Меми української політики

Меми української політики - головне джерело мемофонду країни ще до того, як українська культура в Україні стала мейнстримом.

Бунтівний український дух одним з перших пробився саме в політичні меми, особливо на тлі незвичної наявності цієї самої політики в Україні навідміну від сусідніх країн екс-совка. До них належать у першу чергу меми про революційність українського народу та різні політичні реклами, цитатки та обмовки.

Постсовок

А от при Кучмі...

Вельми бідний період через відсутність інтернету і успішно виконану лоботомію у більшості населення. Тим не менш, ми маємо те, що маємо (головний мем раз) і все знаємо, що все буде чьотко (головний мем два). Також була кравчучка, яка хоч і не є політичним мемом, але пов'язана та ще кілька цитат Кучми як то "це ж було вже", "Україна - не Росія" (назва його книги). Коротше, одні цитатки верховних лідерів. Першим справді ситуаційним мемасом, хоч і дуже сумним, стали смерті опозиціонерів, особливо Чорновола (ідейного націоналіста) та Гонгадзе (ідейного вільного журналіста) з особливою увагою на довго шукану голову останнього. Іншим мемом з натяжкою можна вважати переможне відстоювання Кучмою територіальної цілісності України методом заселення та захисту територій "островів", а насправді скель, тільки нікому про це ні слова, Зміїного та Тузли - кожен рагуль міг відчути себе підданим імперії з далекими залежними територіями в світовому океані. Які часи, такі і меми, пацанчику.

Схід та Захід - разом

В період з 2004 до 2014 мемів значно побагатшало через активну політичну боротьбу всередині країни між територіальними кланами олігархів. Спершу Помаранчева Революція і її головні герої - наколоті апельсинки, веселі яйця та американський держдеп. Також прославилися деякі соратники Януковича, як Ківалов-Підрахуй. Пізніше, на хвилі розчарування Ющенком, підключилися "Любі друзі", Пасіка та "Я за Ющенка". Про президенство Яника ж і говорити не варто - що не день, то новий мем. Починаючи з самих ляпів Проффесора (вже можна було писати цілу мемопедію), вінків, закритих дверей і закінчуючи о боже приколом всіх трьох років недопрезидентства - Азарівкою Міколи Янавічя. Не обійдемо увагою і політичну рекламу Януковича, яка завжди була дуже креативною. Тут тобі і ТОМУ ЩО... і Почую кожного (яке для москалів звучить як Почувствую кожанного) і Україна для людей і Покращення вже сьогодні. Інші політичні реклами, як Країну врятуює... теж запам'яталися. Але приколи тривали недовго і колись треба було повертатися до реальності. Останні меми Яника відтак це "я легітимний", "астанавітєсь" та "я нікуди не тікав". Не задкував і народ з мемизацією "тітушок", барикад та інших елементів майдану.

Шоколад з зеленкою

Зі втечею Легітимного в Україні настала нова політична доба. Не лише через саму Революцій Гідності, а й через агресію Москви та окупацію певних територій. У України забрали мільйонів зо три дауністичного лохторату, що фактично перекроїло карту глядацьких симпаній і ландшафт боротьби і змістило акценти всієї політики. Врешті, почалася блядь війна. Тому меми полилися рікою: тут тобі і Кривавий Пастор (тимчасовий викоб президента Турчинов), і Візитівка Яроша, і "куля в лоб, так куля в лоб" (від Яценюка) і Насіння Семенченко (ім'я Семен перекручене через підлогокраїнівщину) з його "втрат не має" і цілком серйозний, хоч і злегка пропагандистський, мем про Кіборгів в Донецькому аеропорту. Самого Порошенка, який стає наступним президентом, називають Шоколадний Фюрер, але кажуть що "Порох зливає". Його рекламне "Жити по-новому" теж стає мемом, особливо в світлі чорного піару. Голосуй за Порошенка, бо Путін нападе!

Тим не менш, розслаблений відносною стабільністю на Сході народ обирає наступним припиздентом Зеленського і тут починається. Зеля, який був до цього рагуле-малоросійським коміком, починає генерувати і нові і реінкарнації старих мемів. Фактично цілі гівноконцерти з гівножартами на тему України, її влади та історії спливають до масового глядача (який тепер дивиться на них іншими очима). Тож поїхали. Перший мем кампанії Зеленського це сама частка Зе у прізвищі, яку асоціюють із англійським артиклем the, що робить її приставкою до практично всіх відомих слів на позначення новизни. Лулзи під час виборчої кампанії дають окремий пакунок мемів: здача аналізів, стадіон так стадіон, напис "похуй". Президентство Зелі дає нам купу ситуаційних мемів, коли Зе приїжджає в якусь країну і там стаються масові пошесті та пожежі, а в Україні його просто оточують різні недолугі підори (як от Андрій чи Богдан).

Мèта

За весь час сформувалися і цілком періодонезалежні метамеми. Так як Верховна Зрада і бійки в ній, Київський окружний адміністративний суд (з його рішеннями рівня скасування законів фізики), гречка (не як їжа, а як політичний ресурс). Постійно змінюється термінологія, але актуальним залишаються меми про політичні типажі: то ющефіли, янучари і юлеботи, то порохоботи, шарійоби та зебобіки - бутуть іще назви, але все це ті самі люди. Ще є всякі тушки, кнопкодави та інша політична фауна.

Кнопкодави. Вони ж піаністи - депутати, які голосують не тільки за себе, але й за інших депутатів, що прямо суперечить Конституції України, нормам етики та світовим стандартам. Явище виникло тоді, коли в Раду стали потрапляти олігархи й партійні бонзи, яким особисто ходити на засідання Ради було западло. Картки таких депутатів передавалися однопартійцям і ті бігали по рядах, встигаючи за пару секунд проголосувати за декількох (бувало до 7-ми) депутатів. Спочатку суспільство не надавало цьому особливого значення, потім терпіло, але після того, як регіонали перестали соромитися цього ганебного явища, ухвалили таким способом найважливіші документи (податковий та кримінально-процесуальний кодекси, Харківські угоди по оренді Чорноморського флоту РФ, мовний закон і т.п.), а голова регламентного (sic!) комітету синяк сказав пресі, що це нормально, майже 90% населення не погодилися з ним. Почався рух по викоріненню кнопкодавства, якому запекло пручається ПР, позаяк вона, що має формальну більшість голосів у парламенті, IRL через низьку явку своїх депутатів не здатна провести жодне рішення. Кнопкодавство стало головним приводом блокування Ради опозицією, яка повільно, зі скрипом, а втім дочавлює це питання.

Тушки - депутати-перебіжчики, банальні зрадники своїх виборців і партії. Пройшли в Раду від опозиції, але були перекуплені синяками й почали голосувати в Раді разом із провладною ПР. У Раді минулого скликання "тушкування" було звичайним явищем. Тепер ці часи скінчилися. У перший же день роботи нової Ради двох тушок — бізнесовців батька й сина Табалових, що вони перейшли на бік ПР одразу після проходження до парламенту,— "Свобода" виштовхала з сесійної зали, в прямому сенсі слова взявши за шкірку й погнавши до дверей копняками, під веселе улюлюкання опозиційних депутатів.

Інше

Регіональщина

Поряд зі загальнонаціональним цирком, маємо і маленькі регіональні вистави. У Харкові це Допа і Гепа (відомі за відео Ніхто тобі грошей не дасть"). У Сумах це Підписздесь, у Закарпатті суддя Зварич, який наколядував мільйони гривень, коли долар був по 8. У Львові є Садовий, а Києві Кличко та Черновецький - кожен зі своїми власними і неповторними молодою командою, важливими справами, двома заступниками, чотири з яких десь лежать та іншою хуєтою.

Фріки

Українська політика знаменита також фріками. Нехай то буде жартівливий Противсіх чи Дарт Вейдер чи король-імператор України-Руси Орест І.