили такого краму, бо нікому не спадало на думку раніше возити ГРІЛКИ на їх острови.

Хоч Декстер не розумівся в кліматі та географії, але на місті не розгубився і продав місцевим свої грілки як зручні черпаки, які виявилися дуже корисними на виробництві цукрової патоки на плантаціях. Отримавши гарний прибуток Тімоті повернувся додому задоволений, підпаливши сраки своїм заздрісним сусідам.

Як продати привізне вугілля у місті шахтарів?[ред.]

Поважні громадяни були роздратовані неймовірним везінням Декстера і продовжили давати йому погані поради.

В англійській мові є такий сталий вираз - "Везти вугілля до Ньюкаслу" Сarrying coals to Newcastle, що означає займатися заздалегідь марною і програшною справою. Так ось, Декстеру порадили буквально відвезти в англійський порт Ньюкасл партію американського вугілля. А це місто, було в той час одним з центрів вугільною промисловості Британії. У такі тонкощі британської економіки герой статті не занурювався, звісно. Усі сподівалися, що Декстер нарешті збанкротує, але йому знову неймовірно пощастило. Шахтарі Ньюкасла як раз почали страйки, вугілля раптово стало дифіцитом, а торгові кораблі Декстера в порту виявилися єдиними хто мав вугілля на продаж. Чергова перемога!

Як наловити котів та продати їх в іншій країні?[ред.]

Наступної геніально-дурною ідеєю були відлови бродячих котів (бо це дешево) в рідній Америці і їх продаж на тих же Карибських островах. Невідомо хто на цей раз підкинув таку ідею Декстеру, чи може він сам прийшов до неї. Як не дивно - коти не подохли під час плавання і були вигідно та швидко продані на островах, де як раз сильно розплодилися миші та щурі, а котів було мало.

Як вигідно продавати Біблії?[ред.]

Інколи Дектсер вмів юзати і брудні прийоми задля профіту. 21 000 примірників Біблії він продав з націнкою на тих же Карибських островах методом а агресивного маркетингу, просто залякуючи місцеву публіку тим, що у кожній родині повинна бути Біблія, інакше усі в родині потраплять до пекла. Прибуток "лорда" завдяки божому слову і залякуванням склав 47 000 доларів, а тоді це дійсно було багато.

Як написати хуйову книгу і зробити її бестселером?[ред.]

Впевнений у своїх талантах комерсант вирішив не зупинятися на зароблянні грошей, а ще й написав мемуарний філософський трактат з купою банальних думок "A Pickle for the Knowing Ones" (1802) [1]. Звісно, він тримав величезну бібліотеку в себе вдома тільки для престижу і ті книги просто припадали пилом на полицях. Тому з під його пера вийшла "книга" переповнена орфографічними помилками, які б вбили на місті будь-якого граммар-наці. Розділових знаків в книзі не було. Такий "твір" виявився популярним - тираж розкупили бо такої дичини ще ніхто не бачив в магазинах. В другому тиражі, Тімоті зглянувся на зауваження щодо розділових знаків і просто помістив усі крапки, коми, знаки питання та оклику на останніх сторінках, аби той, коми вони були потрібні завжди міг їх знайти в книзі.

Витівки "лорда"[ред.]

Самопроголошений аристократ[ред.]

Декстер продовжував смалити. В якийсь момент йому закортіло проголосити себе лордом і змусити свою сім'ю та слуг звертатися до нього як до лорда. Пруфів про його аристократичне походження не було, звісно, і всі знали, що його батько простий фермер. Але придворний поет (що раніше працював продавцем риби) та карета гідна принців у нього з'явилися.

Інсценування власного похорону[ред.]

Усе своє життя ганяючись за повагою вищого суспільства Декстер міг вчиняти витівки на кшталт власного похорону. За його задумкою, інсценувавши похорон він зможе побачити хто з гостей справді буде сумувати за ним, хто взагалі прийде, і хто буде зловтішатися. Гостей прийшло близько трьох тисяч, адже Декстер був знаменитим. Дружину та дітей він попередив і наказав їй над гробом тужити та плакати щиро та яскраво. Але споглядаючи за її потугами вдавати на публіці горе, Декстер розлютився і вискочив до людей зі схованки, звідки споглядав похорон. А так як дружину свою він фактично ненавидів, гості стали свідками як лорд Декстер ганяв свою бездарну жінку і лаяв її за погану гру. Все закінчилося великою пиятикою, бо Декстер був майстром бухнути і напоїти усіх своїх гостей.

Статуя себе-коханого[ред.]

Тімоті не шкодував грошей на мистецтво. Принаймні на те, що він вважав мистецтвом. Його маєток прикрашало близько сорока дерев'яних статуй найвеличніших людей США, які він замовив за величезні гроші, не забуваючи зайобувати скульптора своїми дуже важливими порадами. Серед цих статуй була статуя власне Тімоті.

Епілог[ред.]

Щоб там насправді не було в голові у Тімоті Декстера, але по собі, як бачимо, він залишив специфічну славу, що навіть після 200 років не зникає. "Лорд" помер тихо та мирно у своєму маєтку. Його діти нічим не уславилися, навіть тупістю, в основному просто протринькавши батьківські статки. Життя Декстера стало одним з перших прикладів "Американської Мрії" доведеної до абсурду та комічності, але саме завдяки цьому про нього весело читати та ловити лулзи в сучасності. Good night, lord Dexter.

Відео про Декстера (англійською)[ред.]

Коротка історія героя статті.


Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]

  1. В англійській мові навіть є влучний вираз "Like a fly pestering a horse.""Наче муха, що дошкуляє коню."