Андрій Вархола

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук

Андрій Вархола (Енді Воргол) - майже українець словак, майже засновник поп-арту і гарна людина. Художник, режисер і письменник. Більшість людей не пригадають чи бачили колись його роботи, бо навіть подивившись на його мистецтво, заледве хто збагне що це мистецтво. Втім, це не заважало йому вдало триматися на підхопленій хвилі зародження масової культури і ракувати там же. Полюбляв консерви, склотару і МакДональдзи.

Формування особистості[ред.]

Власне

Андрійко був лемком, але швидше словаком. Але не все так просто і він народився вже тоді, коли батьки були у США. Впродовж молодого життя, Енді був чахликом із дивними нервовими хворобами. Пізніше він рано облисів, через що й носив хрестоматійну перуку а-ля сивина. Усе життя вважав себе потворним, мав численні комплекси щодо цього. Наприклад, він трошки неохоче дивився у дзеркало, бо через вкрай низьку самооцінку, боявся що одного разу не побачить нічого.

Але на щастя, він досить вчасно зрозумів чим насправді хоче займатися. А це як відомо допомагає навіть найбезперспективнішим.

На вістрі[ред.]

Для того аби хоч трохи прославитись, Вархола вирішив підкорити Нью-Йорк. Як і властиво всьому сучасному мистецтву, незрозумілість для мас нікого не турбувала. До того часу, поки Ворхол розкрутився, поп-арт уже вигадали і лишилося лише лягти в основу сучасної реклами, що він і зробив. Пізніше створив будівлю з білими стінами - Фабрику - власну мистецьку майстерню, де його любі актори спивалися і підсідали на наркотики. Фільми це особлива, окрема від картин, тема.

Картини[ред.]

Власне, контури і предмети власних шедеврів, він і не вигадував, а цілковито брав з реальності. Але для того щоб хоть чимось відрізнятися від реалістів (так треба), зупинився на зміні кольору. А іноді не змінював зовсім нічого, а суть витворів необхідно бачити в їх тотальному розмноженні. Ще одним засобом набути значимості було те, що Ворхол зображував таким чином дуже значимих людей епохи - Мерилін Монро, Мао Цзедуна, Ліз Тейлор...

Фільми[ред.]

Про себе теж не забував. Одного разу у 1964 він зняв фільм "Емпайр", де впродовж 6 годин 40 хвилин єдиним дублем знімав найвищу тоді будівлю світу. Стрічку, якщо це можна так назвати, було знято у швидкості 24 кадри на секунду, але якщо її показувати 16 кадрів на секунду, тривалість зросте до 8 годин 5 хвилин. Цей фільм безперечно є шедевром, який навряд хтось додивився до кінця. Вархола усвідомлював його шедевральність і не визнавав скорочених версій, як безперечного псування картини.

Іншим разом, знявши друга Тейлора Меда у фільмі "Дупа Тейлора Меда", він пообіцяв що не покаже його нікому, але через якийсь час відбулася прем'єра, де тема була розкрита у більш ніж достатньому обсязі.

Ще достойною картиною можна вважати перший фільм Вархоли 63-ого року "Спи", у якому знявся харківський друг Ворхорла. Впродовж 5 годин 20 хвилин німого чорно-білого фільму був зображений сон головного персонажа. Врешті-решт довжина фільму і відповідно глибина його суті здалися недостатніми, і Вархола подовжив фільм продублювавши моменти.

Вбивательство[ред.]

Його пробувала вбити якась в минулому дружня феміністка, засадивши три кулі. Феміністка дружила з Ворхолом, але не дружила з головою і була засновницею товариства за масову кастрацію чоловіків. Втім маестра це не спинило, він лише отримав чергову фізичну ваду. Спроба закінчилась не вдачею.

Честь і хвала[ред.]

Вархолу у світі люблять і пам'ятають, особливо словаки. Відкрили навіть музей на його честь.

Роботи[ред.]