Відчуття власної величі

Пшонка в ролі Юлія Цезаря як приклад надвисокого ПВВ

ПВВ, цебто почуття власної величи (ЧСВ — «чуйка своєї величи»; або ВВВ – «відчуття власної важливости») — це поширена в усемережі психольогічна патольогія. Метафоричне означення поведінки людини, яка, керуючись подвійними стандартами щодо себе та інших людей, трактує себе як виключно-особливу особу, а інших вважає менш вартісними за певними критеріями. Серед можливих ускладнень — неймфагство, срацтво, ба навіть, суїцид.

Суть

ПВВ — це винятково самоставлення особи, цебто присутнє воно лише в тому разі, коли індивід узагалі має ставлення до себе. Одночасно це почуття не може виникати без певної діяльности особи, до котрої вона й може ставитися з відповідним почуттям. Психольоги стверджують, що людська підсвідомість у принципі діє лише з витоків ПВВ, і без волі бути визнаним, як той, хто вносить що-небудь значне, людина взагалі не мала би мотивів для творення якої-небудь діяльности або життя. Також стверджується, що тварини теж можуть мати ПВВ, яке проявляється в підлизуванні до вищого за ієрархією в зграї. Воно ж і стало основою людського ПВВ.

Визначення наявности

Музей історії ПВВ. Помпезний, як і соціалістичний реалізм у цілому

Саму ж тяму ввів Карлос Кастанеда, котрий страждав ПВВ, причому з кожним роком хворому все гіршало й гіршало. Хоча позбавлення ПВВ було одним із постулатів учення Дона Хуана, адже «значна частина людських енергетичних ресурсів йде тільки на підтримку цього почуття, тож на інше її просто не зостається» — цей факт, до речі, гарно висміяли у радянському скетч-журналі «Фитиль» в епізоді «Гудок», де вся пара пішла на гудок, а власне на те, щоби пароплав зрушив з місця, енергії вже не вистачило.

Хвороба виражається в переконанні, що все — понуре лайно, а сам переносник — д'Артаньян. Або, як варіянт, що опонент — бидло, хоча сам індивід, котрий вживає це слово, зазвичай не вирізняється особливим розумом, прогресивністю, антилехтом та іншими чинниками, що відрізняють небидло від бидла. По сути, це майже синонім еготизму; комплекс психольогічних симптомів, пов’язаних із хворобливо завищеною самооцінкою та жагою до самоствердження в очах інших; антонім комплексу меншовартости (почуття власної нікчемности й сміховинного намагання її прикрити або компенсувати). Основою для росту власного ПВВ можуть бути як власні банальні ліричні вірші, оцінені друзями такими ж стандартними банальними висловами: «ой як чудово», «дуже гарно», «молодець»; так і дійсно оригінальна творчість. А от далі вже починається найцікавіше: одних гарне ставлення спонукає до вдосконалення власного потенціялу, і навіть найтривіяльніші незграбні рядки про кохання можуть перетворитися з часом на сильні красноримовані тези на ту ж тему, але зі змістом; инші раптом починають вважати себе виключно-особливою особою і найоригінальніші творіння сили сьогочасного стилю та неабиякої вишуканости здатні скотитися у те ж понуре лайно. Рано чи пізно, більшість користувачів усемережі захворюють гіпертрофією ПВВ.

Супутня ПВВ хвороба — мізантропія. Із віком призводить до того, що маска мізантропа прикріплюється людині на пику, і свій вік після 50-и вона доживає з такою огидною, скривленою мармизою. Маска мізантропа стала рунетським мемом, котрий виражається у влучному вислові: «Він дивиться на тебе, як на лайно» – особливо популярний як підпис до демотиваторів.

ПВВ в особливо великих масштабах переходить у так званий комплекс невизнаного генія.

Види

Серед представників нашого широкого світу спостерігаються такі види ПВВ (за ступенем спадання величини):

• Антропоцентризм. Пропагується всіма людьми, починаючи з вимоги програлих людяности до них та завершуючи світовими релігіями, що стверджують «Людина — наше все!» (I сказав Бог: Створимо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; i нехай володарює вона...).
• Великодержавний шовінізм сьогочасних світових культур — ЗША та Московії. Особливо активні мешканці цих держав за кількасот років безкарности навчилися отримувати насолоду не так від перемоги над ворогом, як від безкарности за відверте знущання з нього.
• Власники чого-небудь на своїй території.
• Митці, котрих похвалили за їхню творчість.
• Митці, котрі самі себе похвалили за свою творчість.
• Ніхто, котрі самі себе похвалили за своє існування.

Посилання

• [1] «Дуже важливо, щоб людина покладалася на саму себе і мала почуття власної значущості, навіть тоді, коли в жодній галузі вона ні в чому не переважає інших»
• Навіть Вікіпедія визнає це психольогічне явище!
• Архівна версія статті