Сільський гламур: відмінності між версіями

Версія за 22:36, 27 жовтня 2018

У принципі ця стаття розповідає про те саме, що і стаття гламур, але і не про те саме.

Предмет у ракурсі погляду митців [1]

Сільський гламур (також кіч, жлобство) - особлива популярна культура українського (на навколишніх країн) бидла і небидла.

Патетичні особливості

Суть полягає у надмірні реалізації власного комплексу неповноцінної цивілізованості представниками хронічно-сільської культури, що у якомусь ході подій дійшли до міста, обійшовши думку самих містян, і тепер є законодавцями моди в наслідок свого високого становища.

Ні, дегани, в цій статті про село визначене і про "клюб", причому цілком нормальне слово, - нема анінічого, навпаки, тут опис того, як, на перший погляд, місто чи ще одне може бути просто селом, що невимовно розрослося, і відповідно тих, хто сприяв такому феєричному перетворенню.

«	Колись Бертольд Брехт зауважив (можливо відповідаючи на докори тогочасних снобів), що «Несмак мас – глибше коріниться у дійсності, ніж смаки інтелектуалів». З тих часів багато що змінилося. Смаки інтелектуалів нині сягли рівня несмаку мас.	»
	—

Вам то не знати, що буває, коли авторитет набирає з культурними уявленнями села. Незалежно від місця знаменної події, це завжди марнославство, показушність і дріб'язковість. Також не відняти традиційно-селянське "вболівання" за успіхи своїх сусідів, у новій реальності, - колег, тих же сусідів, партнерів, друзів чи просто знайомих. Хотілося б зазначити, що Фройд би плакав, бо кожний шанс показно принизити навіть брата тут йде у хід. Також поведінку жлоба визначає відсутність сумнівів у своїй виключності і неперевершеності.

«	Саме ставлення до села з намаганням викрити його несмак вже є селом	»
	— Принцип сільського гламуру (не плутати з парадоксом)

Часто буває у москалів, через історичні властивості їх культури.

Індивідуальна трагедія українського наріду

Праз змоскальщення нашого любого наріду, кількість хохлів-малоросів невимовно зросла, а тому забулося, що українець не може нашкодити українцю, і для нас теж сільський гламур став національною особливістю. На жаль.