Українські суспільні меми

Українські суспільні меми - сукупність уявлень та стереотипів про те, як українці бачать типажі людей та відносин одне з одним.

А на стройці нема чим робить Це не стаття, а збірка матералів для неї. Тим не менш, матеріали - оригінальні і в будь-який момент їх можеш перетворити на статтю навіть ти.

Постсовкова

Походить від загальних течій російського інфопростору і домінує в русскому мірі. Домінуюча нині в силу того, що кращих теорій ще не замемлено самим українцями (а раптом і не треба). Поділяє людей на бидло (з повною відсутністю потягу до самопокращення) та небидло (те саме бидло, але з елітистськими виїбонами). Бидло поділяє на рагулів (селюцький тип примітиву) та гопників (міський тип примітиву).

Ментально-історична

Історично сформована класифікація українців самим українцями. Не загальнолюдська, але хоч щось з нашого рідного фольклору. За совка концепція стримувала свій розвиток, бо люди психологічно усвідомлювали себе в іншому територіально-соціальному просторі. Але щойно ми здобули власну державу, відразу стало очевидно, що самі українці відрізняються. І не лише від села до села, діалектами чи конфесіями. Але головне - способом організації світу, себто ментальністю. За такою логікою українці поділяють одне одного умовно на західняків, наддніпрянців та східняків. Існують також менші локальніші групи.

• Західняки - жителі територій, колись підконтрольних польщі чи австрійській імперії, цебто все, що західніше за хмельницьку область. Відзначаються буцімто більшою концентрацією українства в крові, спільністю з поляками та більшою простотою мислення і дій. Через відсутність колективізації у навколо-33 році не втратили хист до адекватного створення і ведення бізнесу.
  • Підвид "Закарпатець" - особливо нахабна і борза скотина, яка виросла в одній з кімнат 10-поверхового приватного будинку в селі Закарпаття населенням в 20 людей. Батьки промишляли контрабандою і іншою хуйнею і попри підвищені здібності до "ведення справ"(про легальний бізнес не йдеться), має також підвищений рівень зарозумілості і неповаги до будь-якої науки, вченості, суспільного ладу. Такі люди зустрічаються вздовж усього прикордоння з Європою, але найбільша концентрація їх саме в закарпатті, бо цьому сприяє цигансько-русинська окремішна зверхність та невивченість будь-якій культурі. Це не мультикультуралізм, це акультуралізм. Бабло, от єдина їхня цінність, засіб і оточення.
• Наддніпрянець - більшість українців, яка проживає від Вінницької і до Харкіської області. Зазнали в свій час колективізації, що зробило їх безхребетними у 3-4 поколінні. Попри формальну освіченість часто наївні і життєво непрактичні. Через втрачену соціальну структуру часто не знають ні як створити власну справу ні як "вести справи" ні як просто щось навчитися робити в житті. Говорять легким суржиком.
  • Підвид "Одесит" - так чи інакше, а це підвид саме попереднього, населяє одесу і Крим. Психологія заснована на порожній одеській/кримській гордоність за свою історію, підживлена москальською пропагандою. Подібний до закарпатця, але зі справ знає хіба що здачу квартири на літо і має більшу повагу до ученості (але виняткового російської). Пишається знанням Пушкіна чи навіть Шевченка (але як пророка возз'єднання з рускім народом).
• Східняк - територіально локалізуються в донецькі, луганській областях та в росії на кордонах з Україною. На відміну від наддніпрянця це не нащадки загноблених українців, а нащадки суміші тих українців та заселеного шахто-бидла з Московії. Це робить їх водночас достатньо тупими шанувальниками московських культурних норм як своїх власних та хоч в якійсь мірі активними в веденні справ. До вченості нешанування не мають, але її й не прагнуть. Легко формують ієрархії злочинного типу, бо всі предки сиділи, всі навколо сиділи, сам будеш сидіти і діти теж будуть. А як не будеш, то станеш ментом і будеш продаватися тим, хто сидів. Втім, хто б там що не сказав, а на словах визнають себе українцями, поза містами взагалі говорять не московською, а сильним суржом. Їм це і самим вигідно (щоб відокремлюватися від москалів) і вони люди вкрай практичні, всі ці газлайтинги хохлів про нові і ні з чим непов'язані організації їм не дуже зрозумілі. Ти або убиваєш конкурента нахуй, або не вийобуєшся. А всі ці лднр їм самим вкрай не подобаються, бо нахуя їм та розруха.

Статевої активності

Чад - Дівич Єрохін - Сичов Пиздойоб - куколденко

Вічна історія у різному викладенні.

Диванні теорії УБК

Є сенс їх представити, бо більше з власне українського і представляти нема чого.

1) Неінтелетуали. Критерій: відсутність прагнення до знань і якогось об'єктивного розуміння явищ, повне покладання на соціальне оточення і його емоційно-фізичну підтримку в своїй "правоті". Типові представники позиційного мислення відповідно до його опису у вас. 2. Інтелектуали. Критерій: прагнення до знань і розвитку, але лише для соціальної домінації. Поширені меми про "культурність" спілкування (переконання, чи принаймні бажання виставити матюки/помилки/стиль співрозмовника як такий, що робить невалідним самі думки). Попри те, що вони освоїли саморозвиток як метод авторитету серед своєї касти і еабуття певних ресурсів, за великим рахунком діють як ті самі неінтелектуали. Це мабуть те, що ви назвали хуячизм. 3. Антиінтелектуали. Люди, які осягнули важливість знань і саморозвитку і здобувають їх, але які не вважають їх методом набавляння своєї цінності в суспільній ієрархії і тим паче виправдання емоційно-фізичного пригноблення інших. Досягають домінації своєю ефективністю та ідеями. Серед таких людей вважається зашкваром присвоєння чужого і соціальні маніпуляції не тому, що це немодно зараз чи оточення не схвалить, а тому що наявність такого в їхній історії ставить під сумнів їхні здібності перед ними самими. По-суті, ж не орієнтуються на аудиторію, або мінімально орієнтуються, коли взаємодіють з першими двома групами. Їм важливо чого насправді вони варті і що вони змогли зробити цікавого. А якщо навіть проти них всякі мутки і робляться, вони просто забирають звідти свій капітал і кидають його туди, де нема паразитів з перших двох груп.

Можливо десь таке вже було, та я розподіляю людей по кількості гальмівних систем. Перший тип це крокодили - їх може зупинити лише больовий сигнал і надбані через нього рефлекси. Невишколювальні. Другий тип - абізяна. Абізяну можуть зупинити як біль, так і осуд оточуючих, карний кодекс тощо. Вишколювальні. Третій тип власне людина. Третя гальмівна система людини це власні принципи і правила моралі, створені в процесі творчості, поза вихованням, та надбудовані над двома вищезгаданими системами.

Позиційне мислення, хуяч, оманогівнюк.