Lisp

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Gry-sloupo.jpeg

Стаття потребує доповнення!
Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось толкове.

Lisp (LISt Processing, мова обробки списків, Lots of Irritating Superfluous Parentheses) — упорота функціональна мультипарадигменна мова програмування. Насправді, Лісп — сімейство мов програмуваня, яке має дохуя діалектів, найвідомішим з яких є Common Lisp. Трохи більше ніж повністю складається з смайлів, списків і рекурсії. В основному на Ліспі пишуть лінуксоїди, бо вони навчились бачити функціональність програми, а не фапати на її інтерфейс.

Короткий огляд[ред.]

Синтаксис[ред.]

Сама назва мови Lisp (дитячий лепіт, сюсюкання, шепилявість) попереджає нас про дуже специфічний синтаксис:

(defun fibonacci (n)
    (loop repeat n 
          for a = 1 then b 
          and b = 1 then (+ a b)
          finally (return a)))

Як ви вже зрозуміли, синтаксис мови складається з смайлів. З однієї сторони це добре, бо уже сприяє вкладеності команд, але з іншої сторони це буває дуже незручно. Особливо у великих програмах. Існують, звісно ж, спеціальні текстові редактори, які допомагають Ліспоїдам розуміти код, який вони тільки що написали, але це не змінює ситуацію. [1]

Переваги[ред.]

  • Макроси!!1
  • Списки!!!1
  • Кількість коду приблизно як на C, але код на Ліспі, на відміну від сюшного коду, мавпа не зрозуміє.

Недоліки[ред.]

  • Як вже було сказано, йобнутий синтаксис.
  • Функціональність — не найпопулярніша на ринку парадигма, хоча Лісп також підтримує об`єктно-орієнтованість, на яку фапають всі крестобляді.
  • Відсутність нормальних реалізацій для вінди.

Галарая[ред.]

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Ось тут і вада функціональних мов — їх синтаксис кидається з крайності в крайність: або без дужок, як в Haskell, або з дуже великою кількістю дужок, як в Lisp.