Східні креси: відмінності між версіями
Qpcyub (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Qpcyub (обговорення | внесок) м (→В чому ідея?) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
{{Цитата|Що перепрошую?! Ні ні ні! Це ж Україна! Ні-ні. У Польщі навіть розмов таких немає. Тепер це частина України, і на цьому все. Це не є предметом політичних дискусій в Польщі, ми про це не говоримо.|Думка Президента Польщі Анджея Дуди про сабж}} | {{Цитата|Що перепрошую?! Ні ні ні! Це ж Україна! Ні-ні. У Польщі навіть розмов таких немає. Тепер це частина України, і на цьому все. Це не є предметом політичних дискусій в Польщі, ми про це не говоримо.|Думка Президента Польщі Анджея Дуди про сабж}} | ||
[[Файл:1423845632 by kisiel 500.jpg|міні|Найширші кордони Жечі Посполитої за її історію.]] | |||
Спочатку, якщо не враховувати всілякі сарматські та інші доісторичні періоди, ці території були частиною Руси. Це визнають і поляки, проте надають низький статус цим територіям - мовляв, то була [[Залісся|задрипана і покинута колонія Києва]], а "ми" пізніше принесли туди цивілізацію. Десь уже в 13-15 ст. ляхи робили чимало спроб розширення на Схід, а саме на Галичину. Дуже багато смоктали, і [[Галичина]] часто переходила з рук у руки, але зрештою її було захоплено. У 16 ст. поляки дібрались і до Волині, і до інших територій України. Пшеки не заперечують захоплення Галичини, але кажуть, що місцеві самі просили звільнити їх від монголів. Потім, цілком природно, за декілька століть перебування Галичини й Волині у складі Польщі туди приперлось дохріна ляхів-колоністів, а українці вчили польську, якщо хотіли досягнути більшого чим бути пастухом, [[секс|їбались]] із поляками і народжували україно-польських дітей. Із зникненням Поляндії з політичної карти ситуація не дуже виправилась - Габсбурги все ще більше бажали тусити з польською шляхтою, а не з українським [[бидло]]м (хоч [[Василь Вишиваний|були і вийнятки]]), а на Волині залишалось купа колоністів, що в середньому також були багатші за волиняк. | Спочатку, якщо не враховувати всілякі сарматські та інші доісторичні періоди, ці території були частиною Руси. Це визнають і поляки, проте надають низький статус цим територіям - мовляв, то була [[Залісся|задрипана і покинута колонія Києва]], а "ми" пізніше принесли туди цивілізацію. Десь уже в 13-15 ст. ляхи робили чимало спроб розширення на Схід, а саме на Галичину. Дуже багато смоктали, і [[Галичина]] часто переходила з рук у руки, але зрештою її було захоплено. У 16 ст. поляки дібрались і до Волині, і до інших територій України. Пшеки не заперечують захоплення Галичини, але кажуть, що місцеві самі просили звільнити їх від монголів. Потім, цілком природно, за декілька століть перебування Галичини й Волині у складі Польщі туди приперлось дохріна ляхів-колоністів, а українці вчили польську, якщо хотіли досягнути більшого чим бути пастухом, [[секс|їбались]] із поляками і народжували україно-польських дітей. Із зникненням Поляндії з політичної карти ситуація не дуже виправилась - Габсбурги все ще більше бажали тусити з польською шляхтою, а не з українським [[бидло]]м (хоч [[Василь Вишиваний|були і вийнятки]]), а на Волині залишалось купа колоністів, що в середньому також були багатші за волиняк. | ||
Під час та одразу після [[Перша світова війна|Першої Світової]] поляки вдало прилаштувалися, засоюзившись з переможцями - Антантою (те, чого Скоропадський і Директорія зробити, на жаль, не змогли) і змогли в різаннині імперій відновити свою стару незалежність, але паралельно з цим посратися буквально з усіма своїми сусідами на той час. Від ейфорії відновлення країни після більш ніж столітного панування чужинців поляки не вигадали нічого краще як пригадати кордони своєї Жечі Посполитої і почати таку собі міні-експансію. | Під час та одразу після [[Перша світова війна|Першої Світової]] поляки вдало прилаштувалися, засоюзившись з переможцями - Антантою (те, чого Скоропадський і Директорія зробити, на жаль, не змогли) і змогли в різаннині імперій відновити свою стару незалежність, але паралельно з цим посратися буквально з усіма своїми сусідами на той час. Від ейфорії відновлення країни після більш ніж столітного панування чужинців поляки не вигадали нічого краще як пригадати кордони своєї Жечі Посполитої і почати таку собі міні-експансію. | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
*[[Річ Посполита]] | *[[Річ Посполита]] | ||
{{Польща}} | {{Польща}} | ||
Версія за 19:37, 20 квітня 2023
|
Східні креси (Kresy Wschodnie) - польська назва для Галичини, Волині, Західної Білорусії та частини Литви які деякі поляки вважають своєю споконвічною територією.
В чому ідея?
| « | Що перепрошую?! Ні ні ні! Це ж Україна! Ні-ні. У Польщі навіть розмов таких немає. Тепер це частина України, і на цьому все. Це не є предметом політичних дискусій в Польщі, ми про це не говоримо. | » |
— Думка Президента Польщі Анджея Дуди про сабж |
Спочатку, якщо не враховувати всілякі сарматські та інші доісторичні періоди, ці території були частиною Руси. Це визнають і поляки, проте надають низький статус цим територіям - мовляв, то була задрипана і покинута колонія Києва, а "ми" пізніше принесли туди цивілізацію. Десь уже в 13-15 ст. ляхи робили чимало спроб розширення на Схід, а саме на Галичину. Дуже багато смоктали, і Галичина часто переходила з рук у руки, але зрештою її було захоплено. У 16 ст. поляки дібрались і до Волині, і до інших територій України. Пшеки не заперечують захоплення Галичини, але кажуть, що місцеві самі просили звільнити їх від монголів. Потім, цілком природно, за декілька століть перебування Галичини й Волині у складі Польщі туди приперлось дохріна ляхів-колоністів, а українці вчили польську, якщо хотіли досягнути більшого чим бути пастухом, їбались із поляками і народжували україно-польських дітей. Із зникненням Поляндії з політичної карти ситуація не дуже виправилась - Габсбурги все ще більше бажали тусити з польською шляхтою, а не з українським бидлом (хоч були і вийнятки), а на Волині залишалось купа колоністів, що в середньому також були багатші за волиняк.
Під час та одразу після Першої Світової поляки вдало прилаштувалися, засоюзившись з переможцями - Антантою (те, чого Скоропадський і Директорія зробити, на жаль, не змогли) і змогли в різаннині імперій відновити свою стару незалежність, але паралельно з цим посратися буквально з усіма своїми сусідами на той час. Від ейфорії відновлення країни після більш ніж столітного панування чужинців поляки не вигадали нічого краще як пригадати кордони своєї Жечі Посполитої і почати таку собі міні-експансію.
Див. також
| |||||||||||||||||||||||||
