Американський ріджионалізм

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

"Дочки революції". Про сільських бабусь та їх посиденьки на день незалежності США.

Американський ріджионалізм (American Regionalism) - специфічний напрямок в мистецтві США XX століття, пов'язаний з Середнім Заходом (сільськими та степовими просторами прерій) та його незвичною для мистецтва великих міст - фермерською романтикою та просторами. Українцям може бути цікавий через свою увагу до безкраїх полів соняхів, патріархальності, садків вишневих коло хати ферми та ставочків. Відома картина "Американська готика" - як раз один з головних зразків ріджионалізму.

Сільська Америка

Українська дійсність, насправді, сильно просякнута американською масовою культурою. Усі ці голлівудські фільми, мультики, американські зірки кіно, музики, тренди моди, переважна частина мемасиків - все це породжено в гігантському плавильному котлі культури Сполучених Штатів. І в цьому немає нічого поганого. Але поза цією красивою та величезною маскультурою існує і відносно скромна, але цікава сільська Америка. Це там де на просторах Айовщини, Оклахомщини або Техасу існують собі кантрі в придорожніх барах, суворі дальнобійники, ковбої, дикі єноти та опосуми разом з бухими хілл-біллі та рєднеками на своїх фермах, що мають у підвалах арсенали яким позаздрить середня бригада ЗСУ. Ріджионалізм сформувався на фоні Великої Депресії в США наприкінці 1920-х початку 1930-х коли навколо все було погано, тривожно і сумно, але хотілося чогось простого, затишного і впевненого.

Грант Вуд та "Американська готика"

"Американська готика" 1930
Сестра художника та його дантист.

Грант Вуд, відомий в наші часи як автор меметичної "Американської готики", відзначився цілою купою цікавих робіт, але з них інтернетівських люд мемів не бажав робити, сконцентрувавши свою увагу на "Готиці", створеній 1930-го року. Цікаво, що судді конкурсу в Чиказькому інституті мистецтв сприйняли "Готику" як "гумористичну валентинку", а жителі штату Айова, де художник шукав архітектурні зразки для своїх робіт, страшенно образилися на Вуда за те, що той зобразив їх у настільки неприємному світлі. Персонажі на картині (суворий релігійний фермер та його дочка) жителям Айови не сподобались і вважали, що Грант Вуд намагався їх висміяти в масштабах цілої країни. Художник як міг виправдовувався, розказуючи що просто хотів створити збірний образ сільських американців. Це не дуже допомогло - гейту було в його сторону більше аніж достатньо.

Цікаво, що позували для картини - сестра художника та його сімейний дантист. А "готиика" тут стосується архітектури будинку на задньому плані, а не одягу персонажів. Картина в Америці стала відомою вельми швидко і обросла пародіями задовго до створення Інтернету, вже в 1930-х "Готика" стала популярною, а в 1960-х на тлі появи усіляких хіппі та контркультури картина стала сировиною для пародій, яку використовували усі охочі покритикувати стару сільську релігійну Америку. Для американців згодом ця картина увійшла у такий собі базовий набір знань про свою культуру, на рівні з інформацією про супергероїв або мультики Діснея, тому її пхали у безліч фільмів, мультиків, ігор, серіалів і ще бозна куди. Ну а будинок, що став прототипом вдало перетворився на туристичну принаду, від чого небагате містечко Елдон тільки виграло.

Породжені нащадками мемасики

Інші картини Гранта Вуда

Едвард Гоппер та його "Опівнічники" (Nighthawks)

Гоппер народився в 1882-му році і по молодості встиг поїздити Європами, вивчаючи живопис і шукаючі щось нове в світовій культурі, бо на початку 20-го століття американська школа живопису фактично смоктала бібу у порівнянні з Європою. Американським культурним діячам було тоді більше цікаве наприклад новомодне кіно, а не статичний живопис. Живопис не давав грошей і Хоппер працював в газеті рекламщиком і робив ілюстрації для газет (газети були основною формою отримання новин та розваг, паралельно з радіо та кінотеатрами).

Картини Гоппера - не дуже сільська Америка. Навіть сильно навпаки, це Нью-Йорк на навколишні міста поменше. В 1920-х ці картини нарешті отримали увагу публіки та критиків. Сюжети міського життя з густою меланхолією зацікавили людей. Це виявилася досить не звична творчість для американців, якщо глядач звик до голлівудської поп-культури. Але стиль та сюжети Хоппера вдало наклалися на появу та популярність нуару. Nighthawks (Опівнічники) наче були створені спеціально для якогось нуарного детективу про зайобаного життям приватного детектива. [1] [2] [3]

Гопперу також приписують створення такого собі під-напрямку в живописі, як - "портрет дому", коли уся увага на картині приділяється якомусь будинку або будівлі в першу чергу, а не персонажам. Архітектура цікавила художника більше аніж усе інше. Тому зараз споглядаючи деякі картини Гоппера, може прийти думка про лімінальні простори.

Оригінальні роботи

Фотожаби та відсилки

Ендрю Уаєтт та "Світ Крістіни" (Christina's World)

"Світ Крістіни" 1948

Уаєтта вважають художником реалістом, прискіпливим до деталей в своїх роботах, але разом з тим він був схильний до символізму. Все життя, тихий і меланхолійний художник провів на просторах сільської Америки Східного узбережжя. Усю освіту здобув дома, бо його батько був популярним американським ілюстратором і вважав, що загальна школа нічому корисному сина не навчить і щоб стати якісним художником треба в першу чергу сидіти і тренувати скілли і не відволікатися.

Ендрю прославився, спочатку, на внутрішньо-американському ринку "Світом Крістини", де прототипом для образу на картині була його сусідка, що мала паралізовані ноги через поліневрит але не хотіла бути тягарем для родичів сидячі в інвалідному кріслі і навіть пересувалася на неблизькі сільські відстані, повзаючи на руках. Уаєтт не вписувався в тодішні тренди модного мистецтва, але не бідував і мав свою долю уваги від критиків та стабільний дохід від продажу картин. Пізніше його відомим циклом картин та малюнків стали портрети Хельги, що створені за 14 років (1971-1985) і який відомо не менше 250 штук, його музи, що була значно молодше художника і специфічні відносини з якою він проніс через все життя, не дивлячись на те що був одружений на іншій.

Інші картини

Щоб мати уявлення про картини Уаєтта та його світогляд, можна зазирнути у такі відео (англійською мовою). Попередження: може бути нудно тому, хто випадково натрапив на цього художника і не цікавився темою до цього.


Розповідь Хельги


Послідовники та нащадки

Thomas Hart Benton [4] [5]

The Waterboy, 1946

Томас Бентон був художником зі штату Міссурі, який став широко відомим завдяки фрескам, що навіювали спогади більше про тоталітарне мистецтво СРСР, аніж про Америку. Будучи любителем традиційного живопису, постійно засуджував європейське модернове мистецтво, абстракціонізми і усі ті сюрреалізми. Його картини в основному це фермери, робітники, заводи, фабрики, збір врожаїв і увесь різнокольоровий американський простий люд сільських штатів. Але його самого усі вважали модерністом і абстракціоністом, що художнику дико не подобалося. Коли після Другої Світової реджіоналізм втратив свою популярність в Америці, поступившись абстракціонізму та поп-арту, Бентон без зайвих рефлексій спокійно пішов працювати викладачем в Інституті мистецтв Канзас-Сіті.

Що в 21-му столітті?

Ріджионалізм сучасні американці сприймають нейтрально і все залежить від штату в якому живе той чи інший зацікавлений в темі. Цей напрямок зараз не є сильно популярним, якась ніша і зацікавлені люди існують, але все це локально. Але це не заважає писати про нього на Драматиці, бо розширювати культурний світогляд - корисно.

Див. також

Посилання