Георгій Жуков

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жуков Георгій Костянтинович - м'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, кацпроп "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

Пролог

Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?

Маршал Жуков: що нам брехали про нього

Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова. У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю".

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

Полководець...?

Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.

Трошки документальних кадрів Жукова

Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт. Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз. Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від австрійського художника вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник не через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

Рятівник Сталінграду...?

Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, але прямо не стверджує що він там був там керівником. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на пролом. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба гнати всіх у бій на смерть без роздумів. На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також. За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.