Жлоб-арт

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Канонічний брателло

Жлоб-арт це такий сатиричний, їдкий та цинічний український напрям у мистецтві за який не соромно, а соромно за тих кого цей жанр висміює. Адже все що можна побачити в жлоб-арті можна побачити просто покинувши свою квартиру, та прогулятися по найближчому мікрорайону або ринку.

Над ким сміємося?[ред.]

Гопнички як об'єкт інсталяції
X 3c282094.jpg

Мухарський та його однодумці-художники (наприклад, Іван Семесюк), через роздратування від масового жлобства українців-хохлів, започаткували культурний напрямок. В ному вдосталь стьобу над гопничками, товстопузими "дядями Васями", сірою буденністю індустріальних околиць та мамою-зоною. Восени 2013 року Мухарський презентував годну книгу "Жлобологія", на Львівському форумі видавців, посадивши у клітку, двох «тварин» вимираючого виду - «гопніків троєщинських», демонструючи відвідувачам як анти-приклад. «Жлоби не читають книжок. Тому, дітки, подивіться, у кого ви можете перетворитись, не читаючи», - сказав Антін Мухарський, час від часу попереджуючи людей, щоб ті не наближались до клітки, адже там – «небезпечні тварини». «Взагалі, герої не тільки вони. Тут ще мала б бути клітка з депутатами Верховної Ради, клітка з гламурними дівчатами - такими, тупенькими блондинками. Багато є різновидів жлобства, всіх вивозити та демонструвати було б дуже проблематично», - сказав Антін. [1] Взагалі жлоб-арт ще досить молодий і роботи митцям тут непочатий край. Ви ж розумієте, що шансончик, гопота, пропиті до кісток дяді в треніка нікуди не зникнуть з наших міст ще довгі десятиліття. Так що краще над усим цим сміятися, ніж дипресивно горювати накшталт "куди ми котимося", тим більше краще ніж бути таким самим як персонажі жлоб-арту.

Галерейко[ред.]

Дивись також[ред.]

88041.png

Додаткові посилання[ред.]