Кравчучка

Кравчучка і аксесуари.

Кравчучка - назва ручного візка, який отримав свою назву від того, хто все проїбав, але залишився шанованою людиною та таким собі батьком-засновником сучасної України. Набула свого поширення у 90-ті роки.

Вважається, що даний вид тачанки є символом економічної могутності та локомотивом економікинезалежної України. На ділі кравчучка це видирання з повної дупи шляхом перевезення та продажу товарів м'язовою силою окремого українця або українки. За рахунок своєї компактності та простоти виготовлення стала популярним засобом перевезення й не зникла досі.

Типова власниця кравчучки.

Опис

Складається із труб та двох коліс. Кравчучка мало важить, після експлуатації складається та влазить у невеликий пакет. Вантажопідйомність деяких моделей близько 100 кг.

Використання

Сьогодні використовується переважно торгашами. При наявності кравчучки та рабої (клітчастої) сумки власник фактично отримує кіоск на колесах, що підвищує його левел економічної активності. Місце де ставиться вантаж перетворюється на таку собі вітрину. Коли в одному місці збирається два і більше торговці територія перетворюється на стихійний ринок, який час від часу випилюється ментами.

Крачучка це також частина залізнодорожнього вокзального життя. При зупинці потяга продавці із скрипом коліс починають свій рух у сторону вагонів із криком:"Вареники домашні", "Морозиво", "Рррриба-пиво", "Вода", "Якась хуйня" і так далі. Асортимент продукції інколи досягає асортименту супермаркету районного центру. Сумнівність якості товару зашкалює, тому безосібний радить утриматись від таких покупок.

Українські пенсіонери теж облюбували даний вид вантажного транпорту. Наявність його, а також пільгового проїзду у громадському транспорті підвищує левел по зайобуванні оточуючих, переїхані ноги гарантовано.

Див. також

• Український побут
• Клітчаста сумка